Похожие презентации:
Леся Українка. “Лісова пісня”, образи драми-феєрії
1.
2. “Лісова пісня” образ Дядька Лева
3.
Ім’я Лев походить від грецькогослова — власного імені, що виникло
на основі загальної назви «лев»
(великий хижий звір родини котячих).
У народі цього звіра називають
царем звірів, володарем лісу,
лісним царем. Лукашевого дядька
всі поважають, прислухаються до
його порад.
4.
Життєві засади, щовизначають поведінку дядька
Лева, його особистий досвід,
дбайливе, по-справжньому
господарське ставлення до
природи роблять цей образ
співзвучним нашому часу.
Через нього Леся Українка
ставить важливу для людства
проблему —захист довкілля;
саме в ньому втілює одну з
головних думок п’єси: людина
повинна бути мудрою і
обачливою у своїх стосунках
з природою, берегти усе живе
наземлі.
5.
Цей мудрий старийполіщук із чистого душею і
благородним серцем
стоїть осторонь дрібних
сварок і власницького
користолюбства.
Заступаючись за Мавку
перед матір’ю Лукаша,
дядько Лев каже: «Та що ти
знаєш? От небіжчик дід
казали: треба тільки слово
знати, то й в лісовичку
може уступити душа така
самісінька, як і наша».
6. Дядько Лев — типовий образ мудрого знахаря, який своєю розважливою поведінкою урівноважує співвідношення добрих і злих сил
природи.Таємниці його мудрості пов’язані зі знанням
найпоширеніших народних оберегів:
Я, небоже, знаю,
як з чим і коло чого обійтися:
де хрест покласти, де осику вбити,
де просто тричі плюнути та й годі:
Посієм коло хижки мак-відюк,
терлич посадимо коло порога, —
та й не приступиться ніяка сила…
7.
Дядько Лев завжди добрий,щирий, вірний своєму слову, він
розуміє красу й силу лісу,
охороняє його до самої своєї
смерті. Зате й природа та всі її
створіння шанують дядька
Лева, бо він є живим
прикладом гармонії у
взаєминах людини і природи.
Дядько Лев виступає розумним
володарем сил природи, який
живе у злагоді з нею. Ця
постать символізує силу
розуму і доброти,
невичерпність джерел
народної творчості, бо дядько
Лев знає такі казки, «що їх ніхто
не вміє».
8.
9.
10. Цитати до образу Лісовика
. … малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважнийобличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій
шапці з куниці …
Я звик волю шанувати. Грайся з вітром,
жартуй із Перелесником, як хочеш,
всю силу лісову і водяну,
гірську й повітряну приваб до себе,
але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, – там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш – і пропала воля!
ісовик виходить з гущавини. Він у довгій киреї барви
старого золота з темно-червоною габою внизу, навколо
шапки обвита гілка достиглого хмелю.