Похожие презентации:
Психологія особистості. (Лекція 6)
1. лекція №6
ЛЕКЦІЯ №6на тему:
ПСИХОЛОГІЯ
ОСОБИСТОСТІ
2.
ПЛАН1.Поняття про особистість.
Співвідношення
понять: «людина»,
«індивід», «індивідуальність».
«особистість»,
2.Теорії особистості.
3.Структура особистості.
4. Спрямованість особистості (потреби, мотиви, інтереси,
ідеали, переконання).
Самосвідомість та «Я-концепція».
3. 1.Поняття про особистість. Співвідношення понять: «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність».
1.ПОНЯТТЯ1.ПОНЯТТЯ ПРО
ПРО ОСОБИСТІСТЬ.
ОСОБИСТІСТЬ.
СПІВВІДНОШЕННЯ
СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ:
ПОНЯТЬ: «ЛЮДИНА»,
«ЛЮДИНА»,
«ОСОБИСТІСТЬ»,
«ОСОБИСТІСТЬ», «ІНДИВІД»,
«ІНДИВІД»,
«ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ».
«ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ».
Наука про особистість
називається персонологією
Вчені-психологи, які займаються
проблемами особистості
називаються персонологами
(термін запропонував у 1938 р.
Генрі
Мюррей).
Термін
«особистість» має
декілька значень. Походить він від
латинського поняття «персона».
У древньогрецькій драмі цим
терміном позначалась маска, яку
актор одягав під час вистави.
4. Інша назва Науки про особистість – психологія особистості (за О.В. Киричуком)
ІНША НАЗВА НАУКИ ПРО ОСОБИСТІСТЬ –ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
(ЗА О.В. КИРИЧУКОМ)
Психологія особистості як галузь науки вивчає:
- закономірності формування людини як суб’єкта
життєтворчості;
- механізми, форми і методи інтегрування всіх
психічних процесів, станів, властивостей індивіда у
системну якість, від якої залежить взаємодія з
соціумом;
- соціально-значущі взаємини;
- процес соціалізації особистості.
5. Основні аспекти дослідження проблем особистості:
ОСНОВНІ АСПЕКТИДОСЛІДЖЕННЯ
ПРОБЛЕМ ОСОБИСТОСТІ:
•структура особистості та її функціональні характеристики;
•самосвідомість особистості, її рефлексивні властивості;
•самооцінка і образ «Я»;
•життєвий шлях;
•особливості ставлення до життя і смерті;
•вплив екстремальних ситуацій на особистісний розвиток;
•життєва криза на різних вікових етапах;
•відхилення в розвитку особистості;
•можливості гармонізації особистісного розвитку;
•методи особистісної діагностики, корекції, профілактики,
прогнозування шляхів саморозвитку особистості.
6.
Співвідношення понять«людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність»
Людина – це, насамперед,
біологічна істота, яка
належить до класу ссавців На відміну від інших живих істот,
Homo sapiens («людина
людина наділена свідомістю,
розумна»).
тобто здатністю пізнавати і
перетворювати навколишній світ
та свою власну природу.
У новонародженої дитини наявні біологічні передумови для того, щоб с
людиною:
а) будова тіла передбачає пряму ходу;
б) структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту;
в) високорозвинена рука як засіб пізнання і перетворення навколишнь
світу.
7. Після народження дитина вже є людським індивідом. Тварин після народження іменують особинами.
Індивідом може бутиновонароджений і дорослий,
обдарований і розумово відсталий.
ПІСЛЯ НАРОДЖЕННЯ ДИТИНА ВЖЕ Є ЛЮДСЬКИМ ІНДИВІДОМ.
ТВАРИН ПІСЛЯ НАРОДЖЕННЯ ІМЕНУЮТЬ ОСОБИНАМИ.
Індивід – це конкретна
людина із всіма характерними
для неї особливостями:
- біологічними
- фізичними
- соціальними
- психологічними
8. З’явившись на світ як індивід, людина набуває соціальних якостей, стає особистістю.
Більше 130 спеціальних науквивчають особистість людини
(історія, філософія, соціологія,
етика, естетика, педагогіка…)
З’ЯВИВШИСЬ НА СВІТ ЯК
ІНДИВІД, ЛЮДИНА НАБУВАЄ
СОЦІАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ, СТАЄ
ОСОБИСТІСТЮ.
Особистість – це конкретна людина, яка живе і діє
в певних суспільно-історичних умовах,
посідає те чи інше місце в суспільстві
і виконує певну роль. Роль – це соціальна функція
особистості, наприклад, роль матері чи батька,
виховання дітей.
Особистістю (за О.В.Скрипченком) є
соціалізований індивід, який утілює
найсуттєвіші соціально значущі властивості.
9. особистість – це та ж сама людина, але яка розглядається як суспільна істота
ОСОБИСТІСТЬ – ЦЕ ТА Ж САМАЛЮДИНА, АЛЕ ЯКА РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ
ЯК СУСПІЛЬНА ІСТОТА
Позиція
особистості
–
це
система
її
ставлень
до
навколишнього, до інших людей, до себе та до власних
обов’язків.
Позиція
особистості
визначає
її
соціальні
установки.
Індивідуальність – це
особистість
у її конкретній своєрідності,
це неповторне поєднання
психічних властивостей.
10. за Р.С. Немовим, найширшим поняттям є «людина», дещо вужчим є поняття «індивід», ще вужчим – поняття «особистість».
ЗА Р.С. НЕМОВИМ, НАЙШИРШИМ ПОНЯТТЯМ Є«ЛЮДИНА», ДЕЩО ВУЖЧИМ Є ПОНЯТТЯ «ІНДИВІД»,
ЩЕ ВУЖЧИМ – ПОНЯТТЯ «ОСОБИСТІСТЬ».
А ось поняття «індивідуальність» пронизує всі інші
поняття. Коли говорять про індивідуальність, то мають
на увазі оригінальність особистості (в одних вона
виявляється яскраво, в інших – малопомітно).
Універсум – вищий ступінь
духовного розвитку людини,
яка усвідомлює своє буття
і місце в світі.
11. Найважливіші психологічні характеристики особистості
НАЙВАЖЛИВІШІПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ОСОБИСТОСТІ
1.Стійкість властивостей особистості.
2. Єдність особистості.
3.Активність
особистості.
Види активності:
•фізична (потреба в русі, фізичних навантажень);
•психічна (потреба в пізнанні навколишнього світу і самого себе);
•соціальна (потреба у перетворенні або підтриманні основ людського життя).
12. 2. Теорії особистості
2. ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ1. Психодинамічна теорія
особистості Зігмунда Фройда.
2. Аналітична
теорія особистості
Карла Густава
Юнга
3. Індивідуальна теорія особистості
Альфреда Адлера
4. Гуманістична теорія особистості
Абрахама Маслоу
13. Теорії особистості
ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ5. Его-теорія особистості Еріка Е ріксона.
6. Соціокультурна теорія особистості Карен Хорні.
7. Гуманістична теорія особистості Еріка Фромма.
8. Соціально-когнітивна теорія особистості Альберта Бандури.
9. Когнітивна теорія особистості Джорджа Келлі.
10.Структурна теорія рис особистості Раймонда Кеттела.
11. Феноменологічний напрям в теорії особистості Карла
Роджерса.
12. Диспозиційна теорія особистості Гордона Олпорта.
13. Теорія типів особистості Ганса Айзенка.
14. Теорія оперантного научіння Береса Фредеріка Скіннера.
15. Теорія соціального научіння Джуліана Роттера.
14. Психодинамічна теорія особистості Зігмунда Фройда
Психодинамічна теоріяособистості
Зігмунда Фройда
З.Фройд у своїй теорії особистості розглядає
таку структуру особистості:
1. Его (Я) – це раціональна частина
особистості, процеси мислення.
2. Ід (Воно) – це наше інстинктивне ядро,
способи задоволення осбистості.
3.Суперего (Над-Я) – це моральна сторона
особистості, наша совість.
У своїй теорії З. Фройд виділяє 2 основних інстинкти, які спрямовують нашу
особистість:
1. Інстинкт продовження роду (лібідо).
2. Інстинкт збереження життя
(страх смерті).
15.
16. Аналітична теорія особистості Карла Густава Юнга
АНАЛІТИЧНА ТЕОРІЯОСОБИСТОСТІ
КАРЛА ГУСТАВА ЮНГА
Центральне поняття теорії індивідуація.
Кожен має тенденцію до
індивідуації, тобто до
саморозвитку, який включає
встановлення зв’язків між Егоцентром свідомості та Самістюцентром душі, між свідомістю і
Юнг розглядає систему архетипів:
несвідомим.
- аніма – підсвідома жіноче начало в особистості чоловіка (Жінка, Діва
Марія, Монна Ліза);
- анімус – підсвідоме чоловіче начало в особистості жінки (Чоловік, Ісус
Христос, Дон Жуан);
•персона – це наше публічне обличчя, враження, яке створюємо, скриваючи
деколи істинну суть (маска);
- самість – втілення цілісності і гармонії, яка регулює центр особистості, це
серцевина особистості (Мандала, абстрактний круг, німб святого);
- тінь – це подавлена, темна, тваринна сторона особистості, агресивні імпульси,
аморальні думки і пристрасті (сатана, Гітлер).
17.
18. Індивідуальна теорія особистості Альфреда Адлера
ІНДИВІДУАЛЬНА ТЕОРІЯОСОБИСТОСТІ
АЛЬФРЕДА АДЛЕРА
Альфреда Адлера вважають представником глибинної
психології
Адлер вважав,
що на формування особистості впливає порядкова позиція
в сім’ї (перша дитина, єдина, середня, остання);
що особистість прагне компенсувати вроджене почуття
власної неповноцінності, досягти досконалості;
що у процесі формування особистості складаються
певні стилі життя
(керує, отримує, уникає, є соціально корисною);
що ступінь вираження
соціального інтересу є
показником психічного здоров’я.
19. Гуманістична теорія Абрахама Маслоу
А. Маслоу розробив теоріюсамоактуалізації особистості
ГУМАНІСТИЧНА ТЕОРІЯ
АБРАХАМА МАСЛОУ
Вчений описує мотивацію особистості через ієрархію
потреб, зображену у вигляді своєрідної піраміди:
20.
Его-теоріяособистості
Еріка Еріксона
Еріксон сформулював
епігенетичний закон
розвитку особистості.
Весь період життя вчений
поділив на 8 фаз, під час
кожної з яких
п.ереживається нормативна
криза
21.
Соціокультурна теоріяособистості Карен
Хорні
Учена виділяє 10
невротичних потреб, які
люди використовують з метою
зміцнення своєї безпеки,
переборення базальної
тривоги.
У скрутних життєвих ситуаціях
можливі певні стратегії виходу. К. Хорні
описала три таких стратегії:
•спрямування особистості від людей
(одинокість, замкнутість, самоізоляція,
«монастир»);
•спрямування особистості проти людей
(агресія, схильність до руйнування, «війна»);
22.
Гуманістична теорія особистостіЕріха Фромма
Е. Фромм, розробляючи
структуру характеру
особистості, виділяє типи
особистості в
деструктурному суспільстві:
- садист-мазохіст
- руйнівник
- конформіст-автомат
23. Соціально-когнітивна теорія особистості Альберта Бандури
СОЦІАЛЬНО-КОГНІТИВНА ТЕОРІЯОСОБИСТОСТІ
АЛЬБЕРТА БАНДУРИ
Учений розглядає особистість з точки зору соціобіхевіористичних позицій,
як складний механізм взаємовпливу індивіда, поведінки і ситуації
(патерн – «шаблон поведінки», поведінковий патерн).
24. Структурна теорія рис особистості Раймонда Кеттела
СТРУКТУРНА ТЕОРІЯ РИСОСОБИСТОСТІ
РАЙМОНДА КЕТТЕЛА
У структурній теорії рис
особистості автор підкреслив, що ядро
особистості складають 16 найважливіших
рис
(опитувальник Кетелла
«16 особистісних факторів»).
25. Феноменологічний напрям в теорії особистості Карла Роджерса
ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ В ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІКАРЛА РОДЖЕРСА
Учений доводить, що тільки
суб’єктивний досвід
особистості
є ключем для розуміння
поведінки людини.
Основна ідея «терапії,
центрованої на клієнті»
є особистісне зростання.
26. 3.Структура особистості
3.СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІКонцепція персоналізації А. В. Петровського:
- внутрішньоіндивідна (інтеріндивідна) підсистема
(темперамент, характер, здібності, характеристики
індивідуальності);
- інтеріндивідна підсистема (виявляється у спілкуванні
з іншими людьми);
- надіндивідна (метаіндивідна) підсистема (особистість
виноситься за межі органічного тіла особистості та поза
зв’язки з іншими індивідами; зміни, які особистість
вносить в інші особистості).
27. 4. Спрямованість особистості (потреби, мотиви, інтереси, ідеали, переконання). Самосвідомість та «Я-концепція».
4. СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ(ПОТРЕБИ, МОТИВИ, ІНТЕРЕСИ, ІДЕАЛИ,
ПЕРЕКОНАННЯ).
САМОСВІДОМІСТЬ ТА «Я-КОНЦЕПЦІЯ».
Мотиви поведінки і діяльності.
Мотиви – це пов’язані із задоволенням певних потреб
спонукання до діяльності.
Складні види діяльності
відповідають кільком мотивам і
утворюють систему мотивації.
За рівнем усвідомленості мотиви бувають:
-неусвідомлювані (установки і потяги);
- усвідомлювані (інтереси, переконання, прагнення).
28. Установка – це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки.
УСТАНОВКА – ЦЕ НЕУСВІДОМЛЮВАНИЙОСОБИСТІСТЮ СТАН ГОТОВНОСТІ ДО
ПЕВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧИ ПОВЕДІНКИ.
Потяг – це спонукання до діяльності, що є
недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою
потребою, це невиразна потреба в чомусь.
Інтерес – це емоційний вияв
пізнавальних потреб особистості.
Інтереси розрізняють:
- за змістом;
- за метою (безпосередні, що зумовлюють емоційну
привабливість об’єкта, і опосередковані);
- за широтою (широкі, розподілені між багатьма об’єктами, і
вузькі, сконцентровані в одній галузі);
- за глибиною (поверхові і глибокі);
- за стійкістю (стійкі, які зумовлюють тривалість
збереження, нестійкі – короткочасні захоплення).
29. Переконання – це система знань, пропущених через почуття
ПЕРЕКОНАННЯ – ЦЕ СИСТЕМАЗНАНЬ, ПРОПУЩЕНИХ ЧЕРЕЗ
ПОЧУТТЯ
Якщо знання і переконання утворюють упорядковану й
внутрішньо організовану систему поглядів, то вони
становлять світогляд особистості.
Прагнення особистості – це
мотиви,
в яких виявлена потреба в чомусь,
що може бути досягнуте вольовими
зусиллями
30. Самосвідомість та «Я-концепція» особистості
САМОСВІДОМІСТЬТА «Я-КОНЦЕПЦІЯ» ОСОБИСТОСТІ
Самосвідомість особистості – це усвідомлене
ставлення людини до своїх потреб і здібностей,
потягів і мотивів поведінки, переживань і думок.
Уявлення про себе – це
суб’єктивний образ свого
«Я»
«Я-концепція» – це динамічна система уявлень людини
про себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних,
інтелектуальних та інших особливостей; самооцінку та
суб’єктивне сприймання зовнішніх факторів, які впливають
на особистість (за О. В. Скрипченком).
31. «Я-концепція» є системою установок, яка включає три структурних елементи:
«Я-КОНЦЕПЦІЯ» Є СИСТЕМОЮ УСТАНОВОК,ЯКА ВКЛЮЧАЄ ТРИ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТИ:
когнітивний (зміст уявлень про себе);
емоційно-оцінний, афективний (система самооцінок);
поведінковий (вияви двох перших у поведінці).
Самооцінка - це центральний
компонент
«Я-концепції»
32. Рівень домагань особистості – це прагнення досягти тієї складності, на яку людина вважає себе здатною
РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ ОСОБИСТОСТІ – ЦЕ ПРАГНЕННЯДОСЯГТИ ТІЄЇ СКЛАДНОСТІ, НА ЯКУ ЛЮДИНА ВВАЖАЄ
СЕБЕ ЗДАТНОЮ
Самооцінка характеризується такими
параметрами:
•за рівнем: висока, середня, низька;
•за співвіднесенням з реальними успіхами: адекватна
та неадекватна (завищена та занижена);
•за
особливостями
безконфліктна.
будови:
конфліктна
та
33. Компонентом образу «Я» є самоповага – це співвідношення справжніх досягнень і того, на що людина претендує, розраховує.
КОМПОНЕНТОМ ОБРАЗУ «Я» Є САМОПОВАГА –ЦЕ СПІВВІДНОШЕННЯ СПРАВЖНІХ
ДОСЯГНЕНЬ І ТОГО, НА ЩО ЛЮДИНА
ПРЕТЕНДУЄ, РОЗРАХОВУЄ.
Щоб зберегти самоповагу, треба або досягати успіхів
або знижувати рівень домагань.
Ще одним варіантом
збереження самоповаги є пасивний
психологічний захист «Я-образу»
34. пасивний психологічний захист «Я-образу»:
ПАСИВНИЙПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ
«Я-ОБРАЗУ»:
- заперечення (інформація, яка може призвести до
конфлікту, не сприймається);
- витіснення (активне вилучення зі свідомості неприємної інформації);
- проекція (несвідоме перенесення власних почуттів, у яких людина не хоче собі
зізнатись, на інших);
- ідентифікація (несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих
іншій людині);
35. пасивний психологічний захист «Я-образу»:
ПАСИВНИЙПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ
«Я-ОБРАЗУ»:
- раціоналізація (псевдорозумне пояснення людиною
своїх бажань);
-включення (переоцінюється значення чинника, що травмує;
катарсис – зменшення внутрішнього конфлікту під час
співпереживання);
- заміщення (перенесення дії, спрямованої на недоступний об’єкт,
на дії з доступним об’єктом);
- ізоляція (відокремлення у свідомості людини чинників, які її
травмують, роздвоєння «Я»).
36.
Гармонійна особистість – це людина, якаперебуває в єдності зі світом, людьми і
сама з собою.
Структура особистості набуває гармонійності
внаслідок максимального вдосконалення тих
здібностей, які утворюють домінантну
спрямованість, роблять змістовними її життя
і діяльність.
Дисгармонійна особистість складається
тоді, коли у свідомості переважають високі
самооцінки і домагання, виникає несвідома
невпевненість у собі, яку людина свідомо