Хімічний захист населення в умовах війни_4fbdf178-1fe5-41b0-a701-9da66482ee9e

1.

«Хімічний захист населення в
умовах війни»
лектор доцент кафедри медицини катастроф та
військової медицини ВНМУ ім.М.І.Пирогова
ЧОРНА В.В.

2.

1.Хімічні аварії
У хімічній, харчовій, фармацевтичній та інших галузях промисловості застосовуються цілий ряд речовин, які можуть
становити небезпеку для життя та здоров’я людини. Технологічні процеси спроектовані таким чином, щоб не
допустити ураження працюючих та навколишнього населення, отруйними речовинами, які використовуються на
виробництві. Однак ці виробництва не розраховані на функціонування в умовах бойових дій. Атаки ворожої
артилерії (авіації, ракет, диверсійних груп) легко можуть призвести до пошкодження та руйнування технологічного
обладнання, що може стати причиною масового викиду отруйних речовин та хімічного ураження людей. Серед
небезпечних речовин при можливих аваріях слід виділити наступні.

3.

Аміак
Властивості. Аміак — газ з дуже різким, характерним запахом (пахне, як аптечний нашатирний спирт). Добре розчинний у воді,
легший за повітря, тому не здатен спричиняти тривалого зараження місцевості (небезпечний лише в момент викиду та протягом
короткого часу після нього).
Токсична дія. Аміак токсичний, але його небезпека незрівнянно нижча, ніж бойових отруйних речовин. У якості хімічної зброї не
застосовується. Ураження аміаком може мати місце лише при аварії.
При високих концентраціях аміак обпікає очі та слизові оболонки, викликає біль в очах, сильну сльозотечу, сильний кашель, задуху,
болі у шлунку, блювоту (при високих концентраціях аміаку людина не може не лише дихати, але й бачити).
Смерть може наступити в результаті зупинки серця чи дихання (швидко), чи через набряк легенів (години чи дні). Можливі хімічні
опіки очей та верхніх дихальних шляхів.
Є дані, що дія аміаку при концентрації 1500 мг/м3 протягом 0.5-1 годин є смертельною. Така концентрація зазвичай може виникнути
лише у закритих приміщеннях чи у безпосередній близькості від джерела витоку аміаку.

4.

Захист
Одягти фільтруючий респіратор (РПГ-67 чи аналоги) й захисні
окуляри ПО-2 (чи аналоги) або фільтруючий протигаз з
коробками КД та М, за їх відсутності — промочити тканину
міцним розчином лимонної кислоти (5-10% оцтом або розсолом
від огірків чи капусти) й дихати крізь неї. Негайно залишити
заражену зону!
Аміак легший за повітря й підіймається вгору, тому за
неможливості залишити загазований будинок тримайтесь як
можливо нижче .
Головне не панікуйте: аміак має різкий, неприємний запах, але
він небезпечний лише за досить високих концентрацій.
При ураженні очей — промити великою кількістю води, при
ураженні дихальних шляхів — свіже повітря, дихання теплою
водяною парою, можна — з добавкою оцту. Звернутися до
лікаря.

5.

Хлор
Властивості. Хлор — жовто-зелений газ з різким, задушливим запахом (хлором пахне хлорка, хлорамін та мийний засіб «Білизна»).
Колір хлору помітно тільки при дуже високих концентраціях (у випадку реальних аварій чи хімічних атак таке майже виключено).
Хлор значно важчий за повітря (у 2.5 рази), помірно розчинний у воді. На повітрі дає білий туман соляної кислоти.
Важливий продукт хімічної промисловості. Застосовується для знезараження питної води та очищення побутових і промислових стоків.
Використовується при одержанні пластмас, розчинників, відбілюючих та мийних засобів, у металургії. В умовах України найбільшу
небезпеку становлять станції хлорування води та міські очисні споруди.
Історично хлор став першою бойовою отруйною речовиною, успішно використаною на полі бою.
Попри це токсичність хлору незрівнянно нижча, ніж інших бойових отруйних речовин . При кімнатній температурі хлор — газ, тому він
не здатен спричиняти тривалого зараження місцевості (зазвичай для цього використовують рідини, чи леткі тверді речовини).
Найбільш небезпечними при витоку хлору є низовини, особливо у безвітряну погоду.

6.

Токсична дія. Подразнює та опікає дихальні шляхи. Може спричинити набряк легенів. При дуже високих концентраціях хлор викликає
миттєву зупинку дихання та смерть, зупинка дихання може наступити через 5-25 хвилин через хімічний опік легенів.
Отруєння середніми та низькими концентраціями хлору викликає болі у грудях та очах, сльозовиділення, болісний кашель. Через 2-3 години
може наступити набряк легенів. Були випадки, коли люди, які перенесли отруєння хлором «на ногах» помирали через 2-3 дні.
Подразнююча дія хлору стає помітною за концентрацій 1-6 мг/м3, концентрація 12 мг/м3 переноситься важко — навіть за нетривалої дії,
концентрації 100-200 мг/м3 небезпечні для життя навіть при дії протягом 0.5-1 год.
Захист. Фільтруючий протигаз з коробками В, М, БКФ. Якщо протигаз відсутній — герметичні окуляри, плюс просочити тканину міцним водним
розчином тіосульфату натрію або сечовини, або уротропіну — дихати крізь неї.
Негайно залишити уражену зону! Хлор важчий за повітря, тому, якщо залишити уражену зону неможливо, — піднятись у високі місця .
Допомога потерпілим. Чисте повітря, спокій, тепло. Інгаляція кисню. При ураженні дихальних шляхів — інгаляція 2% розчину
тіосульфату натрію, чи питної соди; промити очі, рот, ніс розчином соди. Негайно звернутись до лікаря!

7.

Продукти неповного горіння
Ворожі обстріли та диверсії спричиняють масові пожежі на
об’єктах цивільної та військової інфраструктури, зокрема,
на нафтосховищах. Слід враховувати, що сажа та деякі
інші продукти неповного згоряння нафтопродуктів, гуми та
пластиків (поліциклічні ароматичні вуглеводні) — «чорний
дим» мають канцерогенні властивості.
Така проблема була і у мирний час, під час війни вона
загострилась.
По можливості слід уникати вдихання продуктів неповного
згоряння нафти та її похідних: у разі задимлення
використовуйте респіратори та марлеві пов’язки. У
короткостроковій перспективі це навряд позначиться на
здоров’ї, однак в майбутньому може підвищити
ймовірність виникнення онкології дихальних шляхів.

8.

Застосування хімічної зброї
Хімічна зброя — зброя масового знищення, дія якої ґрунтується на використані токсичних хімічних речовин.
Крім самих отруйний речовин (ОР) хімічна зброя також включає засоби їх застосування (доставки, розпилення, підтримання діючої
концентрації на місцевості, добавки для полегшення проникнення отрути крізь шкіру та засоби індивідуального захисту й т.д.)
Засобами застосування ОР можуть бути хімічні боєприпаси (ракети, снаряди, міни, авіабомби чи фугаси та ін.), ОР можуть
розпилюватись з літаків чи гелікоптерів або застосовуватись диверсантами: як масово, так і локально.
Метою застосування хімічної зброї є знищення людей чи тимчасове виведення їх організму з ладу.
Основних шляхів проникнення ОР у організм людини
три, найбільш розповсюдженими є два перші:
— крізь органи дихання (інгаляційний),
— крізь шкіру (резорбтивний),
— крізь шлунково-кишковий тракт (перорально).
Незалежно від шляху проникнення, ОР потрапляє у кров,
розноситься організмом і спричиняє ураження.

9.

За фізіологічною дією розрізняють шість груп бойових ОР:
1.нервово-паралітичної дії (зарин — GB; зоман — GD; VX та ін.);
2.шкірнонаривної дії (іприт, або гірчичний газ — HD; люїзит — L та ін.) ;
3.загальної отруйної дії (хлорціан, ціановодень та ін.) ;
4.задушливої дії (хлор, фосген, дифосген та ін.) ;
5.психотропної дії (BZ, LSD та багато ін.);
6.дратівливої дії (CS, CR, хлорацетофенон та ін.).
В умовах російсько-української війни найбільш небезпечними слід вважати перші
два класи ОР: нервово-паралітичної та шкірнонаривної дії. Тому нижче вони
будуть розглянуті більш детально.
Найбільш імовірними є застосування четвертого та п’ятого класів ОР: задушливої та психотропної дії. З бойової точки зору
застосування таких ОР як хлор чи фосген є малоефективним (вони здатні заражати місцевість лише на короткий час).
Ворог може використати їх для хімічної атаки у надії, що це викличе менш різку реакцію міжнародного співтовариства, а саму
атаку можна подати як промислову аварію (витік хлору, наприклад).
Також істотним фактором на користь використання хлору чи фосгену є їх низька вартість.

10.

Фосген — газ, значно важчий за повітря, має запах прілого сіна.
Вражає тканини дихальних шляхів й спричиняє токсичний набряк
легенів. Симптоми ураження проявляються не одразу, а в середньому
через 4-6 годин (до 15 годин — чим швидше, тим гірший прогноз). Увесь
цей час людина не відчуває себе хворою, навіть, якщо одержала
смертельну дозу фосгену.
Іншою небезпечною властивістю фосгену є те, що спершу його запах
відчувається при концентрації 4 мг/м3, але згодом здатність
відчувати запах фосгену втрачається — навіть за високих
концентрацій. Людина може зазнати впливу небезпечних доз фосгену,
навіть не підозрюючи про це.
Смерть зазвичай наступає на 2-3 добу. Концентрації 500-600
мг/м3 протягом хвилини достатньо, щоб викликати тяжке отруєння.
Фосген має кумулятивну дію: патології, спричинені дією невеликих доз,
накопичуються.
Захист від фосгену — фільтруючий протигаз. У разі відсутності
фільтруючого протигазу чи респіратору — можна застосовувати
пов’язки, просочені розчином уротропіну чи сечовини .
Протиотрути від фосгену не існує, лікування — відповідно до
симптомів ураження. Будь-яку людину, яка потрапила в зону, заражену
фосгеном, слід розглядати як потенційну жертву (навіть, якщо вона не
відчуває симптомів) — перебування під наглядом лікаря обов’язкове.

11.

Речовини психотропної дії можуть застосовуватися в глибокому тилу для
дезорганізації населення, збоїв виробництва, насадження масової паніки та страху. Такі
речовини діють у дуже низьких концентраціях, які навіть менші за діючу концентрацію
смертельних ОР, тому виявити їх надзвичайно важко (це потребує лабораторних умов та
спеціального обладнання).
Психотропні речовини можна розпилювати у повітрі, заражати ними воду та продукти
харчування, одяг, предмети особистої гігієни й т.п. Зазвичай діюча доза може складати від
міліграмів до тисячних міліграма на людину.
Психотропні речовини здатні викликати різні симптоми, які можуть змінюватись не лише
залежно від застосованої ОР, але й залежно від конкретної людини. Наприклад: агресивність
та психоз, порушення координації, зниження розумових здібностей, апатія, байдужість,
заперечення наказів, втрата сприйняття оточуючого світу (чи спотворене сприйняття).
Симптоми отруєння можуть тривати від годин до декількох діб.

12.

Типовим прикладом речовин психотропної дії є речовина BZ. Ця речовина відрізняється достатньою термічною стабільністю.
Зовні цей аерозоль не відрізняється від звичайного диму. Речовина BZ призначена для тимчасового виведення із ладу
військових, а також — цивільних.
Смертельні отруєння можливі, але нехарактерні. Ураження виникає при інгаляційному чи пероральному надходженні.
Ознаки отруєння: розширення зіниць, сухість у роті, прискорене серцебиття, запаморочення, слабкість. Через 0.5-1 годину
слабнуть увага, пам’ять, реакції на подразники. Втрачається орієнтація, з’являться галюцинації. Люди не можуть відрізнити
реальність від уяви. Розвивається заперечення: людина робить протилежне тому, що їй пропонують (наказують), виникають
періодичні спалахи гніву. Ззовні стан нагадує божевілля. Ознаки ураження можуть тривати до п’яти діб.
Захист від аерозолю речовини BZ — протигаз (надійно),
а за його відсутності — респіратор, ватно-марлева
пов’язка. Допомога потерпілим можлива лише у лікарнях.\
Дегазація — розчини лугів чи окисників (гіпохлорити натрію
та кальцію — «Білизна» та «хлорка»).

13.

Речовини нервово-паралітичної дії. Являють основну небезпеку. Можуть бути використані як локально (проти
окремих людей та невеликих груп), так і масово (проти мільйонних міст). Дані речовини порушують функціонування нервової
системи, що призводить до появи судом, які переходять у параліч.
До цієї групи відносять ФОР — похідні фосфорної та алкілфосфонових кислот.
ФОР характеризуються високою токсичністю (за будь-якого способу надходження до організму) та достатньою стійкістю.
Вони здатні вражати за будь-яких погодних умов. Ця група речовин велика, сюди належать «новичок».
Найважливіші представники: зарин, зоман та речовина VX. У зазначеному ряді речовин зліва на право зростає
токсичність та стійкість, але зменшується їх доступність (зарин, зоман — помірно-стійкі: ризик смертельного отруєння
зберігається до 30 годин улітку і до 2-3 діб узимку; VX — стійкий: небезпека ураження зберігається до 15 діб улітку й до
настання теплого сезону — узимку).

14.

Зарин інактивуває холінестеразу, що призводить до неконтрольованого проходження нервових імпульсів, перезбудження
м’язів. Це призводить до судом, спазмів, а зрештою — до паралічу. Впливу зазнають також м’язи, що безпосередньо не
контролюються свідомістю (серцеві, дихальні, м’язи органів шлунково-кишкового тракту, м’язи очей тощо) . Через
неконтрольовану діяльність видільних залоз відбувається інтенсивне виділення поту та слини.
Отруєння зарином (та іншими ФОР) відбувається за будь-якого способу надходження його до організму: вдихання пари,
проникнення рідкого чи пароподібного зарину крізь шкіру та слизові оболонки, з водою та їжею, від контакту з забрудненими
поверхнями чи зараженим одягом.
Вдихання зарину з концентрацією 75 мг/м3 протягом хвилини призводить до смерті у половині випадків.
Першою й характерною ознакою отруєння зарином (та іншими ФОР) є міоз та ускладнене дихання. Вони проявляються
протягом 2 хвилин при концентрації зарину 0.5 мг/м3.
На деяких заводах ФОР як індикатор забруднення повітря використовували білого кролика у клітці: якщо у тварини
звужувались зіниці — слід негайно залишити виробниче приміщення.

15.

При легких отруєннях спостерігається міоз, підвищене виділення слини й поту, спазми судин,
легень та серцевих м’язів (задишка, ускладнене дихання, біль у грудях та в області лоба,
слабкість, запаморочення). Людина втрачає працездатність на одну чи декілька діб.
При середніх отруєннях симптоми з’являються швидше й виражені більш чітко. Стійкий міоз,
біль у очах, головний біль. Дихання ускладнене, спостерігаєтся нудота та блювота, втрата
координації, судоми, мимовільне виділення сечі та калу. При відсутності терапії можлива смерть.
При тяжких отруєннях симптоми наступають одразу. Період прихованої дії відсутній.
Постраждалий через хвилину втрачає свідомість, мають місце сильні судоми, що переходять в
паралічі. Смерть наступає через 5-15 хвилин через параліч серцевого м’яза та дихальних
центрів.
За однакової дози зарин швидше діє при потраплянні через легені, повільніше — через
шлунково-кишковий тракт, ще повільніше — при потраплянні через шкіру.
Зарин має кумулятивну дію: невеликі дози, отримані протягом доби, викликають патологічну дію.
Зарин являє собою рідину, тиску пари якої достатньо для смертельного отруєння при вдиханні
протягом хвилини. Рідкий й пароподібний зарин легко сорбується пористими поверхнями
(тканини, будівельні матеріали, фарба), просочує гуму й пластмаси.
Захистом від зарину та ін. ФОР є фільтруючий протигаз, однак необхідний додатковий
захист шкіри. Для цього підійдуть костюми хімічного захисту, хімічні комбінезони. За їх відсутності
доведеться використовувати поліетиленові/ПВХ накидки, дощовики, у крайньому випадку —
великі поліетиленові мішки, рукавички, бахіли, чоботи. Для ізоляції з’єднань можна
використовувати скотч.

16.

Речовина VX не лише більш небезпечна, ніж зарин та зоман при вдиханні, але й спеціально призначена
для враження противника, захищеного протигазами, оскільки вона має підвищену здатність вражати людей
крізь незахищену шкіру.
Речовина VX здатна спричиняти стійке зараження місцевості, а особливо — водойм протягом тривалого
часу. Гідролізуючі агенти на неї діють повільно, тому для дегазації доцільно використовувати окисники:
гіпохлорит натрію (препарат «Білизна»), гіпохлорит кальцію («хлорка», «хлорне вапно»), хлорамін.
Дегазація заражених поверхонь
Для дегазації зарину та зоману можна використовувати 10% розчин аміаку (нашатирний спирт, краще з
добавкою етанолу), препарат «Білизна», 3-10% пероксид водню з добавкою аміаку (добавляти перед
використанням). Для дегазації місцевості та об’єктів, стійких до корозії, можна використовувати розчини
лугів чи суспензію гіпохлориту кальцію («хлорного вапна»).

17.

Перша допомога при отруєнні ФОР. З потерпілого треба зняти/зрізати весь
заражений одяг та евакуювати його в незаражену зону.
При потраплянні рідких ФОР на шкіру, отруту необхідно негайно видалити з уражених
ділянок , обробити ці місця рідиною з індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8, ІПП-10
чи аналоги).
За його відсутності — обробити уражену ділянку шкіри гіпохлоритами (гіпохлорит натрію
— «Білизна», гіпохлорит кальцію — «хлорка» чи хлорамін).
Обережно: ці речовини сильно обпікають шкіру, допускається обробляти лише невеликих
ділянок! За можливості обробити все тіло слабким розчином соди.
При потраплянні ФОР у шлунок негайно викликати блювоту, промити шлунок великою
кількістю 1 % розчину питної соди або чистої води. Уражені очі промити 2 % розчином питної
соди або водою.
За появи перших ознак ураження необхідно здійснити підшкірну ін’єкцію
антидоту: атропін, пралідоксим або діазепам з індивідуальної аптечки (АІ-2).
При відсутності допомоги протиотруту вводить сам потерпілий. Якщо судоми не
припинились, через 10 хвилин повторно вводять антидот. Третя доза антидоту не
застосовується, оскільки вона може стати смертельною.

18.

Речовини шкірнонаривної дії.
Іприт — масляниста рідина, майже без запаху. Погано розчинна у
воді. Технічний продукт має колір від жовтого до коричневого та
характерний запах часнику чи гірчиці (звідси назва — «гірчичний
газ»).
Історично іприт став однією з перших бойових отруйних речовин,
успішно використаних на полі бою. На жаль, застосування іприту
можливо і досі. Можливе використання іприту з допомогою хімічних
боєприпасів (ракети, бомби, снаряди…) чи розпилення його
авіацією.
Дію іприту на організм можна звести до двох основних факторів —
ферментна отрута (порушує енергетичний цикл — загальнотоксична
дія) та шкірнонаривна дія, обумовлена взаємодією іприту з білками
мембран клітин (є ще дія на ДНК клітин, що впливає на
спадковість).
Іприт має чітко виражену місцеву дію на тканини у місці контакту:
шкіру, очі, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт.
При контакті шкіри з іпритом (краплі чи пара) спершу не виникає
симптомів. Через 2-5 хвилин речовина проникає крізь верхній шар
шкіри, через 7-10 хвилин розчиняється у підшкірній жировій тканині,
а за 30 хвилин повністю всмоктується й потрапляє у кров.
Період прихованої дії може тривати від двох годин до доби. У
жарку погоду чи при потраплянні на ніжні ділянки шкіри період
прихованої дії може не спостерігатись.

19.

Перші ознаки ураження іпритом — свербіння та почервоніння шкіри у місці контакту (еритеми). При легких отруєннях
через кілька діб симптоми проходять.
При більших дозах на шкірі з’являються численні пухирі, що поступово об’єднуються, потім — прориваються, залишаючи
болісні виразки. Час лікування — місяці, можлива вторинна інфекція.
Ураження шкіри парою іприту рідко виходить за стадію виникнення еритем та виразок. Небезпека смертельного отруєння
виникає при контакті шкіри з рідким іпритом. Дуже вразливі до дії іприту (особливо рідкого) очі — часто контакт закінчується
втратою зору.
При вдиханні пари й аерозолю іприту у невисоких концентраціях спостерігається запалення органів дихання, кашель,
бронхіт. Проходить через 3-4 доби. Більш високі концентрації через 3 години викликають болісний кашель, болі у грудях,
втрату голосу, нудоту, кровотечі у дихальних шляхах, а зрештою — набряк легенів.
Симптомами загального отруєння є: висока температура, слабкість, апатія. Тяжкі отруєння закінчуються смертю через 3-4
дні, середні можуть призвести до смерті за 1-4 тижні.
При потраплянні іприту крізь шлунок (їжа, вода) через 15-20 хвилин спостерігаються болі, слиновиділення, блювота,
кривавий пронос, спрага. Смерть — через дві доби.

20.

Перша допомога при отруєнні іпритом. Антидот проти іприту відсутній. Видимі краплі чи аерозоль, що потрапили на шкіру
чи одяг, видалити тампоном. Місця контакту зі шкірою обробити розчином з індивідуального протихімічного пакету, чи розчином Nмонохлорамідів арилсульфокислот (ДТ-1). Допускається використання хлораміну чи побутових препаратів гіпохлоритів (гіпохлорит
натрію , гіпохлорит кальцію), та слід враховувати, що ці розчини сильно опікають шкіру.
Очі, ніс, рот горло промити слабким розчином соди. При потраплянні у шлунок — негайно викликати блювоту, потім дати потерпілому
суспензію з 25 г активованого вугілля та 100 мл. води. Пухирі слід розкривати, на це місце накладати пов’язку, змочену хлораміном.
Іпритові виразки лікують як опіки.

21.

Першочергові дії в зоні хімічного ураження
Що робити, якщо ви опинились поблизу зони ураження хімічною зброєю:
Якщо ви на вулиці:
•Залиште територію ураження. Чим коротшим буде контакт з хімічними речовинами та чим далі ви будете від епіцентру ураження,
тим меншою буде потенційна шкода від них.
•Намагайтесь рухатись швидко, але не бігти. Ваше дихання має бути спокійним та повільним, щоб вдихати якнайменше отрути.
•Знайдіть укриття поблизу. Якщо це можливо, повертайтесь у своє помешкання.
Якщо під час хімічної тривоги ви в приміщенні:
•Якщо можливо, підніміться на найвищий поверх і знайдіть кімнату з якомога меншою кількістю вікон та дверей. Хімічні речовини, як
правило, важчі за повітря, тому на верхніх рівнях будинків повітря буде чистішим.
•Закрийте вікна, двері, вентиляційні отвори та все інше, що допомагає потрапляти повітрю в приміщення ззовні.
•Не їжте і не пийте нічого, що могло зазнати впливу хімічних речовин.
•Увімкніть новини по радіо, телебаченню чи в Інтернеті, щоб отримувати оновлені повідомлення про здоров’я та безпеку. Вам мають
повідомити, коли буде безпечно виходити на вулицю.
Якщо ви перебуваєте у своєму автомобілі й не можете залишити уражену зону, тоді:
•З’їжджайте на узбіччя так, щоб не блокувати та не заважати руху аварійних автомобілів.
•Вимкніть двигун і закрийте всі вентиляційні отвори, які втягують зовнішнє повітря, включаючи вентиляційні отвори кондиціонера.
Запуск двигуна та їзда втягують зовнішнє повітря в автомобіль і можуть піддати вас впливу хімічних речовин.
•Щоб звести до мінімуму кількість хімічної речовини, яку ви вдихнете, прикрийте рот і ніс тканиною, наприклад, шарфом або носовою
хусткою.
•Слухайте подальші вказівки від аварійного персоналу на місці події або слухайте новини по радіо чи слідкуйте за офіційними
джерелами в інтернеті.

22.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!