Л_9_Нормування_праці (1)

1. Економіка праці

Лекція 9.
Регулювання робочого часу та
нормування праці
1

2. План лекції

1.
2.
3.
4.
5.
6.
2
Сутність і функції нормування праці.
Об’єкти нормування праці.
Режими праці і відпочинку. Класифікація
витрат робочого часу.
Методи дослідження витрат робочого
часу.
Виробничий процес та його елементи.
Методи нормування трудових процесів.
Види норм праці.

3.

1. Сутність і функції нормування
праці
3

4. Для забезпечення високої ефективності виробництва, що є основою конкурентоспроможності підприємства в

ринкових умовах, вкрай важливо оптимізувати
витрачання всіх видів задіяних ресурсів: живої та
уречевленої праці(робочого часу, сировини,
матеріалів, енергії, обладнання тощо). Першим
кроком на шляху до оптимізації витрачання
ресурсів
є
нормування,
тобто
науково
обґрунтоване визначення кількості ресурсів,
об'єктивно
необхідних
для
ефективного
підприємництва та наявного рівня розвитку
продуктивних сил.
4

5.

У ринкових умовах науково обгрунтоване
нормування праці стає одним із найдивніших
засобів забезпечення конкурентоспроможності
підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат
праці, економії коштів на оплату праці, а отже –
зниженню собівартості продукції і підвищенню
ефективності господарювання.
5

6. Нормування праці - це основа її організації на підприємстві.

Нормування праці – це вид діяльності з
управління підприємством, спрямований на
встановлення оптимальних співвідношень між
витратами та результатами праці, а також між
чисельністю працівників різних груп та кількістю
одиниць обладнання.
6

7. Нормування праці як область економічної, інженерної і соціальної діяльності на підприємстві - це

7
система засобів і методів встановлення міри
праці, необхідної для об'єктивної оцінки його
ефективності і адекватного рівня його оплати.
Засоби
нормування
праці
централізовані нормативні матеріали, засоби
вимірювання і аналізу трудових процесів,
комп'ютерна техніка.
Методи нормування праці – технології
встановлення і застосування норм праці.

8. Основна сутність нормування праці на підприємстві полягає:

у вивченні процесу праці, використовуючи
наукові методи;
встановленні на цих засадах науково
обґрунтованої міри праці як необхідної та
достатньої кількості та якості праці, що потребує
виконання певної роботи, виготовлення
конкретної продукції у певних організаційнотехнічних умовах виробництва.
8

9. Нормування праці – це

встановлення кількості та якості праці,
необхідної для виконання конкретної роботи,
виготовлення конкретної продукції у певних
організаційно-технічних умовах виробництва.
9
Нормування праці є засобом
забезпечення оптимального
співвідношення між мірою
праці та її оплатою.

10. Мета нормування праці –

полягає в скороченні витрат на виготовлення
продукції , підвищенні продуктивності,
сприянні зростанню доходів працівників на
основі впровадження техніко-технологічних
нововведень і удосконалення організації
виробничих процесів.
10

11. Норми витрат праці -

Норми витрат праці вихідна база для нормування праці на
підприємстві.
За допомогою норм витрат праці
визначають ефективні варіанти технологічного
процесу, найбільш раціональні форми
розподілу і кооперації праці,
ефективні прийоми та засоби
виконання роботи.
11

12. Завданнями нормування праці:

12
встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
впровадження найбільш раціонального режиму
використання устаткування, машин і механізмів;
розроблення найбільш раціональної структури
виробничого процесу;
аналіз виконання норм праці для розкриття резервів
виробництва та продуктивності праці;
перегляд норм праці у зв’язку зі зміною умов праці та
проведення організаційно технічних заходів;
впровадження ефективної організації праці робітника
на робочому місці.

13. Відповідно до мети, завдань та принципів зміст процесу нормування праці на підприємстві включає:

- вивчення та аналіз змісту і характеру праці
відповідної категорії персоналу в реальних
організаційно – технічних і санітарно –
гігієнічних умовах;
- вивчення передового науково – технічного
організаційного, виробничого вітчизняного та
закордонного досвіду, аналіз можливостей
впровадження його в умовах підприємства;
13

14.

14
- вибір оптимального варіанта технології і
організації праці;
- проектування режимів роботи обладнання,
прийомів і методів роботи, системи
обслуговування робочих місць, режимів
праці і відпочинку;
- розрахунок
норм у відповідності з
особливостями технологічного і трудового
процесів;

15.

- апробація норм, оцінка їх економічної
ефективності,
аналіз
тенденцій
змін
організаційно – технічних умов, уточнення
норм;
- впровадження норм на конкретні роботи у
виробничому
процесі
і
подальше
коректування
у
зв’язку
зі
зміною
організаційно – технічних умов трудової
діяльності.
15

16. Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.

Виходячи з того, що в разі розробки норм
праці враховується множина чинників
організаційно-технічного
та
соціальноекономічного характеру, то в цілому до
об’єктів нормування відносяться умови й
охорона праці, затрати та результати праці.
16

17. Етапи нормування праці:

аналіз виробничого процесу розподіл його на
частини;
розрахунок норм відповідно до особливостей
технологічного і трудового процесів;
впровадження розрахованих норм і наступне
корегування відповідно до змін організаційнотехнічних умов.
17

18. За допомогою нормування праці:

складаються плани та бізнес-плани підприємств,
плануються обсяги виробництва цехів та дільниць;
розраховується
завантаження
устаткування
й
робочих місць;
встановлюються
завдання
з
підвищення
продуктивності праці та визначається потреба в
кадрах;
узгоджується взаємодія всіх підрозділів підприємства,
досягається синхронізація роботи на різних робочих
місцях,
виробничих дільницях,
забезпечується
рівномірність і ритмічність виробничого процесу.
18

19. Нормування праці є складовим елементом організації заробітної плати -

Нормування
праці
є
складовим
елементом організації заробітної плати виконання норм є умовою отримання
заробітної плати, відповідного тарифу або
окладу,
установленого
для
даного
працівника.
19

20. Функції нормування праці можуть бути згруповані у двох напрямах:

Організаційно-технологічний розподіл робочого часу на виконання конкретних операцій;
встановлення співвідношень роботи різних машин у
технологічному процесі та визначення їх кількості;
співвідношення факторів виробництва тощо.
Соціально-економічний –
встановлення міри праці та міри її оплати; нормування
посадових обов’язків; установлення режиму праці та
відпочинку; створення умов праці; регламентація
підпорядкованості
працівників;
установлення
відповідальності за результати виробництва та допущені
відхилення від норм тощо.
20

21. Функції нормування праці:

Планування – норми слугують
21
основою виробничого планування
на всіх рівнях, в усіх підрозділах
підприємства;
Диференціація заробітної плати - підставою
для правильного встановлення заробітної
плати працівникам мають
бути ретельно обґрунтовані
норми;

22. Функції нормування праці:

Організація
праці - нормування сприяє
виявленню й закріпленню ефективних прийомів
і методів праці;
Соціальна
нормування
сприяє
обґрунтованому й справедливому розподілу
трудових доходів між працівниками.
22

23. Принципи нормування праці

забезпечення
максимальної відповідності норм
суспільно необхідним затратам праці;
забезпечення прогресивності норм;
наукова
та
організаційно-технічна
обґрунтованість норм;
єдність та рівна напруженість норм;
23

24. Принципи нормування праці

обов'язкове
комплексне охоплення нормами
всього обсягу робіт на підприємстві;
чітка
регламентація
складу
робіт
та
організаційно-технічних умов виконання норм;
оптимальний вибір об'єкта нормування праці;
демократичне
залучення
працівників
до
розроблення норм.
24

25.

2. Об'єкти нормування праці
25

26. Об’єкт нормування праці - це

трудова діяльність людини, здійснення нею
виробничого процесу з метою перетворення
сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову
продукцію.
Предмет нормування праці - тривалість
трудового процесу у часі.
26

27. Об’єкти нормування праці:

27
робочий час;
виробнича (технологічна) операція;
технологічна структура операції;
трудовий мікроелемент (трудовий рух);
обсяг роботи;
зона обслуговування.

28. Робочий час - це

законодавчо встановлена тривалість обов'язкового
перебування працівника на робочому місці та
виконання ним трудових обов'язків.
Тривалість робочого часу вимірюється фактично
відпрацьованими годинами протягом робочого дня
(зміни), тижня, місяця, року
Згідно з Кодексом законів України про працю та за
сприятливих умов праці норма робочого часу
становить 40 год. на тиждень.
28

29. Виробнича (технологічна) операція – це частина виробничого (трудового) процесу, спрямована на:

29
зміну форми або структури предмета праці
(технологічна операція);
перевірку результатів праці (контрольна
операція);
зміну місця перебування предмета праці у
просторі (транспортна операція).

30. Технологічна структура операції -

Технологічна структура операції впливає на точність визначення
трудомісткість нормування.
норм
і
Структурно найскладнішими вважаються основні
операції механічної обробки металів.
Для розуміння складності технологічних операцій
та їх нормування потрібно мати уявлення про
установку, позицію, перехід, прохід.
30

31. Технологічна структура технологічної операції механічної обробки

31
Установка - одноразове закріплення заготовки або
деталі.
Позиція - фіксоване положення предмета праці в
просторі, де він підлягає технологічному впливу
багатопозиційного
устаткування
(автоматичні
лінії,
агрегатні верстати тощо).
Перехід - частина операції, яка характеризується
незмінністю установки та позиції, режиму роботи
устаткування та інструменту.
Прохід - це однакова частина переходу, яка повторюється
і пов'язана зі зняттям нового шару матеріалу.

32. Схема технологічної структури технологічної операції механічної обробки

32

33. Трудовий мікроелемент (трудовий рух) -

Трудовий мікроелемент (трудовий рух) це елементарна частина трудової структури
виробничої операції.
Розкладання операції на трудові мікроелементи
дає змогу ретельно проаналізувати та унормувати
складні трудові процеси.
33

34. Схема трудової структури виробничої операції -

34

35. Обсяг роботи

за годину, зміну, місяць - як об'єкт нормування,
використовується на таких роботах, де недоцільно
нормувати кожну операцію чи дрібніші її частини (у
видобувних процесах, допоміжних роботах на
промислових підприємствах).
35

36. Зона обслуговування

як об'єкт нормування характерна для роботи
багатоверстатників у текстильній промисловості,
в обробних процесах із багатоверстатним
обслуговуванням у машинобудуванні.
36

37. Елементи трудового процесу і відповідні їм нормовані витрати праці (часу)

37

38.

3. Режими праці і відпочинку. Класифікація
витрат робочого часу.
38

39.

Раціональне використання робочого часу на
підприємстві починається із встановлення
найдоцільніших режимів праці й відпочинку.
Розрізняють змінний, добовий, тижневий і
місячний режими.
39

40.

Змінний режим праці й відпочинку
визначає тривалість змін, час їх початку і
закінчення, тривалість і час початку і
закінчення перерв у роботі.
Добовий режим праці й відпочинку
включає кількість змін (циклів) за добу.
40

41.

Тижневий режим праці й відпочинку
передбачає різні графіки роботи, кількість
вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні
чи святкові дні, порядок чергування змін.
Місячний режим праці й відпочинку
визначає кількість робочих і неробочих
днів у даному місяці, кількість працівників,
які отримують відпустки, тривалість
основних і додаткових відпусток.
41

42.

Режими праці й відпочинку
регулюються Кодексом законів про
працю України
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32208#Text)
42

43. Загальними вимогами до режимів роботи є:

дотримання встановленої законом
загальної тривалості робочого часу;
забезпечення рівномірного чергування
часу роботи і перерв між змінами, для чого
розраховується тривалість циклу обороту
змін — періоду, за який всі працівники
відпрацюють у всіх змінах, передбачених
графіком;
43

44. Загальними вимогами до режимів роботи є:

забезпечення повного використання
обладнання і робочого часу для
підвищення продуктивності праці;
обмеження кількості змінних графіків на
підприємстві, оскільки це утруднює процес
управління.
44

45. Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат

робочого часу за такими напрямами:
1. Час роботи і час перерв у роботі (рис. 1).
1.1. Час роботи Тр — це загальна тривалість
змінного часу, протягом якого працівник
виконує трудові функції. Він включає:
45

46. Рис. 1. Час роботи і час перерв у роботі

46
Рис. 1. Час роботи і час перерв у роботі

47.

1.1.1. Час підготовчо-завершальної роботи
Тті що витрачається на підготовку до
виконання завдання, і дії, пов'язані з його
завершенням (одержання завдання,
інструктаж, здавання готової продукції
тощо).
1.1.2. Час оперативної роботи Топ
витрачається на безпосереднє виконання
трудового завдання. Він включає:
47

48.

1.1.2.1. Основний час То— час
безпосереднього перетворення предмета
праці;
1.1.2.2. Допоміжний час Тд — час управління
обладнанням, вимірювання показників,
переходів тощо.
48

49.

1.1.3. Час обслуговування робочого місця Тоб
складається з:
1.1.3.1. Часу організаційного обслуговування
Торг, що витрачається на догляд робочого
місця, пов'язаний з виконанням змінного
завдання;
1.1.3.2.Часу технічного обслуговування Ттех,
що витрачається на догляд робочого місця,
пов'язаний з виконанням даної конкретної
49 роботи.

50.

1.2. Час перерв Тп— це загальна тривалість
змінного часу, протягом якого працівник не
виконує трудові функції з різних причин. Він
включає:
1.2.1. Час регламентованих перерв Тпр
заздалегідь передбачений, об'єктивно
необхідний. До нього належать:
50

51.

1.2.1.1.Час перерв, зумовлених
особливостями техніки, технології та
організації виробництва Тпт;
1.2.1.2.Час перерв, обумовлених трудовим
законодавством Тзак;
1.2.1.3.Час на відпочинок та особисті
потреби Твоп.
51

52. 1.2.2. Час нерегламентованих перерв Тпи, складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це:

1.2.2.1.Час перерв, зумовлених недоліками у
технології та організації виробництва Тпит,
наприклад перебоями постачання, несправністю
устаткування;
1.2.2.2.Час перерв, зумовлених порушеннями
трудової дисципліни Тптд— запізненнями,
прогулами тощо;
1.2.2.3.Час відпусток з дозволу адміністрації Тпв.
52

53. 2. Нормований та ненормований робочий час (рис. 2).

2.1. Нормований робочий час включає всі
затрати часу, що є об'єктивно необхідними
для виконання конкретного завдання, а
отже, підлягають нормуванню. Це такі
показники:
2.1.1. Час продуктивної роботи Трп.
2.1.2. Час регламентованих перерв Тпр.
53

54.

2.2. Ненормований робочий час не є
об'єктивно необхідним, а отже, не
включається до складу норми. Це такі
показники:
2.2.1. Час непродуктивної роботи Три.
2.2.2. Час нерегламентованих перерв Тпн.
54

55. Рис. 2. Структура нормованого і ненормованого робочого часу

55

56.

Для реєстрації результатів вивчення
робочого
часу
використовуються
відповідна документація і методи обробки
інформації, проводяться при необхідності
фотографії робочого дня і хронометражні
спостереження.
56

57. Для обліку тривалості робочого дня застосовуються показники його фактичної і нормальної тривалості.

Фактична
тривалість
робочого
дня
характеризується
часом
роботи
одного
працюючого за день (зміну), включаючи
понаднормові години і виключаючи години
простоїв.
Вона
розраховується
діленням
відпрацьованих за певний період людино-годин
на
відпрацьовані
людино-дні.
Нормальна
тривалість робочого дня визначається кількістю
годин роботи, встановленою законом для даної
57групи працівників.

58.

Коефіцієнт використання робочого часу
розраховується
діленням
фактичної
тривалості робочого дня на нормальну. Чим
ближчий він до 1, тим вищий рівень
організації і дисципліни праці на даному
підприємстві.
58

59.

4. Методи дослідження витрат робочого
часу
59

60.

Найважливішим
елементом
нормування праці є вивчення фактичних
витрат робочого часу на виконання операцій
і процесів. Залежно від способу проведення
й оброблення спостережень розрізняють
два основні методи вивчення затрат
робочого часу: метод безпосередніх вимірів
і метод моментних спостережень.
60

61. Метод безпосередніх вимірів

полягає
в
безпосередній
реєстрації
тривалості затрат часу за елементами
операції, що спостерігається. Перевагою
цього методу є вірогідність і точність
реєстрації часу. Є й недоліки: велика
трудомісткість
підготовки
самого
спостереження та обробки його матеріалів,
неможливість охоплення значної кількості
робочих місць одночасно.
61

62. Метод моментних спостережень

ґрунтується на використанні теорії ймовірності та
таблиць випадкових чисел, коли спостерігач
через нерівні проміжки часу (моменти) фіксує те,
що відбувається на робочих місцях в обраній
зоні спостереження. За цього методу значно
зростає кількість спостережуваних об'єктів
(працівників, верстатів, машин), поліпшується
оперативність одержання потрібної інформації,
забезпечується достатня точність результатів
62спостереження.

63.

На етапі підготовки до спостереження
складають
докладний
опис
роботи
устаткування,
матеріалів,
організації
робочого місця, фіксують інформацію про
робітника, намічають пункт або маршрут
спостереження.
63

64.

Етап безпосереднього спостереження
полягає у фіксації в спостережливому листі
всіх без винятку видів затрат і втрат
робочого часу з визначенням початку і
закінчення кожного елемента операції.
На етапах опрацювання й аналізу
даних
спостереження
визначається
фактична тривалість кожного зафіксованого
елемента роботи. Таким чином складається
64 фактичний баланс робочого часу за зміну.

65. До основних способів дослідження трудових процесів відносяться:

фотографія
робочого
часу,
хронометраж, фотохронометраж. При
цьому фактичні затрати часу вимірюються
за допомогою секундомірів, годинників,
хронографів.
Фотографія робочого часу — це процес
вивчення та вимірювання всіх без
виключення затрат робочого часу впродовж
робочої зміни чи її частини.
65

66. Залежно від об’єкта спостереження розрізняють такі фотографії:

66
- фотографія використання часу працівників
(індивідуальна, групова, самофотографія);
- фотографія часу роботи устаткування;
- фотографія виробничого процесу.
Самофотографування
здійснює
сам
працівник, фіксуючи величину втрат робочого
часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє
залученню всіх працівників до активної участі у
виявленні й усуненні втрат робочого часу.

67.

За результатами фотографії робочого
часу складають баланс робочого часу
(фактичний та раціональний), зіставлення їх
даних дозволяє визначити резерви робочого
часу та розрахувати можливе зростання
продуктивності праці за рахунок кращого
використання робочого часу.
67

68.

За допомогою хронометражу визначається
тривалість елементів виробничої операцій,
що циклічно повторюються (як правило,
досліджуються основний та допоміжний
час).
68

69. Перед початком виміру затрат часу дані про окремі елементи трудової операції заносяться в спеціальний хронометражний лист

спостережень.
Залежно від тривалості і характеру елементів операції
визначають кількість вимірів щодо кожного елемента.
Проводячи
хронометраж,
спостерігач
записує
тривалість окремих елементів операцій, а також усі
перерви в хронокарту. Під час виконання кожного
елемента операції звичайно робиться 10—20 вимірів,
а у випадку короткочасних операцій — 30—60.
Опрацьовуючи
й
аналізуючи
хронометражні
спостереження, спочатку виключають помилкові
виміри, а потім розраховують середню тривалість
69виконання кожного елемента.

70. Розрізняють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), відбірковий і цикловий.

За
безперервного
способу
всі
елементи певної операції досліджують у
послідовності їх виконання. Відбірковий
спосіб хронометражу застосовується для
вивчення окремих елементів незалежно від
послідовності їх виконання. Цикловий
спосіб — для дослідження тих елементів
операції, що мають незначну тривалість
(3—5 с).
70

71.

Методи визначення затрат робочого
часу за допомогою спостереження досить
трудомісткі, тому на практиці при визначенні
норм затрат часу широко використовують
довідково-розрахункові
матеріали
(нормативи), класифікація яких тісно
пов’язана з класифікацією норм праці.
71

72.

5. Виробничий процес та його
елементи
72

73. Виробничий процес - це

цілеспрямоване, постадійне перетворення
73
вихідної сировини та матеріалів у готову
продукцію, яка призначена як для споживання,
так і для подальшого перероблення.
процес перетворення матеріальних благ,
необхідних для існування і розвитку суспільства.
сукупність технологічних і трудових дій,
спрямованих на сировину, матеріали,
напівфабрикати для отримання готової
продукції.

74. Класифікація виробничих процесів:

За характером здійснення:
• основні - безпосередньо пов'язані з перетворенням
предметів праці у готову продукцію. У результаті основних
виробничих процесів випускається продукція, яка
передбачена планом підприємства.
• допоміжні - процеси, що сприяють безперебійній роботі
підприємства, але безпосередньої участі у виготовленні
продукції не беруть (ремонт обладнання, прибирання
території тощо).
• обслуговуючі - створюють умови для здійснення основних
та допоміжних (транспортні та складські процеси).
74 • побічні.

75. Класифікація виробничих процесів:

Залежно від відношення до предметів праці:
• технологічні;
• транспортні;
• контрольні.
За способом здійснення:
• механічні;
• фізико-хімічні;
• трудові;
• природні.
75

76. Класифікація виробничих процесів:

За типом виробництва:
• індивідуальні;
• дрібносерійні;
• серійні;
• великосерійні;
• масові.
76
.

77. Класифікація виробничих процесів:

За рівнем механізації:
77
ручні;
машинно-ручні;
машинні;
автоматизовані;
апаратні.

78. Класифікація виробничих процесів:

За рухом здійснення:
• безперервні - технологічні зміни відбуваються
безупинно або через певні інтервали часу. Безперервні
процеси можуть розподілятися на процеси, що
відбуваються цілодобово (виплавка чавуну), і процеси,
що можуть перериватися – нецілодобові.
• перервні або періодичні - при виготовленні одиниці
або певного обсягу денної продукції відбувається
перерва для її знімання і завантаження обладнання
сировиною або напівфабрикатами для наступного
виготовлення тієї ж продукції. Їх поділяють на циклічні
та нециклічні.
78

79. Дві сторони виробничого процесу:

Технологічна – пов’язана з перетворенням
предметів праці в готову продукцію (зміна
розмірів, форм, структури, хімічного складу,
розташування в просторі тощо).
Трудова – це сукупність дій виконавців щодо
здійснення комплексного технологічного
процесу. Вона називається трудовим
процесом.
79

80. Склад і поєднання технологічного та трудового процесів у виробничому процесі виготовлення продукції

80

81.

6. Методи нормування трудових
процесів. Види норм праці
81

82. Методи нормування трудових процесів:

Сумарний;
Аналітичний.
82
За допомогою аналітичного методу установлюються
технічно-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є
прогресивними.
На основі сумарного методу встановлюються
дослідно-статистичні норми, які широко
застосовуються на практиці у зв’язку з простотою
розрахунку.

83. Сумарний метод -

Сумарний метод норма встановлюється в цілому на операцію без
розчленування її на складові елементи.
За сумарним методом норми визначають на основі
статистичних даних про фактичні затрати часу за
минулий період або порівняння якоїсь операції з
аналогічними операціями.
83

84. Різновиди встановлення норм за сумарним методом:

на основі порівняння складності та обсягу даної
роботи з такими, що виконувались раніше;
на основі даних оперативного й статистичного
обліку про витрату часу на аналогічні роботи;
за досвідом особи у встановленні норм праці;
за результатами узагальнення сумарних
спостережень за використанням робочого часу
на цих операціях, роботах.
84

85. Аналітичний метод -

Аналітичний метод проводиться наукове обґрунтування норм праці на
підставі встановлення норм на основі аналізу
конкретного трудового і виробничого процесу.
Операцію попередньо розчленовують на
елементи. Норму часу в цьому разі розраховують
на кожний елемент операції.
Цей метод нормування дає значно точніші
результати, ніж сумарний. Він є основним методом
для масового і серійного типів виробництва.
85

86. Різновиди встановлення норм за аналітичним методом:

технічний розрахунок норми за нормативами
складових елементів норми часу залежно від
режимів роботи устаткування, організації
обслуговування та виробничих можливостей
робочого місця, застосування найкращих,
найефективніших методів організації та способів
праці. Розрахунки (відповідно до ступеня
диференціації) можуть бути:
за мікроелементними нормативами;
за диференційованими нормативами;
86
за укрупненими нормативами.

87. Різновиди встановлення норм за аналітичним методом:

технічний розрахунок норми на основі
досліджень витрат робочого часу та режимів
роботи устаткування у реальних витратах часу
та експериментальних режимів роботи
устаткування, на засадах чого проектуються
раціональні трудовий і виробничий процеси;
отримані норми порівнюються з нормативними
матеріалами.
87

88. Особливість технічно обґрунтованих норм:

застосування розрахункових методів, які
дозволяють широко використовувати досягнення
науки і техніки, досвід найкращих робітників в
удосконаленні праці та виробництва.
За допомогою мікроелементного методу
нормування праці виділяють найпростіші елементи
(мікроелементи), з яких складаються складні і
різноманітні за своїм характером трудові операції.
Ці мікроелементи визначають норми затрат часу.
88

89. Види норм праці:

Норма часу –
це максимально допустимі витрати робочого часу
(в люд/год., люд/хв.) на виготовлення одиниці
продукції робітником (бригадою робітників) при
найбільш повному використанні устаткування за
певних організаційно-технічних умов.
У норму часу входить тільки нормований час.
89

90. Види норм праці:

Норма виробітку визначає кількість продукції, яку потрібно
виготовити, або обсяг роботи, який має бути
виконаний за одиницю робочого часу.
Норми виробітку вимірюються в натуральних
одиницях (штуках, метрах ) і виражають
необхідний результат діяльності працівників.
90

91. Види норм праці:

Норма обслуговування -
кількість одиниць устаткування, робочих місць,
квадратних метрів площі, які обслуговуються
одним робітником або бригадою.
Норма обслуговування визначається регламентом
роботи обладнання та розраховується на підставі
норми часу обслуговування.
91

92. Види норм праці:

Норма чисельності робітників –
кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну
для виконання певного обсягу робіт.
Норми керованості (кількості підлеглих) кількість
працівників,
яка
має
бути
безпосередньо
підпорядкована
одному
керівникові.
92