Сосна і ялина

1. Сосна і ялина

2.

Всі голонасінні рослини є деревами або
чагарниками. До цієї групи
належать хвойні дерева, які мають дуже
широке поширення. Прикладами голонасінних
рослин є звичайні дерева, які часто
зустрічаються в середніх широтах, - сосни та
ялини.

3.

Сосна практично не вимоглива до грунту і вологи. Її потужні корені
глибоко йдуть в землю. Тому сосна може отримувати воду і поживні
речовини з глибоких шарів грунту. Вона часто виростає на сухому,
майже безплідному, піщаному грунті. Сосни часто заселяють піски,
де знято верхній родючий шар грунту, наприклад, на виїмках вздовж
залізниці. Посадки сосни застосовуються для закріплення та
заліснення пісків в степових районах.
Сосна є світлолюбною рослиною. Вона не виносить навіть
невеликого затінення. У місцях з густим трав'янистим покривом
сходи сосни заглушаються травами, не може рости вона і в тіні лісу.
Сосна досягає значної величини. Нерідко можна зустріти сосну
висотою в 40 м. Сосни доживають до 400-річного віку, а іноді й
більше, і утворюють суцільні ліси - бори.
У лісі сосна виростає пряма і струнка. Нижні гілки її затінюються
верхніми; через нестачу світла вони скоро позбавляються зелених
голок, засихають і опадають. Так стовбур очищається від бічних
гілок. Гілки зберігаються тільки на самій вершині дерева. Деревина
сосен, що виросли в лісі, цінується набагато вище, ніж деревина
розлогих сосен, що виросли на відкритому місці.

4.

Молоді кінці гілок у сосни покриті сизо-зеленими голками, або
хвоямі. Вони розташовані по дві в пучку. Від слова хвоя і походить
назва «хвойні» дерева. Голки - це листя сосни. Вони дуже вузькі і
тому мають невелику випаровуючу поверхню; крім того, вони
покриті шкіркою з товстостінних клітин з невеликою кількістю
продихів. Тому сосна випаровує воду дуже повільно. Сосна - типова
посухостійка рослина.
Хвоя сосни знаходиться тільки на самих кінцях гілок, тобто на
самих молодих ділянках (однорічного, дворічного і іноді трирічного
віку). На ділянках гілок старше трирічного віку хвоя опадає. Таким
чином, хвоя тримається на гілках всього два-три роки.
Навесні, в кінці травня, сосна пилить. Тоді при поривах вітру
піднімаються з сосен цілі хмари жовтого пилку. Пилок сосни іноді
покриває суцільним нальотом землю, калюжі, ставки, озера. Люди,
які не знають причини цього явища, називають його «сірчаним
дощем».
В цей час на соснах легко знайти світло-зелені й червонуваті
шишечки. Шишечки світло-зеленого кольору сидять на молодих
пагонах. Кожна шишечка складається з лусочок. На кожній лусочці
розвивається по два пильовика. Після дозрівання вони лопаються.
Пилок висипається назовні і розноситься вітром. Пилок сосни має
два повітряних бульбашки. Завдяки цьому, вона може довго
триматися в повітрі і далеко переноситися повітряними течіями.
Сосна, як і інші голонасінні, - рослина, яка опилюється вітром.

5.

Червонуваті шишечки знаходяться на верхівках інших молодих пагонів того ж дерева. Кожна
шишечка складається з лусочок. На верхній стороні луски містяться по дві сім'ябруньки. У
голонасінних рослин маточки немає. Сім'ябруньки у них розташовані не в зав'язі маточки, а
відкрито (голо), і пилок прямо потрапляє на них. Після запилення лусочки шишки щільно
змикаються і склеюються між собою смолою.
Насіння у сосни дозріває через півтора роки після запилення. Воно висипається ранньою
весною. У сонячні дні шишки розкриваються, луски їх розсуваються, і з шишок випадає
насіння. Так як насінини забезпечені крильцями, то вони розноситься вітром на велику
відстань.
Сосна використовується в господарстві. Деревина сосни дає цінний матеріал для будівель та
столярних виробів. Вона вживається як паливо. Із сосен видобувають дьоготь, смолу,
скипидар.

6.

До хвойних дерев належить і звичайна ялина. Вона має також
голчасті, але більш короткі хвої. Хвоя на вітках ялини тримається 6-7
років. Коріння ялини не йдуть углиб, а розташовані в поверхневих
шарах грунту. Тому ялина потребує родючого та вологого грунту. На
відміну від сосни ялина тіньовитривала. Перехресне запилення
відбувається за допомогою вітру, як і у сосни. Сім'ябруньки
розташовуються відкрито на насінних лусочках шишки. Насіння
далеко розноситься вітром. Деревина ялини використовується для
виробництва паперу.

7.

Таким чином, голонасінні рослини не мають маточок.
Сім'ябруньки у них розташовані відкрито (голо) на лусочках
шишок. Запилення відбувається за допомогою вітру. При
цьому пилок безпосередньо потрапляє на сім'ябруньки. Так як
у голонасінних рослин немає маточок, то вони не утворюють
плода. Насінини розташовані у них також відкрито (голо) на
задерев'янілих лусочках шишки. Звідси і походить назва
голонасінні.

8.

В Україні сосна займає близько 2,5 млн. га або 34% всієї лісової площі (перше
місце перед дубом і ялиною). Сосна поширена насамперед на Поліссі (також
на Малому Поліссі,Надбужанській і Надсянській котловинах), де є головною
лісотвірною породою (займає близько 60% лісової площі). На
кращих ґрунтах зростає разом з дубом (субори), на глибоких пісках — без
домішки інших порід (сухі бори), на заболочених ґрунтах — з
домішкою берези та вільхи. Менше значення сосна має в лісостепу (понад 20%
лісової площі), найбільше — на лівобережному (понад 30%). Вона поширена
переважно на піщаних борових терасах лівих берегів рік, частково штучно
насаджена. В степу сосна зустрічається вкрай рідко (наприклад, на Олешківських
пісках), рідко у Карпатах і на Прикарпатті.

9.

В Україні поширена смерека звичайна або європейська (P. abies (L.)
Karsten, або P. excelsa Link.), 20 — 40 (50) м заввишки, до 1 м товщини;
плодоношення з 15, у насадженнях з 25 — 30 pp.; вік до 150, іноді й
200 pp.
C. тіньо- і вологовитривале дерево, витримує незначне заболочення,
найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. В Україні
С. займає бл. 850 000 га або 12,5% всіх ліс. порід (третє місце
після сосни і дуба). С. поширена насамперед у Карпатах (у Галичині й
на Буковині та на сх. і півн.-сх. Закарпатті); у нижчій смузі лісів разом
з буком і ялицею, у вищій (понад 900 — 1 200 м) становить суцільні
(смерекові) ліси з убогим трав'яним настилом. Менші простори займає
С. на Передкарпатті і Розточчі; невеликі острови (звич. як домішка до
сосни і дуба) на Підляшші, півд.-зах. Поділлі й Чернігівщині.
С. дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), яку широко
використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій
промисловості, у виготовленні муз. інструментів тощо; кора С. має 7—
15% дубильних речовин. З С. добувають
смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як
декоративне дерево в парках, використовують у ліс. смугах тощо.
У Карпатах трапляється гірська форма звич. С., яку раніше вважали за
окремий вид (P. montana). На Кавказі поширена С. східня [P.
orientalis (L.) просто на даху прив'язують ялинку для означення того,
що священне Дерево життя божественна енергія сходитиме на хату, на
родину[1].