Українські землі на початку ХХ століття. Подальша політизація українського революційновизвольного руху

1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ на початку XX ст.

Подальша політизація
українського революційновизвольного руху

2. Загальне революційне піднесення

Гострі
класові
протиріччя
Національне
гноблення
Політичне
безправ'я
населення

3. Революційний рух

Робітничий
рух
Студентський
рух
Опозиційний рух
ліберальної буржуазії,
поміщиків, інтелігенції

4.

У Західній Україні національний
рух розвивався в більш
сприятливих умовах і мав
значно більші здобутки, ніж у
Наддніпрянщині

5. Західна Україна

«Самостійна Україна» М. Міхновського. Львів
Українські школи, культурно-освітні організації
Товариство «Просвіта»
«Літературно-науковий вісник» М. Грушевський,
І. Франко
Українсько-руська видавнича спілка
Українські представники у центральному
парламенті та в крайових сеймах
Молодіжні спортивні організації («Сокіл», «Січ»).
Кооперативний рух

6. Наддніпрянська Україна

Земства —
органи місцевого самоврядування
центр опозиційної діяльності
царизму

7. Революційна українська партія

Перша політична партія Наддніпрянщини
1900 р. Харків
«Самостійна Україна» М. Міхновського
Боротьба за єдину Україну
Культурно-національна автономія в межах
Російської імперії
Розповсюджували відозви, листівки, прокламації,
Проповідували мирні форми дій
Відсутність єдиної думки щодо стратегії і тактики
діяльності партії спричинила розкол
дала початок трьом партіям

8. Революційна українська партія

Українська народна партія (УНП) 1902 р.
Українська соціал-демократична спілка
1904 р. «Спілка»
Українська соціал-демократична
робітнича партія (УСДРП) 1905 р.

9. Ліберальні партії

Українська радикальна партія (УРП)
Українська демократична партія (УДП)
конституційна монархія,
земельні реформи,
автономія України в складі Росії
↓↓↓
Українська демократично-радикальна
партія
↓↓↓
Українська трудова партія

10. Перспективи політичного розвитку України

Українські партії розподілялися
на дві групи
за автономію України у федеративній Росії
за самостійність України

11. Загальноросійські партії початку XX ст

Російська соціал-демократична партія
(РСДРП)
Партія соціалістів-революціонерів
(есери)
Конституційно-демократична партія
(кадети)
«Союз 17 жовтня» (октябристи)
«Союз руського народу»

12.

Національно-культурна автономія
Національно-територіальна
автономія
Спільне
Створюються, щоб забезпечити національні потреби національних меншин у різних аспектах
Відмінності
Надає права національним меншинам на частині Має власну конституцію, до компетенції
території держави, де ця меншина компактно
якої належить організація і діяльність
проживає:
місцевих органів влади, забезпечення
громадського порядку. Формується за
користування й навчання рідною мовою чи
вивчення рідної мови;
політико-національним або політикотериторіальним принципом.
розвиток національних культурних традицій; і
дотримання своїх звичаїв;
використання національної символіки;
сповідування своєї релігії;
задоволення потреб у літературі, мистецтві,
засобах масової інформації.
Національні меншини не створюють своїх органів Створюються свої державні органи влади
влади й управління, а мають право обиратися або
й управління.
призначатися на будь-які посади законодавчої,
виконавчої, судової влади та місцевого
самоврядування.
Адміністративний устрій загальнодержавний.
Забезпечуються
політичні
національних меншин
права

13. Висновки

Більшість українських партій формувалися за
національним принципом, а не за соціальним;
Лідером формування національних партій була
українська інтелігенція.
Політичні партії відображали інтереси різних
груп населення.
Погляди членів партії були різними. Одні
виступали за незалежну Україну; другі — за
автономію національно-культурну; треті — за
автономію національно-територіальну.
Українські національні партії були слабкими
організаційно, не мали практичного досвіду
революційної боротьби.

14. Микола Міхновський

15. В’ячеслав Липинський