Основні теорії та моделі організації

1. Основні теорії та моделі організації

Виконала студентка групи 3УПР
Делієва Євгенія

2. Теоретичні концепції організації

• Завданням теорії організації є розробка
принципів, правил, рекомендацій, процедур
управлінської діяльності в кожен конкретний
момент часу.

3. Моделі організацій, що становлять основу відповідних теоретичних концепцій

4.

Моделювання – це наукова теорія
побудови і реалізації моделей, за допомогою яких
досліджуються явища і процеси в природі і
суспільному житті. Досліджуючи будь-яке явище
(процес, об'єкт), ми подумки створюємо у
свідомості їх моделі. Ось чому за своєю сутністю
кожна наукова робота – це, переважно,
моделювання: створення моделей в лабораторних
умовах, створення графічних моделей у вигляді
схем і креслень, побудова математичних моделей
тощо.
Модель повинна відображати найбільш істотні,
найбільш характерні риси, основні властивості,
умови реального життя.

5.

6. Механістична модель

• Сутність
Ф. Тейлор,
А. Файоль,
М. Вебер
Організація гарантує передбачуваність
поведінки найманих працівників і забезпечує
високий рівень урахування результатів їх
діяльності

7. Модель природної організації

• Сутність:
Т. Парсонс,
Р Мертон,
А. Етціоні
Функціональні організації слід розглядати як
об'єктивний
процес,
здатний
самостійно
вдосконалюватися, у якому присутнє суб'єктивне
начало.
Мета – лише одна з основ функціонування
організації

8. Організація-товариство

Е. Мсйо
•Сутність:
Головний регулятор функціонування –
прийняті в організації норми поведінки

9. Соціотехнічна

А. Райє,
Е. Тріст
•Сутність:
Організація ґрунтується на залежності
зв'язків усередині групи від технології
виробництва

10. Інтеракціоністська

Ч. Бернард
•Сутність:
Організація – це система тривалих
взаємовідносин між її членами, які вносять
до неї власні очікування та цінності

11. Кібернетична

•Сутність:
С. Бір,
С. Янг,
Д. Форрестер
Під час побудови математичної моделі
структури організації слід враховувати
численні зворотні зв'язки

12. Інституціональна

Д. Норт
•Сутність:
Форми і типи поведінки організації
зумовлені звичаями, традиціями, нормами

13. Конфліктна

Р. Холл
•Сутність:
Організація має безліч суперечливих
цілей і діє в умовах суперечливих інтересів
різних членів організації або їх груп

14. Органічна

Т. Берне,
Д. Сталкер
•Сутність:
Суспільство є живим організмом, усі
частини якого залежні одна від одної

15. Процесуальна

О.О. Богданов
•Сутність:
Суспільство – це безперервний процес
поєднань
асоціацій
і
роз'єднань
дисоціацій. Суспільство не мас стійкої
структури

16. Проблемна

В І. Франчук
•Сутність:
Проблеми організації слід розглядати
не як перешкоди для її розвитку, а як
вираження
природних
потреб
і
можливостей їх задоволення

17.

До основних моделей організації
традиційно відносять :
1) класичну або механістичну та її різновид –
бюрократичну;
2) неокласичну або органічну;
3) інституційну;
4) системну.

18.

Класична модель
Основою класичної моделі є уявлення про те, що
організація – лише результат дій керівників, які її
повністю конструюють і володіють нею; її
серцевина – процес праці. Організація розглядається
як безособовий механізм, адміністративна піраміда
з різними рівнями управління, пронизаними
формальними зв'язками.
Головне в цій моделі – єдність командування і
чіткий розподіл обов'язків. Основні засоби –
планування, координація, контроль.
Насамперед, організація – це інструмент для
вирішення завдань, а його "гвинтик" ~ людина – нікого
не цікавить як особистість.

19. Бюрократична модель

Основними рисами моделі ідеальної
бюрократичної організації, запропонованої М.
Вебером, с:
• розподіл праці на основі функціональної
спеціалізації;
• чітка ієрархія влади;
• система правил, що визначають права і
обов'язки кожного члена організації;
• система процедур, що визначають порядок
дії в усіх ситуаціях, які виникають у процесі
функціонування організації;
• відбір і висунення працівників відповідно до
їх кваліфікації.

20.

Моделі традиційного, раціоналістичного
напряму
(класична,
бюрократична)
розглядають
організацію
як
чисто
формальну структуру, в якій внутрішнє
життя відбувається за суворо визначеною
системою
правил,
розпоряджень
і
рекомендацій, обов'язкових для всіх членів
організації.
Система має примусовий характер, а
структурні елементи повинні працювати, як
добре
відремонтований,
позбавлений
індивідуальності, механізм. Особа є ізольованою
від інших і повинна бути пристосована до
потреб організації за допомогою формальних
економічних важелів.

21. Неокласична (органічна) модель

Іншим напрямом теорії організації слід вважати
поведінковий напрям. Моделі цього напряму будуються з
урахуванням можливостей людини, яка розглядається не
тільки як оператор, що виконує деяку роботу, але і як
особа, що володіє певними соціальними інтересами.
Не лише адміністративна влада, але і взаємна довіра
служать об'єднуючою силою організації. Керівник – це,
швидше, посередник для забезпечення взаємозв'язків
всередині групи, а не представник вищої влади.
Необхідним є підвищення відповідальності членів
організації, а не встановлення зовнішнього контролю за
результатами їх роботи.

22. Інституційна модель

Відповідно до інституційної моделі нормальне
функціонування організації обумовлюється не лише
раціональністю структури, соціально-психологічними
запитами її членів як індивідів, але і врахуванням запитів
соціальних груп, що діють як всередині, так і за межами
організації.
Одним із принципів реалізації інституційної моделі є
участь працівників в управлінні організацією, зокрема
"партисипативне управління", що грунтується на
залученні членів організації до ухвалення управлінських
рішень.
Іншим
принципом
є
створення
керівником
відповідного клімату для зростання або психологічної
підтримки працівників під час роботи, що стимулює їх
брати на себе відповідальність

23. Системна модель

Системна модель прагне представити організацію як
систему, що складається із взаємопов'язаних частин і
змінних, і вважає будь- яку організацію соціальною
системою, що входить до складу ширшої системи
суспільства.
Системна
модель
організації
грунтується
на
концепціях відкритих систем з урахуванням вивчення
відносин організації та зовнішнього середовища і
соціальних систем, тобто включає також інструментальні
(технічні, економічні, організаційні), й поведінкові змінні.
Системна модель має міждисциплінарний характер і
залучає до дослідження і створення організацій такі
галузі знань як кібернетика, економічна наука,
математичне моделювання, соціологія, психологія та ін.

24. Еволюція теорій організації

25. Класична організаційна теорія

Зміни об'єктивних умов функціонування
організацій, що були характерні для XX ст, внесли
багато нового в розвиток поглядів, наукових
концепцій та управлінської практики. Зростання
великих організацій, відокремлення управління від
володіння, розвиток точних і гуманітарних наук
стали основою для розробки наукових підходів до
організації, принципів і методів управління.
Класична теорія організації сформована ідеями
та концепціями багатьох учених і практиків,
погляди яких можна поділити на три основні течії:
наукове управління; власне теорія організації;
бюрократична теорія

26.

Наукове
управління
(Ф. Тейлор,
Ф. Ґілберт)
Працю виконавців можна та
потрібно вивчати за допомогою
наукових методів. Об'єктивний
аналіз фактів і даних, зібраних на
робочому місці, служить основою
визначення способу організації
роботи, що й становить обов'язок
керівника.

27.

Концепція Ф. Тейлора включає чотири
положення:
– замість прийняття вольових рішень, – науково
обґрунтовувати кожний елемент роботи;
– за допомогою певних критеріїв відбирати
робочу силу з метою подальшої перепідготовки,
навчання та професійного розвитку;
– тісно співпрацювати з персоналом, оскільки
саме цс забезпечить виконання роботи відповідно
до розроблених принципів науки;
– забезпечувати обґрунтування поділу праці й
відповідної субординації між керівниками та
працівниками

28.

Теорія орлан
нації
(К. Файоль)
Необхідно аналізувати процес
формування і будову організації в
цілому
й
чітко
формулювати
принципи
її
функціонування.
Мистецтво управління є вибором
відповідних принципів, які можна
застосувати в конкретній ситуації.

29.

Організаційні принципи А. Файоля такі:
– структурні принципи: поділ праці; єдність
мети й управління; співвідношення
централізації і децентралізації; влада і
відповідальність; примат мети;
– принципи процесу: справедливість;
дисципліна; винагорода персоналу; єдність
команди; підпорядкування головному інтересу;
– принципи кінцевого результату: порядок;
стабільність; ініціатива

30.

Суть позиції М. Вебера щодо прийняття
стратегії розвитку бюрократичної
організації ідеального типу полягала в
такому:
1. Усі завдання, необхідні для досягнення
цілей, слід поділяти на високоспеціалізовані
Бюрократична види робіт. Виконавці мають стати
теорія
експертами у своїй роботі й нести
(М. Вебер) відповідальність за ефективне виконання
своїх обов'язків.
2. Кожне завдання треба виконувати
відповідно до постійної системи
абстрактних правил із метою гарантування
однорідності та координованості різних
завдань.

31.

3. Кожен працівник або персонал організації в цілому
повинен відповідати перед керівником за свої дії або дії
своїх підлеглих, утворюючи ланцюжок команд.
4. Кожна офіційна особа в організації має вести справи
свого офісу безособно й формально. Вона повніша
підгримувати соціальну дистанцію між собою і підлеглими,
а також клієнтами. Основна мета – гарантія невтручання
окремих осіб у продуктивне виконання завдань офісу,
відсутність
фаворитизму,
службових
відносин,
побудованих на дружбі або знайомстві.
5. Найм на роботу в бюрократичну організацію має
ґрунтуватися на технічній кваліфікації працівника й
передбачати захист від безпідставного звільнення.
Просування по службі повинне залежати від трудового
стажу та особистих досягнень.

32. Теорія організаційної поведінки

Лауреат Нобелівської премії Герберт Саймон (19162001) вивчав процеси впливу встановлених цілей на
раціональну поведінку в організаціях. На думку Г.
Саймона, організації можуть спростити процес
прийняття рішень шляхом обмеження цілей, на які
спрямована їх діяльність.
Цілі впливають на поведінку лише тоді, коли вони
становлять частину рішення стосовно обрання моделі
поведінки. В основі цілей лежать ціннісні передумови
рішень.
Ціннісні передумови – це припущення про те, які цілі
є домінуючі й найбільш бажані. Чітко встановлені цілі
дозволяють однозначно розрізняти прийнятні та
неприйнятні варіанти рішень.

33. Теорія інститутів та інституціональних змін

Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х pp
американський учений Дуглас Норі (1920 р.н.)
опублікував серію праць, що безпосередньо стосувалися
обгрунтування ролі й принципів функціонування
організацій. Згідно з підходом Д. Норта, ринок є
складним і неоднозначним явищем. Ринок – це певна
структура, що охоплює так звані інститути: закони,
правила, кодекси поведінки, формальні та неформальні
відносини і зв'язки.
Інституціональний розвиток економіки відбувається
під впливом взаємодії між інститутами та організаціями,
коли перші визначають правила гри, а інші виступають
гравцями.

34.

Нові інститути, за Д. Нортом,
з'являються, коли суспільство бачить
можливість отримання доходу, який
не може бути отриманий в умовах
існуючої інституціональної системи.
Тобто якщо виробничі чинники
створюють можливість збільшення
доходу, а інституціональні
перешкоджають цьому, то ймовірність
виникнення нових інститутів зростає.

35. Популяційно-екологічна теорія

Прибічники популяційно-екологічної
теорії стверджують, що зовнішнє середовище
зумовлює ті ознаки організації, які найбільше
підходять для неї, тобто організація
розвивається так, щоб якнайкраще
відповідати зовнішньому середовищу Саме
тому популяційно-еволюційну теорію ще
називають теорією еволюції або природного
добору.

36. Тектологія О. О. Богданова

Основи науки про універсальні типи й
закономірності структурного перетворення будьяких систем – теорії організації – заклав
Олександр Олександрович Богданов (справжнє
прізвище Маліновський) (1873-1928), якого
можна вважати основоположником сучасної теорії
систем.
У 1911-1925 pp. О. Богданов опублікував свою
працю під назвою "Загальна організаційна наука
тектологія", у якій зазначив, що рівень організації
тим вищий, чим більше властивості цілого
відрізняються від звичайної суми властивостей
його складових частин.

37. Ноосфера Вернадського В. I.

Зміст учення Вернадського Володимира Івановича
(1863-1945) полягає в тому, що поява на Землі людини
започаткувала якісно новий етап в еволюції планети.
Активність людини багаторазово прискорює всі
еволюційні процеси, темпи яких швидко зростають з
розвитком продуктивних сил, зростанням технічної
озброєності цивілізації.
Подальший неконтрольований, некерований розвиток
людської діяльності приховує у собі небезпеки, які нам
важко передбачити. Саме тому незабаром повинен
наступити час, коли подальшу еволюцію планети, а отже, і
людського суспільства, повинен буде спрямовувати Розум.
Біосфера поступово перетворюватиметься на сферу
Розуму – так звану "ноосферу" ("noos" в перекладі з
грецької – розум, дух), в якій людина стане основною
геологічною силою.

38.

Дякую за увагу!