Похожие презентации:
114856
1. Лекція №10 Тема: ХВОРОБИ БУРЯКІВ
ЛЕКЦІЯ №10ТЕМА: ХВОРОБИ БУРЯКІВ
2.
Зареєстровано понад 50 захворювань буряків. Більшість їхвідмічається на цукрових, столових і кормових буряках. Тому розглянемо
хвороби в межах Beta vulgaris. Хвороби буряків поділяють на 3 групи:
1. паразитарні
2. не паразитарні
3. аномалії
(потворності)
3.
Паразитарні хворобиЗбудники паразитарних хвороб є:
1. гриби
2. бактерії
3. актиноміцети
4. віруси
5. квіткові паразити
4. Коренеїд
КОРЕНЕЇДЗахворювання проявляється на всіх бурякових посівах.
Розвиток хвороби зумовлюють близько 100 видів грибів і бактерій.
Хворіють тільки молоді рослини в період проростання насіння до
утворення другої пари справжніх листків.
У проростків загниває
коріння і підсім’ядольне
коліно. Рослини погано
розвиваються і гинуть.
Причинами захворювання
можуть бути несприятливі
умови розвитку сходів,
погана якість бурякового
насіння й ураження
паростків мікроорганізмами.
5.
Корнеїд (Збудник —грибироду Fusarium Link, Pythium
debaryanum Hesse,
Aphanomyces cochlioides
Drechsl., Phoma betae Frank,
Rhizoctonia solani Kuehn та
ін.):
1- ураження проростків
насіння; 2 - ураження сходів;
3 - гіллястість кореня
внаслідок ураження
корнеїдом;
4 - конідієносець і конідії
грибів з роду Fusarium Link;
5 - пікнід Phoma betae Frank;
6 - утворення oocnop Pythium
debaryanum Hesse; 7 oocnopa;
8 - ланцюжок псевдоконідій
на грибниці Moniliopsis
aderholdii Ruhl .;
9 - проросла конидия
зооспор Aphanomyces
cochlyoides Drechsl.
6.
Хвороба поширена скрізь, де вирощуютьсяцукрові, кормові та столові буряки.
Уражуються проростки і сходи від початку
проростання насіння по утворення двох пар
справжніх листків.
Хвороба виявляється у вигляді спочатку
склоподібних плям, темних штрихів і смужок на
підсім'ядольному коліні.
Ураження поширюється на корінець донизу і
стебельце догори: тканина стає бурою,
утворюється перетяжка, сім'ядолі і справжні
листки в'януть, жовтіють, сходи часто гинуть, що
призводить до зрідження посівів, пересіву і
формування нестандартних коренеплодів
7.
Шкодочинність хвороби надзвичайно велика.Дуже уражені сходи гинуть, що призводить до
сильного іх зрідження, а часто і до пересіву буряків.
Рослини, що перехворіли на коренеїд, розвиваються
повільно, утворюють деформовані, дрібні
коренеплоди з великою кількістю додаткових коренів.
Найбільш критичним періодом для розвитку хвороби є
фаза проростання насіння - перша линька кореня.
При зберіганні вони швидко загнивають.
8. Несправжня борошниста роса, або пероноспороз
НЕСПРАВЖНЯ БОРОШНИСТА РОСА,АБО ПЕРОНОСПОРОЗ
Виявляють на молодих надземних органах буряків
(листки, квіткові пагони, квіти, клубочки, насіння).
Збудником хвороби є вузькоспеціалізований –
ооміцетний гриб Peronospora schachti, порядку
Peronosporales.
Основним джерело відновлення хвороби є грибниця.
Інкубаційний період залежить
від віку буряків, температури й вологості повітря.
9.
Несправжняборошниста роса, або
переноспороз
(Peronospora schachti
Fckl.):
1 - уражена рослина;
2 -конідієносець з
конідіями;
3 - ооспори.
10.
Нині вона зареєстрована в усіх реriонахвирощування культури.
Виявляється щорічно, інтенсивність розвитку
хвороби визначається погодними умовами в період
вегетації.
Уражуються всі види буряків першого і другого
року вирощування.
У рослин першого року найбілыше уражуються
центральні листки розетки, другого року (висадки)
на початку вегетації наймолодші листки
центральної або периферійних бруньок.
11.
Пізніше на насінниках уражуються верхівкиквітконосних пагонів, приквітники, квітки, наcінневі
клубочки.
Листки, уражені пероноспорозом, скручуються
краями вниз, бліднуть, стають крихкими.
На нижньому боці листя формується конідіальне
спороношення патогена cipo-фіолетового кольору.
Міцелій гриба ендогенний.
У період вегетації гриб поширюється конідіями, в
середині тканин рослини, формує статеві спориооспори.
Основне джерело інфекції — міцелій та ооспори в
уражених рослинних рештках і головках коренеплодів.
12. Плямистості листків
ПЛЯМИСТОСТІ ЛИСТКІВНа листках буряків зустрічається 5
типів плямистостей:
1. церкоспороз
2. рамуляріоз
3. зональна плямистість
4. аскохітоз
5. бактеріальна плямистість
13. Церкоспороз, Рамуляріоз
ЦЕРКОСПОРОЗ,РАМУЛЯРІОЗ
Церкоспороз
(Cercospora beticola
Sacc.):
1 - уражений листок;
2 - конідієносці з
конідіями.
Рамуляріоз (Ramularia
betae Rostr.):
3 - уражений лист; 4 -
конідієносець з
конідіями.
14.
15. Церкоспороз
ЦЕРКОСПОРОЗ3будник хвороби — гриб Сеrcospora beticola Sac.
класy Deuteromycetes, порядку Нуphomycetales.
Xвороба уражує всі види буряків першого і
другого року вирощування в усіх регіонах
України.
На посівах першого року хвороба виявляється
здебільшого на листках, на насінниках також
розвивається на листках, черешках, стеблах і
клубочках.
Уражуються добре розвинені листки не раніше
кінця червня початку липня.
16.
На них з'являються численні дрібні (2—3 мм вдіаметрі) світло-бурі або сіруваті округлі плями з
червоно-бурою облямівкою.
У вологу погоду на плямах з обох боків листків
утворюється сірувато-білий наліт конідіального
спороношення гриба.
При сильному уражені плями зливаються, листки
засихають, скручуються і стирчать у вигляді
кулачків на зелених черешках.
На стеблах насінників плями довгі і бурі, на
оплоднях насіння - більш округлі.
Під час вегетації гриб поширюється конідіями.
17.
Найбільш сприятливими умовами для зараженнярослин і розвитку хвороби є середньодобова вологість
повітря понад 70% і температура повітря вище 15°C.
Основне джерело інфекції — не заорані уражені
рослинні рештки, де гриб зимує потовщеною
грибницею.
Шкодочинність церкоспорозу висока.
Через масове відмирання листків приблизно у два рази
знижується приріст коренеплодів і на 3-7% їх
цукристість.
Крім того, у коренеплодах накопичується шкідливий
азот, який при переробці цукросировини збільшує
вихід меляси і зменшує вихід цукру.
18. Рамуляріоз
РАМУЛЯРІОЗЗбудник хвороби-гриб Ramularia betae Rostr. Класу
Deuteromycetes, порядку Нуphomycetales.
Xвороба поширена осередками у західних областях
України.
Уражуються листки, на яких з'являються здебільшого
неправильної форми спочатку брудно-зелені, згодом
сірувато-білі без облямівки плями .
У суху погоду тканина в місцях плям випадає, a у
вологу плями покриваються білим порошкоподібним
нальотом конідіального спороношення патогена.
19.
При сильному уражені листки завчаснозасихають.
Розвитку хвороби сприяють часті дощі і
тумани.
Під час вегетаці гриб поширюсться конідіями.
Зимує грибницею в уражених рослинних
рештках, насіннєвих клубочках.
20. Зональна плямистість
ЗОНАЛЬНА ПЛЯМИСТІСТЬЗональна плямистість
(Phoma betae Frank):
1 - уражений лист;
2 - уражене стебло;
3 - уражені клубочки
насіння;
4 - пікніда;
5 - пікніда з пікноспорами в
розрізі.
21.
Збудник зональної плямистості : Phoma betae.Зустрічається у всіх районах бурякосіяння і
проявляється у формі округлих некротичних плям
з концентричними зонами.
При збільшенні плями зливаються. Вони мають
жовте або світло-буре забарвлення й на плямах
утворюються чорні пікніди.
Захворювання викликає незавершений гриб Phoma
betae родини Sphaeropsidaceae, порядку
Sphaeropsidales.
Його пікніди 100-400 мкм у діаметрі, пікноспори
одноклітинні, безбарвні, 5-7 х 3,5-4,0 мкм.
22.
Гриб викликає не тільки зональну плямистість, а йкрапчастість стебел, клубочків насіння, суху гниль
буряків.
Зараження рослин відбувається від проростаючих
пікноспор і грибниці.
Зональна плямистість спостерігається найчастіше
на нижніх, відмираючих листках, тому
шкідливість захворювання для рослин незначна.
Але ураження є джерелом інфекції, що
викликається патогеном кагатної гнилі, коренеїда
та ін.
23. Аскохітоз і бактеріальна плямистість
АСКОХІТОЗ І БАКТЕРІАЛЬНАПЛЯМИСТІСТЬ
Аскохітоз (Ascochyta betae):
1 - уражений лист;
2 - пікнід з пікноспорами.
Бактеріальна плямистість
(Bacillus mycoides і ін.
Бактерії):
3 - уражена молода рослина;
4 - уражений лист дорослої
рослини.
24. Аскохітоз
АСКОХІТОЗЗБУДНИК:недосконалий гриб Ascochyta betae .
Пікніди його кулясті, діаметром 70-125 мкм.
Пікноспори циліндричні, рідше довгасті, прямі або
трохи зігнуті, спочатку одно-, а пізніше двохклітинні,
розміром 7,5-10 X 3 мкм.
Крім плямистості листя, аскохітоз може викликати
крапчастість клубочків насіння і коріння.
Ознаки хвороби: Проявляється на листках ослаблених
рослин у вигляді синювато-зелених, поступово
буріючих округлих плям, в центрі яких утворюються
чорні крапки - пікніди.
Зимує гриб на рештках рослин і клубочках насіння у
вигляді пікнід.
25. Бактеріальна плямистість
БАКТЕРІАЛЬНА ПЛЯМИСТІСТЬЗбудниками хвороби є бактерії Bacillus mycoides .
Інкубаційний період хвороби при температурі 10-
14 ° триває близько 10 днів.
Збудники її можуть зберігатися на уражених
рештках рослин і висадкових коренеплодах.
Ознаки хвороби: Вражає рослини переважно у
фазі 2-3 листків і молоді насінники.
Характерною ознакою її є утворення на листках
некротичних плям з темно-бурою широкою
облямівкою.
26.
Тканини в місцях плям прозорі, як бимаслянисті.
Іноді плями зливаються, покриваючи значні
ділянки листка.
Уражена тканина підсихає і випадає,
внаслідок чого ця хвороба отримала свою
другу назву.
Уражені рослини відстають у рості і дають
менший урожай.
27. Борошниста роса
БОРОШНИСТА РОСАВиявляють у всіх районах бурякосіяння.
Ознаки хвороби проявляються на листках у
вигляді білуватого павутиння.
Захворювання викликає сумчастий гриб
Erysiphales. Зимує у вигляді клейстотецій на
рештках уражених рослин та поверхні грунту.
Шкідливість полягає у гальмуванні
асиміляції, посилення транспірації рослин,
порушення процесів синтезу білків.
28. Борошниста роса
БОРОШНИСТА РОСАБорошниста роса
(Erysiphe communis):
1 - уражений листок; 2
- частина листка з
клейстотеціями; 3 конідієносці з
конідіями;
4 - конідії;
5 - клейстотеції з
сумками і
сумкоспорами.
29.
Перші ознаки хвороби виявляються на листках,переважно з верхнього боку, на яких формується
екзогенний білий наліт, який являє собою міцелій
збудника і конідіальне спороношення.
У пору росту рослин хвороба уражує всі надземні
органи з характерними ознаками для борошнисторосяних грибів.
У другій половині літа міцелій ущільнюється,
буріє, у ньому формуються статеві плодові тіла
клейстотецї у вигляді чорних крапок.
30.
У період вегетації збудник поширюєтьсяконідіями.
Основне джерело інфекції — уражені рослинні
рештки, на яких збудник зберігається у формі
клейстотеціїв і міцелієм в головках уражених
коренеплодів.
При іх висадженні, міцелій проростає одночасно з
формуванням листя, створює конідіальне
спороношення, яке є первинною інфекцією.
В клейстотеціях формуються сумки з
сумкоспорами , останні заражають надземні
органи рослин буряка.
31. Іржа
ІРЖАЗахворювання проявляється на
молодих листках у вигляді оранжевих
округлих плям.
Збудником є базидіальний гриб
Uromyces betae родини Uredinaceae.
Інкубаційний період з моменту
ураження рослин від урединіоспори
до прояву нового покоління урединій
з урединіоспорами.
У хворих рослин порушується
фотосинтез, посилюється дихання і
транспірація, що призводить до
передчасного відмирання листків,
зниження врожаю.
32. Іржа
ІРЖАІржа (Uromyces
betae Lev.):
1 - уражений лист
з урединіями;
2 - частина листка
з урединіями;
3 - розріз через
урединію;
4 -урединіоспори;
5 - уражений лист
з теліопустулами;
6 - розріз через
теліопустули;
7 - теліоспори.
33.
В кінці травня на початку червня на листкахнижнього боку уворюється еціальне
спороношення патогена у вигляді опуклих
оранжевих плям діаметром 2—5 мм.
Еціоспори розносяться вітром, комахами і
спричиняють зараження посівів буряків першого
року і насінників.
3 червня і до кінця вегетації розвивається
урединіостадія у вигляді дрібних жовто-бурих або
червоно-коричневих подушечок (урединіопустул)
з літніми урединіоспорами.
34.
Наприкінці вегетації на уражених органахутворюються теліопустули з теліоспорами
(зимовими спорами) у вигляді темно-бурих
подушечок, що порошать.
Навесні теліоспори проростають базидіями з
базидіоспорами.
Упродовж вегетації хвороба поширюється еціо-і
урединіоспорами, розвитку хвороби сприяє висока
відносна вологість повітря і загущеність посівів.
Зимують теліоспори на уражених рослинних
решткам, на черешках, що залишилися на
коренеплодах маточних буряків.
35. Хвороби коренеплодів
ХВОРОБИКОРЕНЕПЛОДІВ
На коренеплодах буряків
зареєстровано понад 20
різних уражень.
Найпоширенішими з них
– червона, бура,
фузаріозна, хвостова,
суха гниль, сухий
склероціоз, парша,
зобуватість, туберкульоз,
бактеріоз, дуплистість
коренів, некроз судин.
36. Червона гниль, або ризоктоніоз
ЧЕРВОНА ГНИЛЬ, АБО РИЗОКТОНІОЗПроявляється на поверхні коренів
сірими вдавленими плямами, що
вкриті темно-фіолетовою сіткою
грибниць.
За інтенсивного ураження корені
гниють, листки в'януть і рослини
гинуть.
Збудником є незавершений гриб
Rhisoctoniae.
Захворювання виявляють у другій
половині літа вогнищами при
надмірній кількості опадів і теплій
погоді.
37.
Характерною ознакою є поява на коренях дрібнихтемних червоно-фіолетових крапок, занурених у
тканину кореня, і такого ж забарвлення
поверхневих ниток грибниці, яка у вологому
грунті охоплює корінь густим повстяним
нальотом.
В ураженому місці корінь загниває і з'являється
вдавлена свинцово-сіра пляма.
Листки в'януть, рослина гине. На розрізі хворого
кореня помітно, що загнивають лише зовншні його
тканини. Вони набувають темно-бурого
забарвлення.
38.
Гриб утворює червоно-фіолетову грибницю і дужерізкотемні червоно-фіолетові псевдосклероції.
Тому і назва хвороби «червона гниль» пов'язана не із
забарвленням гнилої тканини, а із червоно-фіолетовим
забарвленням грибниці і псевдосклероціїв.
Крім буряків, патоген уражує багато різних культур
(моркву, конюшину, ріпак, люцерну, буркун, іноді
кульбабу, лободу, березку польову, грицики та ін.).
Основним джерелом інфекції є грунт, де гриб може
зберігатися тривалий час у формі склероціїв, які
проростають при наявності рослин-живителів і
заражують іх.
39. Бура гниль
БУРА ГНИЛЬПроявляється у сухому
загниванні коренів і
швидкому в'яненні
листків. При значному
ураженні з'являється
бурий, густий наліт.
Збудником хвороби є
незавершений гриб
Rhisoctonia solani.
Ураження
спостерігається з
середини літа.
40.
Виявляється хвороба на важких і безструктурнихзапливаючих грунтах у місцях з високим рівнем
грунтових вод, а також, у долинах, де
затримується дощова і поливна вода.
Загнивання коренів починається з хвостової
частини, дещо вище денця, гниль поширюється
спочатку на поверхневі тканини, поглиблюючись
на 0,5—1,0 см, а згодом корінь згниває цілком.
При сильному ураженні корінь повністю
вкривається бурою повстяною грибницею, яка
переходить навіть на черешки листків, а іноді
стелиться по поверхні вологого грунту.
41. Червона гниль, або ризоктоніоз та бура гниль
ЧЕРВОНА ГНИЛЬ, АБОРИЗОКТОНІОЗ ТА БУРА ГНИЛЬ
Бура гниль (Rhizoctonia
solani Kuehn):
1 - уражений корінь;
2 - грибниця.
Червона гниль
(Rhizoctonia violacea Tui.):
3 - уражений корінь;
4 - грибниця.
42. Фузаріозна гниль
ФУЗАРІОЗНА ГНИЛЬПроявляється на початку літа.
Уражені листки в'януть, а їхні черешки біля
основи чорніють. Корені відстають у рості. На
розрізі коренів видне побуріння і відмирання
судинно-волокнистих пучків.
Збудниками хвороби є незавершені гриби
роду Fusarium. Насінники з ураженими
фузаріозною гниллю коренями, або зовсім не
утворюють, або мають щупле насіння.
43. Фузаріозна гниль
ФУЗАРІОЗНА ГНИЛЬФузаріозна
гниль
(збудники гриби роду
Fusarium Link):
1 - уражений
корінь;
2 – конідії.
44.
Bиявляється хвороба в уражені судинної системикореня, що призводить спочатку до в'янення
рослин , а згодом і до їх ранньої загибелі.
В’янення листків відбуваєься з периферичних і
супроводжується почорнінням черешків,
починаючи з їх основи.
Хвороба починається з побуріння і відмирання
судинних пучків і утворення в середині кореня
однієї або декількох поздовжніх порожнин,
запонених білим або рожевим міцелієм.
Розетка листків відривається разом із голівкою,
нижня частина кореня залишається у грунті.
45.
Коренеплоди відстають у рості і на них утворюєтьсябагато бічних корінців.
На розрізі таких коренеплодів видно побуріння і
відмирання судинно-волокнистих пучків, а також
утворення поздовжніх порожнин, заповнених білою з
рожевим відінком грибницею.
Основним джерелом інфекції є уражені рештки і
грунт, де гриб зберігається хламідоспорами,
мікросклероціями, макро- та мікроконідіями.
Уражені коренеплоди є джерелом розвитку кагатної
гнилі під час зберігання.
Розвитку хвороби сприяє нестача вологи у грунті,
висока температура повтря і грунту.
46. Парша
ПАРШАВідомо три типи парші:
звичайна
пояскова
бородавчаста
47. Звичайна парша
ЗВИЧАЙНА ПАРШАХарактеризується появою на будь-
якій частині неглибокої,
поверхневої, темно-бурої
струпоподібної кірочки, або
тріщини, яка швидко загоюється й
утворює пробкову тканину.
Хвороба більше розвинена на тих
ділянках, де вносили надмірну ксть гною. Збудниками є деякі види
актиноміцетів – Streptomyces.
48. Пояскова парша
ПОЯСКОВА ПАРШАВідома появою у ділянці шийки
кореня кільцевих перехватів.
Уражена поверхня хвиляста.
Хвороба спостерігається на
коренях, які захворіли на кореноїд.
Збудниками є деякі види
актиноміцетів – Streptomyces.
49. Бородавчаста парша
БОРОДАВЧАСТА ПАРШАПроявляється на корені спочатку у
вигляді бородавок, а потім виразок
темно-бурого чи майже чорного
кольору.
Збудником бородавчастої парші –
Erwinia scabiegene.
Корені буряку, уражені різними
типами парші, твердіють, що
утруднює їх подрібнення, і містять
підвищену к-сть азоту.
50. Зобуватість коренів, або рак
ЗОБУВАТІСТЬ КОРЕНІВ, АБО РАКНа коренях утворюються
паростки різних розмірів. Вони
з’єднані з коренем вузьким
перешийком і можуть легко
відламуватись.
Нарости утворюються
внаслідок подразнення й
посилення поділу тканин під
впливом бактерій
Agrobacterium tumefaciens.
Хворі корені під час зберігання
загнивають.
51. Туберкульоз кореня
ТУБЕРКУЛЬОЗ КОРЕНЯХвороба нагадує рак, проте
поверхня наростів досить
горбкувата і темніша. Під час
вегетації виникають часткові
загнивання тканин, наросту.
Збудником хвороби є Xantomonas
beticola.
Корені хворі, уражені
туберкульозом, непридатні для
зберігання.
52. Хвостова гниль
ХВОСТОВА ГНИЛЬРозвивається на буряках
першого року під час
вегетації.
Уражуються і відмирають
кінчики та мичкуваті корені
.
Листки рослин стають
хлоротичними,
відмирають.
Збудник хвороби – Erwinia
bussei.
Корені, уражені хворобою,
в кагатах гниють.
53.
Рослини набувають хлоротичного забарвлення,потім листки, починаючи з нижніх, відмирають, а
корінь загниває.
Частково уражені корені фабричних і маточних
буряків, потрапляючи в кагати, продовжуютъ
гнити, створюючи осередки кагатної гнилі.
Характерною ознакою ураження ними є наявність
на розрізах уражених коренів і в самих тканинах
крапель слизу, що містять масу бактерій.
Ураженість хвостовою гниллю зростає за умов
надмірного азотного живлення і нестачі вологи.
Бактерії зберігаються у грунті.
54. Суха гниль
СУХА ГНИЛЬПри нестачі бору у грунті на
молодих частинах кореня
утворюються сіруваті, сухі,
трухляві плями.
Збудник – Phoma beta роду
Fusarium.
55.
На бічних опуклостях шийки кореня з'являютьсясіруваті плями, тканина в цих місцях в області камбію
відмирає.
Приріст кореня припиняється, уражені тканини
чорніють і тріскаються.
Відмирання тканин рівномірно поширюється в усі
боки і в глибину.
Уражені тканини сухі, трухляві, з тріщинами на
поверхні.
При потраплянні в кагати такі корені створюють
осередки кагатної гнилі.
Збудники хвороби зберігаються на уражених
рослинних рештках у формі різних інфекційних
структур.
56. Некроз судин
НЕКРОЗ СУДИНПроявляється при поперечному розрізі коренів.
Характеризується побурінням, почервонінням
судинно-волокнистих пучків.
Викликає некроз від розвитку судинно-волокнистих
пучків під дією грибів (частіше роду Fusarium) і
бактерій, які проникають у корені в місця,
пошкоджених грунтовими шкідниками.
57. Некроз судин
НЕКРОЗ СУДИННекроз судин
(Fusarium Link і
Pythium Pringsh):
1 - уражений лист; 2 і
3 - уражені коріння в
поздовжньому і
поперечному розрізах
58. Дуплистість коренів
ДУПЛИСТІСТЬ КОРЕНІВЗустрічаються два типи
ураження:
- дуплистість головки (виникає в
місцях переходу головки кореня у
шийку)
- центральна дуплистість кореня
(центральна частина кореня,
вздовж осі)
59. Вірусні хвороби
ВІРУСНІ ХВОРОБИВідомі такі вірусні захворювання буряку: мозаїка,
жовтяниця, жовта сітчастість, ризоманія, кучерявість
верхівки, жовте в'янення і кільцева плямистість.
В Україні поширена тільки мозаїка, жовтяниця,
ризоманія.
60. Мозаїка
МОЗАЇКАОзнаками захворювання є утворення
на листках водянисто-прозорих,
різних за формою і розміром
ділянок.
У місцях ураження листя трохи
тонше, має меншу кількість
хлоропластів, дегенерується.
Збудник – But mosaic.
Основним джерелом інфекції є
ураження насінники і зимові буряки,
з яких комахи переносять вірус на
здорові рослини.
61.
Спочатку на молодих листках насінників, а потім і нарослинах першого року хвороба виявляється у вигляді
крапчастості та освітлення жилок.
Згодом на листках виникає мозаїчне забарвлення у
вигляді жовто-зелених плям неправильної форми,
дрібних, численних блідих кілець.
Краї листків округлюються, поверхня іх стає
зморшкуватою.
Передається вірус від хворих до здорових рослин
попелицями (44 види).
Основний переносник персикова попелиця, крім неї,
часто бобова і картопляна.
Резерватори інфекції маточні коенеплоди, де вірус
знаходиться під час зберігання, і кореневища
багаторічних трав'янистих рослин.
62. Жовтяниця
ЖОВТЯНИЦЯПроявляється пожовтінням листків нижнього і
середнього ярусів. Уражені листки ширші, але
коротші, недостатньо гладенькі, більш щільні і
ламкі.
Жовтяницю викликають два віруси – Beet yellows
та Beet mild.
Переносниками вірусу є попелиці.
63. Мозаїка і жовтяниця
МОЗАЇКА ІЖОВТЯНИЦЯ
Жовтяниця (Betae
virus 4 Smith та ін.):
1 - початкове
поразка листа; 2 кінцеву поразку
листа.
Мозаїка (Betae
virus 2 Smith):
3 - уражений лист.
64.
На листках буряків першого року, насінниківспостерігається спочатку посвітління жилок.
Згодом жовтіє вся пластинка або її частина.
Пожовтіння починається з верхівки листків і
поширюється між жилками.
Листки потовщуються, не втрачають тургору, стають
крихкими.
Симптоми хвороби виявляються спочатку на нижніх
листках і поступово поширюються на середні та
верхні.
Від хворих до здорових рослин, вірус передається
чорною буряковою і персиковою попелицями.
Зберігається вірус в коренеплодах маточних буряків,
при відростанні утворюється розетка з ознаками
хвороби.
65. Ризоманія
РИЗОМАНІЯПроявляється у фазі розвитку нижніх 2-3 пар листків, які
стають світло-зеленими і жовтими. Корінь розвивається
слабо.
Захворювання викликає вірус
Beet necrotic yellow.
Резерватором і його
перенсником є гриб
Polymyxa betae
порядку
Plasmodiophorales.
66.
При ураженні рослин у фазі двох—трьох пар листківвони здебільшого гинуть.
При більш пізньому зараженні спостерігається
пожовтіння провідних судин, внаслідок чого на них
утворюються некрози.
Коренеплоди уражених рослин дрібні, недорозвинені,
у нижній частині сильно вкорочені і деформовані, з
великою кількістю дрібних, переплетених між собою
корінців.
Коли уражені коренеплоди висмикують із грунту, їхні
хвости відриваються і залишаються у грунті.
Уражені коренеплоди тверді, волокнисті, «бородаті», зі
здерев'янілими і побурілими судинами.
67.
Вони часто загнивають у період вегетації і маютьсимптоми фузаріозної гнилі.
Гриб-переносник вірусу утворює в клітинах
корінців плазмодії, які перетворюються в
зооспорангії.
Зооспори виходять в грунт, проникають через
кореневі волоски в цитоплазму коренеплоду і
переносять вірус.
3а несприятливих умов гриб утворює цистокупки,
які зберігають життезданiсть до 10 років, разом із
ними живе і вірус.
Поширюсться гриб з інфікованим грунтом,
68. Не паразитарні захворювання
НЕ ПАРАЗИТАРНІЗАХВОРЮВАННЯ
Зустрічаються захворювання буряків,
причиною яких є несприятливі умови
росту і розвитку, нестача або надлишок
поживних елементів. Це зумовлює розпад
фізіологічних процесів, загибель рослин.
69. Не паразитарні захворювання
НЕ ПАРАЗИТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯНедолік
елементів
живлення:
1 - азоту;
2 - фосфору;
3 - калію;
4 - магнію;
5 - марганцю;
6 - заліза
70.
Нестача азоту (азотне голодування)призводить до затримання росту рослин,
особливо гички. Забарвлення листків стас
блідо-зеленим, хлоротичним, листки
товстішаютъ, грубіють і швидко
відмирають. Азотне голодування
посилюється при високій вологості грунту,
особливо після рясних дощів, коли
легкорозчинні азотні сполуки вимиваються
у більш глибокі шари грунту.
71.
Нестача фосфору (фосфорне голодування)супроводжується затримкою росту листків і
коренів. Листки дрібні, шкірясті, швидко
перестають роcти, набувають темнозеленого забарвлення. На більш старих
листках, починаючи з верхівки. з'являються
темно-бурі плями, які згодом поширюються
на всю пластину. Такі листки завчасно
засихають.
72.
Нестача калію (калійне голодування). Розвитоклистків на початку вегетації відбувається більш
інтенсивно у порівняні із розвитком кореня.
Згодом по краях листків з'являються сухі темно-
бурі або сіруваті плями (краєлистий некроз), які
поширюються на середину листкової пластинки,
на черешки. Більш старі листки швидко
відмирають, при сильному калійному голодуванні
відмирають усі листки і навіть голівка кореня.
Калійне голодування найбільш інтенсивно
виявлясться після спекотної і сухої погоди.
73.
Нестача бору (борне голодування) призводить довідмирання точки росту і молодих частин рослини
(гниль сердечка). Спочатку відмирають
наймолодші внутрішні листочки розетки, які
чорніють і засихають. Згодом відмирають і
наступні яруси листків. Крім відмирання листків,
борне голодування супроводжується загниванням
кореня - сухою гниллю. На насінниках нестача
бору призводить до відмирання молодих пагонів,
які чорніють і засихають.
74. Кагатна гниль
КАГАТНА ГНИЛЬПроявляється при зберіганні
буряків у кагатах.
Прояв хвороби –
руйнування і відмирання
тканин кореня.
Збудниками можуть бути
комплекс грибів і бактерій.
Найчастіше зустрічаються
Botrytis cinerea, Fusariym,
Rhisopus, Phoma, Pinicilium.
Причиною виникнення
хвороби можуть бути
несприятливі умови
зберігання буряку.
75.
Найчастіше уражені ділянки коренеплодунабувають сіруватого, бурого або темно-бурого,
іноді майже чорного із різними відтінками
забарвлення.
Уражені частини коренеплоду зберігають свою
форму, однак втрачають міцність, легко
розрізаються і руйнуються.
Іноді уражені ділянки підсихають, трухлявіють, а
іноді ослизнюються і загнивають мокрою гниллю
з неприємними запахом.
Кагатна гниль спричиняє повну втрату цукру у
гнилих або частково гнилих коренеплодів і
непридатність іх для переробки і згодовування
тваринам.
76. Система заходів захисту буряків від хвороб
СИСТЕМА ЗАХОДІВ ЗАХИСТУБУРЯКІВ ВІД ХВОРОБ
Створення і впровадження у виробництво стійких
сортів;
Дотримання правильної сівозміни;
Правильна система удобрення;
Суворе дотримання технології підготовки грунту під
буряк і догляду за посівами;
Насіння буряку має бути високоякісним – протруєним,
без затхлості і запаху плісені, з волошістю не менше
12,5%
Биология