Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

1.

ЛЕКЦІЯ 6
ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА,
ПРОДУКТИВНІСТЬ І ОПЛАТА ПРАЦІ.
ПЛАН
1. Поняття, класифікація і структура персоналу.
2. Визначення чисельності окремих категорій
працівників.
3. Кадрова політика та система управління
персоналом на підприємстві (САМОСТІЙНО).
4. Продуктивність праці: сутність, види та
методи вимірювання.
5. Організація, форми та системи оплати праці.
6. Мотивація праці (САМОСТІЙНО).

2.

Трудові ресурси – це частина
працездатного населення, яка володіє
фізичними й розумовими здібностями та
знаннями, необхідними для здійснення
корисної діяльності.
Для характеристики всієї сукупності
працівників підприємства застосовуються
терміни — персонал, кадри, трудовий
колектив.
Персонал підприємства - це
сукупність постійних працівників, що отримали
необхідну професійну підготовку та (або)
мають досвід практичної діяльності.

3.

Категорії
персоналу
Керівники
Спеціалісти
Службовці
Робітники
Функції
працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх
структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні
директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на
підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні
спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік
тощо), а також заступники перелічених керівників.
працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та
інші роботи, інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники,
адміністратори, юрисконсульти. соціологи тощо.
належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення
документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто
виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці,
архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.
це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних
цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів,
перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім
того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць,
охоронців, кур’єрів, гардеробників.
Розподіл працівників підприємства за характером
виконуваних ними функцій

4.

Професія - це вид трудової діяльності,
здійснювання якої потребує відповідного
комплексу спеціальних знань та
практичних навичок.
Спеціальність - це більш-менш
вузький різновид трудової діяльності в
межах професії.

5.

Кваліфікація - це сукупність
спеціальних знань та практичних навичок,
що визначають ступінь підготовленості
працівника до виконання професійних
функцій визначеної складності.

6.

ГРУПИ РОБІТНИКІВ ЗА РІВНЕМ КВАЛІФІКАЦІЇ, ВИКОНУВАНІ
НИМИ РОБОТИ Й ТЕРМІНИ ЇХНЬОЇ ПІДГОТОВКИ
Кваліфікаці
йні групи
Основні виконувані роботи
робітників
Висококвалі- Особливо складні та
фіковані
відповідальні роботи (ремонт
і наладка складного
обладнання, виготовлення
меблів тощо)
Кваліфіковані Складні роботи (метало- та
деревообробні, ремонтні,
слюсарні, будівельні тощо)
Малокваліфі- Нескладні роботи
ковані
(апаратурні, деякі складальні,
технічний нагляд тощо)
Некваліфіко- Допоміжні та обслуговуючі
вані
(вантажники, гардеробники,
прибиральники тощо)
Термін підготовки
стажування, досвід
Понад 2–3 роки,
періодичне
стажування, великий
практичний досвід
роботи
1–2 роки, чималий
досвід роботи
Кілька тижнів, певний
досвід роботи
Не потребують
спеціальної
підготовки

7.

Явочна чисельність включає всіх працівників, що
з’явилися на роботу.
Облікова чисельність включає всіх постійних,
тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на
роботу терміном на один і більше днів незалежно від того,
перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках,
відрядженнях, на лікарняному листку тощо.
Середньооблікова чисельність працівників за
певний період визначається як сума середньомісячної
чисельності поділена на кількість місяців у
розрахунковому періоді.
У самому загальному виді чисельність (Ч)
промислово-виробничого персоналу обумовлюється
планами по об'єму виробництва (В) і продуктивності
праці (виробітки) (ПП):
В
Ч
ПП

8.

Показники оцінки трудового потенціалу підприємства
Показник
Формула розрахунку
Плинність персоналу
Кількість звільнених з усіх причин
Середньооб лікова чисельніст ь
Стабільність або «відданість»
персоналу (середній стаж
роботи на даному
підприємстві)
Рівень дисципліни (неявок на
роботу)
Відповідність кваліфікації
робітників ступеню
складності виконуваних ними
робіт
Співвідношення чисельності
Загальна сума років роботи на даному
підприємст ві всього персоналу
Cередньооблікова чисельніст ь
окремих категорій
працівників
Неявки на роботу ( людино днів )
Усього відпрацьов ано ( людино днів )
Середній тарифний розряд
групи робітників
Середній тарифний розряд робіт,
що виконуютьс я
Чисельніст ь основних робітників
Чисельніст ь допоміжних робітників
Чисельніст ь робітників , зайнятих
безпосередньо у виробництв і
Чисельні сть працівникі в апарату
управління
Чисельніс ть висококвал іфікованих
і кваліфіков аних робітників
Загальна кількість робітників

9.

Об’єктами аналізу при розрахунках
чисельності працівників стають:
номенклатура продукції, що виготовляється, та
послуг, що надаються;
втрати робочого часу та причини таких;
характер та порівняльний рівень технологічних
процесів і устаткування;
прогресивність та відповідність сучасним
вимогам організації праці та виробництва;
рівень мотивації трудової діяльності;
норми обслуговування та виробітку, рівень
фактичного виконання норм тощо.

10.

За визначення чисельності на
перспективний період необхідно враховувати
фактори зовнішнього середовища, а саме:
● ринкову кон’юнктуру, зв’язану з тим чи тим видом
діяльності;
● циклічність розвитку економіки, передбачення
можливого загального економічного спаду;
● регіональні особливості ринку праці (переміщення
виробничих потужностей в регіони з нижчою вартістю
праці);
● державні (урядові) програми, замовлення, контракти;
● юридичні аспекти (закони, договори з профспілками і
т. ін.), що регулюють трудові відносини, захищають
інтереси окремих категорій населення та працівників;
● можливості використання тимчасового наймання
працівників, надомної праці.

11.

Передовсім для виявлення загальної (здогадної) чисельності промислововиробничого персоналу на плановий період використовується метод
коректування базової чисельності:
Чпл
Чб V
Ч
100
(6.1)
де Ч пл — чисельність промислово-виробничого персоналу, що необхідна для
забезпечення планового обсягу виробництва, осіб.;
Ч б — базова (очікувана) чисельність, чол.;
V — плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %;
Ч — сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого
зростання продуктивності праці, осіб.

12.

Точнішим є метод розрахунку планової чисельності на підставі повної
трудомісткості виготовлення продукції:
t
Ч пл
(6.2)
T K
рп
Bн
де t — повна трудомісткість виробничої програми планового року
(включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та
управління виробництвом), нормо-годин;
Tрп — розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;
K Bн
— очікуваний коефіцієнт виконання норм.

13.

Очікувані результати
Показники
поточного
року
розрахункового
року
Кількість календарних днів
365
365
Вихідні та святкові дні
110
109
Номінальний фонд робочого часу, днів
255
256
Невиходи на роботу, днів
38
36
Відпустики
21
23
Захворювання
10
9
невиходи, що дозволяються законом
2
2
з дозволу адміністрації
1
1
Прогули
2
1
цілодобові простої
1
—
Страйки
1
—
Явочний робочий час, днів
217
220
Середня тривалість робочого дня, годин
7,95
7,90
Внутрішньозмінні втрати робочого часу та
простої, годин
0,45
0,30
7,50
7,60
1627,5
1672
з них:
Кількість робочих годин
Ефективний фонд часу за рік, годин

14.

рн
Чисельність робітників, що зайняті на роботах, які нормуються ( Ч пл ),
розраховується за формулою
n
Ч плрн
t m
i 1
i
i
Tрп K Вн
де t i — планова трудомісткість одиниці і-го виду-виробу, нормо-годин;
m i — кількість виробів і-го виду, одиниць;
n — кількість видів виготовлюваних одиниць.
(6.3)

15.

Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах
ос
( Ч пл ) — контроль технологічного процесу, управління апаратами, машинами та
іншими устаткуванням, розраховується за нормами обслуговування, а саме:
mo П зм K ro
Ч ос
пл
,
(6.4)
Hоб
де
П зм
К ro
— кількість об’єктів. що обслуговуються (агрегатів і т. ін.);
— кількість змін роботи на добу;
— коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову, який
мо
розраховується за формулою
K ro
100
(100 f )
, де
f
— плановий процент невиходів
робітників на роботу;
H об — норма обслуговування одного агрегату (машини) -кількість об’єктів на
одного робітника.

16.

Чисельність робітників (в основному допоміжних), для яких неможливо
встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт
Ч
( пл ), визначається за формулою
Ч пл П рм П зм К ro ,
де П рм — кількість робочих місць;
(6.5)

17.

характеризує ефективність праці
процесі виробництва продукції
Продуктивність
праці
Продуктивність
праці
в
показує здатність працівника випускати
визначену кількість продукції за одиницю
часу
визначається
1. кількістю продукції, що вироблена в
одиницю робочого часу;
2. витратами праці на одиницю
продукції, що виготовлена

18.

Виробіток
В= T / Q
де Q – загальний обсяг продукції, виготовленої за період в
натуральних, умовно-натуральних, умовно-натуральних трудових
одиницях виміру;
Т – сумарні витрати часу або середньоспискова чисельність
працюючих у цьому періоді.
Трудомісткість
t = 1/ B або t = Q/T
Продуктивність
праці
прямий показник
Виробіток
Результат праці
Затрати праці
обернений показник
Трудомісткість
Затрати праці
Результат праці

19.

Виробіток – показник рівня продуктивності праці, який
характеризує кількість продукції, що виготовлено за одиницю часу
або приходиться на одного середньооблікового працівника.
Методи визначення
виробітку
натуральний
Натуральний
метод
Вартісний
метод
Трудовий
метод
вартісний
трудовий
передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу
виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість
затраченого часу в нормо-годинах
передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу
виробленої продукції в грошовому вираженні до затрат
часу, вираженого в середньообліковій чисельності
працівників, або відпрацьованій ними кількості людиноднів, людино-годин)
передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу
продукції, представленої в затратах робочого часу в нормогодинах, на кількість працівників)

20.

Трудомісткість продукції – сума всіх витрат праці
на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві
Трудомісткість
Нормативна
–
сума
витрат робочого часу
окремого робітника чи
бригади на виготовлення
одиниці продукції або
виконання комплексу робіт
Планова
Фактична
визначається на
основі показників
нормативної
трудомісткості
показує фактичні
витрати робочого
часу

21.

Вплив продуктивності праці на ефективність
господарсько-фінансової діяльності підприємства
Наслідки
зниження продуктивності праці
втрата позицій на ринку
зниження ефективності
використання ресурсів
зниження рівня використання
виробничої потужності
втрата обсягів виробництва і
реалізації продукції
підвищення собівартості
продукції
зниження рентабельності
господарської діяльності,
трудових ресурсів
підвищення продуктивності праці
підвищення конкурентоспроможності на ринку
підвищення ефективності
використання ресурсів
зростання рівня використання
виробничої потужності
збільшення обсягів виробництва
та реалізації продукції
зниження собівартості продукції
підвищення рентабельності
господарської діяльності,
трудових ресурсів

22.

Чинники підвищення продуктивності праці
Зовнішні
Стан науково-технічного
прогресу
Рівень
освіти
та
кваліфікація робітників
Зміна рівня цін і рівня
інфляції
Рівень конкуренції
Внутрішні
Технологічні
Організаційні
виробництва
умови
Рівень
кооперації,
спеціалізації тощо
Економічні
Прогресивність
норм
виробітку,
форми
оптимізації використання
робочого часу

23.

Резерви підвищення
продуктивності праці – це
невикористані можливості економії затрат
праці, які з'являються внаслідок дії тих чи інших
факторів (удосконалення техніки, технології,
організації виробництва та праці тощо).

24.

Резерви підвищення
продуктивності праці
За часом
використання
За сферами
виникнення
Поточні резерви можуть бути реалізовані в
найближчій час і не потребують значних
одноразових витрат.
Перспективні
резерви
потребують
перебудови
виробництва,
впровадження
новітніх технологій, додаткових капітальних
вкладень, значних строків здійснення робіт
Загальнодержавні
Регіональні резерви
Міжгалузеві резерви
Галузеві резерви
Внутрішньовиробничі резерви

25.

Внутрішньовиробничі резерви зростання
продуктивності праці
1) зростання
продуктивності праці за
рахунок зниження трудомісткості
ПП
ТМ
100 100 ,
ТП
ЕЧ
(Т М Т П ) Р
,
Ф К
де ПП – величина підвищення продуктивності
праці, %;
Тм, Тп – минула та нова трудомісткість на операцію
або виріб;
ЕЧ – економія чисельності робітників;
Р – кількість виробів або операцій;
Ф – реальний фонд робочого часу одного
робітника;
К – коефіцієнт виконання норм.

26.

2) зростання
продуктивності праці шляхом поліпшення використання робочого часу
(зменшення
його втрат)
(100 Вп ) 100
ПП
(100 Вб ) 100
або ПП
( Вб Вп ) 100
,
(100 Вб )
де Вб – втрати робочого часу в базовому періоді;
Вп – втрати робочого часу в поточному періоді

27.

3) зростання
продуктивності праці за
рахунок змін у
структурі
кадрів
I Iп Id ,
де I – індекс загальної продуктивної праці;
In – індекс продуктивності праці основних
робітників;
Id – індекс зміни частки основних робітників у
загальній кількості робітників у поточному періоді
порівняно з базовим, обчислюється за формулою:
dn
Id
,
dб
де dn – частка основних робітників у поточному
періоді;
dб – частка основних робітників у базовому
періоді.

28.

Оплата праці (заробітна платня)
грошове вираження вартості та ціни робочої
сили, яка виступає в формі заробітку,
виплаченого власником підприємства
працівнику за виконану роботу.
Відповідно до Закону України “Про
оплату праці” заробітна платня – це
винагорода,
обчислена,
як
правило,
у
грошовому виразі, яку за трудовим договором
власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ним роботу.

29.

регулююча – як засіб
розподілу та перерозподілу
кадрів по регіонах країни,
галузях
економіки
з
урахуванням
ринкової
кон'юнктури
соціальна – забезпечення соціальної
справедливості, однакової винагороди
за однакову працю
Функції
заробітної
платні
стимулююча
–
установлення
залежності
рівня заробітної платні від
кількості,
якості
та
результатів праці
відтворювальна – як
джерела відтворення
робочої сили та
засобу
залучення
людей до праці

30.

Структура заробітної платні
(згідно із Законом України “Про оплату праці”)
основна заробітна платня – це винагорода за виконану роботу
відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку,
обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді
тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та
посадових окладів для службовців
додаткова заробітна платня – це винагорода за працю понад
установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі
умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за
підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та
положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати,
які не передбачені актами, чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

31.

Основою організації заробітної платні
на підприємствах є тарифна система –
сукупність нормативів, які забезпечують
можливість здійснювати диференціацію та
регулювання заробітної платні різних груп
і категорій працівників залежно від якісних
характеристик їх праці.

32.

Елементи тарифної
системи оплати праці
Тарифна
сітка
шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм
тарифних
коефіцієнтів.
Тарифні
сітки
використовуються для врахування в оплаті
праці працівників рівня їх кваліфікації
Тарифна
ставка
визначає абсолютний розмір оплати праці
різноманітних груп робітників за одиницю
робочого часу, який виражений у вартісній
формі.
Тарифна
ставка
є
основною
нормативною величиною, яка визначає розмір
оплати праці всіх категорій працівників
Тарифнокваліфікацій
ний
довідник
збірник нормативних документів, що містить
систему вимог, яким повинні відповідати
працівники визначеної професії і кваліфікації

33.

Розмір тарифної ставки першого
розряду визначається на рівні встановленого
державою мінімального розміру заробітної
платні, нижче якого не може проводитися
оплата за фактично виконану працівником
норму праці.
Тарифні ставки інших розрядів (Срi)
визначаються множенням тарифної ставки
першого розряду (СР1) на тарифний коефіцієнт
відповідного тарифного розряду (Кi).
CРi СР1 К i

34.

Форми
оплати праці
Погодинна
форма
передбачає оплату праці в залежності від
відпрацьованого часу та рівня кваліфікації
Відрядна
форма
передбачає залежність суми заробітку від
кількості виготовлених виробів або обсягу
виконаних робіт за визначений період часу

35.

36.

За прямої відрядної системи заробіток
працівника (Dпвс) розраховується
множенням кількості одиниць виробленої
продукції (v) та розцінки за одиницю
продукції (p):
Dпвс = v * p.
(6.6)

37.

За непрямої відрядної системи
заробіток працівника залежить не від його
особистого виробітку, а від результатів праці
працівників, що їх він обслуговує.
Заробіток робітника (Dнвс) за цієї системи
розраховується за формулою
Dнвс = s * t * kвн,
(6.7)
де s - погодинна тарифна ставка; t - фактично
відпрацьована кількість годин цим робітником;
kвн - середній коефіцієнт виконання норм
виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

38.

За відрядно-преміальною системою
заробіток працівника (Dвпс) складається з
відрядного заробітку (pv) та премії (m) за
досягнення певних результатів:
Dвпс = p*v + m
(6.8)

39.

Відрядно-прогресивна оплата праці
передбачає оплату робіт, виконаних у межах
встановленої норми (no) за звичайними
відрядними розцінками (ρ), а робіт, виконаних
понад нормативний (базовий) рівень (ni) - за
підвищеними розцінками (pi) залежно від
ступеня виконання завдання. Отже, заробіток
(Dв.прог) у цій системі визначається за формулою
Dв прог = ρ*no + ρi·ni
(6.9)

40.

За простої погодинної оплати заробіток
працівника (Dпп) розраховується множенням
годинної тарифної ставки відповідного розряду
(s) на кількість відпрацьованих годин (t):
Dпп = s*t
(6.10)

41.

За погодинно-преміальної системи
окрім тарифного заробітку (s · t) працівник
одержує премію (m) за досягнення певних
кількісних або якісних показників. Загальний
заробіток (Dпрем) визначається за формулою
Dпрем = s*t + m
(6.11)