Гетьманські столиці
Батурин
Глухів
Чигирин
2.92M
Категория: ИсторияИстория

Гетьманські столиці

1. Гетьманські столиці

Проект виконав
Учень 10-а класу
Гула Назарій

2. Батурин

3.

4.

5. Глухів

У березні 1669 року Глухівська рада з посланцями козаків і міщан обрала гетьманом Лівобережної України Дем'яна
Многогрішного (1669—1672). На раді були підписані «Глухівські статті», які мали велике значення у справі
поновлення функцій козацького самоуправління та повернення правової сили угоді Богдана Хмельницького з
Москвою. На початку XVIII ст. Глухів був одним з найкрасивіших міст України. У 1703 році, подорожуючи до Святої
землі, його відвідав російський паломник І. Лук'янов і засвідчив, що Глухів «лучше Києва строением»: «Зело
лихоманы хохлы затейливые к хоромному строению». У XVIII ст. місто опинилося в центрі історичних подій,
пов'язаних із Північною війною (1700—1721). Дізнавшися про перехід гетьмана Івана Мазепи на бік шведського
короля Карла ХІІ, російський цар Петро І наказав зруйнувати його резиденцію в Батурині, а українській старшині
зібратися в Глухові для виборів нового гетьмана.
Так велінням історії Глухів 6 листопада 1708 року став столицею гетьманської та Лівобережної України, резиденцією
гетьманів І. Скоропадського (1708—1722), Д. Апостола (1727—1734), К. Розумовського (1750—1764), місцем
розташування першої (1722—1727) і другої (1764—1782) Малоросійської колегій, Генеральної військової канцелярії,
інших державних установ.
Про статус столиці свідчить і герб Глухова, створений саме в цей період. Його розробкою, як і розробкою гербів усіх
міст Російської імперії, займалася Геральдмейстерська контора. Петро І у 1724 році запросив до Росії графа Ф. Санті
«для отправления геральдического художества». У 1729—1730 роках завершилося складання так званого
«знаменного гербовика», до якого було включено герб Глухова: «Поле розділене на чотири частини: у верхній
голубій — дві крестоподібно покладені булави; в нижній зеленій — округлений стілець; у лівій білій — червоний
прапор; у правій жовтій — на зеленій землі бунчук з червоним древком». При складанні Глухівського герба
використовувалися малюнки з широко популярної в Петровські часи книги «Символи та емблеми».

6.

Як свідчать архівні документи, цей варіант герба був затверджений тільки у 1782
році Катериною II, причому зі зміною кольорів. У верхній — синій — частині
розміщені дві перехрещені золоті булави, у лівій — срібній — козацький
червоний прапор з державним російським гербом, у правій — золотій — бунчук
з червоним древком, у нижній — зеленій — золотий постамент (печатка).
Зображення Російського державного прапора, а також булави та бунчука —
знаків гетьманської влади — засвідчує статус Глухова як гетьманської столиці.
На думку В. Вечерського, сучасного дослідника історії вітчизняної архітектури,
"протягом XVIII ст. Глухів був своєрідною містобудувальною лабораторією для
всієї України: тут вперше здійснене регулярне планування та створений
класицистичний палацово-парковий ансамбль, зведена найбільша споруда —
Малоросійська колегія.
Встановити, яким саме було на той час столичне місто, допомагають старовинні
плани. Найстаріший із них — план 1724 року, складений «кондуктором
Валленом» по смерті гетьмана І. Скоропадського за часів першої Малоросійської
колегії.

7.

• Високі земляні вали з бастіоновими виступами оточували місто
на підвищеному лівому березі річки Есмань. У валах земляної
фортеці було споруджено 5 брам, які називалися за
напрямками головних доріг: Київська, Московська, Путивльська,
Білополівська, Михайлівська.
• Серед одноповерхової дерев'яної забудови височіли бані
мурованих церков і дзвіниць Успенсько-Преображенського
дівочого монастиря, Миколаївської, Анастасіївської,
Михайлівської церков, інших дерев'яних храмів. За межами
фортеці розташувалася «заградська» дерев'яна СпасоПреображенська церква. У центральній частині міста — на схід
від Миколаївської церкви — був розташований квартал з
гетьманською резиденцією та архітектурним ансамблем
урядового центру: особистий двір гетьмана, приміщення
Генеральної військової канцелярії, генерального військового
суду, інших державних установ.

8. Чигирин

9.

Чигирин відомий з першої половини XVI ст. як
укріплений козацький зимівник, що мав невелику
фортецю.
З 1648 по 1712 рр. — центр Чигиринського полку.
З 1648 по 1660 роки Чигирин був резиденцією
Б.Хмельницького і столицею гетьманської держави.
У 1797 році, після приєднання до Російської імперії
(1793) Чигирин став повітовим містом Київської
губернії.

10.

• В 1900 році в Чигирині було 10098 мешканців (4790
чоловіків і 5308 жінок), в тому числі 62,7%
православних, 35,2% євреїв, 0,1% католиків.
• На початку жовтня 1917 року в місті пройшов з'їзд
«вільного козацтва», на якому був обраний
отаманом генерал царської армії Павло
Скоропадський, який огранізував повітовий загін.
• У 1923 році Чигирин стає районним центром.
English     Русский Правила