Проблема буття у філософії. Основні поняття

1. ПРОБЛЕМА БУТТЯ У ФІЛОСОФІЇ

1. Фундаментальне значення проблеми буття у
філософії
2. Історико-філософський екскурс у проблему
буття
3. Сучасні уявлення про буття

2. Основні поняття

Антропія, буття, небуття, дао, інь-ян, ніщо, сат,
асат, сансара, рух, простір, час, матерія,
праматерія, субстанція, розвиток, становлення,
діалектика, матерія, метафізика, інтенція,
предметність, онтологія, потенціальне,
актуальне, свідомість

3.

• Антропія – принцип наявності людини
у світі, неможливість створити наукову
картину світу без участі її свідомості
• Інтенція – властивість думки
опредметнюватися,
здатність ідеального
впливати на
матеріальний світ

4. Буття

Проблема буття – це проблема
сутності всього існуючого (сущого)
та єдності світу як цілокупності
• Синонім існування – є
• Визначене – Тут і Тепер
• Безпосередня дійсність – чуттєве
• Протилежність свідомості

5.

ФОРМИ БУТТЯ
НЕОРГАНІЧНІ ПРОЦЕСИ, НЕЖИВА ПРИРОДА (механічні, фізичні,
хімічні, геологічні, астрономічні явища)
ОРГАНІЧНІ ПРОЦЕСИ, ЖИВА ПРИРОДА
(клітина, організм, популяція, вид, біосфера)
СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ, ЛЮДСЬКЕ БУТТЯ
(суспільний устрій, духовність,
ноосфера, техніка)

6. СТАРОДАВНІ КОНЦЕПЦІЇ БУТТЯ

• Парменід:
справжнє Б. є
незмінним і сталим, а
зміни, що
спостерігаються у світі,
є оманою
• Геракліт:
стабільного, стійкого
Б. немає, сутність Б.
у вічному
становленні, в
єдності Буття і
Небуття

7.

Давньогрецький філософ Платон
(427-347 до н.е.):
божественна частка в людині має дещо
‘’демоністичний характер’’.
Це – образ іскри, що ледь тліє або
розгорається,
перетворюючи
все
людське єство у світло

8.

9. Концепція буття у Середньовіччі

• Бог – абсолютне Буття
• Б. має тотальний, системний та
ієрархізований порядок, а в його
виявленні вирішальна роль належить
активності, в т.ч. – людській. Обидва
напрями енергетичної єдності світу
оформились в ідею єдності еманації та
еволюції – сходження від простого
(форми сущого) до складного і вищого

10.

Істина буття Бога проявляється
- у величі будови світу;
- у гармонії природи;
- у доцільній праці;
- у поривах людської душ
Бог – першооснова реальності, верховна
надприродна сутність, яка наділена вищим
розумом, абсолютною досконалістю і
всемогутністю, є творцем світу і причиною
всього, що в ньому відбувається.
Буття з Богом – внутрішнє саморозкриття
людини стосовно Бога через акт прозріння.
Повірити – означає узріти Бога.

11.

Основоположник християнської
антропології,
теолог
Августин Аврелій (354430): люди не шукали б Бога,
якби в певному розумінні його
вже не мали.
У
філософській
концепції
Августина людина – субстанція,
побудована з двох компонентів
– безмежної нематеріальної
душі і смертного тіла. Вони хоч і
мають
одне
джерело
походження – Бога, все ж
докорінно відрізняються один
від одного: душа домінує
абсолютно, а тіло постає лише
як знаряддя душі

12.

Онтологічний (від грец. – суще і
логія) доказ буття Бога розвинув
архиєпископ,
представник
середньовічної філософії Ансельм
Кентерберійський (1033-1109рр).
у трактаті ‘’Прослогіон’’.
‘’Вірую для того, щоби розуміти’’ –
життєве кредо філософа.

13.

Космологічний
доказ (від грец.Всесвіт і логія)
розвинув відомий
богослов і релігійний
філософ Тома
Аквінський (12251274 рр.)

14.

15.

Подвоєння світу в рамках
земного
буття
не
може
задовольнити самосвідомість
людини, яка усвідомлює себе
духовною істотою, продовжує
себе у плодах своєї діяльності,
переживає своє життя у
вічності.
Віруючий живе з відчуттям
наявності в собі якогось
надприродного
Начала
і
одночасно вірить у можливість
долучитися до Вищої Сутності
– це є необхідною умовою
входження людини у світ,
утвердження людського в
людині

16.

- Людина перетворює світ і себе у світі
силою своєї уяви і за допомогою уяви.
- У свідомості людини, перш за все, виникає
духовний світ образів та ідей у наочночуттєвій формі та абстрактних формах.
- Завдяки уяві створюється образ мети (як
кінцевий результат діяльності), одночасно
ідеальний образ майбутнього (до чого
прагне людина).
- Уявний образ, який визначає прагнення до
мети формує віру, здатність сприймати і
переживати те, що може бути як дійсне.

17.

У філософії Блеза Паскаля
людина вже цілісна, переважно
духовно-природна істота, яка
має
свої
власні
ціннісні
характеристики і самостійний
творчий потенціал. Але ця
цілісність
переповнена
глибокими духовно-моральними
суперечностями.
Мислитель
будує
ієрархію
цінностей: тілесні – найнижчі,
духовні – вищі, і надприродні
блага – найвищі.

18.

Чуттєве
подвоєння
світу
Блез Паскаль є автором концепції ‘’логіки
серця’’
як
найвищої,
вкоріненої
у
надприродному, емоційно цілісної пізнавальної
інстанції особливого гатунку, що перебуває над
чуттєвістю і розумом і безмежно їх переважає.
Знаменитий афоризм Паскаля ‘’серце має свої
резони, яких не знає розум’’ свідчить, що
образ серця в його інтерпретації набуває рис
містично-ірраціонального начала, воно здатне
до безпомилкового інтуїтивного осягнення
надприродних сутностей, доступних не розуму,
а вірі.

19. Концепція буття у Новому часі

• Буття – це субстанція
• Якщо духовна – ідеалізм
• Якщо матеріальна - матеріалізм

20. КАТЕГОРІАЛЬНІ ВИМІРИ БУТТЯ У КЛАСИЧНІЙ ПАРАДИГМІ

Буття
Усе, що існує – Архе
Стале, Незмінне
Абсолют – Причетність – Ієрархія
Субстанція
Атрибут – Модус
Матерія - Дух

21. Категоріальні визначення буття у некласичній філософії

• Інтенція свідомості (умова, за якою свідомість
може вибудовувати свій зміст)
Предметність (екзистенціальна зустріч; прибутті-перебування)
Правильне мислення (окреслення межі між
буттям і небуттям); тривалість
Буття – це тривалість, неперервність,
націленість свідомості на змістовне
відношення

22. БУТТЯ У СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ КАРТИНІ СВІТУ

• БУТТЯ – ДИНАМІЧНЕ
• СИСТЕМНО-ІЄРАРХІЧНЕ
• БАГАТОРІВНЕВЕ
• ЕВОЛЮЦІЙНО-ДЕМОНСТРАТИВНЕ
ЄДНІСТЬ ОБ’ЄКТА І СУБ’ЄКТА

23. Основні виміри буття

• Рух – спосіб реалізації суперечності буття,
форма його існування
• Простір і час – філософські категорії, що
позначають основні форми буття і матерії.
• Простір передає спосіб співіснування
розмаїтих матеріальних утворень,
• Час – спосіб зміни матеріальних явищ.
• Матерія – категорія для означення
об'єктивної реальності, незалежного від
свідомості буття

24.

ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА
ДАВНЬОї ГРЕЦІЇ

25. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ранньої (досократичної) та класичної давньогрецької філософії

агностицизм, анамнезис, апорія, архе,
атомістичний матеріалізм, стихійна
діалектика, детермінізм, дефініція,
дуалізм, душа, ідея, іронія, індукція,
космос, логос, майєвтика, метапсихоз,
монізм, об’єктивний ідеалізм, політеїзм,
релятивізм, софістика, наївний
(стихійний) матеріалізм,
соціоантропоморфізм, суб’єктивний
ідеалізм, субстанція, телеологія, хаос.

26. BASIC CONCEPTS

agnosticism, anamnezys, anticipation, apathy,
paradoxes, аrche, ataraxia, atomistic
materialism, hedonism, dialectics, determinism,
soul, divine aura, idea, induction, cosmology,
logos, matter, metaphysics, objective idealism,
polytheism, space, relativism, movement,
consciousness, sophistry, spontaneous
materialism, subjective idealism, substance,
teleology, time.

27.  Антична філософія

Антична філософія
1. Особливості античної цивілізації.
Теоретичні джерела давньогрецької
філософії (передфілософія).
2. Рання грецька філософія: Мілетська та
Елейська школи, Геракліт, Піфагор.
3. Класична антична фiлософiя: атомізм,
софістика, Сократ, Платон, Аристотель.
4. Елліністично-римська фiлософiя:
епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм,
неоплатонізм.

28. ПЕРЕДФІЛОСОФІЯ ТА РАННЯ ГРЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ

• Особливості античної цивілізації
• 4 теоретичних джерела давньогрецької філософії
• Мілетська школа (Фалес, Анаксагор, Анаксимен,
Анаксимандр; VІ ст. до н.е.)
Елейська школа (Парменід, Ксенофан, Зенон
Елейський; VІ ст.до н.е.)
Діалектичне вчення Геракліта про зміни
Нумерологія Піфагора та його релігійно-філософськоматематичний орден

29. Періодизація античної філософії

• Ранній (досократичний): VІ ст. до н.е. V ст. до н.
• Класичний: кінець V ст. до н.е. - ІV ст.
до н.е.
• Елліністичний: ІІІ ст. до н.е. - І ст. до
н.е.
• Римський: І ст. - ІV ст.

30. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

СПРИЯТЛИВЕ ГЕОГРАФІЧНЕ ТА КЛІМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ
РОЗВИНЕНЕ РАБОВЛАСНИЦТВО (ГЕРОЇЗАЦІЯ, ІНДИВІДУАЦІЯ)
ПОЛІСНА СТРУКТУРА (МІСЬКА КУЛЬТУРА, ТОЛЕРАНТНІСТЬ)
АНТИЧНА ДЕМОКРАТІЯ (СВОБОДА СЛОВА, ВІЛЬНІ ГРОМАДЯНИ)
ПОЛІТЕЇЗМ (ОЛІМПІЙСЬКА РЕЛІГІЯ, СОЦІОАНТРОПОМОРФІЗМ)
РОЗКВІТ НАУКИ, ФІЛОСОФІЇ, МИСТЕЦТВА

31. ПЕРЕДФІЛОСОФІЯ (теоретичні джерела давньогрецької філософії)

ПОЕМИ ГОМЕРА «ІЛІАДА», «ОДИССЕЯ»
ПОЕМИ ГЕСІОДА «ТЕОГОНІЯ», «ТРУДИ І ДНІ»
ДІЯЛЬНІСТЬ 7 МУДРЕЦІВ ( 3 ВИДИ ГНОМІВ)
ОРФІЗМ (ДУХОВНЕ СП’ЯНІННЯ, ЕКСТАЗ, ЕНТУЗІАЗМ)

32. Класичний період в давньогрецькій філософії

• Атомізм і детермінізм Левкіппа-Демокріта.
• Софістика. Релятивізм Протагора і Горгія.
• Методи пізнання Сократа та Сократичні школи
(кінічна, кіренська, мегарська, елідо-еритрейська).
Платонівське вчення про душу та ідеальну державу.
Аристотель як систематизатор наук та фундатор
формальної логіки.

33. ПЕРШОДЖЕРЕЛА

• Аристотель. Метафизика // Соч. В 4 т. – М., 1991. –Т.1.
• Демокрит // Фрагменты ранних греческих философов. Ч.1: От
эпических теокосмогоний до возникновения атомистики /
Отв.ред. Рожанский И.Д. – М.: Наука, 1989.
Епікур. Лист до Геродота. Головні думки // Читанка з історії
філософії. – К., 1992.
Лукрецій, Тіт Кар. Про природу речей. – К., 1988.
Марк Аврелій. На самоті з собою. Роздуми // Читанка з історії
філософії. – К., 1992.
Плотин. Эннеады. – М., 1995.
Платон. Тімей // Читанка з історії філософії, книга І. Філософія
Стародавнього світу. – К., 1992.
Платон. Пир // Соч. В 4 т. – М., 1993. Т. 2.
Сенека Л.А. Нравственные письма к Луцилию. – М., 1986.

34.

35.

36.

37. НАТУРАЛІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ

«…всі релігії
виникли із
невміння людини
пояснити грізні
сили природи,
котрі викликали у
неї страх…»
Демокріт

38.

39.

40.

41.

42.

43.

44.

45.

46.

Елліністично-римська філософія
Особливості античної цивілізації у
період кризи суспільної свідомості
Епікуреїзм
Стоїцизм
Скептицизм
Неоплатонізм

47.

48. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕЛЛІНІСТИЧНО-РИМСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОРИМСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
• Космополітизм
• Евдемонізм
• Цинізм
• Гедонізм
• Апатія
• Атараксія
• Скепсис
• Еманація божественна
• Антиципація

49. Давньосхідна філософія

Дао, де, у-вей, інь-ян, жень, лі;
Сат-асат, сансара, нірвана, карма,
дхарма, прамавана, пракриті, пудгала,
брахмана, атмана, пуруша

50. ЧАСТИНИ ВЕД

• РІГВЕДА (хвалебні гімни)
• САМАВЕДА (пісні)
• ЯДЖУРВЕДА ( заклинання для
жертвоприношення)
• АТХАРВЕДА ( магічні заклинання)

51. ОРТОДОКСАЛЬНІ СИСТЕМИ (визнають авторитет вед)

ОРТОДОКСАЛЬНІ СИСТЕМИ (визнают ь
авт орит ет вед)
Веданта
Санкх‘я
Йога
Ньяя
Вайшешика
Міманса

52. ВЧЕННЯ ПРО КАРМУ І ПЕРЕВТІЛЕННЯ

• КАРМА - перевтілення людини у нову
форму на підставі своїх вчинків
• САНСАРА („біг, що повертається до
свого початку”) – вічний ланцюг
перевтілень, круговорот перетворення
душі
• ДХАРМА – вічний всесвітній закон, який
є впорядковуючою основою всіх
космічних подій

53.

54. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ НЬЯЯ-ВАЙШЕШИКА:

• НЬЯЯ – школа, яка розробила вчення про
логіку і логічний висновок
• ВАЙШЕШИКА – школа з ідеями
атомістичної натурфілософії
субстанція
якість
діяльність
відносини спільності
особливість
притаманність
небуття

55.

56. САНКХ’Я

вчення про дуалістичну картину
світу
• ПУРУША – свідоме, але пасивне
світове начало
• ПРАКРИТІ – активна діюча сила,
але позбавлена свідомості , що
скадається з трьох гун (світла і
радісна, рухлива і пристрасна,
темна і стримуюча)

57.

58. ВІСІМ СТУПЕНІВ ЙОГИ

• 1. Стримування (дотримання
моральних заповідей}.
2. Дисципліна (інструкції з очищення,
аскеза, навчання).
3. Правильне положення тіла.
4. Контроль за диханням.
5.Відволікання почуттів від зовнішніх
об”єктів.
6. Концентрація думок на певній точці.
7. Медитація.
8. Занурення (злиття духу з
божественним, припинення
індивідуального буття).

59. Міманса

• займається правилами правильного
тлумачення вед, які вона наділяє
авторитетом вічності й
несотвореності. Щоб з'ясувати
значення тексту, необхідно пройти
п'ять певних фаз.
• Відповідно до свого предмета міманса
займається перш за все герменевтикою
і філософією мови.

60. ДЖАЙНІЗМ

• Засновник вчення джайнізму - маха-віра (близько
500 р. до н. е.).
• Основні елементи світу — це індивідуальні
душі, від природи здатні до самовдосконалення,
і неживе (до якого належать простір, ефір і
матерія), Душі не можуть розвинути свої
природні задатки до всевідання і блаженства,
оскільки їх пронизує матеріальне. Адже діючи,
вони вбирають у себе частини матерії, а разом
з ними й матерію карми, яка завдяки
пристрастям закріплюється і зумовлює
приреченість душ на круговорот перевтілень.
• Мета спасіння полягає у вивільненні душі й
піднесенні її до місця перебування досконалих
істот. Щоб досягти цього місця, душа має
позбутися карми, завдяки доброчинному
життю запобігаючи подальшому її проникненню
і врешті-решт позбавляючись наявної карми за
допомогою аскези.

61.

62. БЛАГОРОДНІ ІСТИНИ БУДДИЗМУ

• Усе буття сповнене страждання.
• Причина страждання — жага до
життя.
• Звільнення від страждання полягає
у вгамуванні жаги до життя.
• До припинення жаги до життя
веде "благородний восьмеричний
шлях".

63. ВОСЬМЕРИЧНИЙ ШЛЯХ У БУДДИЗМІ

правильний погляд
правильний настрій
правильне мовлення
правильна поведінка
правильний спосіб життя
правильні прагнення
правильна спрямованість думки
правильна зосередженість

64. НАПРЯМКИ БУДДИЗМУ

• Школа хінаяни ("мала колісниця") являє собою
чернечий буддизм, який працює над пошуком
шляху спасіння для невеликої кількості
обраних.
• Махаяна ("велика колісниця"), навпаки,
звертається до широких верств. Вшанування
Будди набуває теїстичних рис. Окрема людина
на шляху до спасіння може заручитися
допомогою бодхісатв — просвітлених, які з
любові до людей відмовляються від того, щоб
увійти в нірвану.

65. КОНФУЦІЙ

"Хт о хоче керуват и своєю країною, повинен
перш за все підт римуват и порядок у своїй
сім'ї. Хт о хоче підт римуват и порядок у
своїй сім'ї, повинен перш за все
сформуват и свій характ ер. Хт о хоче
сформуват и свій характ ер, повинен перш за
все мат и справедливе серце. Хт о хоче мат и
справедливе серце, повинен перш за все
відверт о мислит и. Хт о хоче відверт о
мислит и, повинен перш за все досягт и
проникливост і".

66. КОНФУЦІАНСТВО

67.

• "Мірилом людини є земля, мірилом
землі є небо, мірилом неба є дао,
мірилом дао є воно саме
• "Дао споконвіку недіяльне, але у
нього нічого не залишається
незробленим".

68.

У - вей

69. Що таке «людина»?

"Одного разу Чжуан Чжоу
приснилось,що він - щасливий
метелик, і пурхає на свободі й нічого
не знає про Чжуан Чжоу. Раптом він
прокинувся і ось він знову Чжуан
Чжоу. Тепер вже він не знає, чи він
Чжуан Чжоу, якому приснилося, ніби
він метелик, чи метелик. якому
приснилося, що він Чжуан Чжоу „

70. Умови методу Мо-Цзи

• порівняння з поглядами
попередніх мислителів;
• перевірка на відповідність
емпіричним фактам;
• підтвердження в суспільній
практиці

71. КУЛЬТУРНІ ЦЕНТРИ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

• ЄГИПЕТ – уявлення про життя
після смерті
• МЕСОПОТАМІЯ – Шумер, Аккад,
Ассирія і Вавилон стали
батьківщиною епосів про
створення світу
• ІРАН – монотеїстична релігія
зороастризму

72.

73.

74. ТОТЕМІЗМ

Це віра у таємничий
родинний зв’язок між
групою людей та
певними видами
рослин, тварин або
явищ природи. Така
рослина або тварина
були тотемом даної
группи людей.
Принц племені зулу, ПАР

75.

Зображення
древньоєгипетських
богів у вигляді істот з
тілом людини та
головою тварини
свідчить про сильний
вплив тотемізму у
Древньому Єгипті.
Анубіс

76. ФЕТИШИЗМ

Від “фетіско” (португ.
“зачарована річ”)
Вшанування
матеріальних
предметів, нібито
наділених
надприродніми
властивостями
Бурятія, Аршан

77. АНІМІЗМ

віра в духів та
душу або у
всезагальну
одухотвореність
природи

78. Магія-

Магіямистецтво
впливати на
оточуючий світ з
допомогою
спеціальних
маніпуляцій,
заклинань,
молитов та ін.

79. ШАМАНІЗМ – СВІТОВИЙ ФЕНОМЕН