Урок 52 профіль Лексика української мови за походженням

1.

Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика.
Слова, успадковані з індоєвропейських та східнослов’янських мовних
спільностей. Українізми в лексичному складі інших мов

2.

Лексика кожної мови формується в процесі
тривалого історичного розвитку, відтак
українські слова, як і мова в цілому, тісно
пов’язані з історією українського народу.
Лексика сучасної української літературної
мови за походженням неоднорідна, аналіз її
походження передбачає з’ясування основних
шляхів поповнення.
Слова, якими ми тепер користуємось, говорячи
(пишучи) українською мовою, неоднакові за
часом виникнення і за походженням.
Українська лексика формувалася протягом
багатьох століть, причому не ізольовано від
інших мов, а в певних зв’язках з ними. Тому з
погляду походження в складі лексики сучасної
української літературної мови природно
складалися і взаємодіють дві основні групи слів
— споконвічні слова і слова, що їх засвоєно
(запозичено) з інших мов.

3.

Серед споконвічних слів, яких у сучасній мові переважна більшість і які
визначають національну самобутність української мови, виокремлюються такі:
Успадковані з
індоєвропейської
мови
Спільнослов’янські
слова
Спільносхіднослов’янс
ькі слова
Власне українська лексика
Це слова, відомі (з
деякими відмінностями
у фонетичному складі)
усім або окремим
індоєвропейським
мовам, що не належать
до слов’янської групи.
Це слова, знані в добу
загальнослов’янської
єдності. Ці слова є в
слов’янських мовах
(білоруській, болгарській,
польській, чеській,
російській та ін.), але їх
немає в неслов’янських
мовах (англійській,
німецькій, іспанській,
французькій).
Ці слова побутували в
східнослов’янську добу до
існування Київської Русі,
коли ще не було
української, російської,
білоруської мов. Ці слова
спільні для всіх трьох
східнослов’янських мов,
проте їх немає в інших
слов’янських мовах
(західнослов’янських,
південнослов’янських).
Це слова, яких немає у споріднених
російській і білоруській мовах. Їх
поява припадає на час формування
української мови. Багато нових слів
утворилися від спільних коренів роб-:
робити, виробляти; ден-: щоденний,
щоденник; вис-: височина, високість;
друг-: дружній, дружина,
одружуватися; власне українські
суфікси: -щина-, -чина-, -аль-, -івник-,
-ець-, -цтв-, -зтв-, -енн-, -тт-, -інн-:
газівник, батьківщина, злочинець,
козацтво.
Укр. мати, лат. matter, лит.
mote, нім. mutter, англ.
mother, тадж. модар
Голова, день, жити, дуб,
земля, коса, рука, сорочка,
чорний, чотири, я
Білка, дядько, коромисло,
снігур, хороший, рілля,
криниця, гай, вирій
Багаття, взагалі, гарний, мріяти,
очолити, січень, водій, біля, серед,
наче, нехай, захоплення, коваль

4.

Власне українська лексика
До власне української лексики належать слова, що виникли на українському ґрунті.
За обсягом це кількісно найбільший і найрізноманітніший шар корінної української
лексики. Серед тематичних груп, де представлена власне українська лексика,
виділяють:
• суспільно-політичні, адміністративні та військові назви (власність, рушниця,
працівник, урядовець, гурток);
• назви житла, будівель та їх частин (будинок, хвіртка, горище, долівка, садиба);
• назви страв, напоїв (борщ, вареники, голубці, локшина, холодець, узвар);
• назви одягу та взуття (штани, капелюх, бриль, черевики, чоботи, свита);
• сільськогосподарська лексика (гречка, жниварка, шовковиця, тваринництво);
• абстрактна лексика (мрія, надія, поступ);
• наукова лексика (кисень, надбудова);
• назви предметів побуту (макітра, бандура, сопілка).

5.

Специфічність української лексики
виявляється не лише на рівні самостійних
частин мови, а й на рівні службових слів
та вигуків:
o прийменників (біля, від, з, між, задля,
поміж);
o сполучників (та, але, бо, чи, щоб, проте,
тому, що, ніж, мовби);
o часток (хай, нехай, невже, хіба, тільки,
майже, навіть, певно);
o вигуків (цить, геть, матінко, лелечко,
гей, добридень).

6.

Слова, успадковані з індоєвропейських та східнослов’янських
мовних спільностей

7.

Лексика індоєвропейського походження
Найдавнішим шаром корінної лексики української мови є слова, що
сягають індоєвропейської мовної спільності. Вони збереглися в багатьох
індоєвропейських мовах, зазнавши різних фонетичних, словотвірних,
семантичних змін.
За значенням індоєвропейські запозичення можна об’єднати в кілька
тематичних груп:
➢ назви предметів і явищ природи (сонце, місяць, весна, день, море,
озеро, вітер);
➢ назви рослин та їх частин (дерево, береза, сосна, зерно, дуб, кора,
солома, мох);
➢ назви тварин, птахів, риб, комах, деяких продуктів (звір, вовк, м’ясо,
молоко);
➢ назви спорідненості і свояцтва (мати, син, сестра, брат, дівер, зять,
дочка);
➢ назви органів і частин тіла людей та тварин і виконувані ними
функції (вухо, око, серце, кров, мозок, волосся, долоня, їсти);
➢ назви житла, знарядь праці, предметів харчування, предметів
пересування (дім, двері, віз, сіль, юшка, колесо);
➢ назви дій, станів, процесів (жити, сидіти, лити, спати, міряти,
копати);
➢ назви якостей (білий, рудий, червоний, світлий, темний, вузький,
новий);
➢ назви чисел (1, 4, 100, 1000).

8.

Слова спільнослов’янського походження
У процесі розпаду індоєвропейської мовної спільності на її основі
виникають нові мовні єдності, що потім поступово переростають у сучасні
групи індоєвропейських мов. Спільнослов’янський шар лексики сучасних
слов’янських мов, у тому числі й української, утворюють слова, що
виникли в період спільнослов’янської мовної єдності й не властиві
іншим групам індоєвропейських мов (романській, балтійській,
германській).
Розширення словникового складу нерозривно пов’язане зі змінами в
матеріальному й духовному житті слов’ян. У лексичній системі
спільнослов’янської мови найактивніше поповнювались такі групи:
❑ назви спорідненості і свояцтва (чоловік, невістка, сват, свояк, вітчим,
мачуха);
❑ назви органів і частин тіла людини і тварини (чоло, тіло, стегна, шия,
рот);
❑ назви рослин (пшениця, трава, будяк, лопух), грибів (печериця,
сироїжка), ягід (суниця, ожина, малина);
❑ назви предметів і явищ природи (морок, сад, рілля, долина, потік,
північ);
❑ назви приміщень та їх деталей (вежа, кузня, кошара, вікно, кроква, пліт);
❑ назви знарядь і продуктів праці, предметів побуту (страва, сало, масло,
борошно);
❑ назви дій, процесів, станів (лазити, варити, читати, капати, блукати);
❑ абстрактні поняття (душа, ласка, правда, кривда, радість, пам’ять,
свобода).

9.

Східнослов’янська (давньоруська) лексика
Виникнення східнослов’янської лексики пов’язане
з розвитком суспільного та економічного життя
східних слов’ян, із подальшим прогресом
культури, науки, мистецтва.
До цього шару лексики належать:
❖ назви спорідненості і свояцтва (батько, дядько,
племінник);
❖ назви частин тіла (тулуб, щока, кулак);
❖ назви рослин (щавель, молочай, хвощ);
❖ назви явищ природи (крига, кряж, метелиця);
❖ сільськогосподарська лексика і назви предметів
побуту (коромисло, мішок, урожай, цілина);
❖ назви предметів харчування (пряник, коржик,
харч);
❖ назви людей за професією чи іншими ознаками
(мельник, кожум’яка, селянин);
❖ назви дій, процесів (мітити, балувати,
ночувати, чахнути);
❖ абстрактні назви (велич, довіра, журба).

10.

Випишіть у чотири колонки слова:
власне українські, спільнослов’янські,
спільносхіднослов’янські,
індоєвропейські.
Сім’я, вода, білий, сто,
шия, злочинець, гай,
жовтень, мрія, від, зуб,
нога, мати, сонце,
захоплення, дядько.

11.

Прочитайте речення. Знайдіть
старослов’янізми.
1. Історія — це святая святих народу
(О.Довженко).
2. Гримить! Благодатна пора наступає (І. Франко).
3. Я його трійчаком як блисну! — так воно тільки
— іве! — та в ярок, як вихор! І чувала забув. Я,
правду казавши, і не помітив, кого я
поблагословив (Остап Вишня).
4. Що ти тут, старосто мій, — теє-то, як його —
розглагольствуєш з пришельцем?
(І.Котляревський).

12.

Українізми в лексичному складі інших слів
Українські слова також входять в інші мови як запозичення, їх називають
українізмами. Через соціально-історичні причини найбільше українізмів
у російській та білоруській мовах, зокрема дивчина (девушка), плугатарь
(пахарь), клична форма іменника у зверненні до Бога Отче (отец), та
польській — bodiak, hodować тощо.
Численні українізми в цих та інших мовах виконують функцію створення
національного колориту, що яскраво продемонстровано, зокрема,
М.Гоголем у циклі творів про Україну.

13.

«Сортувальник»
Розподіліть слова у дві колонки: 1 —
запозичена лексики, 2 — незапозичена.
Борщ, конферансьє, аванс, тротуар,
виховання, зажинки, суб’єкт, хлібороб,
казус, диктор, хлібороб, оранка, піраміда,
олімпіада, рушник, інверсія, кошик,
спідниця, хустка, галушки, дикція, дамба,
одвірок, піаніно, будинок.

14.

«Розумники й розумниці»
За лексичним значенням знайдіть слово іншомовного походження. За
потреби скористайтеся словником.
1. Хоровий спів без інструментального супроводу.
2. Художньо оформлене підвищення, на якому встановлюється статуя,
скульптура, колона тощо.
3. Короткий лікарський висновок про характер і суть захворювання.
4. Відрізок прямої, що з’єднує вершини двох кутів многокутника, не
прилеглих до однієї сторони.
5. Драматичний твір, зазвичай призначений для показу на сцені.
6. Одиниця ваги в метричній системі мір, що дорівнює 1000 г.
7. Взірець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють
форму готових виробів.
8. Агент, торговий посередник під час купівлі-продажу нерухомості.
9. Загальний вид місцевості.
10. Ділянка в пустелі, напівпустелі, що завдяки наявності води різко
виділяється серед навколишніх просторів розвитком рослинності.
11. Група експертів-спеціалістів, яка розглядає питання про розподіл
місць і вручення нагород на конкурсах, змаганнях, виставках тощо.
12. Зоровий або слуховий умовний знак для передачі повідомлення.
Довідка
Шаблон, діагноз, п’єса, кілограм, оазис, капела, ріелтор, сигнал,
ландшафт, журі, діагональ, п’єдестал.