Адам Сміт

1.

Презентація на тему:
Адам Сміт
Виконав:
Студент групи ПК-11
Чехунов Назарій

2.

Адаам Сміт
шотландський економіст і
філософ-етик; засновник
сучасної економічної теорії.
Головна праця —
«Дослідження про природу і
причини багатства народів»,
видана 1776 року.

3.

Раннє життя
Адам Сміт народився в червні 1723 року (точна дата
народження невідома) і хрещений 5 червня 1723 року у
містечку Керколді в шотландському окрузі Файф у
родині митного чиновника. Його батько, якого також
звали Адам Сміт, помер за 2 місяці до народження сина,
мати — Маргарет Дуглас. Передбачається, що Адам був
єдиною дитиною в сім'ї, оскільки ніде не знайдено
записів про його братів і сестер. Вважалось, що школа в
Керколді була одна з найкращих тогочасних шкіл
Шотландії, і Адама з дитинства оточували книги.

4.

Навчання в університетах
У віці 14 років вступив до Університету Глазго, де два роки вивчав етичні
основи філософії під керівництвом Френсіса Хатчісона. На першому курсі
він вивчав логіку (що було обов'язковою вимогою), далі перейшов до класу
моральної філософії; вивчав давні мови (особливо давньогрецьку),
математику, астрономію, мав репутацію дивної, але розумної людини. У
1740 році Адам виграє стипендію на продовження навчання в Бейлліолколеджі одного із найстаріших коледжів Оксфордського університету. Сміт
критично відгукувався про якість навчання в Оксфорді, вважаючи її значно
гіршою, ніж в Глазго. В «Багатстві народів» Адам Сміт писав, що «В
Оксфордському університеті більшість професорів вже протягом багатьох
років відмовились від всього, навіть від видимості викладання». В
Оксфорді, Адам отримав доступ до величезної бібліотеки, тому
присвячував свій час читанню книжок. Ближче до кінця навчання, через
нервові зриви, Адам серйозно захворів. Він кидає навчання у Оксфорді в
1746 році, не чекаючи закінчення своєї стипендії. Влітку 1746 після
повстання прихильників Стюартів він поїхав в Керколді, де два роки
займався самоосвітою.

5.

Викладацька кар'єра
Будучи протеже лорда Кеймса (Генрі Хьюмен), з яким познайомився під час однієї
з поїздок в Единбург, в 1748 році Адам Сміт починає читати лекції в
Единбурзькому університеті. Адам читав лекції по риториці, мистецтву написання
листів і пізніше по предмету «досягнення багатства», де він вперше детально
виклав економічну філософію «очевидної і простої системи природної свободи»,
що знайшло відображення в його найвідомішій роботі «Дослідження про природу
і причини багатства народів». Саме підготовка лекцій для студентів цього
університету і наштовхнула Адама Сміта до формулювання його уявлень про
проблеми економіки та його ідеї вільного ринку.
Основою наукової теорії Адама Сміта було прагнення поглянути на людину з
трьох сторін:
з позицій етики та моральності,
з громадських і державних позицій,
з економічних позицій.

6.

Останні роки
У 1778 році Сміта призначено главою митного управління Единбурга,
Шотландія, де він і помер після тривалої хвороби 17 липня 1790 року. Він
отримував оклад в 600 фунтів стерлінгів, вів скромний спосіб життя у
орендованій квартирі, витрачав гроші на благодійність, єдиною його
цінністю була бібліотека. До роботи він ставився серйозно, що заважало
наукової діяльності. Проте, він планував написати третю книгу, загальну
історію культури і науки. Після його смерті були знайдені і опубліковані
замітки про історію астрономії та філософії, а також про витончені
мистецтва. За життя Сміта «Теорія моральних почуттів» була видана 6
разів, а «Багатство народів» — 5 разів. Третє видання «Багатства» було
значно доповнено, була включена глава «Висновок про меркантилістичну
систему». В Единбурзі у Сміта був свій клуб, по неділях він влаштовував
вечері для друзів. Адам Сміт помер після тривалої хвороби 17 липня 1790
в Единбурзі.

7.

Основні праці Адама Сміта
Лекції з риторики та написання листів (1748)
Теорія моральних почуттів (1759)
Лекції з риторики та написання листів (1762–1763, опубліковані 1958
року)
Лекції з юриспруденції (1766)
Дослідження про природу і причини багатства народів (1776)
Повідомлення про життя і роботах Девіда Юма (1777)
Думки про стан змагання з Америкою (1778)
Есе на філософські теми (1785)
Система подвійного вкладення (1784)

8.

Теорія розподілу праці
Причиною багатства окремого народу автор вважає розповсюдження
поділу праці. Отже, на відміну від фізіократів, які вважали
продуктивність властивістю тільки землі/природи, саме працю Сміт
вважає тим, що забезпечує добробут народу, оскільки забезпечення
товарами та послугами стало кращим, проте, якість землі та клімат не
змінилися протягом часу. Такий феномен пояснює економічний ріст
(див. також пізнішу модель Солоу). Кращими стають уміння,
розуміння при здійсненні певного виду роботи. Це, в свою чергу,
уможливлює тільки поділ праці. Він наводить приклад з голками,
згідно з яким один працівник може максимально в день виготовляти
20 голок, а 10 працівників, кожний з яких спеціалізується на певному
відрізку праці — 48 000 за той самий проміжок часу. Переваги поділу
праці можна реалізувати тільки в обмінній економіці настільки
ефективно, наскільки функціонує ринок. Сміт резюмує: чим більший
розмір ринку, тим розвинутішим є поділ праці.

9.

Теорія грошей
Тема грошей органічно пов’язана з темою розподілу праці, так як у А.
Сміта гроші виступають в якості засобу обміну ("великого колеса обігу".
А. Сміт підкреслював‚ про стихійне виникнення грошей як специфічного
товару. Він вилучає гроші і кредит із потреб виробництва, бачить їх
підлеглу роль. Але Сміт недооцінював зворотний вплив грошово-кредитних
факторів на виробництво. Слабкою ланкою в концепції грошей було і
заниження інших їх функцій. Кредит А. Сміт розглядав лише як засіб
активізації капіталу.
Підводячи підсумок, можна сказати, що багато чого у А. Сміта, як в теорії
розподілу, так і в теорії грошей, вірно і зараз. Однак‚ головною помилкою
А. Сміта стало припущення, що розподіл праці виник із-за обміну, а не
навпаки. Концепція грошей, його трактовка їх виникнення в результаті дії
стихійних сил обміну, розуміння грошей як товару, представляє собою
серйозне досягнення економічної науки того часу.

10.

Теорія вартості
В основу власного дослідження А. Сміт поклав трудову теорію вартості, рахуючи
закономірним‚ визначення вартості витраченою працею‚ і обмін товарів‚ відповідно
закладеного в цей обмін‚ кількості праці. Їм була здійснена спроба аналізу реальної
системи грошово-товарного обміну і ціноутворення‚ в умовах капіталізму вільної
конкуренції.
А. Сміт визначив і розмежував споживчу і мінову вартість товару. "Слово "вартість" писав він, - має два різні значення: інколи воно означає корисність будь-якого предмета, а
інколи, можливість придбання інших предметів, яке дає володіння цим предметом.
Першу можна назвати споживчою вартістю, другу - міновою вартістю".
При цьому для А. Сміта характерно визначення вартості тільки кількістю праці, але в
аналізі ціни на товар, він коливається між різними визначеннями мінової вартості:
вартістю товару є витрачена на його виробництво праця;
вартістю товару є праця, на яку може бути куплений товар.
Таке положення вірне тільки в умовах простого товарного виробництва. При капіталізмі
ж‚ має місце протилежне явище: кількість праці, яка виражена товаром, в результаті
операції купівлі-продажу одержує в свою власність‚ ще більшу кількість праці

11.

Теорія вартості
А. Сміт вважає, що в обміні, при капіталістичних формах господарства, загальний закон
рівноцінності товарів втрачає свою силу. Він приходить до висновку, що в умовах
капіталізму робочий час перестає бути постійною мірою, який регулює вартість товару.
Тому‚ для умов капіталізму йому прийшлося сконструювати іншу теорію, згідно якої
вартість товару утворюється шляхом додавання заробітної платні, прибутку і ренти, що
припадають на одиницю товару. Але ця теорія не враховувала постійний капітал.
Раціональним зерном в концепції вартості А. Сміта стало розуміння, що величина
вартості визначається не фактичними витратами праці окремого товаровиробника, а
тими витратами, які в середньому необхідні для даного стану виробництва. Він також
зауважував‚ що кваліфікована і складна праця створює за одиницю часу більше вартості,
ніж некваліфікована і проста, і може бути зведена до останньої за допомогою
коефіцієнтів.
Про подальший розвиток А. Смітом теорії вартості свідчило‚ розмежування природної і
ринкової цін товару, причому перша розумілась спочатку‚ як грошове вираження
вартості. А. Сміт писав, що природна ціна товару "як би представляє собою центральну
ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів". Цим він започаткував дослідження
конкретних факторів, що викликали відхилення цін від вартості

12.

Вчення про заробітну плату
Визначаючи заробітну плату, А. Сміт розглядав два стани суспільства: при
простому і капіталістичному товарному виробництві. В умовах першого він
вважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При другому способі
виробництва‚ він зауважує, що робітник вже не одержує вартість всього продукту
своєї праці, тому і розрізняє різні суми заробітної плати. Найнижчу межу
заробітної плати‚ А. Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, що
подальше зниження собівартості робочої сили приведе до вимирання "раси цих
робітників".
Однак‚ він вважав, що стихійний ринковий механізм стримує природну (середню,
нормальну) зарплату, яка в декілька разів вище фізичного мінімуму. Значне
підвищення цієї зарплатні, викликає зростання населення, що збільшить
конкуренцію серед робітників і знову приведе до зменшення заробітної платні.
В протилежному випадку‚ при зменшені зарплатні і відповідно, народжуваності,
виникає конкуренція серед підприємців‚ що знову приведе до встановлення
середньої заробітної плати. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А.
Сміта‚ про роль вільного ринку у встановленні відповідної економічної рівноваги.

13.

Вчення про заробітну плату
А. Сміт підкреслює важливу роль, яку відіграє зарплата
у житті держави, поділяючи країни на три групи:
із прогресивним станом суспільства, коли зарплата зростає і
становище працюючих покращується;
із регресивним станом суспільства, коли зарплата падає і
становище працюючих стає гірше;
із сталим станом суспільства, коли заробітна плата
залишається непорушною, а матеріальне становище
працюючих залишається важким, але постійним.

14.

Теорія розподілу доходів
Теорія розподілу доходів є нічим іншим для Сміта як дзеркальним
відображенням теорії ціни. Природну ціну на товар визначають
доходи із факторів виробництва, проте, пояснення про середню
величину факторів виробництва він не надає . Про з/п він говорить,
що вона повинна бути більшою за мінімальний рівень прожитку. Для
Сміта «теорія резідуальності» є найкращим поясненням: в першому
стані суспільства все виникнення вартості пов'язані із фактором праці,
таким чином — працівник отримає увесь ВНП. Що стосується
земельної ренти, тут Сміт вважає, що її розмір є наслідком цін. При
цьому, земля, яка є близькою до ринку, має тим більшу ренту. Теорія
відсотка Сміта не набула особливого розповсюдження, оскільки він не
розрізняв між доходом на капітал та з/п підприємця, а називав все
просто прибутком. Вважав, що при збільшенні конкуренції між
оферентами їх прибуток зменшуватиметься.

15.

Теорія капіталу
Економічна система А. Сміта базувалася на погляді, що капітал представляє запаси, які
призначені для подальшого виробництва.
В своїх поглядах на основний і оборотний капітал‚ А. Сміт виражав думки фізіократів,
але переборов обмеження їх розуміння продуктивного капіталу (що дає приріст
вартості) як тільки капіталу, що зайнятий в сільському господарстві. Категорії А. Сміта
застосовуються не до одного капіталу фермера, але і до всякої іншої форми
продуктивного капіталу.
Під оборотним капіталом А. Сміт розумів капітал, що застосовується на одержання
прибутку, який постійно виходить у власника в одній формі. і повертається до нього в
іншій.
Оборотний капітал за А. Смітом складається із чотирьох частин:
грошей, за допомогою, яких здійснюється повернення інших його частин;
запасів продуктів, крім тих, що знаходяться в розпорядженні самих споживачів;
сировини чи напівфабрикатів, що знаходяться в процесі незавершеного виробництва;
готових, але ще не реалізованих товарів.

16.

Теорія капіталу
Головним А. Сміт називав капітал, який приносить прибуток
"без переходу від одного власника до іншого і без подальшого
оберту". До нього він відносив:
машини і засоби праці;
будівлі, що слугують для торгово-промислових цілей;
покращення землі;
корисні особливості членів суспільства.
А. Сміт виключно велике значення придає накопиченню капіталу.
Він говорить, що, зберігаючи значну частину доходів і
розширюючи виробництво, власник підприємства дає роботу
додатковій кількості робітників і сприяє зросту багатства всього
суспільства.

17.

Дякую за Увагу