Невербальні компоненти спілкування

1. Презентація на тему: “Невербальні компоненти спілкування”

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ:
“НЕВЕРБАЛЬНІ КОМПОНЕНТИ
СПІЛКУВАННЯ”
ПІДГОТУВАЛА
СТУДЕНТКА ГРУПИ ЕКО-11
ННІАЗ
БОГАТОВА ІРИНА

2. Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ - ЦЕ СИСТЕМА НЕМОВНИХ ЗНАКІВ, ЩО
СЛУГУЮТЬ ЗАСОБАМИ ДЛЯ ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ ЛЮДЬМИ
Засобами невербальної комунікації є жести, міміка, інтонації, паузи, пози, сміх, сльози і
т.д., які створюють знакову систему, доповнюють і підсилюють, а іноді і замінюють
засоби вербальної комунікації.
Невербальна поведінка людини служить засобом вираження її психічного стану,
виступає об'єктом інтерпретації її внутрішніх емоцій, переживань, своєрідним
"забарвленням" переданої інформації.

3. Класифікація невербальних засобів спілкування

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ
Кінесичні засоби
Паралінгвістичні та екстралінгвістичні засоби
Такесичні засоби
Проксемічні засоби
Ольфакторні засоби

4. Кінесичні особливості невербального спілкування

КІНЕСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕВЕРБАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ
Кінесика - це спосіб комунікації за допомогою рухів тіла і жестів.
Поза - це положення людського тіла, типове для даної культури, елементарна одиниця просторової поведінки
людини. Поза наочно показує, як дана людина сприймає свій статус по відношенню до статусу інших присутніх осіб.
Особи з вищим статусом приймають більш невимушені пози, ніж їх підлеглі.
Жести - це різноманітні рухи руками і головою, зміст яких зрозумілий для сторін, що спілкуються. Конкретний зміст
окремих жестів різний у різних культурах. Однак у всіх культурах є подібні жести, серед яких можна виділити:
· комунікативні - жести привітання, прощання, привернення уваги, заборон, ствердні, негативні, питальні і т.д.;
· модальні - виражають оцінку і ставлення - жести схвалення і незадоволення, довіри і недовіри, розгубленості;
· описові жести - жести, які мають сенс тільки в контексті мовного висловлювання.
Хода людини - це стиль пересування, по якому досить легко розпізнати емоційний стан. Так, в дослідженнях
психологів випробовувані з великою точністю впізнавали по ході такі емоції, як гнів, страждання, гордість, щастя .

5.

Жести і пози
У практиці взаємодії виділяють кілька основних жестів, що відображують внутрішній стан людини. Рух рук і тіла передають багато
зведень про людину:
По-перше, в них відображається стан організму і безпосередні емоційні реакції. Це дозволяє судити про
темперамент людини (сильні чи слабкі в нього реакції, швидкі чи уповільнені, інертні чи рухливі).
По-друге, пози і рухи тіла виражають риси характеру людини, ступінь її впевненості в собі, скутість чи розкутість,
обережність чи поривчастість. У позі і рухах виявляється і соціальний статус людини. Такі вираження, як "йти з
високо піднятою головою", "розправити плечі" чи, навпаки, "стояти на напівзігнутих", являють собою не тільки
опис пози, але і виражають визначений психологічний стан людини.
По-третє, у позі і жестах виявляються культурні норми, засвоєні людиною. Наприклад, вихований чоловік ніколи
не буде розмовляти сидячи поруч з жінкою, що стоїть, незалежно від того, як він оцінює її особисті якості.
По-четверте, жестам і позі приписуються чисто умовні символічні значення. Таким чином, вони здатні передати
точну інформацію.

6.  Паралінгвістичні та екстралінгвістичні засоби спілкування 

Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколомовними прийомами, які доповнюють семантичне значущу інформацію.
ПАРАЛІНГВІСТИЧНІ ТА ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
Паралінгвістична система — це система вокалізації мовлення, що характеризується якістю голосу, його діапазоном,
тональністю і виражає почуття та стани людини. Так, спокійний і солідний голос знімає напруженість, збуджує інтерес, а
роздратований — сприймається як ознака агресивності.
Екстралінгвістична знакова система — це включення в мову пауз, інших нелінгвістичних компонентів (покашлювання,
сміх), темп мовлення.
У першому випадку — це швидкість мови, висота голосу, його тональність і діапазон. Дослідженнями встановлено, що
60—90 % правильних суджень про людину, її внутрішній стан ґрунтуються на вмінні розшифровувати характеристики
голосу й манеру говорити. Якщо у людини дуже швидкий темп мови, це свідчить або про її імпульсивність,
пожвавленість, впевненість у собі, або про несміливість, невпевненість саме в цій ситуації.
Важливою ознакою культурної людини є вміння робити під час розмови паузи. Небагато людей вміють спеціально
використовувати паузу, щоб вона впливала на слухачів. Нерідко пауза свідчить про те, що думка відстає від мови, а
можливо, й про її відсутність у конкретній ситуації.

7. Такесичні засоби спілкування

ТАКЕСИЧНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
Такесика вивчає область невербальної поведінки, що знаходиться під контролем тактильно-кінестетичної
системи відображення.
До Такесичних засобів спілкування відносяться динамічні дотики в формі рукостискання, поплескування, поцілунку.
Доведено, що динамічні дотики є біологічно необхідною формою стимуляції, а не просто проявом сентиментальності в
людському спілкуванні. Фізичний контакт у вигляді дотиків, погладжувань, поцілунків, поплескувань є важливим
засобом взаємодії між людьми. Через дотики людина виражає найсильніші почуття - любов і ненависть.
Такесика базується на двох основних елементах - фізичному контакті і розташуванні тіла в просторі.
Використання людиною в спілкуванні динамічних дотиків визначається багатьма факторами, в тому числі і
культурними. У ряді країн Східної та Південної Азії існують заборони на дотик партнерів один до одного під час бесіди.
У той же час араби, латиноамериканці часто стосуються один одного в процесі діалогу.
Використання в процесі спілкування дотиків крім культурних чинників, визначається статусом партнерів по
спілкуванню, їх віком, статтю, ступенем знайомства.
Серед різних компонентів такесики найчастіше розглядається рукостискання - одне з найпоширеніших дотиків,
прийнятих в різних культурах.

8.

Виділяють такі види рукостискань:
• домінуюче, владне рукостискання (рука зверху, долоня розгорнута вниз);
• покірне рукостискання (рука знизу, долоня розгорнута вгору);
• рівноправне рукостискання (долоня ребром вниз у вертикальному положенні);
• рукостискання "рукавичка" (дві долоні охоплюють одну долоню співрозмовника, як правило, таке
рукостискання супроводжується усмішкою) свідчить про прагнення показати щирість, чуйність, глибину
почуттів ініціатора рукостискання.

9. Просторова або Проксемічна система

ПРОСТОРОВА АБО ПРОКСЕМІЧНА СИСТЕМА
Проксемікою називається система взаємного використання простору партнерами по спілкуванню.
До проксемічних характеристик відноситься орієнтація партнерів в момент спілкування і дистанція між ними.
На проксемічні характеристики спілкування прямий вплив роблять культурні та національні чинники.
Щоб встановити або підтримати контакт з людиною, потрібно не лише дивитися їй в очі, а й триматись на певній
відстані від неї. Відомий антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових потреб людини.
Виявилося, що кожна людина прагне мати як свою територію певний повітряний простір навколо свого тіла. Розміри
цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від соціокультурних відмінностей людей. Якщо територія, на якій
живе та чи інша нація, густо заселена, то й люди під час спілкування перебувають близько один від одного. Якщо
вони проживають на відносно малозаселеній території, то, навпаки, розміщуються на певній відстані.
У переповненому громадському транспорті люди почуваються незручно і намагаються стати так, щоб інші не
порушували їхню інтимну зону. Здебільшого люди в таких умовах майже не спілкуються, не розглядають одне
одного, намагаються не виявляти своїх емоцій.

10.

Е. Холл описав норми наближення людини до людини - дистанції, характерні для
північноамериканської культури. Ці норми визначені 4 відстанями:
• інтимна відстань (0-45 см), на якій може відбуватися спілкування самих близьких людей;
• персональна (45-120 см) - спілкування зі знайомими людьми;
• соціальна (120-350 см) - переважно при спілкуванні з чужими людьми і при офіційному спілкуванні;
• публічна (350-750 см), використовується при виступі перед різними аудиторіями.
Порушення оптимальної дистанції спілкування сприймається негативно.

11. Ольфакторна система

ОЛЬФАКТОРНА СИСТЕМА
Ольфакторна система невербальної комунікації базується на нюху людини і відображає приємні і
неприємні запахи навколишнього середовища, штучні і природні запахи людини.
Роль ольфакторних компонентів експресивної поведінки особистості була виявлена в дослідженнях, що
проводилися в галузі культурології, антропології, соціології. У них підкреслюється, що існує ольфакторна
поведінка людини, ольфакторна комунікація, що запахи виконують ряд соціально-психологічних функцій
- насамперед, створюють образ людини і керують враженням, відносинами і т.д.
Несприйняття партнера по спілкуванню і порушення комунікації може бути викликане неприємним
запахом, що походить від нього. Відома приказка свідчить: "Найкраще пахне той, хто нічим не пахне". У
діловому спілкуванні є недоречним, як і природний запах людини, так і використання грубих запахів
дешевої парфумерії. Легкий хороший парфумерний запах свідчить про загальну культуру партнерів по
спілкуванню і формує сприятливе уявлення про них.

12.

Невербальні засоби і культура спілкування та поведінки
Людина, яка має високий рівень культури спілкування, дотримується загальноприйнятих норм і користується всіма
формами і засобами спілкування. Вона легко вступає в контакт з людьми, виходячи при цьому з позитивних
комунікативних установок, її жести, міміка, пантоміміка підтверджують доброзичливе ставлення до інших. Очі її
відкриті, вона має виразну міміку, живий погляд. Це свідчить про здатність людини до спілкування. При погляді на неї
не виникає відчуття тривоги. Під час розмови висота голосу людини може змінюватись, ритмічність мелодії її голосу
постійна. Така людина має високу самооцінку, впевнена в собі, про що свідчить її поза.
Де гуманно красномовна невербаліка, там за нею стоїть духовно багата людина, яка має високий рівень культури
спілкування. Остання, у свою чергу, виявляється за допомогою невербальних сигналів. І навіть якщо людина з таким
рівнем культури перебуває в поганому настрої чи має якісь неприємності, вона вміє їх приховувати.
Спілкуючись, люди розвиваються, оволодівають способами і засобами взаєморозуміння, набувають нових, неповторних
знань про людський світ. Вони, як писав Л. Честерфілд у "Листах до сина" , отримують більш важливу освіту завдяки
прочитуванню людей та вивченню їхніх видань, аніж за допомогою різних книжок.
Отже, невербальні засоби спілкування дають змогу працювати
свідомо з несвідомим і допомагають досягти позитивних результатів.

13.

Джерела інформації:
1. http://stud.com.ua/27296/psihologiya/olfaktornogo_sistema
2. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=31039&pg=1
3. http://bibliofond.ru/view.aspx?id=702125
4. http://pidruchniki.com/15941024/psihologiya/zasobi_spilkuvannya
5. http://stud.com.ua/27292/psihologiya/neverbalnoyi_povedinki_neverba
lnih_zasobiv_dilovomu_spilkuvanni#114