Арістотель. Політика

1. ІНДЗ з Філософії на тему: «Арістотель. Політика» студентки 2 групи 2 курсу Факультету іноземних мов Марковської Юлії

ІНДЗ
З ФІЛОСОФІЇ
НА ТЕМУ: «АРІСТОТЕЛЬ.
ПОЛІТИКА»
СТУДЕНТКИ 2 ГРУПИ 2 КУРСУ
ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХ МОВ
МАРКОВСЬКОЇ ЮЛІЇ

2. План

• Паспорт книги
• Основні віхи й основні твори Арістотеля
• Самостійна школа-Лікея, учні й опоненти Арістотеля
• Структура й зміст Політики Арістотеля
• Проблеми, які порушуються у творі й методи їх
вирішення
Оцінка ідей, які мене вразили
Актуальність твору в наш час
Антиномія Арістотеля
Словник

3. Паспорт книги

• Арістотель. Політика // Твори в 4-
х томах. М., Мысль, 1983. Т.4.
Переклад С. А. Жебелева

4. Арістотель

384р до
н.е.322р до
н.е.

5. Хронологічно творча діяльність Арістотеля поділяється на три періоди:

• перший афінський — з 367 до н. е., коли він прибув в
Афіни й став слухачем Академії Платона, де пробув 20
років;
• «роки мандрів» (347–334 роки до н. е.);
• другий афінський період — епоха Лікея.

6. Основні твори

• Нікомахова етика / Ἠθικὰ Νικομάχεια / Ethica
Nicomachea
• Афінська політія / Ἀθηναίων πολιτεία / ‘
• Риторика / Ῥητορικὴ τέχνη / Ars Rhetorica
• Про софістичні спростування / Περὶ τῶν σοφιστικῶν
ἐλέγχων / De Sophisticis Elenchis

7.

• Арістотель заснував у 335 до н. е. самостійну школу — Лікей.
Погоджуючись із Платоном щодо прийняття ідеальних загальних
засад, осяжних нашим розумом, Арістотель, однак, не протиставляє
їх дійсності. Як справжні причини і першооснови речей ідеї суть живі
«енергії», якими має визначатися всякий рух, розвиток, сама
реальність. Не існує насправді абстрактної матерії (абсолютно
безформної потенції), немає і чистих ідей — вони здійснюються в
реальних речах Це вчення про буття Арістотель поклав в основу
синтезу, що охоплює величезне коло знань про природу і
суспільство. Логіка роботи Арістотеля впродовж двох тисячоліть
служила базисом логічних досліджень. Природноісторичні твори
Арістотеля являють собою широку систематизацію вивчення
природи. Започатковану Арістотелем роботу в галузі історії та
природознавства продовжували його учні: Теофраст (класична
ботаніка, історія фізики, етичні трактати тощо), Евдем (етика, історія
наук), Аристоксен (теорія музики), Дікеарх (історія культури Греції).

8. Структура твору

• Книга 1-Арістотель визначає державу як спілкування
організоване заради спільного блага. Цим держава
протиставляється сім'ї— спілкуванню, що виникло
природнім шляхом для задоволення щоденних потреб.
• Книга 2- Арістотель критикує ідеальну державу
Платона, відстоюючи необхідність збереження
приватної власності та сім'ї в державі. Основний
аргумент : «До того, що складає предмет володіння
великої кількості людей, застосовується найменша
турбота»

9.

• Книга 3- Арістотель розглядає проблему
громадянства. Громадянин — це участник держави,
тобто участник суду присяжних і народних зборів.
Арістотель відмовляв в громадянстві рабам, метекам,
ремісникам.
• Книга 4- Арістотель визначає 5 елементів, які
становлять державу (с. 493):
Народ — селяни, які виробляють продукти харчування;
Ремісники — виготовляють знаряддя праці;
Торговці — займаються обміном та розподілом товарів;
Чиновники — раціонально керують державою;
Військові — захищають державу.

10.

• Книга 5-Арістотель розглядає причини конфліктів в державі.
Однією з причин нестабільності він вважає «різноплемінність
населення»особисті протиріччя в середовищі правлячого класу,
а також демагогію.
Книга 6- Арістотель аналізує різницю між демократією та
олігархією
Книга 8-Арістотель порушує проблему «виховання молоді»,
зауважуючи, що там, «де цього немає, державний лад потерпає
від збитків». Існує чотири основних навчальних предметів:
Граматика;
Гімнастика;
Музика;
Малюнок.

11.

• Книга 7- Арістотель проявляє еллінський патріотизм, стверджуючи,
що тільки в еллінів мужність та розум знаходяться в гармонії. У
європейців є мужність, але не вистачає розуму, тоді як в азіатів є
розум, але бракує мужності (с. 601).
Найвищим благом Арістотель вважає щастя. Завданнями держави є:
Забезпечення їжею;
Забезпечення комфортом;
Захист;
Добробут;
Релігійний культ;
Справедливість.
Арістотель зазначає, що громадянам необхідне дозвілля та свобода
від задоволення первинних потреб для роздумів та участі в справах
держави.

12. Основні проблеми

• В книзі розглядаються проблеми сім'ї як осередку
держави, рабства, громадянства, визначення держави,
а також форм її правління та цілей. Відзначають, що
кінцева мета, яку ставить перед собою Арістотель в
«Політиці», — теоретична побудова ідеального поліса

13.

• Автор в твору повністю присвятив себе
проблемі політики і політичного питання,
яка постає, як одна з актуальніших.
Автор намагається обгрунтувати цю
проблему з різних аспектів життя
суспільства.

14.

• В своїй політиці Арістотель намагався розробити
теоретичну побудову поліса, описавши кожний аспект
суспільного життя, який своїм певним чином впливає
на становлення політики, наприклад, Арістотель
порівнював політичне життя з життям звичайної сім’ї,
розвинувши ідею, яка атмосфера панує в самій сім’ї,
які приорітети і кому надаються, то це і є
відображенням політичного становлення, і навпаки.

15. Ідеї, які вразили мене:

• Ідея правління демократії і олігархії
«... не чесноти набуваються і охороняються зовнішніми
благами, але, навпаки, зовнішні блага купуються та
охороняються чеснотами; ... щастя в житті, чи буде воно
для людей виражатися в задоволеннях, або в чесноті,
або і в тому і в іншому , супроводжує тим людям, які в
надлишку прикрашені добрими вдачами і розумом і які
виявляють помірність у придбанні зовнішніх благ у
набагато більшому ступені, ніж тим, які придбали
більше зовнішніх благ, ніж це потрібно, але бідні
благами внутрішніми »

16.

• Аристократія є правління людей доброчесних,
олігархія - правління багатих. Аристотель ж не вважає
багатство і чеснота поняттями суворо синонімічні. У
відповідно до доктрини золотої середини він
стверджує, що помірний достаток швидше за все
асоціюється з чеснотою, що і підтверджує цитата.

17. Ідея приназначення держави

• Держава створюється ... для того, щоб жити
щасливо,сама ж держава являє собою спілкування
пологів і селищ заради досягнення досконалого
самодостатнього існування, яке, як ми стверджуємо,
полягає в щасливому і прекрасне життя. Так що і
державне спілкування - так треба думати - існує
заради прекрасної діяльності, а не просто заради
спільного проживання

18. Актуальність теми

• Написана більш як за дві тисячі років до нас, вона не
втрачає своєї актуальності і по відношенню до сучасних
суспільно-політичних реалій. Ідеї, висловлені
Арістотелем у "Політиці", випробувані часом і практикою.
Нагальна потреба у політичних конструкціях особливо
зростає у перехідні періоди людської історії. Так було в
давньогрецькій історії IV ст. до н.е., періоду занепаду
полісного типу держави, так є і в сьогоднішній час укра
їнської історії. На наших очах у посткомуністичних
країнах Європи відбувається перехід від однієї
політичної системи до іншої, від "платонівського
тоталітаризму" до демократизму, що включає елементи
"арістотелівської демократії" (вчення про політію).

19. Антиномія

• Основною антиномією Політики Арістотеля являє
собою суперечність, що згідно Книги 4 предсталяє
селян, як один із основних елементів, що творять
державу, а у Книзі 7, позбавляє селян громадянства
взагалі і прирівнює їх до рабів, які нічого не варті.

20. Словник

• Політика- мистецтво управління державою, як цивілізовану
форма діяльності спільноти, що спрямована на досягнення
«загального блага».
Поліс–від гр. polis – місто-держава.
Політія (Арістотеля) — концепт державної форми правління
за Арістотелем.
Гегемоонія— провідна роль якоїсь держави, міста у відносинах
з іншими (наприклад, Афін чи Спарти серед грецьких міст); —
або ж провідна роль якоїсь верстви населення в управлінні
державою.
Реліогія— віра, особлива система світогляду та
світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір
культурних, духовних та моральних цінностей, що
обумовлюють поведінку людини

21.

• Демокраотія — політичний режим, за якого єдиним
легітимним джерелом влади в державі визнається її
народ. При цьому управління державою здійснюється
народом, безпосередньо (пряма демократія), або
опосередковано через обраних представників .
• Громадяонин — людина певної країни. Ця
приналежність є формально юридично оформленою. Як
член певного соціуму громадянин має певні права та
обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується
певним які,прийняті в громаді.
• Тираніоя (грец. τυραννίς — свавілля) — форма
державної влади, встановлена насильницьким шляхом і
заснована на одноосібному правлінні.

22.

• Олігархіоя— політичний режим, у якому влада
(політична, економічна та ін.) належить невеликій,
закритій та тісно згуртованій групі осіб -група людей,
що володіє банківським і промисловим капіталами.
• Демагоогія— маніпуляція інформацією, набір
ораторських і полемічних прийомів і засобів, що
дозволяють ввести аудиторію в оману і схилити її на
свій бік.
• Щаостя — психоемоційний стан цілковитого
задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення
та безмежної радості. Те, що викликає відчуття
найвищого задоволення життям, дає радість людині.