2.92M
Категория: ИсторияИстория

Входження України до СРСР

1.

В ХО Д Ж Е Н Н Я
У К РА Ї Н И ДО
СРСР
Виконав студент групи УБ 175-Б
Ходацький Дмитро

2.

У К РА Ї Н А Я К І В С І РА Д Я Н С Ь К І Р Е С П У Б Л І К И
П І С Л Я З А К І Н Ч Е Н Н Я ГРОМАДЯНСЬКОЇ В І Й Н И
М А Л И С ТАТ У С Н Е З А Л Е Ж Н И Х ДЕРЖАВ . О Д Н А К
В Л А С Н Е К А Ж У Ч И Ц Е БУЛ А Л И Ш Е І М І ТА Ц І Я
ДЕРЖАВНОСТІ, О С К І Л Ь К И НА ТЕРИТОРІЇ
РА Д Я Н С Ь К И Х Р Е С П У Б Л І К П О Ш И Р Ю В А Л И С Я
ЗАКОНИ РОСІЙСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ
Ф Е Д Е РАТ И В Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И (РСФР) І С А М Е З
МОСКВИ ЗДІЙСНЮВАЛОСЬ КЕРІВНИЦТВО
К РА Ї Н А М И . М Е Х А Н І З М В Л А Д И БУ В П Р О С Т И Й –
РОСІЙСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ
( БІЛ ЬШ О ВИ КІВ ) П Р И Б РА Л А ДО Р У К В С Ю
П О В Н О Т У В Л А Д И І В И З Н АЧ А Л А Д Е Р Ж А В Н У
В Н У Т Р І Ш Н Ю І З О В Н І Ш Н Ю ПОЛІТИКУ.
Р Е С П У Б Л І К А Н С Ь К І П А Р Т І Й Н І О Р ГА Н І З А Ц І Ї , Я К
С К Л А Д О В І Р К П (Б), В И К О Н У В А Л И В О Л Ю
Б І Л Ь Ш О В И Ц Ь К О Г О Ц Е Н Т РА Л Ь Н О Г О
КО М І Т Е Т У .

3.

Існувало декілька проектів розв’язання питання про відносини між радянськими
республіками:
-представниками першого проекту (автономізація) були Й. Сталін та Д. Мануїльський. Сталін був противником державного суверенітету
республік. Суть його проекту полягала у тому, що радянські республіки мали увійти до складу Російської Федерації на правах автономних,
тобто ніяке право на державність не визнавалося.
-представниками другого проекту (союз республік) були В. Ленін та Х. Раковський. Ленін не безпідставно побоювався, що сталінський план
лише посилить відцентрові тенденції і призведе до протилежного результату, тому запропонував нове державне об'єднання створити як
Союз Радянських Соціалістичних Республік, союз зовні рівноправний, навіть із правом вільного виходу з нього.
-третій проект (конфедерація) висунуло керівництво КП Грузії. Вони прагнули установлення договірних відносин між самостійними та
незалежними республіками

4.

З'їзди Рад республік схвалили проект Декларації про утворення СРСР і прийняття
Конституції СРСР. 30 грудня 1922 р. відбувся І з’їзд Рад СРСР, що проголосив утворення
Союзу,до якого увійшли Російська і Закавказька федерації,Українська СРР і Білоруська
РСР.Союзний договір 1922 р. мав бути міжнародним договором. Однак його ніхто і ніколи
не затверджував і не підписував. Замість нього у конституції 1924 р. з'явився розділ
«Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», а конституція – це
внутрішній, а не міжнародний юридичний документ.

5.

Можна виділити такі основні етапи входження УСРР до складу СРСР:
І етап: червень 1919 р. – грудень 1920 р. – створення військово-політичного союзу
радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусі;
найважливіші наркомати проголошувались спільними (військових справ,
народного господарства, залізничного управління, фінансів та праці), і фактично
перебували під керівництвом Москви;
ІІ етап: грудень 1920 р. – грудень 1922 р. – формування «договірної федерації»;
УСРР та інші радянські республіки підписали договори з РСФРР про воєнний та
господарський союз, до вже об’єднаних наркоматів додалися наркомати
зовнішньої торгівлі, шляхів, пошт і телеграфу;
ІІІ етап: грудень 1922 р. – травень 1925 р. – утворення СРСР: 30 грудня 1922 р. – І
Всесоюзний з’їзд Рад у Москві затвердив Декларацію та Договір про утворення
Союзу Радянських соціалістичних республік (СРСР); січень 1924 р. – ІІ Всесоюзний
з’їзд Рад затвердив першу Конституцію СРС; травень 1925 р. – IX Всеукраїнський
з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було законодавчо закріплено вступ
України до СРСР.

6.

ПОЛІТИКА
"УКРАЇНІЗАЦІЇ"
У 20-Х pp.

7.

Початком українізації можна
вважати вихід декрету РНК УСРР
від 27 липня 1923 р. "Про заходи в
справі українізації шкільновиховних і культурно-освітніх
установ" та декрет від І серпня
1923 р. "Про заходи забезпечення
рівноправності мов і про допомогу
розвиткові української мови".

8.

Перед місцевим апаратом ставилися вимоги поповнення своїх лав за
рахунок місцевих кадрів, користування мовою місцевого населення в
державних установах і закладах, сприяння розвитку національної
культури. Український різновид політики кореиізації дістав назву
"українізація". Політику "українізації" по-різному розуміли керівна верхівка
та виконавці. Для політичних верхів українізація покликана була
продемонструвати українцям за Збручем та Дністром, ніо умови для
задовольняння національних прагнень створено лише в УСРР. Для
української інтелігенції після поразки національно свідомих сил в
відкритій збройній сутичці з більшовиками боротьба за збереження і
розвиток культури стала боротьбою за національну державність, за
незалежність.

9.

ДУ 1923 р. Головою РНК УСРР став Влас Чубар
У 1925 р. посаду генерального секретаря ЦК
КП(б)У посів Лазар Каганович, слухняний
сталінець, який однаково був готовий втілювати
в життя чи українізацію, чи конгрукраїнізаиію.
Олександр Шумський очолив наркомат освіти.
Микола Скорше — наркомат юстиції. Після
цього українізація пожвавилася. Під час
проведення українізації долався опір
шовіністично налаштованих викладачів і
студентів, які не бажали вивчати українську
мову, переборювалися численні труднощі
(нестача вчителів зі знанням української мови,
підручників, навчальних посібників).

10.

З еміграції в Україну повернулися М. Грушевський, С. Рудницький та інші відомі
ліячі, які включилися у процес національного відродження. До кадрів українізації
приєдналися й сотні вихідців з Галичини, які прибули в Східну Україну, щиро
повіривши в заяви більшовицького керівництва.З 1925 p. відбулася посилена
українізація партії і державного апарату. Державні службовці змушені були
складати іспити з української мови.Частка українців у КП(б)У зросла у 1933 році до
60%; у ЦК КП(б)У у 1924 р. українці становили 16%; 1925 — 25%; 1930 — 43%.
Центром українізації став наркомат освіти. Очолив його з 1927 р. Микола Скрипник.
Українська освіта успіхами значною мірою завдячувала його діяльності.У 1929 р.
проводили навчання українською мовою понад 80% загальноосвітніх шкіл, понад
75% технікумів і 30% інститутів.

11.

У процесі українізації велика увага приділялась також створенню умов для
розвитку національних меншин. У жовтні 1924 р. у складі УСРР було утворено
Молдавську Автономну Республіку, столицею якої в листопаді цього ж року стало
українське місто Бал та. У 1926 році в МАСРР з 545 тис. населення молдавани
складали ледь більше 30%, українці — 50%.Якщо в 1922 р. республіка мала до
десятка україномовних газет і журналів, то в 1933 р. їх було 373. Почався процес
дерусифікації міст, якому сприяв масовий наплив селян, що тікали від
колективізації. Слід зазначити, що російська бюрократична верхівка чинила опір
українізації. Уже в другій половині 20-х років українізація зазнала перших ударів.

12.

Д я к у ю за Увагу!!!
English     Русский Правила