Антигени. Класифікація антигенів

1. АНТИГЕНИ

2.

Антигени (anti – проти, genos –
народження)
речовини
будь-якого
походження, які розпізнаються клітинами
імунної системи реципієнта як генетично
чужорідні і викликають різні форми імунної
відповіді.
АГ
індукують
реакції
як
гуморального, так і клітинного імунітету.
Антигени – це біополімери, здатні
викликати імунологічні реакції: синтез антитіл,
реакції
клітинного
імунітету,
підвищену
чутливість, імунологічну толерантність, а також
імунологічну пам’ять.

3. БУДОВА АНТИГЕНА

• -високомолекулярний
носій
(каркас),
визначає функціонування антигена, стабілізує
стереохімічну структуру детермінанти в
положенні, найбільш вигідному для з’єднання
з рецепторною групою антитіла,
• -низькомолекулярні детермінантні групи структури
молекул
біополімерів,
що
розпізнаються рецепторними зонами антитіл
та імунокомпетентних клітин; визначають
специфічність антигена

4. КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ

• - ПОВНІ АНТИГЕНИ - органічні
речовини складної хімічної структури),
• - НЕПОВНІ АНТИГЕНИ (ГАПТЕНИ) органічні речовини простої (у деяких
випадках складної) хімічної будови
• Імунну відповідь індукують лише повні
антигени.

5. ГАПТЕНИ

• Низькомолекулярні
речовини
(антибіотики, деякі лікарські препарати,
наркотики, токсичні речовини, хімічні
радикали), нездатні самостійно викликати
імунні відповідь.
• Гаптен є частиною повного чи
кон’югованого антигена.

6. ПОВНІ АНТИГЕНИ

- глікопротеїди,
- ліпопротеїди,
- протеїни,
- нуклеопротеїди,
- полісахариди,
- ліпополісахариди

7. НЕПОВНІ АНТИГЕНИ

- полісахариди,
- поліпептиди,
- фосфостероїди,
- нуклеїнові кислоти,
- моносахариди,
- прості органічні речовини,
- хімічні угруповання

8. ГАПТЕНИ

• - преципітуючі – не індукують імунної
відповіді, але здатні давати преципітати
з гомологічними антитілами,
• - непреципітуючі – не осаджують
специфічних АТ з імунної сироватки, що
пояснюється наявністю в гаптені 1 або 2
детермінантних груп.

9. ПРОТОАНТИГЕНИ

• Деякі гаптени легко з’єднуються з білками in
vivo, набуваючи при цьому антигенних
властивостей.
• Протоантигени поділяють на:
• -важкі метали: нікель, хром, платина,
• -органічні
натуральні
та
синтетичні
речовини: антипірин, пеніцилін, стрептоміцин,
• -ароматичні аміни: анілін, нітрофеноли,
• -ефірні масла рослинного походження:
примулін.

10. ПОХОДЖЕННЯ І ХІМІЧНА ПРИРОДА АНТИГЕНІВ

ХІМІЧНІ СПОЛУКИ
ПОХОДЖЕННЯ
БІЛКИ
Білки сироватки крові, ферменти, структурні білки рослин,
бактерій, вірусів, найпростіших, мікробні екзотоксини
ПОЛІПЕПТИДИ
Гормони, структурні поліпептиди бактерій, вірусів,
найпростіших, синтетичні поліпептиди
ЛІПОПРОТЕЇДИ
Ліпопротеїни клітинних мембран
ГЛІКОПРОТЕЇДИ
Групові антигени крові Н, А, В
ПОЛІСАХАРИДИ
Структурні елементи клітинних стінок та капсул бактерій,
полісахариди рослинного походження
ЛІПОПОЛІСАХАРИДИ
Структурний елемент зовнішньої мембрани клітинної
стінки грамнегативних бактерій – ендотоксин бактерій
НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ
Одноланцюгові ДНК, денатуровані ДНК та РНК,
нуклеопротеїди, синтетичні олігонуклеотиди

11. Антиген як речовину характеризують:

чужорідність,
антигенність,
імуногенність,
специфічність

12. ЧУЖОРІДНІСТЬ

• Чужорідність - невід’ємне від антигена
поняття.
• Речовина
володіє
антигенними
властивостями для даної тварини у
тому випадку, якщо вона генетично
чужорідна для її лімфоїдної системи.
• Ступінь чужорідності є важливим
фактором імуногенності антигена.

13. АНТИГЕННІСТЬ

• Антигенність – здатність антигена
індукувати в організмі імунну відповідь,
зокрема, утворення антитіл. Це міра
антигенної якості.
• Антигенність речовин залежить від їх
хімічної природи, молекулярної маси,
колоїдного
стану,
чутливості
до
катаболічного руйнування тощо.

14. АНТИГЕННІСТЬ

• Антигенність залежить і від індивідуальних
особливостей організму:
• 1.Сила
антигена
пропорційна
долі
(частці)
імунокомпетентних клітин у лімфоїдній тканині
реципієнта, які здатні реагувати на даний АГ.
• 2.Антигенність речовин залежить від видової
приналежності тварин: чим дальше у філогенетичному
відношенні
перебувають
тварини,
тим
більше
чужорідними одне для одного є їх тканини і тим вони
більш антигенні.
• 3.Білки, що виконують однакові функції в організмі
різних тварин, володіють відносно низьким ступенем
антигенності через подібність їх хімічних структур.

15. ІМУНОГЕННІСТЬ

• Імуногенність – здатність створювати
протективний імунітет.

16. СПЕЦИФІЧНІСТЬ

• Антигенна специфічність – унікальне
біологічне явище, що лежить в основі всіх
імунологічних
методів
диференціювання
антигенів,
серодіагностики,
специфічної
профілактики
та
терапії
інфекційних
захворювань. Це здатність вибірково реагувати
з індукованими певним антигеном антитілами
або сенсибілізованими лімфоцитами.
• Антигенна специфічність визначається
активною хімічною групою – детермінантою
специфічності.

17. КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ

- видові,
- тканинні (тканиноспецифічні),
- органоспецифічні,
- диференціювальні,
- кон’юговані,
- гетерогенні,
- ізоантигени (групові),
- протективні,
- пухлинні АГ,
- аутоантигени

18.

Схема будови прокаріотичної клітини:
А. Поверхневі структури: 1 – клітинна стінка; 2 – капсула; 3 – слизисті шари; 4 –
чохол; 5 – джгутики; 6 – війки.
Б. Цитоплазматичні клітинні структури: 7 – цитоплазматична мембрана; 8 – нуклеоїд;
9 – рибосоми; 10 – цитоплазма; 11 – хроматофори; 12 – хлоросоми; 13 – пластинчасті
тилакоїди; 14 – фікобілісоми; 15 – трубчасті тилакоїди; 16 – мезосоми; 17 – аеросоми;
18 -– ламелярні структури.
В. Запасні речовини: 19 – полісахаридні гранули; 20 – гранули полі- -оксимасляної
кислоти; 21 – гранули поліфосфату; 22 – гранули ціанофіцину; 23 – карбоксисоми; 24
– включення сірки; 25 – краплі жиру; 26 – гранули вуглеводів

19.

КЛІТИННІ АНТИГЕНИ БАКТЕРІЙ:
- соматичні (О-антигени) (з нім. Ohne Houch –
без дихання
- джгутикові (Н-антигени) (з нім. Houch –
дихання),
- поверхневі (капсульні К-антигени).
ПОЗАКЛІТИННІ АНТИГЕНИ БАКТЕРІЙ:
- токсини
- ферменти

20.

Екзотоксини
• - за хімічною природою термолабільні білкові
речовини, що володіють ферментативними
властивостями і вибірково уражують окремі
органи і тканини.
• – мають короткий латентний період
• –
високоспецифічні,
органотропні
(викликають певні характерні симптоми
захворювання)
• - змінюють обмін речовин, порушують
окиснювальний цикл трикарбонових кислот,
викликають виражені явища інтоксикації, що
супроводжуються порушенням діяльності
фізіологічних систем: нервової, ендокринної,
дихальної, серцево-судинної.

21. Класифікація екзотоксинів за механізмом дії

1.Цитотоксини - блокують синтез білка на
субклітинному рівні і внаслідок цього викликають
загибель клітин (група антиелонгаторів, включаючи
дифтерійний гістотоксин, токсин синегнійної палички,
виводять з ладу фермент трансферазу ІІ, що відповідає за
елонгацію поліпептидного ланцюга на рибосомі).
2.Мембранотоксини - підвищують проникність
поверхневої мембрани еритроцитів (гемолізини) та
лейкоцитів (лейкоцидини), викликаючи гемоліз перших
та руйнування других.

22. Класифікація екзотоксинів за механізмом дії

3.Функціональні блокатори – блокують передачу
нервових імпульсів у клітинах спинного та головного мозку або
блокують окремі ферментні системи (термолабільний та
клітинну
активують
ентеротоксини
термостабільний
аденілатциклазу, що приводить до підвищення проникливості
стінки тонкої кишки та збільшення виходу рідини в її просвіт діарея. Сюди ж - токсикоблокатори (сибірка, чума) та
нейротоксини (тетаноспазмін, ботуліновий токсин) блокують
передачу нервових імпульсів у клітинах спинного та головного
мозку.
4.Ексфоліатини та еритрогеніни, їх утворюють деякі
штами золотистого стафілокока та скарлатинозний стрептокок.
Вони впливають на взаємодію клітин між собою та з
міжклітинними речовинами.

23. Ендотоксини

• - за хімічною природою ліпополісахариди чи
ліпополісахаридопротеїди, у своєму складі містять Оантиген
• - тісно пов’язані з клітинною мембраною мікробної
клітини і секретуються бактерійною клітиною в
навколишнє середовище лише після відмирання
збудника
• - більш стійкі порівняно з ендотоксинами до високих
температур і викликають однотипну реакцію незалежно
від того, з яких бактерій вони походять.
• - після вивільнення з бактерії ендотоксин зв’язується з
ліпополісахаридзв’язуючим білком LPB, а цей комплекс з рецептором СД14 на поверхні МФ, що веде до викиду з
МФ ІЛ-1, ФНП-α та інших цитокінів.
• - на поверхні МФ є особливі Toll-білки, що служать
рецепторами для ЛПС.

24.

СТРУКТУРА ВІРІОНА ГРИПУ А,
РОДИНА ORTHOMYXOVIRIDAE

25.

Родина Hepadnaviridae.
СТРУКТУРА ВІРІОНУ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ В
(HBV).
L- HBsAg
–ДНК
M- HBsAg
HBcAg
(core)
S- HBsAg
+ДНК
3’
5’
RT
(P-білок)
5’
Білок-затравка
(залишок RT)
Залишок РНК
затравки

26. Антигени збудників інфекційних та паразитарних захворювань

Джерела
Бактерії,
гриби, гельмінти
Особливості
розміщення
Секретовані
Поверхневі
Внутрішньоклітинні
Віруси
Поверхневі
Глибокі (капсидні)
Хімічна природа
Білки (екзотоксини),
полісахариди
Ліпополісахариди
(ендотоксини),
полісахариди, білки
Білки, нуклеопротеїди,
ферменти
Білки, глікопротеїди
Білки, нуклеопротеїди,
ферменти

27. ВІРУС-СПЕЦИФІЧНІ РЕЦЕПТОРИ КЛІТИН ГОСПОДАРЯ

Вірус
Рецептор
Тип інфікованих
клітин
Вірус імунодефіциту
людини
CD4
Тх-клітини
CR2 (рецептори для
комплементу, тип 2)
В-клітини
Вірус грипу А
Глікофорин А
Багато типів клітин
Вірус трансмісивного
ентериту
Амінопептидаза
Ентероцити
Риновірус
ІСАМ-1
Багато типів клітин
Вірус поліомієліту
Рецептор для вірусу
поліомієліту
Нейрони
Вірус Епштейна-Бар