Тема 30

1. Відновлення незалежності України

2. Перебудова

• Перебудова - сукупність реформ, що проводились у СРСР у
1985-1991 роках і пов’язана із правлінням Михайла Горбачова.
• У внутрішньополітичній сфері перебудова передбачала
політику гласності та демократизацію життя
• В економіці – впровадження ринкових відносин через
індивідуальну трудову діяльність та кооперативи
• У зовнішній політиці – відмова від конфронтації із Західними
капіталістичними країнами, визнання загальнолюдських
цінностей пріоритетними у міжнародних відносинах.

3. Початок політики «перебудови»

• У квітні 1985 року Михайло Горбачов на пленумі ЦК КПРС висунув гасло про «прискорення»
темпів економічного розвитку. Це було пов’язано із уповільненням темпів економічного
зростання та стагнацією економіки у період «застою». Тоді ж розпочалась антиалкогольна
кампанія.
• Було відроджено дореволюційне слово «гласність», що означало послаблення цензури.
Спочатку «гласність» була дозованою, поки «перебудова» була керованою владою. Це, в свою
чергу, дозволило висвітлювати ЗМІ, заборонені до сих пір теми: війну в Афганістані (велась з
1979 року), економічні негаразди, проблеми номенклатури, цензуровані раніше соціальні
питання (неформальні молодіжні рухи, тощо). Також «гласність» означала «очищення
соціалізму від негативних нашарувань минулого» – в першу чергу, відновлення розпочатої
Хрущовим десталінізації, але у більш радикальній формі.

4. Антиалкогольна кампанія

У квітні 1985 року постанова ЦК КПРС про
заходи подолання пияцтва та алкоголізму.
Кількість
торговельних
закладів,
які
реалізовували спиртні напої, зменшилась
удвічі. Цитата: «в Україні… понад мільйон
осіб, винних у порушенні антиалкогольного
законодавства,
зазнали
адміністративних
стягнень. У Закарпатті та в Криму знищили
виноградники унікальних сортів...»

5. Початок реформ Горбачова та Україна

• Перший
секретар
ЦК
КПУ
Володимир
Щербицький
офіційно
підтримував
реформаторський курс Михайла Горбачова
впродовж 1985–1987 років, але фактично блокував
реформаторські кроки союзного партійного
керівництва, особливо заходи політики «гласності».
Тому Україну у період 1985-1989 років називали
«заповідником застою». Терміном «застій» почали
називати період 1965-1985 років якраз у період
«перебудови».

6. Гласність

Істотне послаблення цензури у СРСР, зняття інформаційних
бар’єрів, можливість критикувати органи влади, отримувати
об’єктивну інформацію. Один із основних компонентів
політики перебудови.

7. Чорнобильська катастрофа

Техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена
вибухами на 4 енергоблоці Чорнобильської атомної станції в
ніч на 26 квітня 1986 року.
Влада намагалась применшити наслідки катастрофи та
реальні масштаби втрат. Було проведено першотравневу
демонстрацію у Києві 1986 року, незважаючи на високе
радіоактивне зараження у місті.
Цитата: «У зараженому радіацією Чорнобилі влаштовували
«показові» весілля, фальшиві гулянки, паради. У дні
всенародної жалоби було влаштовано першотравневу
демонстрацію на Хрещатику в Києві...»

8. Економічні реформи часів перебудови

• У 1986 році було прийнято два протилежних за змістом закони - у травні: «Про
боротьбу із нетрудовими доходами» та у листопаді: «Про індивідуальну трудову
діяльність».
• У 1988 році прийнято Закон «Про кооперацію в СРСР». Людям, що
об’єднувались у зареєстровані державою кооперативи, дозволялась
підприємницька діяльність, восновному у сфері послуг та громадського
харчування. Це був перший крок до запровадження ринкових відносин. У
березні 1988 року прийнято нове положення про колгоспи, що допускало
можливість існування орендних відносин.

9. Економічні реформи. Перші наслідки

• «…Багато зараз незвичного в нашій країні: …спільні з іноземними
фірмами підприємства; самофінансування заводів та фабрик, радгоспів і
колгоспів; зняття обмежень з підсобних господарств, ...розширення
кооперативної діяльності; заохочення індивідуальної трудової діяльності
в дрібному виробництві й торгівлі…». Зазначені в документі зміни
названо «незвичними», оскільки вони йшли в розріз із
комуністичною теорією. Заходи, указані в документі, упроваджували
з метою подолання кризових явищ у радянській економіці.
Натомість, реформи призвели до посилення економічної кризи, так як
ринкові відносини не могли існувати у контексті планової економіки.

10. Початок Діяльності неформальних об’єднань (1987-1988)

• 1987 – у Києві створено Український культурологічний клуб. Обговорювали проблеми
«білих плям» культури та історії.
• 1987 – у Львові організовано Товариство Лева, а у Київському державному університеті
імені Тараса Шевченка студентська організація «Громада».
• 1987 – відновлювалося видання журналу «Український вісник». Перший
позацензурний журнал, що легально видавали в Україні. Очолював редколегію, як і до
1972 року В’ячеслав Чорновіл.
• У березні 1988 року на базі Української Гельсінської групи сформувалась політична
організація - Українська Гельсінська спілка. Її лідером було обраного на той час ще
ув’язненого Левка Лук’яненка (звільнений у грудні того ж року).

11. Діяльність неформальних об’єднань у 1989 році

• У лютому 1989 року – установча конференція Товариства української мови імені Тараса
Шевченка. Ця організація за участі широких кіл громадськості сприяла ухваленню Верховною
Радою УРСР у жовтні 1989 року Закону: «Про мови в Українській РСР». Цей закон юридично
закріплював державний статус української мови. Багато гарантовано для мов нацменшин,
відповідно до закону впродовж п’яти років українська мова мала замінити російську у
держустановах. Але закон здебільшого залишився лише на папері.
• У листопаді 1989 року відбувся перший масовий протестний мітинг у Києві. На мітингу
порушувалось питання про відповідальність конкретних посадовців за приховування руйнівного
впливу Чорнобильської катастрофи.
• Діяльність неформальних об’єднань привели до зростання національної самосвідомості
українців та переходу від культурницьких та громадських до політичних цілей українського
відродження.

12. Перші протестні мітинги у Києві 1989 року

13. Робітничий рух.

• Улітку 1989 у СРСР протест шахтарів переріс у масовий страйк. Майже
півмільйона працівників Донбасу припинили роботу. Перший масовий страйк
в Україні. Робітників не задовольняли не тільки умови праці, а й дефіцит
продовольчих і промислових товарів, низька зарплата. Шахтарі Донбасу не
висували політичних вимог.
• Цитата: «...Майже всі вимоги, видані «на-гора» страйкуючими, що стосуються,
здавалося б, самих повсякденних умов праці й побуту шахтарів, які за традицією
іменуються економічними, насправді прямо виходять на політику…»

14. Церква у період «перебудови»

• У 1988 році завдяки активності церкви та віруючих відбулось святкування тисячоліття хрещення Русі.
• Після візиту Михайла Горбачова до Ватикану у грудні 1989 року було остаточно скасовано заборону
Української греко-католицької церкви. У 1990 році греко-католикам повернули львівський собор Святого
Юра. У 1991 році з еміграції повернувся кардинал Мирослав Любачівський.
• З 1989 року у Києві діяв ініціативний комітет, що ставив за мету легалізацію Української автокефальної
православної церкви.
• Собор РПЦ виділив єпархії на території УРСР в Українську православну церкву (УПЦ). Однак Москва
могла і надалі втручатись у внутрішні справи УПЦ. Тому православні ієрархи України поставили питання
про автокефалію УПЦ. Московський Патріарх відмовився це зробити. Так більшість ієрархів і вірян,
особливо у східних і південних областях залишились у підпорядкуванні Московського патріарху.

15. Політичний плюралізм

• Період перебудови пов’язаний із відновленням плюралізму, в тому числі
політичного плюралізму.
• Плюралізм – багатоманітність, існування рівноправних конкуруючих сил та
течій у політиці, релігії, ідеології, тощо
• Політичний плюралізм – система суспільства, за якої громадяни і соціальні
групи можуть висловлювати свої погляди через представників у політичних і
громадських організаціях. У політиці плюралізм передбачає багатопартійність.

16. Утворення Народного руху України.

• За ініціативи Спілки письменників України було утворено Народний рух України за
перебудову. Він носив характер масової громадської організації. Це стало важливим
кроком до об’єднання національно-демократичних сил наприкінці 1980-х років в
УРСР.
• У вересні 1989 року у Києві відбувся установчий з’їзд Народного руху України.
Головою НРУ делегати обрали Івана Драча.
• Факт проведення з’їзду відіграв важливу роль у національному відродженні України та
формуванні української багатопартійності
• Найпотужнішою та найзначнішою акцією НРУ була «Українська хвиля»,
організована на відзначення 71-ї річниці Акту злуки УНР та ЗУНР, що відзначалась
21 січня 1990 року.

17. Утворення Народного руху України. Цитата

• «…Головною метою діяльності Рух визначає: побудову в Україні
демократичного суспільства.., відродження української нації; Рух діє в межах
Конституції УРСР…»
• «...Сам факт проведення з’їзду – серйозна поразка [компартійного] апарату.
Тривалий час Україна була республікою «застою» й, нарешті, вона сказала своє
вагоме слово. Було враховано помилки інших республік, і ми прийшли до з’їзду
без катаклізмів... З’їзд став силою, що консолідувала людей різних поколінь,
політичних поглядів, багатьох організацій»

18. Формування багатопартійності (1989-1991)

1) Українська національна партія (УНП) утворена
у Львові у жовтні 1989 року.
2) Українська республіканська партія (УРП) у
квітні 1990 року
3) Українська християнсько-демократична партія
(УХДП) у Львові у квітні 1990 року
4) Ліберально-демократична партія у червні 1990
року
5) Демократична партія України (ДемПУ) у
вересні 1990 року
6) Партія зелених України – вересень 1990 року
На початок 1991 року усі партії, окрім
комуністичної (усього 13), мали сукупну кількість
30 тисяч членів, натомість КПУ майже 3 мільйони
Карикатура: план реєстрації нових
партій у цьому місяці перевиконано!
Зайдіть у наступному... Журнал
«Перець». 1990 р.

19. Формування багатопартійності

• «…Багато зараз незвичного в нашій країні: скажімо, багатомандатні округи з
виборів до Рад…»

20. Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 року

• Проходили у березні 1990 року. Перші вибори, що відбувались на
альтернативній основі (коли існує реальна конкуренція між партіями та
кандидатами), на відміну від усіх попередніх (один кандидат та одна партія).
• На виборах противники компартії називались «Демократичний блок». Після
виборів виникла парламентська опозиція - вона була представлена у
Верховній Раді «Народною радою», комуністи «групою 239»

21. Проголошення декларації про державний суверенітет УРСР у липні 1990 року

• Переважна кількість комуністів новоутвореної Верховної Ради відмовлялись
визнавати пряме підпорядкування Москві. Це так звані суверен-комуністи, які
об’єднувались навколо Леоніда Кравчука. Разом із опозиційною «Народною
радою» суверен-комуністи ухвалили 16 липня 1990 року проголошення
суверенітету України.
• Суверенітет – вільний від зовнішнього втручання політичний, соціальний та
економічний устрій. Незалежність у вирішенні внутрішніх проблем.

22. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Цитата

• «Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на
своїй території... Українська РСР має право на власні Збройні Сил».
• «Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його
в законах. ...Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному
багатстві. ...Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками
будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності,
взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи...».

23. Закон «Про економічну самостійність УРСР» серпня 1990 року

• Закон закріпив право України самостійно визначати стратегію соціальноекономічного розвитку в інтересах народу України, структуру народного
господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми й методи
господарювання. Було започатковано створення власної фінансової і
банківської системи, розпочато поступовий перехід до ринкової економіки.

24. Революція на граніті

Опозиційна в українському парламенті «Народна рада» після проголошення
суверенітету прагнула розпочати процес виходу України із СРСР, керуючись
положеннями радянських конституцій. Московське керівництво на чолі із
Михайлом Горбачовим намагалось запобігти розпаду країни шляхом
підписання нового союзного договору. Частина українських комуністів були
готові до переговорів щодо нового формату союзної держави. Це викликало
обурення серед демократично налаштованої частини суспільства. На початку
жовтня 1990 року у Києві розпочалось голодування студентів під
політичними гаслами. Ці події отримали назву «Революція на граніті».
Головними вимогами молоді були: недопущення підписання нового
союзного договору; перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній
основі не пізніше весни 1991 року; повернення на територію УРСР
українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби
юнаками-українцями винятково на території республіки; націоналізація майна
Компартії України й ЛКСМУ; відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія
Масола.
Наслідок: звільнено Голову уряду Віталія Масола, а призначено
Вітольда Фокіна. Тобто, задовольнили лише кадрову вимогу.

25. Революція на граніті. Цитата.

• «Ми, студенти київських вузів, які зібралися до наметового містечка на
підтримку голодуючих студентів.., вважаємо необхідним прийняття вимог
голодуючих, а саме: 1. Відставка Голови Ради Міністрів В. Масола. 2.
Націоналізація майна КПРС та ВЛКСМ на території України. 3. Прийняття
рішення про службу юнаків у війську тільки в межах України…».

26. Економічна криза

1990-1991 роки відзначились усеохоплюючою економічною кризою у
СРСР. Посилилась інфляція.
Після невдалих реформ 1990-1991 років в країні назріла продовольча
криза. Дефіцит набув тотального, катастрофічного характеру. Для
забезпечення населення елементарними продуктами харчування були
введені талони, при пред'явленні яких у магазинах громадяни могли
купити необхідні предмети споживання. Талони обмежували кількість
товарів, які можна було купувати, а на гроші без талонів практично
нічого не можна було придбати. Підвищення цін і введення талонів
ще більш посилило соціальну напруженість у суспільстві та
відцентрові тенденції в УРСР.

27. Події у Криму у 1989-1991 роках

• У 1989 році кримські татари почали масово повертатись на історичну батьківщину.
Цей процес очолила Організація кримськотатарського національного руху (голова
Мустафа Джемілєв) та підтримував Народний Рух України. Влітку 1991 року у Криму
уже мешкало 135 тисяч кримських татар.
• У січні 1991 року – референдум щодо відновлення Кримської АРСР. У лютому 1991
року Верховна Рада ухвалила закон «Про відновлення Кримської Автономної
Радянської Соціалістичної Республіки» у складі УРСР
• Червень 1991 року другий Курултай опублікував Декларацію про національний
суверенітет кримськотатарського народу. Наслідок – утворення Меджлісу – вищого
повноважного представницького органу.

28. В’ячеслав Чорновіл (1937-1999)

Український політик, журналіст, громадський діяч, політичний в’язень
СРСР. Факти біографії:
1) У 1970 році заснував підпільний часопис «Український вісник»
2) У 1979 році став членом Української Гельсінської групи
3) У 1987 році відновлено «Український вісник» – став першим
позацензурним легальним журналом.
4) Один із засновників Української Гельсінської спілки у 1988 році
5) Від часу створення (1989 рік) член Народного Руху України та його
Великої Ради, а з 1992 року – голова НРУ.
6) Один із ініціаторів проголошення Декларації про державний
суверенітет України (1990) та Акту проголошення Незалежності
України (1991)
7) Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року (посів друге
місце)
8) Загинув у 1999 році у автокатастрофі за загадкових обставин.

29. Путч ДКНС (ГКЧП) 19 серпня 1991 року

• 19 серпня 1991 року відбувся невдалий серпневий «путч» (спроба державного перевороту),
організований ГКЧП (ДКНС) СРСР. Заколотники, що представляли собою консерваторів серед
вищого керівництва компартії СРСР намагались зупинити процес демократизації СРСР і
повернутись до становища, яке існувало до «перебудови» Михайла Горбачова. На другий-третій
день зазнали поразки. Демократичні кола української громадськості вимагали активного
засудження ДКНС зі сторони Верховної Ради та унеможливлення таких дій у майбутньому
шляхом проголошення незалежності.
• Цитата: «Уранці 19 серпня командуючий сухопутними військами СРСР генерал В. Варенников,
прибувши з групою військових до кабінету Голови Верховної Ради УРСР, в ультимативній
формі заявив Л. Кравчуку: «Влада перейшла до ДКНС, який врятує країну. Рекомендую Вам
зайняти правильну позицію. Змінити свій особистий курс і курс Верховної Ради...»

30. Акт проголошення незалежності України

Наслідком «путчу» стало схвалилення конституційною більшістю Верховної Ради України 24 серпня 1991
року Акту проголошення незалежності України. Автор першого пропонованого документу: Левко
Лук’яненко.
Акт проголошення незалежності України. Цитата: «Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла була над
Україною... продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні... Верховна Рада Української
Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України й створення самостійної
української держави – України... Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони
України...»
30 серпня 1991 року – указ про заборону діяльності Комуністичної партії Радянського Союзу на території
України у зв’язку із доведенням факту підтримки КПУ сил, які виступали за збереження СРСР.
Для підтвердження (надання легітимності) Акту проголошення незалежності України та з метою визнання
України у світі, - було прийнято рішення провести Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року. На
той же день було призначено перші вибори Президента України.

31. Перші кроки державотворення

• У період до 1 грудня 1991 року Верховна Рада України була єдиним вищим
органом влади в Україні. 24 серпня 1991 року було прийнято постанову
Верховної Ради України про військові формування на території України.
Цитата: 1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території
республіки, Верховній Раді України. 2. Утворити Міністерство оборони
України. 3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України,
республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету
Міністрів і Національного банку України.

32. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 року

1 грудня 1991 року були проведені Всеукраїнський референдум
та перші вибори Президента України.
На референдумі позитивну відповідь на запитання «Чи
підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»
дали понад 90% тих, хто брав у ньому участь. У кожній області
України прихильники незалежності складали більше половини
опитаних. Головним наслідком референдуму стало міжнародне
визнання України як незалежної держави. Першими
визнали незалежність України Канада та Польща, а упродовж
грудня це зробили 68 держав. Наслідок: Україна стала
повноправним суб’єктом міжнародних відносин.
На виборах Президента України 1 грудня 1991 року перемогу
здобув Леонід Кравчук. Він набрав майже 62 % голосів. Друге
місце посів В’ячеслав Чорновіл, що представляв Народний рух
України (23%).

33. Біловезькі угоди

• У Біловезькій Пущі (Білорусь) 8 грудня 1991 року лідери України (Леонід
Кравчук), Росії (Борис Єльцин), та Білорусі (Станіслав Шушкувич) підписали
угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) та заявили,
що СРСР як суб’єкт міжнародного права припиняє існування.
• Цитата: «Кравчук привіз нам з Біловезької Пущі, якщо вдуматися, відпускну
грамоту від Росії. Документ, підписаний ним,.. відмінив, у широкому
історичному сенсі, усе, що колись прив'язувало Україну до Росії. Ці акти хоч і
давно належали минулому, але зберігали для когось символічне значення»