Похожие презентации:
114860
1. Лекція №14 Хвороби зонтичних овочевих та капустяних культур
ЛЕКЦІЯ №14ХВОРОБИ ЗОНТИЧНИХ
ОВОЧЕВИХ ТА КАПУСТЯНИХ
КУЛЬТУР
2. План
Хвороби зонтичних овочевих культурХвороби капустяних овочевих культур
3. Хвороби зонтичних овочевих культур
Фомоз морквиЗбудник хвороби — гриб Phoma rostrupii класу
Deuteromycetes, порядку Sphaeropsidales.
Хвороба поширена скрізь, де вирощується
морква. Уражуються рослини першого року і
насінники.
На рослинах першого року фомоз виявляється у
вигляді сірувато-бурих видовжених плям на
жилках і черешках листків. При сильному
ураженні листки стають жорсткими і всихають.
З листків хвороба поширюється на коренеплоди.
Восени на них у верхній частині утворюютьься
сухі темні дрібні вдавлені плями. Під час
зберігання коренеплодів хвороба прогресує,
плями розростаються, заглиблюються. Тканина
під ними загниває сухою бурою гниллю,
трухлявіє. В них утворюються порожнини,
покриті всередині слабким білим нальотом
грибниці, а наприкінці періоду зберігання
формуються пікніди.
4.
Навесні на уражених рослинних решткахгриб утворює сумчасту стадію —
Leptosphaera libanotis Sacc. у вигляді
перитеціїв, в яких формуються аски з
веретеноподібними аскоспорами.
Основними джерелами інфекції є рослинні
рештки, на яких пікніди зберігають
життєздатність 2—3 роки, маточні
коренеплоди та насіння. Первинне
зараження рослин відбувається пікно- і
сумкоспорами, під час вегетації гриб
поширюється пікноспорами.
Шкодочинність фомозу виявляється у
зниженні врожаю і його посівних якостей,
випаданні насінників, втратах коренеплодів
від гнилі під час зберігання.
5.
Чорна гниль морквиЗбудник хвороби—гриб Aternaria
radidna класу Deuteromycetes, порядку
Hyphomycetales. Хвороба поширена
скрізь, де вирощують моркву та інші
селерові культури. Уражуються
рослини на всіх етапах органогенезу.
На дорослих рослинах чорна гниль
виявляється у вигляді пожовтіння і
відмирання нижніх листків, інфекція з
них по черешках поширюється на
верхівку коренеплоду і в подальшому
спричиняє його загнивання.
На уражених коренеплодах у різних
місцях з’являються сухі вдавлені
сіруваті плями. За підвищеної вологості
на плямах утворюється темний
зеленувато-коричневий наліт
конідіального спороношення патогена.
На розрізі через плями видно, що
уражена тканина забарвлена у вугільночорний колір і різко обмежена від
здорової.
6.
Біла гнильЗбудник хвороби — гриб Whetzelinia
sclerotiorum класу Ascomycetes, порядку
Helotiales. Хвороба поширена скрізь, де
вирощується морква. Уражуються
коренеплоди під час зберігання. Тканина
коренеплода в місцях ураження
розм’якшується, не втрачаючи природного
кольору. На ній розвивається ватоподібна
біла грибниця з склероціями. Ураження
коренеплодів може відбуватися ще у полі.
Під час зберігання гриб поширюється
грибницею при контакті хворих
коренеплодів із здоровими, і осередки
гнилі швидко збільшуються.
Білою гниллю уражуються в першу чергу
підв’ялені, переохолоджені, з механічними
ушкодженнями, завчасно або пізно зібрані
коренеплоди. Особливо швидко гниль
розвивається при температурі у межах 15—
20°С і за підвищеної вологості.
Основне джерело інфекції—ґрунт, де
склероції гриба зберігають життєздатність
впродовж 3—5 років.
7.
Мокра бактеріальна гнильЗбудник хвороби — бактерія Erwinia carotovora
. Поширена скрізь, де вирощується морква.
Уражуються рослини першого року і насінники
усіх селерових культур.
При ураженні рослин першого року в полі на
хвостовій частині кореня з’являються
водянисті плями, які швидко розростаються,
уражені тканини загнивають, рослини в’януть і
гинуть. Іноді на нижніх листках по краях
з’являються жовті плями, які швидко
розростаються і стають бурими. Такі листки
швидко засихають разом із черешками.
На уражених коренеплодах утворюються
невеликі, злегка вдавлені плями або виразки
коричневого кольору. Уражена тканина
мацерується, стає слизистою, перетворюється
на кашоподібну масу із надзвичайно
неприємним запахом.
На уражених насінниках хвороба виявляється
на листках, стеблах у вигляді темно-бурих
водянистих плям або смуг. Уражені тканини
швидко засихають.
Бактерії поширюються краплинами дощу,
комахами, іноді вітром.
8. Заходи захисту зонтичних овочевих культур від хвороб
Дотримання правильної сівозміни. Кращими попередниками зонтичниховочевих культур є зернові.
Відведення під моркву та інші зонтичні овочеві культури ділянок з легкими
ґрунтами, що мають достатню аерацію й водопроникність, це пригнічує
розвиток гнилей.
Внесення гною під попередники овочевих зонтичних культур та застосування
мінеральних добрив згідно з агрохімічним аналізом ґрунт.
Протруювання насіння та маточних коренеплодів одним з дозволених
протруйників.
9.
На основі результатів фітосанітарного моніторингу з метоюобмеження розвитку грибних плямистостей проведення
обприскування рослин в період вегетації дозволеними фунгіцидами
з дотриманням регламентів їх застосування.
Дезінфекція сховищ й дотримання правильного режиму зберігання
коренеплодів (відносна вологість 80-85 %, температура повітря 12°С). У випадках вияву вогнища гнилі коренеплодів, їх видаляють,
а місця засипають сумішшю піску з вапном чи крейдою.
Видалення решток рослин з поля і глибока зяблева оранка
10. Хвороби капустяних овочевих культур
Чорна ніжкаХвороба
еколого-мікробіального
характеру. Першопричинами її є
загущений
посів,
надмірна
зволоженість ґрунту, недостатня
вентиляція, беззмінне використання
в культиваційних спорудах ґрунту
впродовж кількох років, різкі
перепади температури, недостатня
освітленість,
несвоєчасне
пікірування тощо.
Ці фактори ослаблюють молоді
рослини,
і
вони
стають
сприйнятливими до ураження їх
патогенами.
11.
Збудники хвороби — гриби: Olpidiumbrassicae Wor. класу Chytridiomicetes, порядку Chytridiales; Pythium
de Baryanum Hesse класу Oomycetes,
порядку Peronosporales; Rhizoctonia
Aderholdii
класу Deuteromycetes,
порядку
Myceliales
та
інші.
Виявляється хвороба на розсаді
різного віку в парниках, теплицях.
Уражуються кочанна, цвітна та інші
види капусти, редис, салат.
Типовою
ознакою
хвороби
є
потемніння кореневої шийки або
прикореневої
частини
стебла.
Тканина в місцях ураження буріє,
загниває, рослини вилягають і гинуть
Основні джерела інфекції — ґрунт і
рослинні рештки, іноді насіння.
12.
Кила капустяних1 - уражені корені; 2 - циста в
тканинах кореня; 3 - уражені
листки; 4 - потемніння судин
качана.
Збудник
хвороби
—
гриб
Plasmodiophora brassicae Wor., який
належить до відділу слизовиків
Myxomycota
класу
Plasmodiophoromycetes,
порядку
Plasmodiophorales.
Значного
поширення хвороба набула у зоні
Полісся
України,
особливо
на
заплавних землях.
Уражується розсада і дорослі рослини.
Хвороба виявляється у вигляді
наростів на коренях. Вони бувають
різного розміру — від декількох
міліметрів до розміру кулака. Крупні
нарости утворюються на головному
корені, дрібні на бокових коренях.
Спочатку
вони
мають
світле
забарвлення, згодом темніють і
загнивають.
Функції
кореневої
системи порушуються, рослини не
отримують достатньої кількості води і
поживних
речовин
із
ґрунту,
пригнічуються, листки у них в’януть і
жовтіють,
недорозвиваються
або
взагалі не утворюються.
13.
Гриб має досить складний цикл розвитку. Після руйнування наростів у ґрунтпотрапляє маса спочиваючих спор патогена. При їх проростанні утворюються
зооспори або міксамби, які проникають у кореневі волоски капустяних
рослин.
Зараження рослин відбувається у будь-якому віці. Найбільш сприятливими
для розвитку хвороби є слабо кислі ґрунти.
Спори збудника кили у ґрунті поширюються дощовими черв’яками і
ґрунтовими комахами, поливною і дощовою водою.
14.
1 - уражена розсада;2, 3 - уражені листки капусти;
4 - конідієносці та конідії гриба;
5 - чорна ніжка розсади капусти
Пероноспороз
Збуд
ник
хвороби
—
гриб
Peronospora
brassicae
класу
Oomycetes, порядку Peronosporales.
Уражує капусту, ріпу, брукву, редис
та інші капустяні культури у будьякому
віці.
Однак
небезпечна
переважно для розсади капусти і
насінників капустяних культур.
При ураженні розсади на сім’ядолях і
листках хвороба виявляється у
вигляді довгих розпливчастих плям з
верхнього боку, відповідно до цих
плям з нижнього боку з’являється
слабкий розсіяний, білуватий наліт
конідіального
спороношення
збудника. Сильно уражені сім’ядолі і
листки цілком жовтіють і всихають.
На
дорослих рослинах капусти
першого року в полі патоген
розвивається здебільшого в черешках
листків
і
стеблах,
утворюючи
ооспори.
15.
Із листків гриб поширюється в головку ізберігається там до весни грибницею і
зооспорами. При використанні таких
кочериг на насінники, виростають хворі
рослини, від яких інфекція поширюється
на сусідні здорові.
Розвиток хвороби продовжується і при
зберіганні головок, — на їх зовнішніх
листках утворюються розпливчасті сіруваті
плями з білуватим нальотом конідіального
спороношення патогена.
Під час вегетації гриб поширюється
конідіями.
Оптимальні
умови
їх
проростання — температура 8—12°С і
висока вологість повітря.
Гриб зимує в основному ооспорами в
уражених маточних кочеригах, рідше — в
рослинних рештках і грибницею в
оболонках насіння.
Після перезимівлі ооспори проростають,
утворюючи зооспорангій із зооспорами, які
здійснюють первинне зараження рослин.
Шкодочиннісіь хвороби виявляється у
загибелі розсади, пригніченні росту
насінників, недоборі врожаю насіння і
погіршенні його якості.
16.
Фомоз, або суха гниль1 - уражений листок;
2 - уражений стручок; 3-пікніда і конідії;
4, 5-уражені стебло і росток;
6 - уражена головка.
Збудник хвороби — гриб Phoma
lingam . класу Deuteromycetes,
порядку
Sphaeropsidales.
Хвороба уражує розсаду, дорослі
рослини
першого
року,
маточники і насінники всіх
капустяних
культур.
Однак
найбільшу шкоду спричиняє
насінникам.
Хвороба
розвивається здебільшого у
вологі роки в низинних місцях і
в заплавах річок.
У розсади фомоз уражує
сім’ядолі, стебла і корінці. На
сім’ядолях з’являються бліді
розпливчасті плями, на яких у
масі формуються пікніди у
вигляді чорних цяток. Ураження
стебел нагадує чорну ніжку,
однак на відміну від неї уражені
тканини мають сіре забарвлення
з пікнідами на поверхні.
17.
Уражені дорослі рослини першогороку відстають у рості, мають
хлоротичне забарвлення, нижні
листки
пурпурового
або
синюватого
відтінку.
На
прикореневій частині стебел, на
головному і бічних коренях
з’являються сіруваті, заглиблені в
тканину плями з численними
опуклими пікнідами гриба. На
уражених тканинах стебла та
коренів виникає суха гниль, вони
руйнуються, рослини швидко
в’януть і гинуть.
На листках, стеблах, кочеригах і
стручках
насінників
хвороба
виявляється у вигляді світло-бурих
плям з темною облямівкою і з
численними пікнідами.
Шкодочинність
фомозу
виявляється у загибелі розсади,
випаданні насінників, різкому
зниженні врожаю насіння і його
якості.
18.
Альтернаріоз,або
плісень насінників
чорна
Збудник хвороби — гриб AIternaria
brassicae . класу Deuteromycetes,
порядку Hyphomycetaies.
Хвороба поширена всюди, особливо в
районах з достатньою і надмірною
вологістю. Уражуються надземні органи
капустяних культур на всіх етапах
органогенезу рослин, однак від хвороби
найбільше страждають насінники
На рослинах першого року хвороба
виявляється у вигляді чорних смуг і
плям на сім’ядолях і стеблах, темних
зональних плям з пухким сажистим
нальотом конідіального спороношення
патогена на листках дорослих рослин,
бурої гнилі на голівках цвітної капусти.
Під час вегетації гриб поширюється
конідіями.
Масовому
ураженню
насінників
альтернаріозом
сприяє
ушкодження рослин шкідниками.
Зимує збудник грибницею в насінні,
грибницею і конідіями — на уражених
рослинних рештках.
19.
Сіра гнильЗбудник хвороби — гриб Botrytis
cinerea класу Deuteromycetes, порядку
Hyphomycetales. Хвороба поширена
всюди, де вирощуються культури з
родини Капустяних. Уражує капусту в
період зимового зберігання і часто є
причиною загибелі насінників.
Незабаром після закладання головок
на зберігання їхні верхні листки
ослизнюються,
загнивають,
вкриваються
сірим
порошистим
нальотом конідіального спороношення
патогена.
Розвиток
хвороби
починається з ділянок механічних
ушкоджень або з підморожених
листків. Вона швидко поширюється на
інші головки як при безпосередньому
контакті, так і за допомогою конідій.
Хвороба розвивається і на маточних
кочеригах, при висаджуванні яких на
насінники спостерігається загнивання
і загибель останніх.
20.
Під час вегетації і зберіганнякапусти гриб поширюється
конідіями. Основне джерело
інфекції — ґрунт, де патоген
зберігається склероціями.
Шкодочинність сірої гнилі
дуже велика. Вона
призводить до величезних
втрат капусти і коренеплодів
капустяних культур при
зберіганні, спричиняє
загибель насінників.
21.
Фузаріозне в’янення1-здорова рослина;
2 - уражена рослина;
3 - міцелій гриба в судинах качана;
4 - міцелій, мікро- і макроконідії,
хламідоспори
Збудник хвороби — гриб Fusarium
oxysporum класу Deuteromycetes, порядку
Hyphomycetales.
Уражуються
всі
капустяні культури. Однак найчастіше —
білоголова капуста.
Хвороба виявляється на розсаді і
дорослих рослинах першого року. При
ураженні розсади, сім’ядолі і листки
жовтіють, втрачають тургор і відмирають.
При ураженні дорослих рослин у полі
листки жовтіють, в’януть і опадають.
Часто
спостерігається
одностороннє
ураження рослин або листків, внаслідок
чого вони розвиваються нерівномірно,
голови недорозвинені, часто однобокі,
голі,
без
зовнішніх
листків.
На
поперечному розрізі стебла і черешків
листків добре помітне світло-коричневе
кільце судин, а у їх просвітах — тонка,
багатоклітинна грибниця.
На повітряній грибниці в умовах
підвищеної вологості гриб формує
циліндричні, веретено-, серпоподібні
макроконідії та одноклітинні мікроконідії.
22.
Непаразитарні хвороби поширені при зберіганні головок,спричиняють значні втрати їх товарних та смакових якостей. Найчастіше
зустрічаються дрібна чорна плямистість листків, туманність та сухі прошарки
в головках.
Дрібна чорна плямистість
листків, або краповий
некроз
виявляється на листках головок у
другий період зберігання у
вигляді появи на них численних
дрібних, злегка вдавлених
свинцево-сірих або чорних плям
округлої, видовженої і кутастої
форми розміром 0,5—3,0 мм.
Вони з’являються здебільшого на
зовнішніх листках головок, однак
іноді поширюються і на
внутрішні листки. Головки
втрачають товарну і харчову
цінності.
23.
Туманність виявляється у виглядівідмирання і загнивання внутрішніх
листків головок. Причиною його
вважається тривале зберігання головок
капусти при температурі нижче - 1 °С.
Замерзлі листки і прошарки льоду між
ними перешкоджають проникненню
повітря до центральної частини головки, і
тканини відмирають через нестачу кисню.
Уражені головки швидко стають
непридатними для харчових цілей,
оскільки швидко загнивають слизистим
бактеріозом, починаючи із
середини.Сорти з пухкою структурою
головок менше уражуються хворобою у
порівняні із сортами з щільною головкою
24. Заходи захисту капусти від хвороб
Кращими попередниками для капуста є багаторічні трави, картопля, огірки,цибуля, помідори, озима пшениця і бобові культури. Не слід вирощувати
капусту після капусти, редьки та інших культур з родини Капустяних.
Повернення на попереднє поле у сівозміні не раніше ніж через 5—7 років. Це
обмежить ураження рослин капусти інфекційними хворобами, збудники яких
зберігаються у ґрунті (кила, чорна ніжка, пероноспороз, бактеріоз).
Технологія підготовки ґрунту і його удобрення залежать від ґрунтовокліматичної зони і від строків стиглості культури (рання, середня, пізня).
Добрива застосовуються згідно з результатами агрохімічного аналізу ділянки,
де буде вирощуватися капуста.
Весняний обробіток ґрунту полягає у проведенні боронування у два сліди і
передпосадковий культивації на глибину 10-12см.
Для сівби використовується однорічне насіння, маса 1000 шт насінин має
становити не менше 4 г, що надалі забезпечить інтенсивний ріст рослин і
стійкість їх до ураження грибами збудниками хвороб. Для знезараження
насіння від бактеріальної і вірусної інфекції його прогрівають (термотерапія)
20—25 хв у гарячій воді при температурі 50°С, через певний час протруюють
одним із дозволених фунгіцидів для захисту розсади від ураження збудниками
хвороб, які зберігаються у ґрунті. З метою підвищення енергії схожості, росту,
розвитку і хворобостійкості розсади насіння намочують у розчині різних
мікроелементів згідно з методичними рекомендаціями.
25.
Розсаду вирощують у парниках і плівкових теплицях. Оптимальний вік розсади60-75 діб, 6-9 справжніх листочків. Для обмеження виявлення інфекційних хвороб
необхідно дотримуватись оптимальних технологічних вимог (густоти, частоти
поливу і температури води, своєчасної заміни субстрату тощо). При виявленні
пероноспорозу розсаду обробляють одним із дозволених фунгіцидів.
Доцільність застосування фунгіцидів визначають за результатами фітосанітарного
моніторингу та очікуваними втратами врожаю на посівах першого і другого року
вирощування культури.
При збиранні врожаю капусти рослини, які уражені килою, фузаріозом і
бактеріозом, видаляють з полів і знищують. На уражених килою ґрунтах восени
вносять свіжогашене вапно із розрахунку, щоб pH ґрунту становив 7-7,5.
Биология