ukrainsjkipolitichnipartiiuperiodrosijsjkoire_xcucdqul.qb4

1. Українські політичні партії у період російської революції 1905–1907 рр.

Міністерство освіти та науки України
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
ННІ Каразінський інститут міжнародних відносин і туристичного бізнесу
УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ У ПЕРІОД
РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905–1907 РР.
Виконав студент групи УО-12
Деримов Павло Павлович

2. Вступ

Революція 1905–1907 років стала переломним моментом для
українських земель у складі Російської імперії. Це був
перший масовий виступ, де соціальні вимоги (земля, права
робітників) тісно переплелися з національними (право на
мову, освіту, політичне самовизначення). Саме в цей період
сприяв
активізації
українського
національного
руху,
утворенню та активній діяльності українських партійнополітичних організацій.
Українські політичні партії, що виникли на початку ХХ ст.,
відіграли
вирішальну
роль
у
національному
самоствердженні українців, стали могутнім фактором
політичної структуризації українського суспільства. Їх
виникнення і становлення стало важливою ознакою
модернізації громадського життя, його еволюції в напрямку
європейських демократичних тенденцій.

3. Причини активізації політичного руху

◦ загострення соціально-економічних суперечностей внаслідок індустріалізації;
◦ зростання робітничого та селянського руху;
◦ криза самодержавної системи Російської імперії;
◦ революційні події 1905-1907 рр., які послабили політичні обмеження, легалізували
партійну діяльність та змусили український рух перейти від культурницьких форм
боротьби до організованої політичної діяльності;
◦ ідеї піднесення української національної свідомості, поширення ідей автономії та
самостійності України, розвиток українського культурно-освітнього руху та діяльність
інтелігенції.

4. Основні українські політичні партії

Першою
українською
партією
на
Наддніпрянщині
стала
Революційна
українська
партія
(1900),
програмним
документом якої була брошура Міхновського
«Самостійна Україна», де вперше чітко
проголошено ідею незалежності України.
Згодом у середовищі українського руху
оформилися різні політичні напрями:
◦ самостійницький (УНП)
◦ соціал-демократичний (УСДРП, «Спілка»)
◦ ліберальний (УДП, УРП, потім УДРП).
Поряд
з
українськими
діяли
й
загальноросійські партії - есери, соціалдемократи (більшовики та меншовики),
кадети та чорносотенці, які мали значний
вплив на політичну життя українських земель.

5. Перебіг подій та ключові факти

Початком активної фази стала «Кривава неділя» у січні 1905 року, що відгукнулася
страйками в Києві, Одесі та Харкові. Важливим етапом став Маніфест 17 жовтня
1905 р., яким Микола II формально дарував громадянські свободи. Це дозволило
відкрити перші товариства «Просвіта», видати першу україномовну газету «Хлібороб»
(Лубни) та щоденну газету «Громадська думка» («Рада»), створити українські
громади в професійних спілках та кооперативах.

6. Українське питання в Державній думі

Українські партії взяли участь у виборах до I та II Державних дум Росії.
У I Думі (1906) була створена Українська думська
громада (44 депутати), очолювана І. Шрагом. Вони
вимагали автономії та українізації освіти.
У II Думі (1907) громада (47 депутатів)
видавала часопис «Рідна справа» і активно
просувала законопроекти про місцеве
самоврядування. Обидві Думи були
передчасно розпущені царем через їхню
радикальність.

7. Позитивні та негативні наслідки

◦ Позитивні:
легалізація
політичного
життя,
скасування
цензурних
обмежень
щодо
української мови (фактичне припинення дії
Емського указу), розвиток преси, залучення
широких верств населення (селян, робітників) до
усвідомлення національних інтересів.
◦ Негативні: сама революція не досягла своєї
головної мети,з часом закриття «Просвіт»,
заборона українського друку та переслідування
активістів, посилення діяльності «чорносотенців»,
які розпалювали антиукраїнські настрої, розкол
та кризи всередині багатьох українських
організацій.
Позитивні та
негативні
наслідки

8. Висновки

Період 1905–1907 рр. став початком майбутніх подій 1917 року. Попри поразку та
подальшу реакцію, українські політичні партії змогли перетворити «українське
питання» з академічно-культурного на гострополітичне. Було доведено, що без
вирішення національного питання стабільність імперії неможлива. Сформована в ці
роки політична еліта згодом очолила боротьбу за незалежність під час Української
революції 1917-1921 рр.
А формування партій стало важливим етапом політизації українського суспільства
та підґрунтям для подальшої боротьби за національні та соціальні права.

9. Список використаної літератури

1. Березовський О. М. Друковані періодичні органи українських партій Наддніпрянщини
1905-1914 рр. у вітчизняній історіографії // Сумська старовина. 2009. № XXVIII-XXIX. С.
198-205.
2. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст.
Київ : Генеза, 1996. 360 с.
3. Павко
А.
І.
Політичні
партії,
організації
в
Україні:
кінець
ХІХ
–
початок ХХ століття: зародження, еволюція,діяльність, історична доля. Монографія
/ А. І. Павко. Київ : Вид‐во «Іван Федоров», 1999. 348 с.
4. Товстуха, П. В. Перший досвід публічної діяльності українських політичних партій в період
революції 1905–1907 рр. // Матеріали IX Всеукраїнської історико-краєзнавчої
конференції з міжнародною участю, 24–25 листопада 2011 р. Суми : Видавництво
СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2011. С. 84–88.
5. Яремчук В. Українські політичні партії Наддніпрянської України і I та II Державні Думи:
перший досвід парламентаризму. Наукові записки Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2010. Вип. 4. С. 7–23.

10. Дякую за увагу!

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!