Наукова мова і стиль викладення матеріалу

1. Наукова мова і стиль викладення матеріалу.

Підготували студенти групи УП-15-1
Дацюк Юлія, Баранник Олександра

2.

3. Основні ознаки наукового стилю:

ясність (зрозумілість) і предметність
тлумачень,
логічна послідовність і довідність викладу,
узагальненість понять і явищ,
об'єктивний аналіз,
точність і лаконічність висловлювань,
аргументація й переконливість тверджень,
однозначне пояснення причиннонаслідкових відношень,
докладні висновки.

4. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків є

спеціальні функціонально - синтаксичні засоби зв'язку, що
вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, перш за
все навіщо, по-перше, по-друге, значить, тож далі).
суперечливі відносини ("однак", "між тим", "в той час як", "тим
не менше").
причинно-наслідкові відносини ("отже", "тому", "завдяки
цьому", "згідно з цим", "внаслідок цього", "крім того", "до того
ж").
перехід від однієї думки до іншої ("перш ніж перейти до ...",
"звернемося до ...", "зупинимося на ...", "розглянувши",
"перейдемо до ..", "необхідно зупинитися на ...", "необхідно
розглянути ... ").
підсумок-висновок ("А тепер", "таким чином", "значить", "в
ув'язненні відзначимо", "все висловлене дозволяє зробити
висновок ...", "підводячи підсумок", "слід сказати ...").

5.

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання,
вплив і окреслені:
значною кількістю наукової термінології,
наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних,
фізичних, хімічних та інших знаків і позначок,
оперуванням абстрактними, переважно іншомовними словами,
уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук,
залучуванням цитат і посилань на першоджерела,
здебільшого відсутністю авторської індивідуальної манери й емоційноекспресивної лексики,
наявністю виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на
розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням
цифрової або літерної нумерації),
наявністю дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи
неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й
факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти,
які додатково окреслюють дії, предмети та явища,
специфічною монологічністю текстів,
переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

6.

Дякуємо за
увагу!