Проблеми й напрями розвитку радіобіології

1. ПРОБЛЕМИ Й НАПРЯМИ РОЗВИТКУ РАДІОБІОЛОГІЇ

Радіація (radiation) – це іонізуюче
випромінювання (електронів, позитронів,
мезонів, нейтронів, ядер елементів,
електромагнітних коливань), взаємодія якого з
середовищем приводить до утворення іонів
різних знаків. Радіація є скрізь. Вона
надходить з космосу, з природних земних
речовин, утворюється при горінні та вугільнотопливному циклі. Наземні джерела радіації
забезпечують приблизно 5/6 дози природного
опромінення населення, а космічні – менше 1/6
дози.

2. Джерелами радіації є наступні:

космічна
земна

3.

Утворюється радіація при пожежах,
вулканічних процесах тощо. Радіація –
це не щось нове, створене людиною,
вона існувала, існує і буде існувати
вічно.

4.

Від незначної дози радіації організм захищає
імунна система. Дози радіації можна поділити
на :
допорогові
порогові
надпорогові

5. Радіоактивність -

Радіоактивність Це процес самовільного перетворення
ізотопів одного хімічного елемента в
інший, що супроводжується
випромінюванням елементарних
частинок, або електромагнітних хвиль,
що призводить до зміни атомного
номера (відбувається перебудова
одного хімічного елемента в інший) або
зміни масового числа (відбувається
перебудова ізотопів даного елементу)

6.

Радіобіологія – це наука, що вивчає дію
іонізуючих випромінювань на біологічні
системи різних рівнів організації, в тому числі
на живі організми та їх угрупування.
Термін “іонізуюче випромінювання”
характеризує будь-яке випромінювання, що
прямо або посередньо викликає іонізацію
оточуючого середовища.
Радіобіологія формує світобачення,
допомагає віртуально осмислити позитивне і
недоліки науково-технічного прогресу

7. Об’єктом вивчення сучасної радіобіології є

Променеве ураження, діапазон якого
охоплює різні за складністю біологічні
системи – від атомно – молекулярних
процесів до змін у структурі екосистем.
На кожному з цих рівнів реакції систем на
опромінення відрізняється

8. Як самостійна наука радіобіологія формується в 40-ві роки ХХ ст, основними задачами якої є:

всебічне дослідження радіаційного ураження
багатоклітинних організмів за умови їх тотального
опромінення
встановлення причин різної радіочутливості
організмів
вивчення ролі радіації у виникненні шкідливих
мутацій, уражень генеративних та соматичних
клітин
вивчення закономірностей появи віддалених
наслідків опромінення (скорочення тривалості
життя, зниження імунітету, появи пухлин)
пошуки різних засобів захисту організму від
опромінення і методів його післярадіаційного
відновлення від ураження тощо.

9. Фундаментальною задачею радіобіології є виявлення загальних закономірностей біологічної реакції організму на радіацію, на

підставі чого можна було б
прогнозувати наслідки дії іонізуючого
опромінення, певною мірою керувати
реакціями організму

10. Розділи радіобіології

Перша група об’єднує
напрями, що вивчають
процеси, індуковані під
впливом іонізуючих
випромінювань на різних
рівнях організації
біологічних систем. Це
радіаційна біофізика,
хімія, біохімія, клітинна
радіобіологія, генетика,
популяційна генетика,
молекулярна біологія,
мембранологія
До другої групи
належать розділи, що
досліджують
радіобіологічні реакції
організмів –
представників великих
такс . Так, є радіаційна
вірусологія,
мікробіологія, рослин,
радіобіологія тварин.

11. Дві методології радіобіології

1. полягає в тому, що аналітичними виразами
дозових залежностей виживаності клітин або
дозових залежностей інактивації макромолекул,
бактеріофагів чи вірусів формується уявлення
про можливі механізми променевого ураження
клітини
2. врахування конкретних даних спостережень за
фізіологічним станом, біохімічними
біофізичними змінами в експериментально
опромінених організмах - тварин, рослин,
мікроорганізмів, що формує тлумачення
механізмів дії опромінення на підставі знань про
біохімічні та фізіологічні явища

12. Ізотопні індикатори

Це ізотопи, які за масою
відрізняються від атомів
елементу, можуть бути
використані в якості
індикатора при вивченні
різноманітних процесів його
розподілу.