Іліада

1. Іліада

Оригінал: Ἰλιάς
Жанр: кіклічна поема
Автор: приписується Гомеру
Мова: давньогрецька
Іліаа́ да (дав.гр. Ἰλιάς, МФА: [iːliás]) — кікліч
на поема, що налічує 24 пісні,
які складаються з 15693 віршів,
і приписується Гомеру,
найдавніша зі збережених
пам'яток грецької літератури.
«Іліада» є переробкою і
об'єднанням численних
переказів Стародавньої
Греції про подвиги давніх
героїв.

2.

Описано події десятого року
облоги Трої (Іліона) військовим
об'єднаним грецьких вождів. Сказання
про попередні події
(викрадення Олени Парісом, виступ греків
(ахейців) під верховним начальством
(Агамемнона), постаті головних вождів
(Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нест
ор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін.,
троянський цар Пріам, його
сини Гектор, Паріс і т. д.), так само як і
результат війни (загибель Трої),
передбачаються в Іліаді відомими. Іліада
охоплює лише незначний проміжок часу,
епізод з історії облоги Трої.
Текст «Іліади» зберігся у
редакції олександрійських філологів, які
розділили поему на 24 пісні у 3 ст.до н. е.:
кількість пісень в «Іліаді» була пов'язана з
кількістю літер у давньогрецькому
алфавіті: і тих, і тих було по 24. Епічні
оповіді, оброблені в «Іліаді», мають за
собою довгу історію. Розкопки Шлімана в
Трої виявили культуру, яка відповідає
описам «Іліади» і відноситься до кінця 2
тисячоліття до н. е. Дешифровані хетські
написи також свідчать про існування
могутньої ахейської держави в 13 столітті
і навіть містять низку імен, до сих пір
відомих лише з давньогрецького епосу.

3.

В «Іліаді» зображуються соціальні
відносини «гомерівського
періоду», проте в ній збереглися
також і рудименти мікенської
доби. Наприклад, більшість
персонажів «Іліади» являють
собою давніх, а іноді ще
догрецьких богів, видозмінених у
процесі схрещення місцевих
культів із релігією Зевса — бога
нових завойовників. За Узенером,
в самому циклі сказань про
взяття Трої («Священного
Іліону») і наступному поверненні
грецьких воїнів можна побачити
відлуння прадавніх міфів.
Мотиви, що мають базисне
значення у побудові сюжету
«Іліади» теж запозичені з інших
сказань: «гнів Ахілла» — з епосу
про гніві Мелеагра, а мотив
розколу між Зевсом та Герою — з
циклу міфів про Геракла.

4. Головні персонажі

Ахейці
Агамемнон — правитель Мікен.
Ахілл (або Ахіллес) — правитель мірмідонян.
Одіссей — правитель Ітаки, герой Одіссеї.
Аякс Теламонід — син саламінського
володаря Теламона, полководець Ахілла.
Менелай — правитель Спарти, чоловік Єлени.
Діомед — правитель Аргоса.
Аякс Оїлід — син володаря локрів Оїлея,
полководець Ахілла.

5. Чоловіки Трої

Втеча Енея з Трої: він несе свого старого
батька Анхіса, Федеріко Бароччі
Гектор — син царя Пріама.
Еней — син Анхіса та Афродіти.
Деїфоб — син Пріама та Гекуби.
Паріс — син царя Пріама, викрадач Єлени.
Пріам — правитель Трої.
Полідамант — полководець, товариш Гектора.
Агенор (син Атенора) — син Антенора, полководець.
Долон — рядовий троянець, за обіцяну винагороду вночі
перейшов до табору ахейців, де був убитий Одіссеєм та
Діомедом.
Антенор — радник царя Пріама.
Полідор — наймолодший син Пріама.

6. Жінки Трої

Гекуба — дружина царя Пріама.
Єлена — дружина Менелая, викрадена
Парісом.
Андромаха — дружина Гектора.
Кассандра — дочка Пріама.

7. Олімпійські боги

Зевс
Гера
Артеміда
Аполлон
Афродита
Аїд
Афіна
Арес
Гермес
Посейдон
Німфи та інші божества
Ерида
Ірида
Фетіда
Протей

8.

Тріумфатор Ахілл тягне за
колісницею тіло
переможеного Гектора
Втеча Енея з Трої: він несе свого
старого батька Анхіса, Федеріко
Бароччі

9. Ахілл — як його описує сам Гомер: прудконогий Ахілл; Ахілл богосвітлий; богоподібний Ахілл.

Риси характеру Ахілла:
мужність;
сила;
справедливість;
егоїзм;
почуття власної гідності;
почуття героїчної честі;
благородство;
жорстокість.

10. Гектор — за описом Гомера — коней баских упокірник;  божистий ; шоломосяйний; осяйливий.

Риси характеру Гектора:
мужність;
людяність;
жертовність;
благородство;
сумлінність;
стриманість;
ніжність;
вірність.

11.

Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало
подвигів і перемог під час Троянської війни. Але
подолати одне одного їм не просто: обидва сильні,
фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному
поєдинку, якби не допомога Афіни, хто знає, чи був би
переможений Гектор. Гомер підбирає порівняння до
поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні
супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на
горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й
Гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного
орла, який хоче вхопити ягня або зайця.

12.

Ахілл і Гектор — справжні герої, справжні
чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом
воїна, героя, людини. Такими вони залишаються і
для нас. А те, що Гомер змалював не лише їхню
силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони
герої, але все ж таки люди. І ми теж можемо
піднестися, дотягнутися до них.

13.

Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці
Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє
життя за нерозважливе кохання свого молодшого
брата Паріса до Єлени Прекрасної.
Ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і
взірець воїна. Але він — теж жива людина і
робить вчинки, про які потім шкодує: йде з
війська — гинуть ахейці, його друг Патрокл,
знущається над тілом Гектора — потім плаче
разом з Пріамом над спільною трагедією
учасників війни.