Світовий ринок робочої сили. Міжнародна міграція робочої сили (Тема 7, Тема 8)

1. ТЕМА 7. Світовий ринок праці

1. Міжнародна міграція як форма міжнародних
економічних відносин
2. Сутність, структура та основні риси світового
ринку праці
3. Сегменти світового ринку праці та їх
характеристика
4. Особливості розвитку світового ринку праці
5. Україна на світовому ринку праці

2. 1. Міжнародна міграція як форма МЕВ

Міграція – переміщення людей з метою як
правило покращення свого матеріального
становища, пошуку життя в країнах без
війни та з кращим соціальним
забезпеченням, кращого використання
своїх здібностей, знань, вмінь та навичок.
Як економічна категорія - є безпосереднім
проявом існування міжнародного
(світового) ринку праці, який
розвивається внаслідок нерівномірності
розподілу трудових ресурсів між країнами.

3. Міграція – різні підходи до визначення

1) переселення працездатного населення з одних
держав до інших строком більше ніж на рік, викликане
причинами економічного чи іншого характеру;
2) переміщення найманих працівників через кордони в
пошуках роботи;
3) стихійний процес розподілу трудових ресурсів між
національними ланками світового господарства,
економічною основою якого виступає
взаємопов'язаність країн та нерівномірність їх
соціально-економічного розвитку;
4) процес організованого або стихійного переміщення
працездатного населення з країни до країни,
викликаний причинами економічного характеру.

4. 2. Сутність, структура та особливості формування та розвитку світового ринку праці

Світовий (міжнародний) ринок праці — це
система відносин, що виникають між
державами з приводу узгодження попиту
та пропозиції світових трудових ресурсів,
умов формування робочої сили, оплати
праці та соціального захисту.

5. Характеристики сучасного світового ринку праці

1. Зростає нерівномірність розміщення робочої сили по
країнах та відмінності в їх відтворенні на національному
рівні (3,4 млрд осіб у 2010 р.- 600 млн у розвинених
країнах);
2. Зростає мобільність капіталу та праці, попит
пред’являється і на іноземну робочу силу;
3. Поглиблюється взаємозалежність між національними
ринками праці;
4. Посилюється мобільність різних категорій міжнародних
мігрантів, що чинить вплив на рівень доходів, як в
країнах експортерах, так і в країнах-імпортерах робочої
сили;
5. Модифікується структура та характер конкуренції на
міжнародному ринку праці;
6. Зростає попит на категорію висококваліфікованих
кадрів.

6. Порівняно нові риси ринку праці

1) суттєво збільшився лаг між проходженням
економікою промислово розвинутих країн нижчої
кризової точки і початком поліпшення ситуації на
ринку робочої сили (зараз – 11 місяців).
2) нетиповою для фази пожвавлення є мляве зниження
таких показників використання робочої сили, як
чисельність змушених працювати неповний робочий
тиждень, а також чисельність тих, хто претендують на
робочі місця, але припинили активні пошуки роботи.
3) ситуація на ринку праці впродовж останнього
десятиліття характеризується різким звуженням
можливостей для звільнених повернутися на
попереднє місце роботи.

7. Фактори впливу на розвиток світового ринку праці

Циклічні кризи
Нова стратегія фірм на ринку зайнятості:
а) зменшення витрат шляхом збільшення
робочого часу (США в 90-х – 41 год. + 4,4
год. понаднормових)
б) стримування рівня заробітної плати
(зарплата 18% працюючих у США у 1999 р.
не сягала офіційного рівня бідності)

8. Фактори впливу на розвиток світового ринку праці

Перерозподіл праці на користь сектору
кваліфікованої праці за рахунок вимивання
місць з сектору низькокваліфікованої
робочої сили (ОЕСР – 50-60% вакансій
припадає на перший сектор, 10-15%
робочих місць оновлюється)
Розширення прав підприємців з найму та
звільнення робочої сили

9. Фактори довгострокового впливу

Поступове старіння населення на
необхідність впровадження пенсійних
реформ (розширення пенсійного віку)
Досягнення кращих результатів
економічної діяльності за рахунок
підвищення продуктивності праці
(скорочення кількості працюючих)
Структурні зміни в економіці країн
Посилення міждержавної та
міжфірмової конкуренції

10. Чинники впливу на формування ринку праці: чисельність населення

Темпи приросту населення світу досягли свого
максимуму у 1960-70-х рр. (2% на рік) і скоротилися
до 1,17% на рік протягом 2000-х рр. (до 2050-х рр. –
0,36% на рік)
Зменшуватиметься чисельність населення розвинених
країн, навіть з урахуванням міграції
В Індії, Пакистані, Нігерії та ДРК приріст населення до
2050 р. перевищить цифру у 100 млн. осіб, ряд країн
втратять населення (Росія – 33 млн., Україна – 15
млн., Японія – 25 млн., Німеччина – 8,4 млн., Польща
– 7,7 млн.). Крім цього, розвинені країни стикаються з
проблемою швидкого старіння свого населення.
Збільшення показнику урбанізації населення – від
76% у Латинській Америці та 72% у Європі до 41% в
Азії та 39% в Африці) – на внутрішню міграцію
припадає до 1 млрд.осіб

11. Населення світу за регіонами, 1950-2050 рр., млн.осіб, www.un.org

12. Показники старіння населення, 1950 – 2050 рр., млн. осіб

13. Частки населення віком від 60 р. за регіонами, %

14. Частка молоді віком 15-24 рр. у загальній чисельності зайнятих

15. Показники урбанізації, 1950-2050 рр., млрд.осіб

16. Частка зайнятих в населенні країн, % джерело: дані Світового Банку

Country
1995
2000
2001
2002
2006
2007
2008
Argentina
46.3
50
48.9
49.2
55.2
55.6
56.5
Australia
56.4
57.3
57.1
57.4
59.5
59.3
59.4
Belarus
54.1
52
52
52.1
52.4
52.1
52.3
Belgium
43.7
46.7
45.6
45.5
45.8
46.2
46.5
Brazil
60.6
60.6
60.9
61.8
63.2
63.8
63.9
China
75.2
73.9
73.5
73.1
71.5
71.5
71
Czech Republic
57.2
53.6
53.6
53.9
53.1
54
54.3
Denmark
58.1
60
60
60.6
60.5
60.3
60.3
Finland
49.2
53.3
53.8
53.8
54.2
54.6
54.7
France
45.7
47
47.7
47.7
47.8
48.1
47.9
India
57.5
56.7
56.6
56.5
55.7
55.5
55.6
Indonesia
61.7
63.2
61.6
60.7
59.6
61.3
61.8
Italy
39.8
41
41.6
42
43.1
43.8
43.6
Japan
60.1
57.8
57.1
56.2
55.6
54.8
54.2
Poland
49.6
46.1
44.7
43
45.3
47.2
48.2
Sweden
55.1
57
57.6
57.4
57.2
57.6
57.6
Switzerland
62.5
62.8
63.3
62.8
61.5
61.3
61.2
Ukraine
56.9
48.9
49.9
50.7
52.6
53.2
53.5
United Kingdom
53.8
56.3
56.3
56.3
56.6
56.4
56.3
United States
60.6
62
61.1
60.1
60.4
60.1
59.2

17. Частка економічно активного населення в населенні країни, %

Country
1980
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
Argentina
58.3
60.9
61.5
62.1
62.7
63.3
63.9
64.5
64.3
64.1
Australia
61.5
63.3
63.4
63.4
63.7
63.5
64.5
64.8
65.2
65.3
Brazil
61.5
68
67.8
68.6
68.7
69.4
70.1
70.8
70.3
70.7
Canada
63.9
65.3
65.4
66.4
67.1
67
66.7
66.7
67.1
67.3
China
79.5
77.4
77
76.5
75.9
75.3
74.8
74.4
74
73.8
Czech Republic
61.6
60
59.6
59.5
59.2
58.9
59.3
59.2
58.8
58.5
Denmark
65.7
65.8
66
66.2
65.6
66.1
65.9
66.3
65.9
66.1
Finland
64.8
63.2
63.3
63.3
62.8
62
60.6
61.1
61.3
61.5
France
57.1
55.2
54.9
55.2
55.9
56
56.1
56.1
56.2
56.3
Germany
55.3
58.2
58.1
57.9
58
57.6
58.9
59.2
59.6
59.8
India
60.6
58.4
58.3
58.1
58
57.8
57.8
57.8
57.8
57.8
Indonesia
63.3
67.8
67.6
67.4
67.7
68
68.2
68.3
68.3
68.3
Italy
50.4
47.6
47.8
48.3
48.7
49.4
48.9
49
48.7
49.1
Japan
63.2
62.4
62
61.4
61
60.5
60.5
60.4
60.6
60.5
Poland
64.9
56.2
56.5
55.4
54.9
54.4
55
54.1
54
54.6
Russian Federation
70.4
60.4
60.6
60.8
60.8
60.8
61.2
61.9
62.8
62.8
Sweden
66.4
62.4
63.6
63.5
63.6
63.5
64.4
64.4
64.9
65.1
Switzerland
67.6
67.3
67.7
67.6
67.7
67.1
66.8
67.2
67.4
67.9
Ukraine
64.2
57.7
57.1
57.2
57
57.1
57.8
57.8
57.8
58
United Kingdom
59.7
61.4
61
61.3
61.4
61.4
61.7
62.1
62
62.2
United States
63.8
66.8
66.4
66.1
65.7
65.4
65.4
65.6
65.4
65.4
Vietnam
77.9
73.3
74
73.5
73.2
72.6
72.3
72.2
72
72

18. Рівень безробіття, % від робочої сили країни

Country
1980
1990
1994
1995
1996
1998
2000
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
Argentina
2.3
7.3
12.1
18.8
17.2
12.8
15
19.6
15.4
12.6
10.6
9.5
9.2
7.25
Australia
6.1
6.9
9.7
8.5
8.5
7.7
6.3
6.4
6.1
5.5
5.1
4.8
4.4
4.2
Belgium
-
7.3
9.6
9.3
9.5
9.3
6.6
6.9
7.7
7.4
8.4
8.2
7.5
7
Brazil
-
3.7
-
6
6.8
8.9
-
9.1
9.7
8.9
9.3
8.4
9.3
7.9
Canada
7.5
8.1
10.4
9.5
9.6
8.3
6.8
7.7
7.6
7.2
6.8
6.3
6
6.1
China
4.9
2.5
2.8
2.9
3
3.1
3.1
4
4.3
4.2
4.2
4.1
4
4.2
Czech Republic
-
-
4.3
4
3.9
6.5
8.8
7.3
7.8
8.3
7.9
7.1
5.3
4.4
France
6.1
9.4
12.6
11.8
12.4
12.1
10.2
8.7
8.5
9.2
8.8
8.8
7.9
7.4
India
-
-
3.7
2.2
2.1
3.6
4.3
-
-
5
-
-
-
-
Indonesia
-
-
-
-
4.4
5.5
6.07
9.1
9.5
9.9
11.2
10.3
9.1
8.4
Japan
2
2.1
2.9
3.2
3.4
4.1
4.8
5.4
5.2
4.7
4.4
4.1
3.9
4
Korea, Rep. of
5.2
2.5
2.5
2.1
2
7
4.4
3.3
3.6
3.7
3.7
3.4
3.2
3.2
Poland
-
-
14.4
13.3
12.4
10.7
16.1
19.9
19.6
19
17.7
13.8
9.6
7.1
Russ Federation
-
-
8.1
9.7
9.9
13.4
9.8
7.9
8.2
7.8
7.2
7.2
6.1
6.2
Sweden
2.2
1.8
9.6
9.1
9.9
8.3
5.8
5.2
5.8
6.5
7.7
7
6.1
6.2
Switzerland
-
2.1
3.8
3.3
3.7
3.6
2.7
2.9
4.1
4.3
4.4
4
3.6
3.4
Ukraine
-
-
-
5.6
7.6
11.3
11.6
9.6
9.1
8.6
7.2
6.8
6.4
6.4
United Kingdom
-
7
9.7
8.7
8.2
6.2
5.6
5
4.8
4.6
4.8
5.4
5.3
5.6
United States
7.1
5.6
6.1
5.6
5.4
4.5
4
5.8
6
5.5
5.1
4.6
4.6
5.8

19. Рівень довгострокового безробіття, % від безробітних

Country
1980
1985
1990
1994
1995
1997
2000
2005
2006
2007
2008
Australia
19.2
30.8
21.1
36.1
32
31.2
25.5
18.3
18.1
15.4
14.9
Austria
-
-
-
18.4
29.1
27.5
25.8
25.3
27.3
26.8
24.2
Belgium
-
68.9
68.5
58.3
62.4
60.5
56.3
51.6
55.6
50
52.6
Canada
5.3
12.2
7.2
17.9
16.8
16.1
11.2
9.6
8.7
7.5
7.1
Czech Republic
-
-
-
22.3
31.2
30.5
48.8
53.6
55.2
53.4
50.2
Finland
27
21.1
-
-
37.6
29.8
29
24.9
24.8
23
18.2
France
35.1
43.7
38.1
38.5
42.5
41.4
42.6
41.4
42.2
40.4
37.9
Germany
-
-
-
44.3
48.7
50.1
51.5
54.1
57.3
56.6
53.4
Japan
16.5
13.1
19.1
17.5
18.1
21.8
25.5
33.3
33
32
33.3
Korea, Rep. of
-
-
2.6
5.4
4.4
2.6
2.3
0.8
1.1
0.6
2.7
Poland
-
-
-
40.4
40
38
37.9
52.2
50.4
45.9
29
Russian Federation
-
-
-
23.1
30
11.1
-
-
-
-
-
Sweden
5.5
11.4
12.1
25.7
27.8
33.4
26.4
-
-
13
12.4
Switzerland
-
-
-
29
33.6
28.2
29
39
39.1
40.8
34.3
United Kingdom
-
50.3
34.4
45.4
43.6
38.6
28
22.3
22.1
24.5
25.5
United States
4.3
9.5
5.5
12.2
9.7
8.7
6
11.8
10
10
10.6

20. Регіональні ринки праці

Південноамериканський
Європейський
Північноамериканський
Далекосхідний
Близькосхідний
Африканський

21. 3. Сегменти ринку робочої сили

1-й - охоплює робочу силу, яка характеризується відносно
постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок,
високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі
чіткою ієрархією кваліфікації.
Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих
країн, а також країн із середнім рівнем розвитку (Сінгапур,
Тайвань, Гонконг).
Слід згадати й інший, щоправда нечисленний, шар зайнятих у
різних міжнародних організаціях (ООН, спеціалізованих
органах ООН, Міжнародному валютному фонді, СОТ,
ЮНЕСКО та ін.).
Наймання працівників у такі організації відбувається на чисто
міжнародній основі і, як правило, з урахуванням лише
професійної придатності. Цей ринок праці має певну
тенденцію до розширення з огляду на зростання
міжнародних зв'язків та загострення глобальних проблем.

22. Сегменти ринку робочої сили

2-й — робоча сила, яка походить з районів світу з
відносно низьким рівнем економічного розвитку.
Серед цих працівників треба вирізнити специфічний
загін так званої нелегальної робочої сили, чималі
потоки якої спрямовуються в індустріальні країни,
зокрема США (10,75 млн) та ЄС (до 3,8 млн, за роки з
1973 до 2008 було легалізовано 6 млн мігрантів).
Всього в світі – до 1/3 мігрантів
До цієї категорії працівників можна приєднати також
«екологічних біженців», котрі через катастрофічні
природні умови (наприклад, посуха) змушені
покидати свої насаджені місця, шукати роботу в інших
країнах та регіонах (всього в світі в 2008 р. – 36 млн
осіб).
Працівники, що пересуваються між країнами
нелегально, по суті не мають юридичних і політичних
прав. За необхідності приватні компанії легко можуть
позбавитись їх, вдаючись до депортації.

23. Сегменти світового ринку праці

3-й – жіноча робоча сила
4-й – використання висококваліфікованих
спеціалістів (наукових працівників, інженерів,
аналітиків систем та ін.), а також фахівців у галузі
інформатики, менеджерів тощо
Специфіка - завдяки розвинутій мережі
телекомунікацій певна частина інтелектуальної
робочої сили може брати участь у виробничому
процесі, що здійснюється на будь-якій відстані від
місця її перебування.

24. Показники ринку праці, світ та регіони

25. 4. Тенденції та особливості розвитку світового ринку праці

1. За останнє 10-ття економічне зростання більшою мірою привело до зростання
продуктивності праці і меншою – до зростання зайнятості.
2. Продуктивність праці у світовому масштабі збільшилася на 26%, а чисельність
працюючих у світі виросла лише на 16,6%.
3. Безробіття вдарило перш за все по молодих людях (від 15 до 24 рр). У 2006 р. у
світі налічувалося 86,3 млн. безробітних молодих людей – 44% загальної
чисельності безробітних у світі.
4. Розрив у рівні зайнятості чоловіків і жінок залишається значним. У 2006 р. частка
працюючих жінок, старших за 15 років, склала лише 48,9% (порівняно з 49,6% в
1996 р.). Рівень зайнятості чоловіків становив 75,7% в 1996 році і 74% в 2006 р.
5. У 2006 р. частка сектора послуг у глобальній зайнятості зросла з 39,5 до 40% і
вперше перевищила частку сільського господарства, яка знизилася з 39,7 до
38,7%. У промисловому секторі працюють 21,3% загальної чисельності
працюючих.
6. Збільшення протягом 2009 р. на 64 млн.осіб кількості людей, що живуть за межею
бідності
7. Зростання безробіття країнах в цілому на величину від 0,5% (Ірландія, США,
Ісландія) до 1% (Іспанія, країни Балтії). По світу – на 1,5%, до 8,7% (7,2% у
2008 р.)

26. Тенденції в зайнятості на регіональному рівні

РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ:
1. Найсуттєвіше зниження рівня безробіття відбулося в країнах
з розвинутою економікою і державах ЄС (в період з 2005 2006 рр. знизився на 0,6% і склав 6,2%)
2. Рівень безробіття в країнах Східної Азії склав 3,6%,
залишаючись, таким чином, найнижчим у світі.
3. Рівень безробіття в країнах Південної Азії склав 5,2%, в
країнах Південно-Східної Азії і Тихого Океану – 6,6%.
4. В країнах Ближнього Сходу і Північної Африки, як і раніше
фіксується найвищий рівень безробіття у 2006 р. - 12,2%
5. В СНД рівень безробіття серед молоді склав 18,6%. В
більшості країн серед безробітних молодих людей більше
жінок, ніж чоловіків.

27. Рівень безробіття в регіонах світу, в цілому та серед молоді, 2007 р. (МОП)

28. Розподіл зайнятих на групи за статусом, 2007 р.

29. Зростання рівня нестійкої зайнятості, дані - % від зайнятих

Country
1990
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2005
2006
2007
2008
Argentina
-
-
-
-
24.5
23.6
23.3
23.1
22.8
21.4
20.1
19
18.79
Australia
10.3
11.9
11.4
11
10.9
11
10.5
10.5
10.4
9.8
9.5
9.3
-
Austria
-
-
8.8
9
8.6
8.2
8.2
7.8
7.6
8.5
8.5
9.2
9
Brazil
29.3
35.4
-
35.8
34.6
-
-
-
-
28.4
27.2
-
-
Canada
-
-
-
-
-
-
11.4
11.2
10.6
10.2
10
10.4
-
Czech Republic
-
6.6
7.3
8.1
8
8.3
9.5
10.3
10.8
12.3
12.1
12.4
12.5
France
-
9.3
9.4
9
8.6
8.3
7.8
7.6
7.1
6.5
6.8
6.5
5.9
Germany
-
-
-
6.4
6
6
6.1
5.8
5.9
7.4
7.2
7.1
6.8
Greece
-
39.5
39.7
39.7
38.8
38.1
36.3
34.6
34
28.4
28.2
27.7
27
Indonesia
-
-
-
-
-
62.8
65.4
64
64.9
63.4
63.1
63.1
-
Italy
-
16.6
16.4
16.4
16.2
16.1
16.3
15.7
15.4
19.5
19.3
19.1
18.6
Japan
19.2
16.1
15.7
15.3
14.7
14.5
14.4
14.3
13.8
12.1
11.2
10.8
-
Netherlands, The
-
8.3
8.4
8.7
8.4
8.4
7.7
7.6
8
8.6
8.9
9.2
9.4
Russian Federation
-
1.1
1.6
2
2.2
2.9
2.9
8.2
7.7
6.2
6
5.8
-
Sweden
-
-
-
8.4
8.1
7.6
7.4
7.4
7.1
6.6
6.8
6.7
6.6
Switzerland
-
9.6
9.2
9.2
11.2
11
10.7
11
10.9
9.6
9.7
10.1
-
United Kingdom
-
9.7
10.1
10.1
9.9
9.7
9.4
9.4
9.1
10.1
10.3
10.5
10.5
Vietnam
-
-
-
-
82.1
81
78.6
80.9
80.1
-
-
-
-

30. 5. Україна на світовому ринку праці

Посилення територіальної міграції населення України
зумовлюється такими причинами:
1) структурною перебудовою економіки;
2) нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими
відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі і
в місті, в різних регіонах країни;
3) різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;
4) інтенсифікацією міграційних процесів на національному
ґрунті;
5) розширенням зовнішньоекономічних зв'язків України, а також
лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

31. Головні чинники масової еміграції

Головні чинники масової еміграції:
1)
2)
3)
4)
велика різниця в умовах життя і рівні заробітної
плати в Україні й країнах Заходу;
відсутність перспектив професійною зростання
для багатьох здібних людей;
економічна нестабільність у країні й
невизначеність шляхів виходу з неї;
відсутність безпеки громадян.

32. Переваги від міграції робочої сили

Переваги України від міграції робочої сили:
1) знизити рівень безробіття і пом'якшити таким
чином соціальну напруженість у суспільстві;
2) значну частину заробітної плати емігранти
переказуватимуть на батьківщину, що поповнить
валютний фонд країни;
3) розроблені МОП рішення дають Україні право
ставити питання про отримання компенсації за
підготовку робочої сили від країн — можливих
користувачів її трудових ресурсів.

33. Канали припливу іммігрантів

Можливі канали припливу іммігрантів:
1) повернення на батьківщину частини тих українців, котрі
живуть і працюють у Росії, інших країнах, що утворилися на
теренах колишнього Союзу;
2) рееміграція патріотично налаштованих представників
далекого зарубіжжя, які проживають у Північній та Південній
Америці, Австралії та інших країнах світу;
3) запрошення за потреби на роботу спеціалістів і робочих
кадрів з різних країн Європи, Азії, Америки за ліцензіями;
4) в'їзд біженців, які рятують своє життя, а також повернення
раніше депортованих народів (кримських татар, німців).

34. Україна: кількісні виміри

Кількість українців та їх частка у загальній чисельності іммігрантів,
що проживають в окремих країнах ЄС-27 станом на кінець 2008 року
Чисельність українців у
країні призначення, осіб
Частка українців у загальній
чисельності іммігрантів
країни призначення, у %
2200
8,8
Чехія
103 400
29,7
Греція
22 300
2,5
Італія
132 700
3,9
Латвія
2600
0,6
Литва
2600
6,1
Угорщина
17 300
3,9
Польща
6 100
10,6
Португалія
39 600
8,9
Словаччина
3 700
9,2
Словенія
1 100
1,5
Назва країни
Болгарія
Джерело: Офіційні дані Євростату.
http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-09-094/EN/KS-SF-09-094-EN.PDF.

35. Тема 8. Міграційні процеси

1. Сутність, причини і види міжнародної трудової
міграції.
2. Етапи розвитку міжнародної міграції.
3. Напрямки міграції робочої сили. Світові
міграційні центри.
4. Економічні і соціальні наслідки міжнародної
трудової імміграції та еміграції.
5. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
6. Україна в світових міграційних процесах.

36. Міграція робочої сили

Міграція робочої сили (або трудова
міграція) як одна із форм міжнародних
економічних відносин являє собою
переміщення (переселення) працездатного
населення за межі країни.
Як економічна категорія міграція робочої сили
є безпосереднім проявом існування
міжнародного ринку праці, що охоплює
різноспрямовані потоки мігрантів, які
перетинають національні кордони внаслідок
нерівного як кількісного, так і якісного
розподілення світових трудових ресурсів.

37. Кількісні виміри міграційних процесів

кількість емігрантів, що виїхали з конкретної країни за
певний проміжок часу;
кількість іммігрантів, що прибули до країни;
співвідношення емігрантів і іммігрантів (міграційне
сальдо);
кількість емігрантів (іммігрантів) за професіями,
спеціальностями, галузями, віком тощо;
питома вага іммігрантів в загальній чисельності зайнятих
у країні взагалі і в окремих галузях.
середня оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів
взагалі і в розрізі окремих галузей та її
співвідношення з оплатою праці резидентів;
річна сума та питома вага приватних переказів
емігрантів в платіжному балансі країни тощо.

38. Класифікація форм міграції за основними ознаками

Причини
економічні (виробничі потреби, рівень життя, висока
(мотиви,
заробітна плата тощо)
фактори соціальні (вступ в брак, стан здоров’я і рекреація тощо)
)
міграції
політичні (переслідування за політичні погляди, незгода із
політичним режимом)
інші (форс-мажорні обставини, зокрема війни, засухи,
повені, а також релігійні переконання, расові проблеми
тощо)
Просторови внутрішня (всередині країни, а саме між селом і містом, між
й
містами, регіонами)
характер
зовнішня (за межі країни)
міграції
Часова
ознака
міграції
остаточна (виїзд назавжди)
тимчасова або ротаційна, в тому числі сезонна (наприклад,
збір врожаю)
маятникова (регулярні пересування з пункту постійного
проживання до місця роботи. Праця українських і
російських шахтарів на норвезькому острові

39.

Напрямок
руху
мігрантів
:
еміграція (виїзд)
імміграція (в’їзд)
рееміграція (повернення мігрантів на батьківщину,
інколи – виїзд у третю країну)
Законність
Легальна
перетину нелегальна
кордонів
:
Організацій
на
ознака:
добровільна, в тому числі самодіяльна, і організована,
наприклад, робота за контрактом
Якісний
склад:
робітники, в тому числі промислові,
сільськогосподарські, а також без певної професії
примусова (вивіз чорних рабів з Африки до Америки в
період 1650-1850 рр., поневільна праця
військовополонених і остарбайтерів на підприємствах
Німеччини та інших країн поневільної Європи під час
ІІ світової війни).
фахівці, в тому числі вищої кваліфікації
представники ліберальних професій (актори, музиканти,
письменники, художники)

40. 2. Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили

Стародавні
цивілізації
Економічна могутність усіх стародавніх цивілізацій була
створена за рахунок праці примусово переміщених
великих мас людей
Середні віки
Найбільш популярною формою міграції в Європі була
наймана військова служба
Кінець XV –
початок XVІ
ст. до другої
половини ХІХ
віку, первісна
або “стара”
міграція
Великі географічні відкриття. Чітка спрямованість двох
основних міграційних потоків:
1) із Старого Світу до Нового (Північна та Південна
Америка, Вест-Індія);
2) примусовий вивіз рабів з Африки до Америки.

41. Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили

60-ті роки ХІХ Зниження кількості емігрантів з Англії, Іспанії,
століття до ІІ
Нідерландів, Португалії і стрімке зростання – з
світової
Австро-Угорщини, Росії, Німеччини, Італії.
війни
Наприкінці ХІХ століття відбувалась масова
еміграція нацменшин (фіннів, поляків, прибалтів,
українців) з Росії до США, Канади, Австралії, Нової
Зеландії, Південної Африки і Аргентини. Масова
еміграція солдат і офіцерів Білої Армії, дворян,
інтелігенції, промисловців, чиновників після
більшовицької революції 1917 року і громадянської
війни в Росії.
ІІ світова війна
Насильницьке переміщення військовополонених і
остарбайтерів, численні потоки біженців.

42. Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили

Сучасний етап:
1945 рік по
сьогоднішній
день
Характерні риси:
- масовість (від 35 млн. робітників-мігрантів на
початку 1990-х рр. до 195 млн.мігрантів на початку
2009 р.);
- виникнення більш-менш стабільних центрів
привабливості;
- зростання кількості нелегальних мігрантів;
- посилення адміністративно-правового регулювання
міграційних процесів;
- зростання кількості мігрантів серед наукової
інтелігенції і творчої молоді (“brain-drain” – англ.);
- диверсифікація міграційних потоків.

43.

Етапи міграційних процесів (1945 – 1973)
Стрімке зростання прибулих в метрополії з колишніх колоній і домініонів. Так, до 1970 року у
Францію емігрували 600 тис. алжирців, 140 тис. марокканців, 90 тис. тунісців та сотні
тисяч із Сенегалу, Малі, Того, Нігеру та багатьох інших країн. До Англії, наприклад, з
1946 року по 1959 рік прибуло тільки з Ірландії 350 тисяч осіб.
Час створення, становлення і ліквідації так званої “системи гостьових робітників” (“guestworker
system”), яка в найбільш організованому класичному вигляді була впроваджена у
Німеччині (ФРН): Федеральний Офіс Праці здійснював організований набір (вербування)
робочої сили, перевіряв виробничі навички робітників, здійснював медичні експертизи
тощо. Підприємці компенсували всі фінансові витрати Федерального Офісу і
використовували робітників у виробництві. Умови найму були юридично закріплені у
двосторонніх угодах між ФРН та країнами-експортерами: спочатку з Італією, пізніше – з
Грецією, Туреччиною, Марокко, Португалією, Тунісом і Югославією. Це сприяло
масовому збільшенню числа мігрантів. В ФРН їх кількість становила: 1956 рік – 95 тис.;
1966 рік – 1 млн. 300 тис.; 1973 рік – 2 млн. 600 тис. осіб. Аналогічні явища
спостерігалися і в інших країнах. Так, з 1950 по 1970 рік кількість емігрантів у Франції,
Великій Британії та Швейцарії зросла відповідно з 2 млн. 128 тис. до 3 млн. 339 тис., з
1 млн. 573 тис. до 3 млн. 968 тис. і з 279 тис. до 983 тисяч. Загострення соціальноекономічних проблем, політичні та деякі інші чинники призвели до ліквідації
“guestworker system” в 1973 році.
Виникнення незалежних держав внаслідок краху колоніальної системи зумовили появу
зворотних потоків мігрантів, насамперед, з числа інтелігенції з метрополій до колишніх
колоній і домініонів.
Серед причин міграції цього періоду переважають економічні, що пов’язані з пошуком
забезпеченого, заможного життя.
Диверсифікація потоків як за географічним походженням мігрантів, так і країн-реципієнтів. К
70-м рокам в загальній кількості іммігрантів поступово зростає доля прибулих з Африки,
Азії та Латинської Америки і відповідно знижується доля європейців.

44.

Етапи міграційних процесів (з 1973 р. – наш час)
Поступово скорочується міграція робочої сили у Західну Європу і
збільшується у країни Північної і Південної Америки, Австралії та
деякі інші, і відбувається одночасна трансформація країн
Південної Європи з еміграційних в імміграційні.
Стрімко зростає кількість іммігрантів у нафтодобувних країнах
Близького Сходу.
Посилюються масові потоки біженців внаслідок політичних, релігійних
та різних форс-мажорних обставин. Ще в 1956 році європейці
вперше з часів ІІ світової війни знов зіткнулись з таким явищем,
як біженці з Угорщини, а в 1968 році – з Чехословаччини. 90-ті
роки увійшли в історію як драматичні для громадян колишньої
Югославії, Албанії, жителів Ефіопії і Еритреї, деяких країн
Африки і курдів, Афганістану та Іраку.
Нова геополітична ситуація в Європі, викликана колапсом
Радянського Союзу, появою нових незалежних країн, крахом
комуністичних режимів в країнах Східної Європи і Балтії і
утворення СНД призвели в 90-і роки до нової хвилі мігрантів у
різні країни світу, насамперед, до Західної Європи, а також до
США, Ізраїлю, Аргентини, Австралії, Канади та в деякі інші.

45. Масштаби та напрями сучасних міграційних процесів

Основні причини міграційних процесів:
1. Незадовільні економічні умови життя працездатного
населення в країнах еміграції;
2. Стабільно високий рівень з\п в країнах імміграції;
3. Сприятливі соціальні умови для більш повної
реалізації своїх можливостей в країнах імміграції;
4. Природні катаклізми в країнах еміграції;
5. Політичні причини;
6. Військові причини;
7. Національні причини;
8. Культурні причини тощо.

46. Закономірності розвитку міграції

1. Переважання міжнародної міграції робочої
сили у загальному обсязі міграційних
потоків;
2. Зростання демографічних факторів
розвитку ММРС;
3. Розширення географії ММРС;
4. Розширення масштабів ММРС;
5. Збільшення обсягів нелегальної робочої
сили
6. Збільшення частки висококваліфікованих
спеціалістів у міграційних потоках;
7. Глобальний та інтенсивний характер ММРС

47. 3. Напрями міграції робочої сили. Центри тяжіння міграції

1. Міграція з країн, що розвиваються до
промислово розвинених країн;
2. Міграція в межах промислово розвинутих
країн;
3. Міграція робочої сили в між країнами, що
розвиваються;
4. Міграція з колишніх соціалістичних країн
до промислово розвинутих;
5. Міграція наукових працівників,
кваліфікованих спеціалістів із промислово
розвинутих країн до країн, що
розвиваються.

48. Центри тяжіння робочої сили

Європа (72,6 млн осіб в Європі та Центральній Азії – 8,8%
населення Європи; Росія – 12 млн емігрантів та іммігрантів)
Західна та Центральна Європа – 51 млн мігрантів
Німеччина – 10,8 млн, Франція – 6,7 млн, UK – 6,5 млн,Іспанія
– 6,4 млн, Італія – 4,5 млн.
США та Канада (50 млн. осіб, 2/3 всіх мігрантів з Латинської
Америки прямує до США)
Іноземці складають 21,3% населення Канади, 13,5%
населення США (42,8 млн), 75% мігрантів мешкають у семи
штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, НьюДжерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. Каліфорнія - 25%
населення. Всього 20,2 млн з Латинської Америки, 10,4 млн
з Азії, 5 млн з Європи – (1960-7,3 млн з Європи). Країни:
Мексика, Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індія, колишні
республіки СРСР і Домініканська Республіка.
Нафтодобувні країни Близького Сходу (26,6 млн.мігрантів –
11,5% населення регіону)
Основні країни-донори: Індія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни
та деяких інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар –
95%; Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман –
40%; ОАЕ – 37%.

49. Центри тяжіння робочої сили 2

Латинська Америка (52% всіх емігрантів з регіону до США –
з Мексики)
Загальна чисельність – 7,5 млн у 2010 р.: Аргентина (1,4 млн)
та Венесуела (1 млн).
Австралія (4,7 млн., 22% населення; 2,8 млн. іноземних
робітників) та Нова Зеландія (1 млн., 22,4%)
Австралія: з Нової Зеландії, Індії, Китаю, Південної Африки
Нова Зеландія: з Австралії, Британії, Індії, Китаю
Азійсько-Тихоокеанський регіон (27,5 млн., 13% всіх
мігрантів); 37% мігрантів прямують до ОЕСР, 43% - в
регіоні
Реципієнти: Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг,
Малайзія, Сінгапур, Тайвань. Донори: Китай, Бангладеш,
Індія, Таїланд, Лаос, В’єтнам, Філіппіни.
Африка (19 млн у 2009 р.)
В Північній Африці: Лівія (з Єгипту), Алжир. На півдні –
Південна Африка (з Мозамбіку, Намібії). В Західній Африці Нігерія, Кот Д’Івуар, Гана (донори: Гана, Чад, Бенін, Того,
кабо-Верде).

50. Показники міграції, 1990-2010 рр.

51. Деякі показники міграції http://hdrstats.undp.org/en/indicators/

Показники міграції – лідери та аутсайдери серед країн
Місцезнаходження
мігрантів, 2005 р.
1. США
Кількість
мігрантів
(тисяч осіб)
39,266.5
Місцезнаходження
мігрантів, 2005 р.
Частка іммігрантів у
населенні країни (%) 2005
1. Катар
80.5
4. Андорра
63.1
29. Ірландія
14.8
31. Австрія
14.0
1. США
39,266.5
34. США
13.0
3. Німеччина
10,597.9
35. Німеччина
12.9
4. Франція
6,478.6
37. Швеція
12.3
164. Ліхтенштейн
11.9
129. Японія
1.6
182. Ватуату
1.0
182. КНР
0.0
Глобальні показники
країни ОЕСР
97,622.8
країни ОЕСР
8.4
Країни з найвищим
рівнем розвитку
107,625.9
Країни з найвищим
рівнем розвитку
11.1
В світі
195,245.4
В світі
3.0

52. Перекази мігрантів в 1990-2010 рр., млрд. дол. США, 2007 – 370 млрд.дол.США, 2009 – 316 млрд.дол.США

160 167
116
99
20
07
20
05
20
04
20
03
20
02
85
20
01
20
00
19
99
19
98
19
97
19
96
19
95
19
94
19
93
19
92
19
91
19
90
40 42
34
31
62
57
53
72 69 73 77

53.

Імміграція
Table 5: Immigrants
Destination of migrants
Immigrant stock
(thousands)
Destination of migrants
Immigrants as a share of
population (%) 2005
1. United States
39,266.5
1. Qatar
80.5
2. Russian Federation
12,079.6
20. Kazakhstan
19.6
9. Ukraine
5,390.6
39. Ukraine
11.5
165. Malta
11.7
155. Romania
0.6
182. Vanuatu
1.0
182. China
0.0
Central and Eastern
Europe and the
CIS
30,993.2
Central and Eastern
Europe and the
CIS
5.1
Medium human
development
40,948.6
Medium human
development
0.8
World
195,245.4
World
3.0
Global aggregates

54.

Еміграція
Table 4: Emigrants
Origin of migrants
Emigration rate
(%)
Major continent of destination
for migrants
(%)
1. Antigua and Barbuda
45.3
Asia
46.6
13. Bosnia and Herzegovina
25.1
Europe
82.7
48. Tajikistan
11.4
Europe
55.6
49. The former Yugoslav Republic of
Macedonia
11.3
Europe
52.8
50. Ukraine
10.9
Europe
79.7
54. Kyrgyzstan
10.5
Europe
87.8
Central and Eastern Europe and the CIS
9.5
Europe
69.9
Medium human development
1.9
Asia
43.3
World
3.0
Europe
33.4
Global aggregates

55.

Перекази мігрантів
Table 6: Remittances
Total remittance inflows
(US$ millions)
Remittances per capita
(US$)
1. India
35,262
1. Luxembourg
3,355
7. Poland
10,496
7. Bosnia and Herzegovina
640
69. The former Yugoslav Republic of
Macedonia
131
11. Romania
8,533
75. Malta
99
21. Ukraine
4,503
77. Ukraine
97
24. Russian Federation
4,100
101. Hungary
41
Central and Eastern Europe and
the CIS
49,618
Central and Eastern Europe and the CIS
114
Medium human development
189,093
Medium human development
44
World
370,765
World
58
Global aggregates

56. Перекази мігрантів: 10 країн

57. Кількісні та якісні виміри сучасної трудової міграції

1. У 2005 р. - 191 млн. чол., з яких 115 – промислово
розвинуті країни, і лише 75 – країни, що розвиваються.
2010 р. - 214 млн. осіб (130 млн. та 84 млн. відповідно)
2. У 1990 р. 3\4 всіх мігрантів проживали у 30 країнах
світу, у 2005 р. – у 28, у 2010 – у 27.
3. У 2010 р. 61% всіх мігрантів - розвинені країни світу.
33% - у Європі, 28% - у Азії, 24% - у Північній Америці,
9% - у Африці, по 3% - у країнах Латинської Америки та
Океанії.
4. Мігранти складали 20% населення у 41 країні світу
2005 р., 2010 – 20% населення у 47 країнах світу.
5. Очікується, що 20% всіх мігрантів 2010 р. припадатиме
на США, 6% - на РФ, 5% - на Німеччину, по 3% Канаду та Саудівську Аравію.
6. Жінки-мігранти складають половину всіх міжнародних
мігрантів, до 2010 р. їх частка в міграції до розвинених
країн зросте до 52%.

58. 4. Позитивні наслідки міграції для країн

Експортерів
Знижується напруга на внутрішньому
ринку праці завдяки експорту надлишкової
робочої сили.
Зростають надходження до бюджету у
вигляді податків з фірм-посередників.
Збільшуються валютні надходження до
країни за рахунок приватних переказів
емігрантів.
Зростає рівень життя і добробут залишених
вдома членів сімей і утриманців мігрантів
за рахунок переказів і речових
відправлень.
Збільшуються можливості приватного
інвестування завдяки поверненню на
батьківщину (після ротації) особистих
коштів, засобів виробництва тощо
мігрантів.
Підвищується техніко-економічний рівень
виробництва внаслідок праці більш
кваліфікованих емігрантів, що
повертаються на батьківщину з
розвинених країн.
З’являється можливість створення
високоприбуткової галузі з експорту
робочої сили.
В окремих випадках, якщо це передбачено
двосторонніми угодами, держава може
отримувати компенсацію за використання
імпортованих трудових ресурсів.
Імпортерів
Стимулюється розвиток виробництва
внаслідок екстенсивного збільшення
робочої сили.
Зростає конкурентоспроможність
продукції завдяки використанню
більш дешевої праці іммігрантів.
Знижуються витрати на підготовку та
перекваліфікацію власних кадрів, в
тому числі вищої кваліфікації.
Заповнюються вакансії в
непрестижних сферах і галузях
економіки.
Під час криз знижується соціальна
напруга за рахунок звільнення
іммігрантів і заповнення вакансій
робітниками-резидентами.
Зменшується бюджетне
навантаження завдяки економії
коштів по пенсіям та соціальним
пільгам.
Зростає продуктивність праці
робітників і ефективність
виробництва в цілому за рахунок
конкуренції на ринку праці.
Покращується демографічна ситуація
в “старіючих” країнах, а в деяких – і
генофонд нації.

59. 4. Негативні наслідки для країн

Експортерів
Зменшуються можливості
власного розвитку внаслідок
відтоку кваліфікованих кадрів і
фахівців (“втрата розумів”) в
більш привабливі країни.
Знижується загальна
конкурентоспроможність на
власному ринку праці в
результаті відтоку
кваліфікованих, молодих кадрів.
Виникає можливість
приховування мігрантами
доходів і ухилення від податків
щодо країн, які не мають між
собою двосторонніх угод про
уникнення подвійного
оподаткування.
Зменшуються надходження до
бюджету як слідство скорочення
кількості потенційних платників
податків.
Імпортерів
Посилюється напруга на
ринку праці щодо робітниківрезидентів за рахунок найму
більш дешевої іноземної
робочої сили.
Зростають витрати на
соціальний захист
іммігрантів.
Здійснюється відтік за кордон
валютних коштів у вигляді
переказів іммігрантів.
Збільшується загроза
загострення
міжнаціональних,
міжетнічних, міжконфесійних
та інших соціальних проблем.
Погіршується криміногенна
ситуація в країні.

60. 5. Регулювання міжнародних міграційних процесів

Корпоративни
й
Кожна державна або приватна компанія в
межах існуючого зовнішнього правового
поля має свою власну стратегію і тактику
залучення і використання іноземної
робочої сили
Національний
Сукупність державних нормативно-правових
актів і адміністративних рішень щодо
еміграційної або імміграційної політики
Міждержавний Регулювання відбувається на підставі
або
укладених двосторонніх або
міжнаціональн
багатосторонніх договорів (угод)
ий
Наддержавний Законотворча процедура з боку
або
наднаціональних політико-економічних
наднаціональн
інтеграційних угрупувань
ий

61. Методи регулювання ММРС

1. Адміністративно-правові
методи
А) законодавство про
юридичний, правовий та
професійний статус
іммігрантів
Б) національні служби імміграції,
які проводять
- контроль за в'їздом
іммігрантів до країни
- видають дозвіл на в'їзд на
роботу
- видають дозвіл на
перебування іммігрантів у
країні
В) міжурядові угоди з
регулювання міжнародної
міграції робочої сили
2. Економічні методи
А) Вербування іноземних
робітників, що включає такі
стимули для імміграції:
надання роботи,
порівняно високий рівень
заробітної плати,
житлові умови,
отримання кваліфікації й освіти,
надання медичного
обслуговування
Б) Залучення приватних
посередників до вербування
іммігрантів
В) Видача ліцензій, які
дозволяють вербувати
працівників за кордоном.

62.

Міжнародні організації в сфері регулювання
міжнародних міграційних процесів
Міжнародна організація праці
(МОП)
Спеціалізована структура ООН, яка нараховує 170 держав-членів.
Цією організацією було ініційовано розробку і ухвалення
більше 350 документів (конвенцій і рекомендацій) щодо
міжнародної регламентації переміщення, працевлаштування,
соціального захисту працюючих
Комісія ООН по
народонаселенню
Має в своєму розпорядженні кошти спеціального фонду, який
частково використовується для субсидування національних
програм щодо міграції
Організація ООН з питань
освіти, науки і культури
(ЮНЕСКО)
Розробляє, зокрема, документи щодо освіти мігрантів та членів їх
сімей
Всесвітня організація охорони
здоров’я (ВООЗ)
Спеціалізована структура ООН. Розробляє спеціальні норми щодо
здоров’я мігрантів
Міжнародна організація з
міграції (МОМ)
Розробляє довготермінові програми у сфері регулювання міграції,
сприяє вирішенню національних міграційних проблем,
займається питаннями переселення, працевлаштування та
соціального захисту біженців. З 1949 по 1989 роки мала назву
Міжнародна організація у справах біженців
Управління верховного комісара
у справах біженців (УВБК)
при ООН
Вирішує питання захисту прав біженців, їх репатріації тощо
Система постійного нагляду за
міграцією (CONEMI)
Координує діяльність національних імміграційних управлінь 29
провідних країн світу (членів ОЕСР)
Міжнародний комітет з питань
міграції (СІМЕ)
Сприяє захисту прав мігрантів в країн Західної Європи

63. 6. Україна в міграційних процесах

ПРИЧИНИ територіальної міграції:
1) структурна перебудова економіки і пов'язані з нею
зростання безробіття, процеси роздержавлення власності
й приватизації, які супроводжуються збільшенням
мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і
географічним переливанням;
2) нерівномірність в розміщенні продуктивних сил, суттєві
відмінності в соціально-економічних умовах життя в селі і
в місті, в різних регіонах країни;
3) різке погіршення екологічної ситуації в окремих
регіонах;
4) інтенсифікація міграційних процесів на національному
ґрунті;
5) розширення зовнішньоекономічних зв'язків України, а
також лібералізація режиму виїзду громадян за кордон.

64. Міграція населення в Україні протягом 2008-2010 рр.

У межах України
прибулих
Україна
Зовнішня міграція
вибулих
прибулих
вибулих
2010
2008
2010
2008
2010
2008
2010
2008
652639
673467
652639
673467
30810
37281
14677
22402
До України – 5,3 млн. мігрантів, виплати сягнули 5,8 млрд.дол.США у 2008 р.,
4,7 млрд.дол.США у 2009 р. - http://www.iom.int/jahia/Jahia/world-migrationreport-2010 (Доповідь про світову міграцію)
З України – 4,5 млн. мігрантів (1,7 млн. – у ЄС) – за даними "Caritas
International". Припливи переказів у 2008-2009 рр. – 4,5 млрд.дол.США

65. Міграція населення України за напрямами та вибраними регіонами

Число
Число
Приріст
прибулих
вибулих
(скорочення)
2008
2007
2008
2007
2008
2007
З країнами СНД
Україна
29551
34961
14770
20344
14781
14617
Автономна Республіка Крим
3978
4594
1506
2132
2472
2462
Дніпропетровська
1578
1661
923
1244
655
417
Донецька
3509
4213
2560
3284
949
929
Одеська
4021
7142
590
778
3431
6364
Харківська
1830
1855
1028
1152
802
703
м.Київ
1857
1967
389
473
1468
1494
З іншими країнами світу
Україна
7730
11546
7632
9325
98
2221
Харківська
2188
1708
1257
1100
931
608
м.Київ
1761
1809
1174
1133
587
676
29669
14879
16838
Всього по Україні
Разом
37281
46507
22402
До країн СНД, %
79,27%
75,17%
65,93%
68,57%
До інших країн, %
20,73%
24,83%
34,07%
31,43%

66. Дані вибіркового обстеження українських мігрантів, 2004-2008 рр.

Всього
Кількість трудових
мігрантів, тис.осіб
Місто
Село
Жінки
Чоловіки
1476,1
803,2
672,9
484,8
991,3
Російська Федерація
48,1
49,0
47,0
30,0
57,0
Італія
13,4
13,3
13,7
25,1
7,7
Чеська Республіка
11,9
8,4
16,0
10,5
12,5
Польща
8,0
6,6
9,6
10,6
6,7
Угорщина
3,2
2,8
3,6
2,7
3,4
Іспанія
2,7
3,5
1,8
3,8
2,2
Португалія
2,6
2,6
2,6
3,3
2,3
Інші країни
10,1
13,8
5,7
14,0
8,2
у тому числі за країнами
призначення, у % до
підсумку

67. Переважають сезонні міграції

Всього,
тис.осіб
у тому числі за тривалістю перебування ( місяців), у
%
до 1
від 1 до 3
від 3 до 6
від 6
до 12
понад 12
1476,1
10,4
37,2
17,6
18,6
16,2
Російська
Федерація
710,3
10,8
46,5
17,6
17,0
8,1
Італія
198,3
1,6
10,0
7,9
41,3
39,2
Чеська Республіка
175,1
15,6
29,6
32,6
12,9
9,3
Польща
118,1
17,6
55,5
17,4
6,0
3,5
Угорщина
47,0
16,4
62,5
10,6
0,0
10,5
Іспанія
40,0
0,0
11,7
2,7
29,0
56,6
Португалія
39,0
3,1
5,8
3,3
39,0
48,8
Інші країни
148,3
10,9
29,9
19,8
10,4
29,0
Кількість трудових
мігрантів
з них за країнами
призначення

68. За віковими групами та країнами призначення

Всього,
тис.осі
б
Кількість трудових
мігрантів
1264,3
у тому числі за віковими групами
(років),
у%
15-24
14,9
25-34
35-49
50 і
старше
Середній
вік, років
28,8
44,4
11,9
36
30,8
42,4
10,2
35
з них за країнами
призначення
Російська
Федерація
597,9
Італія
186,7
7,1
23,1
49,0
20,8
40
Чеська Республіка
150,5
12,2
39,4
39,7
8,7
36
Польща
82,0
12,4
24,8
45,8
17,0
38
Угорщина
47,0
13,6
24,7
53,2
8,5
38
Іспанія
40,0
4,8
17,9
70,0
7,3
37
Португалія
36,2
15,2
22,3
61,1
1,4
38
Інші країни
124,0
26,7
23,8
35,2
14,3
35
16,6

69. Деякі інші характеристики

Переважають чоловіки та жінки у віці 40-59 рр., одружені та заміжні
Переважання людей з повною загальною середньою освітою (63,5%
серед чоловіків, 53,4% серед жінок)
Натомість серед осіб з вищою освітою 10,1% чоловіків, 20,1% жінок,
біля 11% у середньому)
З дозволом на проживання та роботу (30% та 34%) або тільки
реєстрацію (43% та 32%)
Найповнішою мірою правовий статус трудових мігрантів було
оформлено у Чеській Республіці, Португалії та Іспанії – більше
половини трудових мігрантів з України, які працювали в цих країнах,
одержали дозвіл на проживання та на роботу. В Італії відповідна
частка становила 31,9%, в Угорщині, Польщі, Російській Федерації –
близько 22%
Переважають західні регіони України
Переважають наймані працівники у сфері домогосподарств та на
підприємствах
Всього
Кількість трудових
мігрантів, тис.осіб
1264,3
Північ
79,2
Центр
104,7
Південь
103,6
Схід
212,2
Захід
764,6

70. Розподіл мігрантів за видами економічної діяльності

Всього
Кількість трудових
мігрантів, тис. осіб
Місто
Село
Жінки
Чоловіки
1264,3
681,5
582,8
424,0
840,3
Сільське господарство
8,5
7,9
9,1
8,5
8,4
Промисловість
5,4
5,4
5,6
5,1
5,7
51,6
44,6
59,8
19,8
67,6
Оптова й роздрібна торгівля
8,1
12,3
3,2
14,6
4,8
Діяльність готелів та
ресторанів
2,9
4,0
1,5
6,8
0,9
Діяльність домашніх
господарств
16,3
16,0
16,8
36,1
6,4
7,2
9,8
4,0
9,1
6,2
у тому числі за видами
діяльності, у % до
підсумку
Будівництво
Інші види економічної
діяльності

71. Розподіл за сферами та кваліфікацією

Все зайняте
населення
України (2007 р.)
Трудові мігранти
Всього
100,0
100,0
керівники, професіонали,
фахівці, технічні
службовці
35,2
6,0
робітники сфери торгівлі та
побутових послуг
13,6
16,5
кваліфіковані робітники в
інших видах діяльності
26,5
44,3
найпростіші професії
24,7
33,2

72. Заробітки мігрантів у 2007 р.

Всього,
тис.осіб
у тому числі за середньомісячним розміром
зароблених коштів (у доларах США), у %
До 250
Кількість трудових
мігрантів, які
повідомили про
середньомісячний
розмір зароблених
коштів, всього
251-500
501-1000
Заробітки
мігрантів у
середньому
Понад 1000
1185,8
3,9
20,5
41,9
33,7
817,0
Російська Федерація
556,5
3,8
25,4
48,2
22,6
745,0
Італія
172,5
0,9
3,1
18,7
77,3
1120,0
Чеська Республіка
148,6
0,5
14,6
64,0
20,9
797,0
Польща
79,2
2,4
44,1
40,7
12,8
635,0
Угорщина
45,0
23,8
28,2
40,2
7,8
535,0
Іспанія
33,4
0,0
5,4
14,4
80,2
1131,0
Португалія
30,8
0,0
17,9
25,0
57,1
969,0
Інші країни
119,8
8,7
16,5
32,6
42,2
846,0
з них за країнами
призначення

73.

Дохід українських мігрантів у країнах
міграції, дол. США на місяць

74. Безробіття в Україні протягом 2008 – 2009 рр.

Кількість зареєстрованих безробітних
тис. осіб
Середній розмір
допомоги
за місяць, гривень
Всього
з них отримують допомогу
по безробіттю
у % до населення
працездатного
віку
Січень
662,8
495,8
2,4
360,14
Лютий
671,1
496,2
2,4
391,31
Березень
639,6
469,6
2,3
391,74
Квітень
611,7
443,9
2,2
401,60
Травень
573,0
418,3
2,0
414,45
Червень
538,1
392,0
1,9
424,46
Липень
518,7
387,2
1,8
443,62
Серпень
509,5
377,9
1,8
461,09
Вересень
513,6
373,8
1,8
477,68
Жовтень
530,1
381,6
1,9
526,97
Листопад
639,9
468,2
2,3
548,58
Грудень
844,9
652,1
3,0
571,07
Січень 2009 р.
900,6
670,9
3,2
604,42

75. Вплив зміни витрат домогосподарств

С труктура сукупних витрат д омогоспод арств
%
60
50
9 місяців 2008р.
50,2 52,3
9 місяців 2009р.
40
33,3 32,4
30
20
14,3 12,1
10
1,4 1,5
0,8 1,7
На алкогольні
напої
На тютюнові
вироби
0
На харчування*
На
непрод овольчі
товари і
послуги**
Інші витрати

76. Вплив зміни доходів домогосподарств

С труктура сукупних ресурсів д омогоспод арств
54,1
52,6
Доход и від зайнятості*
24,0
27,2
Пенсії, стипенд ії, соціальні д опомоги
Доход и від особистого під собного
господ арства**
7,2
7,5
14,7
12,7
Допомога від род ичів, інших осіб та інші
над ход ження
0,0
9 місяців 2008р.
9 місяців 2009р.
10,0
20,0
%
30,0
40,0
50,0
60,0

77. Попит та пропонування робочої сили в Україні в 1999-2009 рр.

Роки
Кількість офіційно
зареєстрованих
безробітних, тис. осіб
Потреба
підприємств у
працівниках,
тис. осіб
Навантаження на
одне робоче
місце, осіб
1999
1174,5
-
24
2000
1155,2
-
17
2001
1008,1
-
11
2002
1034,2
123,9
9
2003
988,9
138,8
7
2004
981,8
166,5
6
2005
881,5
186,6
5
2006
759,5
170,5
5
2007
642,3
169,7
4
2008
844,9
91,1
10
1-е півріччя
2009 р.
2 000 (за методологією
МОП, 9,9%)
76,2
10,8 - 8,8

78. Рівень безробіття за методологією МОП у 1-у півріччі 2009 р., % до економічно активного населення, для України – у віці від 15

до 70 рр.
17,8
18,0
15,3
16,0
14,0
12,0
12,5 12,8
Євросоюз (27 країн)
10,9 11,0
10,0
8,0
6,0
4,7 4,9
6,1 6,4 6,6 6,9
5,5 5,6 5,9
7,4 7,5
7,7 7,7 7,7 8,1 8,5 9,1 9,1 9,2
9,2 9,6
4,0 3,2
2,0
0,0
я
ні
па
Іс
ія
тв
Ла
а
тв
Ли
я
ні
то
я
Ес
і
нд
на
ла
чи
Ір
ач
ов
С л ина
щ
ор
Уг
ія
ец
Гр
ія
нц
ра
Ф
а
їн
ра лія
Ук
а
уг
рт
По
я
ці
ве
Ш
а
щ
ль
По
ія
ал
Іт
гія
ль
на
Бе
и
во
ст
чч
ів
м е ія
ол
Ні
нд
ор
ля е К
ін
Ф
ен
уч
ол
Сп
а
ьт
ал
М
я
ні
му
ка
Ру
я
лі
і
уб
ар
сп
лг
Ре
Бо
ка
рг
сь
Ч е м бу
е
кс
Лю
я
ні
Да нія
е
ов
Сл
пр
Кі
я
рі
ст
ди
Ав
ан
рл
де
Ні

79. Безробітні, визначені за методологією МОП

Особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в
державній службі зайнятості), які одночасно відповідають
трьом основним умовам:
а) не мали роботи (прибуткового заняття);
б) активно шукали роботу або намагались організувати
власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що
передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки
протягом названого періоду з метою знайти оплачувану
роботу за наймом чи на власному підприємстві;
в) були готові приступити до роботи впродовж 2-х
найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за
наймом або на власному підприємстві.
До категорії безробітних відносяться також особи, які не
шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають
домовленість про початок роботи через певний проміжок
часу, а також ті, які проходять навчання за направленням
державної служби зайнятості.

80. Cередній рівень заробітної плати в Україні та країнах ЄС, євро

Країна
2004
2005
2006
2004
2005
2006
Зміни в різниці в
оплаті праці у
референтній країні
та Україні
за 2004-2006 рр.
Білорусь
124,50
167,00
…
35,50
41,00
…
…
Болгарія
150,00
166,00
181,00
61,00
40,00
17,00
-44,00
Естонія
466,00
516,00
594,00
377,00
390,00
430,00
+53,00
Латвія
314,00
350,00
430,00
225,00
224,00
266,00
+41,00
Литва
333,00
373,00
434,00
244,00
247,00
270,00
+26,00
Польща
501,00
591,00
637,00
412,00
465,00
473,00
+61,00
Росія
188,00
243,00
315,00
99,00
117,00
151,00
+52,00
Румунія
202,00
264,00
326,00
113,00
138,00
162,00
+49,00
Словенія
1120,00
1157,00
1213,00
1031,00
1031,00
1049,00
+18,00
Угорщина
578,00
638,00
648,00
489,00
512,00
484,00
-5,00
Україна
89,00
126,00
164,00
-
-
-
-
Чехія
565,00
639,00
713,00
476,00
513,00
549,00
+73,00
Середня заробітна плата
Різниця в оплаті праці
у референтній країні
та Україні

81. Заходи з міграційної політики України

1) Україна підписала Європейську конвенцію про захист прав
працівників мігрантів (1977 р.)
2) Підписано Програму забезпечення прав та інтересів громадян,
які виїжджають за кордон для працевлаштування, та усиновлених
іноземцями дітей.
3) Розроблено Стратегію демографічного розвитку України на
період до 2015 р. (2006 р.), де регулювання міграції розглядалося
як засіб уповільнення темпів депопуляції (скорочення нелегальної
міграції громадян за кордон, посилення контролю за фірмамипосередниками, збільшення можливостей легального
працевлаштування за межами держави, розроблення та виконання
програми соціальної та професійної адаптації заробітчан,
здешевлення послуг із переказу мігрантами коштів в Україну).
4) Нова редакція закону «Про зайнятість населення»
(запропоновано спеціальну статтю, присвячену сприянню
зайнятості громадян за кордоном та їхньому соціальному захисту).
5) проект Концепції державної міграційної політики України.

82. Бонус: ефекти міжнародної трудової міграції

Нехай в країні А ринок праці характеризується наступними
умовами. Крива попиту описується рівнянням: L = 400 – 20W,
а крива пропозиції: L = 240 + 12W (де L – рівень зайнятості в
млн. чол., а W – рівень заробітної плати в грошових одиницях
за годину). В країні Б криві попиту і пропозиції відповідно
описуються рівняннями: L = 240 – 6W і L = 80 +10W.
1) Визначте стан ринку праці в ситуації закритої економіки.
2) Оцініть наслідки трудової еміграції на рівні 20 млн. чол.
3) Як зміняться криві пропозиції робочої сили в обох країнах?
4) Визначте переваги і недоліки підприємців, найманих
працівників і країни в цілому.

83.

Ефекти країни А
a – виграш робітників, що залишилися в країні
a+b+c – втрати підприємців (зростання з/п)
W
S'A
b+c+d – виграш емігрантів
Сукупний ефект: a-(a+b+c)+ (b+c+d)=d
20
½*(307,2-287,5) *(5,6-5)=6 млн.гр.од.
5,6
5
SA
20
a
b c
d
DA
280
287,5
300
307,2
400
L

84.

Ефекти країни В
e – втрати робітників у В
e+f+g – виграш підприємців (зниження з/п)
W
Сукупний ефект: -e+(e+f+g)=f+g
½*(187,5-167,5) *(10-8,75)=12,5 млн.гр.од.
40
SВ
S‘В
20
10
8,75
e
f
g
DA
167,5
180
187,5
240
L