Правопис української мови: основні орфографічні правила

1.

❖ Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в
коренях слів.
❖ Сполучення йо, ьо.
❖ Правила вживання м’якого знака.
❖ Правила вживання апострофа.
❖ Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і
збігу однакових приголосних звуків.
❖ Правопис префіксів і суфіксів.

2.

Правопис літер, що позначають ненаголошені
голосні [е], [и], [о] в коренях слів.
Написання слів з ненаголошеними
звуками е, и, о перевіряється наголосом.
Треба змінити форму слова або дібрати
спільнокореневе слово так, щоб сумнівний
голосний став наголошеним: великий —
велич, помиритися — мир, розумний —
розум.
Якщо не можна перевірити написання
слова за допомогою наголосу, застосовуємо
наступні правила.

3.

Пишемо е
➢ у буквосполуках -ере-еле: пелена, черевики
Пишемо и
Пишемо о
➢ у буквосполуках -ри- -ли-: ➢ у буквосполуках -оро-,
блищати, тривога
-оло-: дорога, колосся
➢ якщо е при зміні випадає або
чергується з і: осені — осінь,
серпень — серпня
➢ У словах: гончар,
➢ у суфіксах: -ик, -иц(я), корявий, погано,
➢ у суфіксах: -ець, -ень, -тель, -еро,
ищ(е), -иськ: столик, вулилопата, товар,
-елезн-: палець, велетень, учитель,
ця, вогнище, посміховисько; монастир, богатир
п'ятеро, довжелезний; -енив(о) в ім.: печиво,
(силач), борсук,
: здійснений, кошеня, письмена; мереживо (виняток: марево,
отаман, але: яблуко,
енн-\ мислення, оголошення; зарево); -ин-: чужина,
яблуня, парубок, будяк,
еньк-, -есеньк-ечок-, -ечккиянин, мамин; -ичок-ичкмармур, ворушити,
\ рідненький, тонесенький,
(від -ик, -иц(я): вуличка, бо
пурхати
вершечок, горлечко
вулиця

4.

У деяких словах написання літер не
можна перевірити: левада, президент,
кишеня, директор.
Зауважте!
В окремих дієслівних коренях [е]
чергується з [и]. Букву и пишемо,
якщо далі стоїть наголошений суфікс а-(-я): терти, але стирати; заберу, але
забирати.

5.

6.

Сполучення йо, ьо
Для позначення звукосполучення
[йо] пишеться «йо»
Для позначення мякостi
попереднього приголосного
пишеться «ьо»
❑ На початку слова: його, йод.
❑ В усiх iнших випадках: шiстьох,
льох.
❑ Пiсля приголосного (найчастiше
на початку складу): серйозний,
курйоз.
❑ Пiсля голосного: район, майор.

7.

Вставте й або ь:
..ого, ..од, баталь..он медаль..он,
л…одовиковий, га..овий, гал..орка,
кра..овий, оши..ок міль..он, сер..озний,
мал..овничий

8.

Правила вживання м’якого знака.
В українських словах м'який знак вживається:
❖ Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні (Де Ти З’їСи Ці
ЛиНи):
- в кінці слів: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь
тощо;
- в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба,
спільний, тинькувати, Гринько, Федько, Вільно, Луцьк тощо;
- у дієсловах наказового способу та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься
тощо.
❖ В дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.
❖ На позначення м'яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб,
дьоготь, льон, сьомий, третьокласник, утрьох тощо.
❖ У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський,
близькість, людськість, вузько, хвацько, військо, хлопчисько, пасовисько
тощо.
❖ У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька,
старесенький, білісінький, малюсінький тощо.

9.

М'який знак зберігається:
❖ В утворених присвійних прикметниках: Танька —
Таньчин, Зінька — Зіньчин, ненька — неньчин;
❖ При відмінюванні: призьба — на призьбі, ненька
— неньці, вишенька — вишеньці,
АЛЕ: землянка — землянці, маска — масці.
Увага!
П’ятдесят (не
п’ятьдесять)
В іншомовних словах
Уманщина
В словах іншомовного походження м'який знак
пишеться після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а
також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу],
[йе]: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє,
барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка,
каньйон, В'єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса,
Реньє тощо.
Камінчик,
промінчик

10.

М'який знак НЕ пишеться у таких випадках:
❖ Після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте,
степ, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ,
борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер,
Харків тощо. Винятки: Горький, трьох.
❖ Перед м'якими, пом'якшеними або шиплячими:
свято, дзвякнути, сніг, радість, велетенський,
промінчик, кінчик, менший, тонший, Уманщина.
Винятки: після букви л (їдальня, читальня, Польща,
сільський тощо) та слова тьмяний, різьбяр,
няньчити, бриньчати (але дзеленчати), женьшень,
Маньчжурія.
❖ Між подвоєними та подовженими приголосними:
буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя,
заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.

11.

1. М’який знак треба писати на місці обох пропусків
у рядку
А) виставковий павіл..йон, шановне пан..ство
Б) громадянс..ка позиція, здаєт..ся в оренду
В) п’ят..сот гривень, перевірка знан..
Г) абсолютна мен..шість, пол..ське посольство
Д) підійти близ..ко, гетьман..ський палац
2. М’який знак НЕ пишеться в усіх словах рядка
А) міл..ярд, ойкан..ня, мен..ший
Б) Уман..щина, Поділ..ля, Бат..ківщина
В) безбат..ченко, змагаєш..ся, віс..сю
Г) ін..ший, жен..шень, спіл..чанський
Д) кин..мо, ріж..мо, насип..мо
3. М’який знак на місці пропуску треба
писати в усіх словах рядка
А) кол..оровість, промін…чик, різ...бяр
Б) гагауз...кий, гет...манщина, тис...нява
В) дівчинон...ці, ковал...ський, лос...йон
Г) піднос...ся, надзелен...чати, посид...мо

12.

Правила вживання апострофа
Апостроф перед я, ю, є, ї ставлять:
❑ 1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф (МаВПа БуФ): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї,
м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.
Важливо: апостроф не ставлять, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який
належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний,
черв’як.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф вживають, як і в словах без
префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.
❑ 2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.
Важливо: апостроф не ставлять, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із
наступними а, у, е: буряк [бур’ак], буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.
❑ 3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий
приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати,
роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський.
Важливо: після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф
не пишемо: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

13.

14.

Апостроф у словах іншомовного походження
1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від
них вживають перед я, ю, є, ї:
а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер,
п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра;
П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен,
Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.
б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант,
ін’єкція, кон’юнктура.
2. Апостроф не використовують:
а) Перед йо: курйоз, серйозний.
б) Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього
приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид,
фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг,
Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг.

15.

Варто знати!
Старий правопис
Новий правопис 2019 року
Пів’яблука, пів’юрби
Пів яблука, пів юрби
Апостроф треба писати на місці пропуску
в усіх словах рядка
Анадвечір..я, в..юниться, сором..язливий
Бсв..яткування, з..єднання, ластів..ятко
Вфортеп..яно, р..ясненький, черв..ячок
Гпід..язиковий, медв..яний, кур..єрський

16.

Подвоєння букв на позначення подовжених
м’яких приголосних і збігу однакових
приголосних звуків
Типи
Приклади
Подвоєння букв
1) унаслідок збігу однакових звуків
на межі двох префіксів
возз’єднати
на межі префікса і кореня
вважати, оббігати
на межі кореня і суфікса
годинник, туманний
на межі двох суфіксів
письменник, іменник, священник
на межі двох частин
складноскорочених слів
2) у наголошених прикметникових
суфіксах -енн (ий), -анн (ий)
Міськком (міський комітет),
юннат (юний натураліст)
примиренний, несказанний,
невблаганний
3) у чоловічих і жіночих іменах
Ілля, Геннадій, Іванна, Ганна,
Жанна, Алла, Елла, Римма,
Віолетта, Маріанна, Віссаріон

17.

Подовження м’яких і шиплячих приголосних між двома голосними
([д’], [т’], [з’], [с’] [ц’], [л’], [н’], [ж], [ч], [ш])
в іменниках середнього роду II відміни
(крім родового відмінка множини)
колосся, зілля,
роздоріжжя, але значення —
значень;
у небагатьох іменниках чоловічого і
жіночого роду І відміни в усіх відмінках
(за винятком родового відмінка
множини на -ей)
суддя — суддею; стаття —
статті, але статей;
в орудному відмінку однини іменників
жіночого роду III відміни
миттю, віссю, ніччю;
в особових формах дієслова лити
ллю, ллєш, виллємо, зіллють;
в окремих прислівниках
спросоння, зрання, навмання,
попідтинню, попідвіконню

18.

Подовження НЕ відбувається:
1. Якщо приголосні стоять не між двома
голосними: зап’ястя, тертя, передмістя, повністю,
подільський (від Поділля), жовчю, Керчю, фальшю,
честю, вірністю, радістю, знарядь, сторіч, знань;
2. У словах кутя, попадя, довгожданий, студений, левиний
тощо; у назвах малих істот: теля, вовченя, порося, гуся.
Запам’ятайте! У словах Ганна, ссати, ссавець, бовваніти
(виднітися, показуватися здаля) і овва (вигук, уживається
при вираженні здивування, сумніву, іронії ) подовжені
тверді приголосні.
Зверни увагу!
Вінниччина

19.

1. Подовження приголосного
відбувається у формі орудного відмінка
іменника
Анежить
Бгордість
Вкошеня
Гподорож
Дпраматір
Позначте 3 рядки, у яких усі слова пишуться з
подвоєними літерами:
1зран..я, безсмерт..я, пісен..ий, прочитан..ий
2страшен..ий, картин..ий, міськ..ом, від..зеркалити
3довгождан..ий, блажен..ий, згуртован..ий, височен..ий
4жит..єдайний, бов..аніти, роздоріж..я, Він..ич..ина
5узвиш..я, стат..ей, роз..броїти, суд..ів
6ріл..я, узбіч..я, проніс..я, відкрит..ів
7старан..о, воз..’єднання, відвідан..ий, прикордон..ий

20.

Будова слова як розділ
мовознавства вивчає найменші
значущі частини слова: корінь,
суфікс, префікс і закінчення.
Лексичне значення виражає корінь,
а суфікс (суфікси), префікс
(префікси) надають значенню
додаткових відтінків.

21.

Приклад:
Крило — корінь означає «літальний орган
птахів, комах та деяких ссавців». Якщо
додамо суфікс -ечк-, матимемо
маленьке крилечко у невеликої пташки чи
комашки.
Літати — корінь означає «мати
здатність триматися і пересуватися в
повітрі». Додаємо префікс при- і
отримаємо прилітати — «летячи,
з'являтися де-небудь, прибувати
літаком».

22.

Закінчення слугує для зв'язку слів у
словосполученні й реченні та вказує
на граматичні характеристики слова (рід,
число, відмінок).
У слові малин[а] закінчення виражає таке граматичне
значення слова: жіночий рід, однина, називний відмінок.
Закінчення є змінною частиною слова й може
бути звуковим (позначаємо на письмі буквою, в усному
мовленні — звуком) і нульовим (не позначаємо звуком і
буквою).
Приклад:
Кран[], земель[] — нульове закінчення, кран[а], земл[і] —
звукове.

23.

Зверни увагу!
Корінь ∩ , суфікс ^ і префікс
¬ складають основу слова.
Закінчення [] не входить до основи слова.
Прислівники та неозначена форма дієслова
не мають закінчень, лише суфікси -о, -е, -и, і; -ти, -ть: холодно, добре, ніколи, справді,
губити, жить.

24.

25.

Правопис префіксів і суфіксів
Правопис префіксів
1. Префікс з- переходить в с-щ тільки перед
глухими приголосними к, п, т, х, ф (КаФе
ПТаХ): скипіти, списати, спиляти, сточений,
стерпіти, схвалити, схилити, сформулювати,
сфотографувати.
Перед усіма іншими приголосними (глухими і
дзвінкими) та голосними вживають префікс з: збити, звечора, згрупувати, здогадливий; зсувати,
зчесати, зшити, зумовлений.
Якщо корінь слова починається двома чи трьома
приголосними, то вживають префікс зі- (варіант
префікса з-): зібганий, зібрання, зіграти, зідрати,
зізвати, зізнання, зійти, зімкнути, зіпхнути,
зіткнути, зітхнути. Але є випадки, коли перед двома
кореневими приголосними вживають префікс з- (с-):
згребти, скрикнути, сплигнути,
спливати, сприймати.
У небагатьох словах маємо префікс зо-: зомлілий,
зопрілий, зосереджений, зотлілий.
У словах зустрітися, зустріч, зустрічний, зухвалий,
зусилля вживають префікс зу-.

26.

2. У префіксах без-, воз-, роз-, через- завжди
пишеться з-: безболісний, безверхий/
безперечний, безсуфіксний, безтуроботний;
возвеличити, возз’єднання; розписати, розсипати,
розтлумачити; черезсмужжя, черезсідельник.
3. У префіксах від-, між-, над-, об-, під-, перед-,
понад завжди пишуться букви д, ж, б: відписати,
відступити, відточений, відходити; міжпланетний,
міжспілковий; надсилати, надходити; обсіяти,
обтягнути; підписати, підходити; передплата,
передтравневий; понадплановий.

27.

4. Префікси пре-, при-, прі- розрізняються за значенням:
а) префікс пре- використовують в якісних прикметниках і прислівниках для
вираження найвищого ступеня ознаки: превеликий, прегарний, пречудовий,
препогано;
б) префікс при- використовують переважно в дієсловах, що означають:
▪ наближення: прибігти, приблудитися, прибути;
▪ приєднання: прибудувати, примкнути, приробити;
▪ частковість дії: приморозити, припудрити;
▪ результат дії: приборкати, прикрити, прив’язати та ін.;
▪ у похідних словах: прибуття, прибудований, привчивши тощо.
Крім того, префікс при- використовують в прикметниках, утворених від іменників з
прийменником при: при дорозі — придорожній, при Амурі — приамурський, при
Волзі — приволзький, при вокзалі — привокзальний, при морі — приморський, а
також у похідних словах: придоріжжя, Приамур’я, Приволжя, Примор’я;
в) треба запам’ятати правопис слів іншомовного походження з пре-, при-, що не є
префіксами: преамбула, превалювати, предикат, предикативний, президент,
президія, прелюдія, прем’єра, препарат, престиж, претендент, претензія, прецедент;
привілей, приватний, примат, призер, призма, примітив тощо;
г) префікс прі- використовують тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва;

28.

д) префікс пере- з значенням «наново», «по-іншому», «через
щось», «через когось», завершення дії пишеться з двома е:
перетягти, переучити, перефарбувати, перефразувати,
перехрестя, перешарок, перешкода, перешкодити та ін.
Від префікса пере- слід відрізняти частину слова пери-, яка
стоїть на початку іншомовних слів і не є префіксом:
перикардит, перила, периметр, перипетія, перископ, периферія.
5. Префікс від- і його варіант од- у мові художньої літератури
виступають, як правило, паралельно: відкинути й одкинути,
відпочити й одпочити, відправити й одправити.
У науковій та спеціальній літературі вживають тільки префікс
від-: відбиття, відбиток, відбій, віддієслівний, відіменний,
відкликання.

29.

Правопис суфіксів
1. У суфіксах -альник, -ильник, ільник, -альність після л перед н завжди
пишемо ь: шанувальник, уболівальник, точильник, прядильник, полільник,
геніальність, колегіальність.
2. Суфікси -ин(а), -ин(я) вживають в іменниках жіночого роду, але надають їм
різного значення. Суфікс -ин(а) пишуть в іменниках на позначення осіб
жіночої статі, одиничних предметів, назв місцевості, рослин, тварин,
проміжків часу, назв сировини, продуктів харчування тощо: дівчина, дружина,
полонина, конюшина, звірина, година.,свинина.
Суфікс -ин(я) пишеться в іменниках, що означають-осіб жіночої статі за
відношенням їх до певної суспільноїгрупи: рабиня, графиня, княгиня.

30.

3. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я)
пишуть із двома н. Суфікс -инн(я) вживають в іменниках
середнього роду, що означають збірні поняття:
картоплиння, гарбузиння.
Наголошений суфікс -інн(я) характерний для іменників
середнього роду, що означають процеси: говоріння,
горіння, ходіння.
Наголошені суфікси -анн(я), -янн(я) вживають в
іменниках середнього роду, що означають абстрактні
поняття, процеси: сприяння, навчання, зростання,
гуляння.
Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього
роду, що означають процеси, абстрактні поняття й мають
наголос на корені: звернення, оточення, поневолення,
прагнення.

31.

4. Треба розрізняти правопис суфіксів -ичок, -ичк(а) і -ечок, ечк(а). Суфікси -ичок, -ичк(а) вживають в іменниках чоловічого
і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням, утворених
від іменників із суфіксом -ик, -иц(я): хлопчичок, кошичок,
глечичок, вуличка, поличка, молодичка.
Суфікси -ечок, -ечк(а), -єчк(а), -ечк(о), -єчк(о) вживають в
іменниках усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням:
вершечок, краєчок, річечка, лієчка, віконечко, яєчко.
5. У чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс -ович:
Іванович, Прокопович, Васильович, Анатолійович, Миколайович.
Жіночі імена по батькові творять за допомогою суфіксів -івн-:
Петрівна, Сергіївна, Василівна, Іллівна, Луківна, Яківна.

32.

6. Суфікс -н(ий) вживають у багатьох якісних і відносних
прикметниках твердої групи: західний, дружний, модний,
грамотний, жалібний, корисний, ручний.
Суфікс -н(і) вживають у деяких прикметниках м’якої групи:
братній, давній, житній, мужній, останній, колишній, ранішній,
пізній, торішній, самотній та ін.
Наголошені суфікси -енн(ий), -анн(ий) пишуться з двома н і
вживаються для підкреслення найвищого ступеня вияву
ознаки: незліченний, неоціненний, несказанний, нездоланний.
7. Суфікси -ичн(ий), -ічн(ий), -їчн(ий) вживають в
прикметниках, утворених від слів іншомовного походження.
Після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається суфікс -ичн(ий), після
інших приголосних — ічн(ий), а після голосних — -їчн(ий):
історичний, комуністичний, академічний, епічний,
алгебраїчний, архаїчний.

33.

8. Суфікси -ев(ий), -ев(ий) вживають у прикметниках з основою на м’який
приголосний та шиплячий, коли наголос падає на основу слова: червневий,
тижневий, ситцевий, алюмінієвий, грушевий, овочевий. Якщо у
прикметниках з основою на м’який приголосний і шиплячий наголос падає
на закінчення, то пишемо суфікс -ов(ий): польовий, дощовий.
У присвійних прикметниках, утворених від іменників з основою на м’який
приголосний та шиплячий, незалежно від місця наголосу вживаються
суфікси -ев(ий), -єв(ий): Сергій — Сергієва, Ігор — Ігорева, кобзар —
кобзарева.
9. Суфікс -ист(ий) вживають у прикметниках після букв на позначення
приголосних звуків, а суфікс -їст(ий) — після букв на позначення голосних
звуків: барвистий, лісистий, троїстий.
10. Суфікс -ова- вживають тоді, коли наголос падає на о, без наголосу вони
переходять в -yвa-, -юва-: друкувати — друкований, малювати —
мальований, риштовання, сивуватий.
11. Суфікс -ір- (-иp-) вживають у ряді дієслів іншомовного походження:
полірувати, лавірувати, буксирувати.

34.

35.

1. Суфікс -ов- має прикметник, утворений
від іменника
Аплащ
Бчитач
Вситець
Гнасіння
2. Суфікс -ик має однакове значення в усіх
словах, ОКРІМ
Аісторик
Ббратик
Взайчик
Глебедик
3. Суфікс -ен- має однакове значення в
усіх словах, ОКРІМ
Азайченя
Бкошеня
Впеченя
Гкозеня