Конституційно-правовий статус ВРУ
1.74M
Категория: ПравоПраво

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

1. Конституційно-правовий статус ВРУ

Виконали:
Студентки гр. 22-П
Красовська Катерина,
Столова Ганна

2.

Верховна Рада в механізмі державної влади
Конституція України 1996 р. закріпила нову організацію державної
влади. Вона сприйняла загальновизнаний принцип організації
державної влади — принцип поділу її на законодавчу, виконавчу та
судову. Органи державної влади України стали рівноправними і не
залежними один від одного. При цьому Верховна Рада України, за
Конституцією, вперше набула всіх основних рис статусу парламенту
України — єдиного загальнонаціонального, представницького,
колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу
законодавчої влади України.

3.

Верховна Рада України є загальнонаціональним органом державної влади,
оскільки наділена правом представляти весь український народ — громадян
України всіх національностей і виступати від імені всього народу. Це випливає
як з преамбули Конституції України та її змісту, так і з назви парламенту —
Верховна Рада України. Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту
України полягає у її складі й порядку роботи. Верховна Рада України є
однопалатним парламентом. Парламент України — це орган загальної
компетенції.

4.

Конституційно-правовий статус Верховної Ради зумовлений
парламентсько-президентською формою правління. Це
проявляється у підзвітності і підконтрольності Кабінету
Міністрів перед парламентом України, у наявності у
Президента України права розпуску Верховної Ради України,
права вето на закони тощо. Це дає підстави віднести Верховну
Раду до парламентів змішаного типу.
Погоджувальна рада керівників фракцій та голів комітетів
Верховної Ради України

5.

Зазначені риси парламенту
України зумовлюють
властиве лише йому місце в
системі органів державної
влади. Парламент України є
провідним органом у системі
органів державної влади
України, першим серед
рівних. Він здійснює
законодавчу владу, бере
участь у формуванні органів
виконавчої і судової влади, є
загальним представником
народу і виразником його
волі, має багатогранні
відносини з іншими
органами державної влади та
з суб'єктами політичної
системи: політичними
партіями, громадськими
об'єднаннями тощо. У нього
досить широкі міжнародні
зв'язки, які розширюються і
збагачуються.

6.

Конституційний склад і структура Верховної Ради України
Кількісний склад і структура Верховної Ради України визначаються
Конституцією України, Законом України "Про Регламент Верховної Ради
України" та законами про окремі її інститути. Згідно зі ст. 76 Конституції
України, конституційний склад Верховної Ради України становить 450
народних депутатів України, що обираються громадянами України на основі
загального, рівного та прямого виборчого права через таємне голосування
строком на п’ять років і здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Пленарне засідання Верховної Ради України

7.

Ефективність діяльності Верховної Ради України значно залежить як від
її складу, так і від структури. Конституція України та Закон України "Про
Регламент Верховної Ради України" визначають, що парламент України
складається з кількох підрозділів.
1. Керівні особи: Голова ВРУ, Перший заступник і заступник голови ВРУ, що обираються та відкликаються
ВРУ зі свого складу (ст. 88 КУ).
Голова ВРУ:
веде засідання ВРУ;
організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради;
підписує акти, прийняті ВРУ;
представляє ВРУ у зносинах з іншими органами державної влади України й органами влади інших держав;
організовує роботу апарату ВРУ
2. Депутатські фракції. Формуються на партійній основі під час першої сесії ВРУ нового
скликання до розгляду питань про обрання Голови ВРУ та його заступників, мають право
на пропорційне представництво в усіх органах АРК й офіційних парламентських
делегаціях. Депутатські фракції утворюються з метою реалізації партіями своїх
передвиборчих програм, політичних та ін. цілей. Від їхньої позиції значною мірою
залежить зміст порядку денного роботи парламенту, хід законодавчого процесу тощо.
Кожна депутатська фракція повинна бути зареєстрована в Апараті Верховної Ради, про що
голова пленарного засідання інформує депутатів, повідомляючи про її кількісний склад і
уповноважених представників.

8.

3. Комітети ВРУ. Вони здійснюють розгляд питань, належних до
повноважень ВРУ, здійснюють законопроектну роботу, сприяють
втіленню в життя законів України й інших рішень парламенту,
відповідають за підготовку та проведення днів Уряду України та
парламентських слухань. З пропозицій комітетів розпочинається
формування порядку денного кожної чергової сесії. Ще великий уплив
комітети мають на виконання затвердженого порядку денного та
черговість підготовки до розгляду запропонованих питань.
4. Конституція України визначає, що ВРУ затверджує перелік комітетів
і обирає їхніх голів. Одночасно в чинному Законі України "Про
комітети Верховної Ради України" не визначений їхній перелік і
предметне відання. Тож кожне наступне скликання ВРУ
розпочинається з формування не лише нового складу комітетів, а й
прийняття рішення щодо їх кількості, назв і функцій. До складу
кожного з комітетів ВРУ може належати від 10 до 30 народних депутатів
України. Голови комітетів і їхні перші заступники обираються ВРУ.
Основною формою роботи парламентських комітетів є засідання.

9.

5. За рішенням ВРУ для розгляду питань, які мають тимчасовий характер або не
належать до профілю вже наявних комітетів, можуть створюватися тимчасові
спеціальні комісії. Вони є незалежними в своїй діяльності. Оцінку їхній роботі дає
лише ВРУ. Повноваження тимчасової спеціальної комісії припиняються автоматично з
прийняттям ВРУ остаточного рішення щодо результатів її роботи (наприклад,
"Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України по сприянню у вивченні
питань, пов'язаних з перевіркою діяльності ОУН-УПА" (13 вересня 1996 р. та ін.).
6. За необхідності проведення розслідувань, пов'язаних з питаннями, що торкаються
інтересів усього суспільства, ВРУ може створювати тимчасові слідчі комісії. Наслідки
роботи слідчих комісій доповідаються на відкритих або закритих засіданнях ВРУ у
формі їхніх попередніх інформацій і звітів про виконану роботу. Висновки цих комісій
не є вирішальними, вони мають лише рекомендаційний характер, моральне значення.
Загалом Верховною Радою України за період (1990-2010 pp.) було створено більше 100
тимчасових і слідчих комісій. Більшість з них відзвітували про проведену роботу з
прийняттям відповідного рішення ВРУ чи виконали своє призначення в інший спосіб.

10.

7. Апарат ВРУ. На нього
покладається здійснення
правового, наукового,
організаційного,
документального,
інформаційного,
фінансовогосподарського,
матеріально-технічного,
соціально-побутового й
іншого забезпечення
діяльності парламенту та
народних депутатів
України. Організовує
роботу Апарату Голова
ВРУ. У складі Апарату
функціонують такі
підрозділи:
• Керівництво Апарату ВРУ, Секретаріат Голови ВРУ;
• Секретаріат Першого заступника Голови ВРУ;
• Секретаріат заступника Голови ВРУ;
• Секретаріати комітетів, депутатських фракцій;
• Головне науково-експертне управління;
• Головне юридичне управління;
• Головне управління документального забезпечення;
• Головне організаційне управління;
• Інформаційне управління;
•Управління комп'ютеризованих систем;
• Управління по зв'язкам з місцевими органами влади і органами місцевого
самоврядування;
• Гранична кількість структури апарату становить 900 одиниць.
• Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків;
• Управління кадрів;
• Відділ зв'язків з органами правосудця;
• Відділ контролю;
• Відділ з питань звернень громадян;
• Перший відділ;
• Сектор мобілізаційної роботи;
• Управління справами.

11.

Основні принципи діяльності ВРУ
Правовою базою порядку роботи Верховної Ради є Конституція України,
Регламент Верховної Ради України, інші закони. Парламент України постійно діючий орган. У Конституції (частині першій ст. 78) записано:
«Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній
основі».
У конституційному законодавстві відображені також принципи
функціонування парламенту України: законність (легітимність)
діяльності парламенту, постійність і гласність роботи, колегіальність,
ведення роботи державною мовою.
Парламентські слухання на тему: «30 років після Чорнобиля: уроки та
перспективи»

12.

1. Принцип законності
(легітимності) діяльності
Верховної Ради випливає
із самої природи розділу
Конституції «Верховна
Рада України», де
визначені умови
легітимності парламенту,
його конкретні
повноваження, основи
взаємовідносин з іншими
структурами державного
механізму.
2. Принцип постійно
діючого органу означає,
що парламент України
функціонує на постійній
основі, а не так, як було в
радянський період, коли
Верховна Рада збиралася
двічі на рік на кілька днів.
Чинний український
парламент має право в
будь-який час збиратися і
приймати рішення з
питань своєї компетенції.
3. Принцип гласності діяльності
парламенту України означає, що
громадяни (виборці) повинні мати змогу
спостерігати за роботою своїх
парламентаріїв. У Конституції (частина
перша ст. 84) встановлено, що засідання
Верховної Ради проводяться відкрито.
Закрите засідання проводиться за
рішенням більшості від конституційного
складу парламенту. Гласність роботи
Верховної Ради забезпечується згідно зі
ст. 1.04 Регламенту шляхом трансляції її
засідань по телебаченню і радіо,
публікації стенографічного звіту засідань
Верховної Ради, публікації її рішень у
«Відомостях Верховної Ради України»,
газеті «Голос України» та інших
виданнях парламенту. Представники
телебачення, радіо і преси можуть бути
акредитовані на певний термін або на
весь час сесії Верховної Ради. На
засіданнях парламенту можуть бути
присутні громадяни на визначених для
них місцях і за попереднім записом, який
веде Апарат Верховної Ради. Принцип
гласності — один із визначальних
конституційних принципів діяльності
органів влади у правовій державі.

13.

4. Принцип колегіальності роботи
Верховної Ради України означає,
що ні одне її рішення не може
прийматися кимось одноособово.
Конституція (частина друга ст. 84)
встановлює: «Рішення Верховної
Ради приймаються виключно на її
пленарних засіданнях шляхом
голосування», а в ст. 91 закріплено,
що Верховна Рада приймає закони,
постанови та інші акти більшістю
від її конституційного складу, крім
випадків, передбачених
Конституцією.
5. Принцип ведення роботи
парламенту державною
мовою встановлений у ст.
1.03 Регламенту: «Робота
Верховної Ради України
ведеться державною
мовою». У разі, коли
промовець не володіє
державною мовою, він має
право виступати іншою
мовою.
Також встановлюються й інші
принципи діяльності ВРУ:
народовладдя – Верховна Рада України
є одним з органів, через які носій
суверенітету і єдине джерело влади, –
народ, – здійснює свою владу;
виборність – Верховна Рада України є
виборним органом, усі члени якого
отримують мандат довіри
безпосередньо від народу;
діяльність парламенту на професійних
засадах – парламент є постійно діючим
органом, протягом усього скликання
парламентарі можуть у будь-який час
збиратися і приймати рішення з
питань своєї компетенції.

14.

Функції парламенту України
У функціях і компетенції Верховної Ради України відображається її
соціально-політична роль та місце у механізмі державної влади, у реалізації
функцій держави.
Функції Верховної Ради України — це основні напрями її діяльності в різних
сферах суспільних відносин.
Функції та компетенція Верховної Ради пов'язані зі специфікою її
конституційно-правового статусу як парламенту змішаного типу. Головними
функціями Верховної Ради є: представницька, законодавча, установча,
функція парламентського контролю. До парламентських функцій належать
також бюджетно-фінансова, функція міжпарламентських зв'язків та ін.

15.

Представницька функція Верховної Ради України. Ця функція
парламенту України покликана виражати волю народу — основу державної
влади. Вона реалізується шляхом проведення періодичних вільних виборів,
які спрямовані на виявлення інтересів різних соціальних груп.
Представницька функція Верховної Ради проявляється і в тому, що в законах,
які приймаються, знаходить вираження суспільний інтерес. У роботі
парламенту відображаються найбільш актуальні питання життєдіяльності
держави, суспільства, людини.
Парламентські слухання на тему: «Стан і перспективи забезпечення в Україні безпеки
дорожнього руху» 23 грудня 2015 року

16.

Законодавча функція Верховної Ради є найважливішою і
найбільш об'ємною за значенням і змістом. В її межах формується
правова система Української держави, забезпечується правове
регулювання відносин, що виникають у суспільстві і потребують
законодавчого регулювання. Зміст законодавчої діяльності
Верховної Ради полягає в підготовці і прийнятті законів.
Законодавча функція спрямована на встановлення сталого
правопорядку. Вона спрямована на ділове співробітництво
парламенту з іншими гілками влади у нормотворчій діяльності, що
гарантує стабільність у країні, формування правової основи,
подальший розвиток держави і суспільства.

17.

Іншою не менш важливою функцією Верховної Ради України з
числа її головних функцій є установча (державотворча)
функція. Пріоритетними напрямами діяльності парламенту зі
здійснення цієї функції є, звичайно, формування або участь у
формуванні органів виконавчої і судової влади.
Основними напрямами діяльності Верховної Ради по здійсненню
установчої функції є:
участь у
формуванні
органів
виконавчої
влади;
вирішення
питань
територіального
устрою України
участь у формуванні
інших органів
державної влади та
державних
організацій
формування
органів судової
влади;
творення
парламентських
структур;

18.

Значне місце в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів інших
країн, займає парламентський контроль.
Основними напрямками контрольної діяльності Верховної Ради є:
1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, відповідно до
Конституції та Закону України "Про внесення змін до Конституції
України";
2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і
свобод людини і громадянина та їх захист, що здійснюється через
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
3) бюджетно-фінансовий контроль, що здійснюється насамперед через
Рахункову палату;
4) прийняття рішення Верховною Радою України про направлення запиту
до Президента України на вимогу народного депутата України, групи
народних депутатів України чи Комітету Верховної Ради України;
5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради України;
6) здійснення парламентського контролю з окремих питань
безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії в
межах, визначених Конституцією та Законом України "Про внесення змін
до Конституції України".

19.

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова
функція Верховної Ради. Верховна Рада має значні повноваження зі
здійснення цієї функції. Вона затверджує законом Державний бюджет
та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за
виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо
звіту про його виконання (ст. 85 Конституції України).
Про зовнішньополітичну функцію Верховної Ради свідчать такі її
повноваження:
затвердження протягом двох
днів з моменту звернення про схвалення рішення
законодавча надання Верховною ПУ, указів про введення про надання військової
воєнного чи надзвичайного допомоги іншим
Радою у встановлений
діяльність в галузі
стану в Україні або в
державам, про
законом
строк
згоди;
окремих
її місцевостях, пронаправлення підрозділів
зовнішніх зносин;
загальну або часткову ЗСУ до іншої держави.
мобілізацію;
визначення засад
зовнішньої
політики;

20.

Компетенція ВРУ
Засідання Комітету Верховної Ради України з
питань фінансової політики і банківської
діяльності за участю голови НБУ В.Гонтаревої та
Міністра фінансів України Н.Яресько
Компетенцію Верховної Ради України складають
закріплені Конституцією України предмети відання та
повноваження, необхідні для реалізації функцій
Верховної Ради України.
1. Законодавчу компетенцію складають такі
повноваження Верховної Ради України:
а) внесення змін до Конституції України, крім розділу
І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум»
і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України»;
б) призначення всеукраїнського референдуму з
питань про зміну території України; прийняття
законів; затвердження Державного бюджету України
та внесення до нього змін;
в) визначення засад внутрішньої та зовнішньої
політики; затвердження загальнодержавних програм
економічного, науково-технічного, соціального,
національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
г) надання в установлений законом термін згоди на
обов'язковість міжнародних договорів України та
денонсації міжнародних договорів України

21.

2. Установчу компетенцію Верховної Ради України складають її
повноваження з формування органів державної влади і державних
установ, призначення, затвердження чи обрання посадових осіб тощо.
3. Контрольну компетенцію складають повноваження Верховної
Ради України, що забезпечують реалізацію контрольної функції
парламенту. Згідно з п. 33 ст. 85 Конституції України Верховна Рада
України здійснює парламентський контроль у межах, визначених
Конституцією, об'єктом якого є Президент України, виконавча влада,
представницький орган Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
органи місцевого самоврядування тощо.
4. Повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та
безпеки передбачають права Верховної Ради України: оголошувати за
поданням Президента України стан війни і укладати мир; схвалювати
рішення Президента України про використання Збройних Сил України
та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;
затверджувати загальну структуру, чисельність, визначати функції
Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших, утворених
відповідно до законів України, військових формувань, а також
Міністерства внутрішніх справ України;

22.

Верховна Рада України здійснює також інші
повноваження, що їх згідно з Конституцією
України віднесено до її відання, зокрема:
утворення і
ліквідацію
районів;
встановлен
ня і зміну
меж
районів і
міст;

23.

Законодавчий процес та інші парламентські процедури
Законодавчий процес - це врегульована Конституцією України,
Регламентом Верховної Ради та іншими законами України діяльність
парламенту по підготовці, розгляду і прийняттю законів та їх
оприлюдненню.
Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура
(законодавчий процес).
Законодавча процедура складається з ряду процедур (стадій). Це вияв
законодавчої ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття закону,
його підписання й оприлюднення (опублікування).
Кожна з таких основних стадій у свою чергу поділяється на окремі етапи,
стадії, серед яких розрізняють, зокрема щодо першої стадії: розробку
проектів законів; внесення і відкликання законодавчих пропозицій,
законопроектів, поправок; розгляд законодавчих пропозицій,
законопроектів, поправок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях;
щодо другої і третьої стадій законодавчого процесу (розгляд
законопроектів і прийняття законів) розрізняють розгляд законопроектів у
трьох читаннях тощо. Заключна стадія законодавчого процесу включає
процедуру підписання законів, опублікування і введення їх у дію тощо.

24.

До основних парламентських процедур належить також процедура
формування органів державної влади, тобто установча процедура.
Пріоритетною установчою процедурою є надання згоди на призначення
Президентом Прем'єр-міністра
Важливою парламентською процедурою є процедура здійснення
парламентського контролю. Верховна Рада відповідно до своїх
повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює
парламентський контроль за забезпеченням конституційних прав,
свобод та обов'язків громадян України, додержанням законів та інших
актів, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету, діяльністю
органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або
затверджує.
Важливими формами парламентського контролю є депутатські запити
як офіційні звернення на сесії Верховної Ради до органів Верховної
Ради, Кабінету Міністрів, керівництва інших органів державної влади
та місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств,
установ і організацій, розташованих на території України, незалежно
від їх підпорядкування і форм власності.

25.

Організація і порядок роботи парламенту України
Порядок роботи Верховної Ради, а також
її органів та посадових осіб визначається
Конституцією, Регламентом Верховної
Ради, а надалі Законом про Регламент
Верховної Ради, законами України про
комітети Верховної Ради, про статус
народного депутата, іншими
законодавчими актами. Відповідно до цих
правових актів основними
організаційними (організаційноправовими) формами роботи Верховної
Ради є її сесії і засідання.

26.

Верховна Рада (ст. 82 КУ). Сесії Верховної Ради України
поділяються на чергові й позачергові. Чергові сесії Верховної
Ради починаються з першого вівторка лютого і першого
вівторка вересня. У зв’язку з такою конституційною
визначеністю початку роботи парламенту чергові сесії не
скликаються.
Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням порядку
денного скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не
менш як третини народних депутатів від конституційного
складу Верховної Ради або на вимогу Президента. У разі
запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні
ВРУ збирається у дводенний строк без скликання (ст. 83 КУ).

27.

Засідання Верховної Ради поділяються на
пленарні, тобто загальні, і засідання її
органів (комітетів тощо).
Засідання Верховної Ради проводяться
згідно з розкладом засідань.
Перед кожним пленарним засіданням
відбувається поіменна реєстрація
депутатів з пред’явленням посвідчення,
персональної картки для голосування і з
особистим підписом депутата.
Рішення Верховної Ради приймаються
відкритим голосуванням за допомогою
електронної системи підрахунку голосів
та таємним голосуванням шляхом подачі
бюлетенів.

28.

Акти Верховної Ради України
Стаття 91 Конституції України передбачає, що Верховна
Рада України приймає закони, постанови та інші акти.
Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається
органом законодавчої влади (Верховною Радою України) чи
безпосередньо народом України (на всеукраїнському
референдумі) з дотриманням вимог законодавчої
процедури, який має вищу (стосовно до всіх інших
нормативно-правових актів) юридичну силу та регулює
найважливіші суспільні відносини переважно загального
характеру.
Постанова - ненормативний акт, за допомогою якого Верховна
Рада України оформлює свої дії щодо самоорганізації (обрання
керівних посадових осіб Верховної Ради, утворення комітетів та
обрання їхніх голів), обрання, призначення, затвердження
відповідних посадових осіб тощо.

29.

Заяви та звернення - акти ненормативного характеру, які містять
заклики до парламентів, інших вищих органів інших країн
здійснити певні дії (або утриматися від здійснення певних дій) з
метою підтримання миру, подальшого розвитку дво- та
багатосторонніх відносин, усунення джерел ускладнення
міжнародного становища в цілому чи двосторонніх відносин.
Декларація - акт, який у загальній, принциповій формі передає основні
властивості конституційно-правового регулювання, виражає наміри та
зобов'язання учасників правових відносин. Декларації, прийняті
Верховною Радою (зокрема Декларація про державний суверенітет
України від 16 липня 1990 р., Декларація прав національностей України
від 1 листопада 1991 p.), мають нормативний характер, але безпосереднє
їх застосування, через загальний характер норм декларацій, ускладнено.
Декларативні положення реалізуються, здебільшого, за допомогою
конкретніших приписів.

30.

Конституційно-правовий статус Рахункової
палати
Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який
утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і
підзвітний
їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно,
незалежно від будь-яких інших органів держави.
Рахункова палата є юридичною особою, має свою печатку із
своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України.
Місцезнаходженням Рахункової палати є місто Київ.
Рахункова палата здійснює контроль на засадах законності,
плановості, об'єктивності, незалежності та гласності.

31.

Завданнями Рахункової палати є:
• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням
видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням
бюджетних коштів;
• здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і
зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності
видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;
• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм
економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного
розвитку, охорони довкілля;
• контроль за дотриманням законності щодо надання Україною
позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним
організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;
• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного
бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах
НБУ та уповноважених банках;
• аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету
України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про
удосконалення бюджетного процесу в цілому;

32.

• регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів
про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення
внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати
здійснення інших контрольних функцій;
• виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати
чинним законодавством України.
До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової палати
та члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови,
головні контролери та Секретар Рахункової палати.
Для здійснення своєї діяльності Рахункова палата має апарат.
Структуру і штатний розпис апарату Рахункової палати затверджує
Колегія Рахункової палати за поданням Голови Рахункової палати в
межах бюджетних коштів, передбачених на її утримання.
English     Русский Правила