Педагогічний менеджмент як галузь знань та сфера діяльності

1.

1. Сутність і значення педагогічного менеджменту
2. Історія становлення педагогічного менеджменту
3. Характеристика основних системоутворюючих
елементів педагогічного менеджменту

2.

наука про управління педагогічними системами, завданням якої є пошук і розробка
засобів та методів, що сприяють найефективнішому досягненню цілей сучасних закладів
освіти, підвищенню продуктивності праці їх співробітників, досягненню рентабельності та
прибутковості педагогічного "виробництва", виходячи з конкретних умов внутрішнього та
зовнішнього середовища, зумовленого розвитком ринкової економіки.
певна організація роботи керівних працівників, допоміжного персоналу та педагогічного
колективу закладу освіти для досягнення поставленої мети найбільш раціональними
способами.
організація діяльності закладу освіти, що має певний склад і структуру, у межах яких
реалізуються свідомо заплановані та скоординовані заходи, спрямовані на досягнення
загальних освітньо - виховних цілей.
система управління, де певний заклад освіти чи його окремий підрозділ є керованим
об'єктом саме в умовах ринкової економіки, що мають зовнішнє середовище, — ринкові
відносини, до реального стану яких цей заклад має пристосовуватися шляхом зворотного
зв'язку.
особливі вміння та адміністративні навички, що пов'язують з діяльністю певної особи, —
менеджера освіти як професійного управлінця.
Отже, педагогічний менеджмент - комплекс принципів, методів,
організаційних форм і технологічних прийомів управління навчально-виховним
та організаційним процесом, спрямованих на підвищення його ефективності.

3.

Освітній менеджмент має свою специфіку та
притаманні тільки йому закономірності. Ця
специфіка полягає в особливостях предмету,
продукту, знарядь та результатів праці
менеджера освіти.
Предметом праці менеджера освітнього процесу
є діяльність суб’єкта управління.
Продуктом праці є інформація про навчальновиховний процес.
Знаряддям праці є слово, мова, ТЗН, методика..
Результатом праці менеджера є рівень
грамотності, вихованості та розвитку об’єкта
менеджменту – учнів.

4.

Макрорівень –
організація,
планування та
управління системою
освіти в державі
Мікрорівень –
організація,
планування та
управління освітнім
процесом на рівні
навчальних закладів

5.

Релігійно-комерційна управлінська революція
Світсько-адміністративна революція
Виробничо-будівельна революція
Четверта управлінська революція, пов'язана із
зародженням професійного управління
Бюрократична революція

6.

Школа наукового управління (1885−1920 рр.). Її сутність
відображена в роботах Ф. У. Тейлора, Ф. Гільберта, Л. Гільберт, Г.
Ганта, Д. Франка.
Класична (адміністративна) школа управління (1920−1950 рр.).
Основні положення школи висвітлені в роботах А. Файоля, Л.
Урвіка, Д. Муні, М. Вебера.
Школа людських стосунків. Знайшла своє відображення в
роботах Г. Мюнстербергера, М. П. Фоллет, Е. Мейо, Ч. Бернарда, Ф.
Ротлисбергера, Д. Мак-Грегора, А. Маслоу.
Школа науки поведінки або школа соціальних систем (з 1950 р.).
Найбільш відомі представники цієї школи: К. Аджииріс, Р. Лайкерт,
Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг, Д. Марч, Г. Саймон.
Школа науки управління (кількісного підходу) або емпірична
школа управління (з 1950 р.). Представниками цієї школи
вважаються У. Бенніс, П. Друкер, Р. Дейвіс, Р. Епплі, А. Свенсон, Т.
Левітт, Е. Дейд, А. Слоун, А. Чандлер, У. Ньюмен, Е. Петерсон, Е.
Плоуммен, А. Коуел, К. Сіо.
Останнім часом говорять про існування так званої нової школи
управління

7.

8.

1. Основні елементи педагогічного менеджменту як
діяльнісної системи.
2. Цілі педагогічного менеджменту.
3. Основні завдання, що стоять перед менеджером
освітнього процесу.
4. Принципи педагогічного менеджменту.
5. Функції педагогічного менеджменту.
6. Методи педагогічного менеджменту.
7. Результат діяльності суб'єктів менеджменту.

9.

мета діяльності (очікуваний результат);
суб'єкт діяльності (директор, його заступники,
викладач, студенти, аспіранти, докторанти тощо);
об'єкт діяльності (він же другий суб'єкт) –
виконавець розпоряджень керівника (студент,
викладач, завідувач кафедри, проректор і т.д.);
зміст діяльності (навчальна, управлінська та інша
інформація);
способи діяльності (методи і стиль взаємодії
викладача зі студентами, керівника з викладачем і
т.д.).

10.

відображення періодичності і послідовності як окремих
дій виконавця, так і всієї діяльності в цілому;
визначення способів і правил виконання окремих видів
роботи на конкретний відрізок часу;
розробка вимог до якості результату діяльності і
ефективності способів досягнення намічених цілей з
урахуванням оптимальності витрачених зусиль, засобів і
часу;
встановлення вимог до складу та кваліфікації
виконавців, визначених для конкретної діяльності
(відповідно до їх функціональних обов'язків);
визначення кількості необхідної інформації та її
основних джерел з урахуванням оптимальності
(необхідності і недостатності);
встановлення основних правил контролю і обліку
результатів діяльності виконавців.

11.

1. Принцип гуманізації
2. Принцип оптимальності
3. Принципи аналітичної діяльності суб'єкта
менеджменту.
4 Принцип конкретного визначення мети або
цілеспрямованості.
5. Принцип кооперації та поділу праці.
6. Принцип функціонального підходу.
7. Принцип комплексності.
8. Принцип системного самовдосконалення.

12.

1) принцип відповідальності: «роби сам свою справу і не роби нічого за підлеглого »;
2) принцип солідарності: «робимо разом те, що нам призначено»;
3) принцип змагальності: «роби краще, ніж він»;
4) принцип віддачі: «вмієш сам, навчи іншого»;
5) принцип колективізму: «колектив - сила»;
6) принцип скромності: «не пишайся перемогою, нехай інші пишаються нею»;
7) принцип подолання: «не сумуй при поразці»;
8) принцип самооцінки: «вивчай самого себе, знай свої сильні та слабкі сторони»;
9) принцип гідності: «ніколи не принижуйся для досягнення мети»;
10) принцип великодушності: «не будь жлобом»;
11) принцип універсальності: «прагни бути універсалом в своїй області »;
12) принцип людинолюбства: «допомагай нужденним»;
13) принцип спадкоємності: «поважай старших»;
14) принцип гармонії: «у здоровому тілі - здоровий дух»;
15) принцип самостійності: «вчися робити все сам»;
16) принцип краси: «роби все красиво»;
17) принцип пізнання: «вік живи - вік учись»;
18) принцип природолюбів: «поважай братів менших».

13.

економічні методи, або методи економічного
стимулювання;
організаційно-розпорядчі, або адміністративні
методи;
методи психолого-педагогічного впливу;
методи громадського впливу.

14.

Функція планування, або прийняття рішення
Функція організації:
- доведення прийнятого рішення (плану) до виконавця;
- матеріально-технічне забезпечення можливості
виконання даного рішення (плану);
- узгодження даного рішення (плану) з установками і
потребами особистості виконавця (другого суб'єкта
менеджменту)
Функція мотивації
Функція контролю
Функція координації

15.

лінійна структура – прямий вплив на об’єкт управління, де в одних руках
зосереджені всі функції управління;
функціональна структура – у межах визначених функцій створюються управлінські
підрозділи;
цільова структура – забезпечує всю повноту лінійних повноважень у рамках проекту;
проектна структура – діяльність розподіляється за двома групами:
1) група розвитку;
2) проектна група;
матрична структура – поряд із функціональними відділами утворюються тимчасові
проектні групи;
адаптивна структура – складається із відділення програм та відділенням розробок;
дивізіональна структура – їй властива множинність принципів диференції при
створенні відділень.
Для ефективного вирішення організацією несподіваних або ризикованих операцій в
управлінні застосовуються різноманітні підходи.
Основними підходами в управлінні є:
процентний підхід – це серія безперервних взаємозалежних дій;
системний підхід – це спосіб мислення стосовно організації та управління;
ситуативний підхід – форма мислення про проблеми та способи їх вирішення.