Лекція Тема_1

1.

ТЕМА 1
Теоретичні основи
глобальної ринкової
кон’юнктури

2. Питання теми:

1. Сутність , суб'єкти та структура
глобального ринку
2. Сутність та класифікація
глобальної ринкової кон'юнктури
3. Основні теорії глобальної ринкової
кон'юнктури
4. Циклічний характер розвитку
глобальної економіки

3.

Інформаційне забезпечення:
1. Глобальна економіка ХХІ століття: людський вимір:
Монографія / Д.Г.Лук'яненко, А.М.Поручник, А.М.Колот та
ін. за заг. ред. д.ен., проф. Д.Г.Лук'яненка та д.ен., проф.
А.М.Поручника. – К.: КНЕУ, 2008. – 420 с.
2. Глобальна економіка: підручник / за заг. ред.. Д. Г.
Лук’яненко, А. М. Поручник. – К.: КНЕУ, 2015.-588с.
3. Міжнародна економіка: підручник / Д. Г. Лук’яненко, А. М.
Поручник, Я. М. Столярчук. – К.: КНЕУ, 2014.
4. Ресурси та моделі глобального економічного розвитку :
монографія / [Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник, А. М. Колот
та ін.] ; за заг. ред. Д. Г. Лук’яненка та А. М. Поручника ; Мво освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ
"Київський нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана" [та ін.]. - К.:
КНЕУ, 2011. - 703 с.

4.

ГЛОБАЛЬНИЙ РИНОК
це системоутворюючий елемент глобальної економіки, який в ідеалі має
функціонувати як самовідтворювальний механізм врівноваження
глобального попиту і глобальної пропозиції.
➢ При цьому глобальний попит відображає бажання, потреби і можливості сукупного
споживача придбавати необхідні товари і послуги за інтернаціоналізованою ціною без
обмежень за обсягами, номенклатурою і територіями.
➢ До того ж відбувається гомогенізація споживчих вимог під впливом глобальних торгових
марок і брендів, а глобальний ринок насичується стандартизованими товарами і послугами,
чому сприяє усунення торговельних бар’єрів, зокрема, у межах СОТ; гармонізація
законодавства, а саме, із захисту об’єктів інтелектуальної власності; розвиток інформаційнорекламних технологій; глобальна консолідація бізнесу.
➢ Глобальна пропозиція характеризується спроможністю суб’єктів глобальної економічної
системи забезпечувати ринок товарами і послугами в адекватних глобальному попиту
обсягах, номенклатурі і цінах.
У структурному плані глобальний ринок інтегрує, з одного боку, ринки
національні, транснаціональні та міжнародні (регіональні), а з другого – факторні
ринки і ринки товарів, послуг, інвестицій, інновацій.

5.

ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ І КОНТУРИ ЙОГО
СЕГМЕНТАЦІЇ

6.

ГЛОБАЛЬНИЙ РИНОК
➢ є феноменом товарного виробництва, що переріс національні
кордони;
➢ вони є домінантними функціональними структурами сучасної
світової системи, які разом з міжнародними ІТ системами та
численними суб'єктами МЕД, що проводять міжнародну
економічну політику, власне і роблять із міжнародної економіки
глобальну;
➢ це система обміну товарами і послугами між країнами, що
виникла на основі МПП й міжнародних валютно-фінансових й
кредитних відносин;
➢ сукупність національних ринків окремих країн, що пов'язані між
собою МЕВ.
Формування глобального ринку спирається, з одного боку, на
взаємозалежність країн, регіонів, а з другого — на нерівномірність їх
економічного розвитку.
Необхідною його умовою є внутрішня і зовнішня лібералізація
економік, як результат – гармонізація умов ведення бізнесу через
поглиблення інтеграції міжнародних відносин.

7.

Основні причини глобалізації ринкових
відносин і формування глобального ринку:
➢ формування однорідного ринкового попиту;
➢ швидке розповсюдження технічного прогресу;
➢ зростання витрат на розробку певних товарів і можливість
покриття витрат лише за рахунок масштабу їхньої реалізації;
➢ поява транснаціональних сегментів споживачів.

8.

СТРУКТУРА ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ
(з урахуванням ключових типів умов ринкового бізнес-середовища, в якому
може опинитися суб’єкт господарювання):
1. Регіональні ринки (міжнародні), коли сили глобальної інтеграції потужні, а
потреба у локальному реагуванні є невеликою. Від суб’єктів господарювання
на таких ринках потребується структурна єдність. Така ситуація притаманна
ринкам високотехнологічних товарів, де локальні сили не існують або не
мають істотного впливу.
2. Національні ринки. Головним фактором успіху на ринку такого типу є
адаптація до місцевих умов.
3. Галузеві ринки. Об'єктивною тенденцію розвитку галузевих ринків є
стандартизації попиту і продукції, що продається, на основі, з одного боку,
властивостей товарів, а з другого – нематеріальних цінностей, життєвих
стилів, культури, і як наслідок – споживчих переваг, які стають більш
універсальними та отримують все менше відмінностей за країнами.
4. Транснаціональні ринки, що характеризується сильним впливом локальних
та глобальних сил. Діяльність суб’єктів господарювання у даній ситуації
потребує стандартизації та централізації, але при цьому реагування на
локальні ситуації. Таким ринкам притаманні: стандартизація попиту та
пропозиції; купівля компаніями ресурсів по всьому світу; високі постійні
витрати; мережева система організації виробництва; необхідність постійного
ведення інноваційної діяльності тощо.

9.

Глобальний ринок
Національні ринки
Глобальна система руху
нематеріальних активів
Глобальна фінансова система
Світовий
фінансовий
ринок
Світовий ринок об’єктів інтелектуальної
власності
Промислової Авторського
власності
права
Світовий Світовий ринок
фінансових
валютний
послуг
ринок
Глобальний ринок інновацій
Синергетичні фактори глобалізації
Регіональні ринки
Інтелектуалізація
Транснаціоналізація
Інтеграція
Інституціоналізація
Екологізація
Інформатизація
Соціалізація
Економічна безпека
Макроекономічна стабільність
Цивілізаційна цілісність
Віртуалізація
Галузеві ринки
Суб’єкти глобального ринку
Глобальний ринок
робочої сили
Світовий ринок праці
Глобальний ринок
інвестицій
Прямих
інвестицій
Портфельних
інвестицій
Транснаціональні ринки
Глобалізація
Глобальна система руху
товарів та послуг
Ринок
Ринок
природних товарів та
послуг
ресурсів
Ринок
купівліпродажу
підприємств
Глобальна пропозиція
НауковоВиробничих і Інноваційних Інноваційних
управлінських
засобів
товарів, послуг технологічних
знань
технологій
виробництва сировини та
(нової техніки) матеріалів
Глобальний попит
Сучасна конфігурація глобального ринку
Глобальна конкуренція

10.

ОСНОВНІ СЕГМЕНТИ ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ:
глобальна фінансова система
рух товарів та послуг
глобальний ринок інвестицій
рух нематеріальних активів
глобальний ринок інновацій
глобальний ринок робочої сили
▪
В структурі фінансової системи можна виділити світовий фінансовий, валютний і ринок
фінансових послуг.
▪
В глобальній системі руху товарів та послуг слід виокремити світові ринки природних
ресурсів, товарів та послуг, купівлі-продажу підприємств.
▪
Глобальний ринок інвестицій поділяється на ринки прямих і портфельних інвестицій.
▪
Складовими глобального ринку інновацій слід вважати світові ринки виробничих і
управлінських технологій, інноваційних засобів виробництва, інноваційних товарів, послуг,
сировини, матеріалів, а також науково-технологічних знань.
▪
Глобальна система руху нематеріальних активів представлена світовим ринком прав
інтелектуальної власності, що складається з ринків об’єктів промислової власності і
авторського права.
▪
Попит і пропозиція на робочу силу в сучасних умовах глобалізації світового господарства
формуються у рамках світового ринку праці.

11.

Основи глобального ринку
диференціюються:
➢ Матеріально-технічні
➢ Соціально-економічні
Основна функція – здійснення міждержавного
переміщення товарів, послуг, факторів виробництва,
фінансових ресурсів у глобальному масштабі.

12.

МЕХАНІЗМ (ФУНКЦІОНУВАННЯ)
ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ
це сукупність форм, способів та засобів, при допомозі
яких забезпечується діяльність глобальних ринків, тобто
здійснюється рух товарів, послуг, капіталів, ЦП, робочої
сили, ІТ та знань, валют та відбувається формування і
встановлення цін на них у межах глобального рівня
світової економіки.
До механізмів функціонування ГР належать:
1.Інфраструктура ГР (у т.ч. міжнародні ІКТ та системи
(SWIFT), які перетворюють традиційний світовий ринок
на глобальний.
2.Рух товарів і послуг у глобальному масштабі.
3.Конкретні ринкові засоби, інструменти, за допомогою
яких і відбуваються вказані рухи-процеси, що
відображають зміст функціонування ринків у глобальній
економіці.

13.

Функціонування глобальних ринків
забезпечується за рахунок:
➢ розширення масштабів виробництва глобальних продуктів і послуг,
➢ залучення господарюючих суб’єктів до формування глобального
попиту та глобальної конкуренції,
➢ зростання чутливості національних економік до змін глобального
середовища і, відповідно, характеру ринкових відносин в цілому.
➢ утворюється нова конфігурація конкурентних відносин, попиту і
пропозиції вже в глобальному вимірі з огляду на глобалізацію ринку
його елементів та сфер їх функціонування.
На думку Д.Лук’яненка, феноменальність глобальної економіки
проявляється
у
процесі
її
суб'єктної,
функціональної
та
інституціональної структуризації, інтегруючим елементом якої
виступає глобальний ринок.

14.

Суб’єктна структура глобального ринку
СУБ’ЄКТИ
Безпосередні
Мережеві структури
(квазіфірми)
Країни-лідери
Метакорпорації (квазіхолдинги /
віртуальні корпорації / мережеві
корпорації)
Міжнародні
організації
ТНК
Регіональні міждержавні інтеграційні
об’єднання (угруповання) / мегарегіональні
блоки
Інституційні торговельно-фінансові посередники
Інститути валютних
відносин глобального
(міждержавного) рівня
Інституційні
інвестори
Небанківські фінансові установи
(страхові і пенсійні фонди, трастові
компанії і хедж-фонди)
Фінансові посередники глобального масштабу (фінансові
конгломерати), які концентрують банківський, страховий та
інвестиційний бізнес одночасно
Суверенні фонди накопичення багатства
- стабілізаційні фонди (бюджетні стабілізаційні фонди)
- фонди національного добробуту (фонди майбутніх поколінь, для
акумулювання і розподілу природної ренти серед населення )
Опосередковані
Визначні індивіди та особистості, власники і топ-менеджери корпорацій, міжнародні урядові і неурядові організації, асоціації,
неформальні групи, великі міста – світові функціонально-автономні фінансово-інформаційні центри (в яких концентрується
науково-технологічний і фінансово-інвестиційний потенціал), інші корпоративні об’єднання, які лобіюють власні та галузевокорпоративні інтереси

15.

СУБ’ЄКТИ ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ
за Дж. Розенау:
До них він відносить не лише офіційні інститути й організації, які
створюють і підтримують (або не створюють і не підтримують)
правила і норми, що управляють світовим порядком (державні
інститути, міжурядова співпраця тощо), але й усі організації і
групи впливу (від багатонаціональних корпорацій,
транснаціональних соціальних рухів до безлічі неурядових
організацій), які добиваються цілей, досягнення яких залежить
від транснаціональних владних інститутів.

16.

Характерні тенденції для сучасного глобального ринку:
• динамічне зростання місткості ринку, ускладнення його структури,
збільшення
кількості
учасників
і
посилення
вимог
до
їх
конкурентоспроможності;
• залучення господарюючих суб’єктів до формування глобального попиту
в умовах глобальної конкуренції;
• зростання чутливості національних економік до змін глобального
середовища;
• розширення масштабів виробництва глобальних продуктів і послуг;
• створення стратегічних альянсів глобального типу для виробництва
глобальних продуктів, набуття процесами злиття та поглинання
наднаціонального характеру;
• формування ринку купівлі-продажу цілісних майнових комплексів у
глобальному масштабі;
• формування глобальної системи управління (посилення ролі фінансових
інститутів) у процесі інституціалізації, лібералізації та дерегулювання
фінансових ринків;
• перехід до економіки знань як вирішального фактора формування
глобального ринку, збільшення частки прав інтелектуальної власності на
світовому ринку;
• уніфікація та стандартизація ринку праці на глобальному рівні,
посилення взаємозв’язків і взаємозалежності національних ринків праці в
процесі формування глобального ринку праці.