Карпати. Утворення Карпатських гір

1. Презентація : Карпати .

Учениці 8 - Б класу
Колбіной Дар'ї

2. Карпати

Карпа́ти — гірська система на сході Центральної Європи, на
території України, Угорщини, Чехії,
Польщі, Словаччини,Руму
нії, Сербії та Австрії. Простягається від
околиць Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи
опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину.
Карпати — один з
головних вододілів Європи між Балтійським і Чорним морем.
Поділяються на дві субпровінції — Зовнішні
Карпати (Західні та Східні) і Внутрішні
Карпати (Західні та Східні). Орографічно виділяють Західні
Карпати, Східні Карпати(частина яких — так звані Українські
Карпати), Південні Карпати, Західні Румунські
гори і Трансильванське плато.
Переважаючі висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота —
2 655 м (гора Ґерлаховскі штіт в Татрах), в Україні —
гораГоверла (2 061 м). Найбільша ширина — 430 км. Площа
цієї гірської системи — 24 тисячі км² У Карпатах знаходиться
до 20 % всіх лісів України. Карпатські гори відносно молоді,
сформовані в альпійську епоху горотворення і мають вік понад
25 мільйонів років.

3.

4. Етимологія

Назва «Карпати» однокорінна з вірменським — камінь
стіна. Давнє польське слово «karpa» означає значні
нерівності, підводні каміння, значні стовбури, або
коріння. Від можливого дакійського значення — «гори»,
може походити назва племені — «карпи» — «ті хто
живуть в горах», які населяли Карпати за часів Римської
імперії. Кельтсько-іллірійське слово «Karn» — означало
«камінь» або «купа каміння». Вражаюча схожість назви
гір простежується з назвою
острова Карпатос між Кіпром і Родосом.
Русини цей гірський хребет називали Бещади.
Інша назва — Сарматські гори — трапляється в
роботах античних і середньовічних географів.
У Птолемея від назвикельтського племені бастарнів, які
тут проживали, гори Карпат мали назву — лат. Alpes
Bastarnidae[3].
Утворення Карпатських гір[ред. • ред. код]

5. Утворення Карпатських гір

Ще до утворення
карпатської геосинкліналі на місці
сучасної гірської споруди Карпат і їх
передгір'я в палеозойську еру існувало
пасмо гір, що
з'єднувало Свєнтокшитськіта Судетські
гори з Добруджею. Це древнє пасмо
називають Пракарпатами. Внаслідок
руху земної кори Пракарпати були
зруйновані, і на початку мезозойської
ери на їх місці виникла майже рівнинна
територія, близька до платформи.

6. Утворення Карпатських гір

Значне накопичення осадових товщ у межах карпатської геосинкліналі
тісно пов'язане з діяльністю морських басейнів Тетіс, який протягом
тривалого часу розділяв два давні материки — Гондвану на півдні,
і Лавразію — на півночі.
Лише в кінці мезозойської ери океан відступив, і на його місці почали
виникати гори, рівнини і морські западини. Вважається, що
басейн Середземного моря і глибоководдя Чорного і Каспійського морів
є його залишками. Решта територій протягом мезозойської
і кайнозойської ер були охоплені формуванням гірського ланцюга, до
складу якого входять Апеніни, Піренеї, Альпи,
Карпати, Балкани, Крим, Кавказ, Памір і ін.. Цей грандіозний гірський
ланцюг, витягнутий в широтному напрямку, складає альпійський
складчастий пояс. В його межах Карпати займають одне з центральних
положень.
Процес формування гірської споруди Карпат проходив поступово.
Інтенсивний прогин земної кори в межах карпатської геосинкліналі
супроводжувався активним накопиченням в її межах осадових товщ.
Формування їх проходило за рахунок руйнування гірських споруд
південно-західної частини Східноєвропейської платформи,КелецькоСандомирського кряжу, Судет, Пракарпат, Добруджі, Мармароського
масиву.

7.

8. Зледеніння

В четвертинний період Карпати зазнали
часткового зледеніння. Ним були
охоплені високогірні масиви Чорногори
і Свидовця, Попа Івана Мараморського.
Релікти його простежуються у вигляді
карів, льодовикових цирків, моренних
відкладів у долинах гірських потоків.
У межах середньогір'я, яке не зазнало
зледеніння, відбувалося морозне
вивітрювання гірських порід. Вивітрені
кам'яні розсипи можна спостерігати на
схилах Горганів.

9. Клімат і природа

Середні температури січня від −2 до −5°C (на вершинах
нижче −10 °C), липня 17—20 °C (на вершинах до 4—
5 °C). Опадів від 600 до 2 000 мм на рік.
Для Карпат характерна висотна
поясність ландшафтів. Широколистяні і мішані
ліси змінюються хвойними, вище (місцями до 1600—1800
м) простягаються субальпійські чагарники, а найвищі
вершини вінчають альпійські луки — полонини. Серед
рослин багато видів є ендемічними (докладніше
див. Список ендемічних рослин Карпат).
В Карпатах є національні парки (Карпатський в
Україні, Татранський в Польщі, Татранський в
Словаччині, Ретезат та інші), заповідники.