Характеристика родини Reoviridae

1. Лекція № 22 Характеристика родини Reoviridae

Морфологія вірусних часток
Фізико-хімічні властивості
Особливості реплікації
Патогенез
Особливості епідемічного
процесу ротавірусної інфекції
• Діагностика
• Профілактика

2.

Родина Reoviridae
Назва родини походить від початкових слів
"respiratory enteric orphan", що в перекладі
означає респіраторний енеральний сиротський
вірус (Себін, 1959). Раніше реовіруси
відносили до вірусів ЕСНО.
До складу родини нині входить дві підродини:
Spinareovirinae та Sedoreovirinae.

3.

Підродина Spinareovirinae
1. Рід Aquareovirus включає 6 антигенних груп (АG). Група А вміщує реовіруси американського
омара 13p2V, атлантичної сельді, В – віруси
сельді Ченук, віруси сельді, С – віруси
золотавого синця; D – віруси сома, Е – віруси
білокорового палтусу, F – реовіруси кети,
кіжуча, G – вірус американського трав’яного
коропа;
2. Рід Coltivirus- віруси колорадської кліщової
гарячки, вірус Ейч, каліфорнійського зайця,
вірус річки лосося.
3. Рід Cypovirus – містить 14 серотипів вірусів
лускокрилих, зокрема тутувого шовкопряда та
ін.;
4. Рід Orthoreovirus – ортореовіруси ссавців,
ортореовіруси птахів, ортореовіруси бабуїнів,

4.

Підродина Spinareovirinae
5. Рід Idnoreovirus – віруси дрозофіли,
плодової мошки, тощо;
6. Рід Dinovernavirus – реовірус комара Aedes
pseudoscutellaris.
Роди Fijivirus, та Oryzavirus містять віруси
рослин, а рід Mycoreovirus – віруси грибів.

5. Підродина Sedoreovirinae

1. Рід Orbivirus – вірус синього язика овець, епізоотичної
геморагічної хвороби оленів, африканської хвороби
коней, Корріпарта, Чангінола, Орунго, Кемерово та ін.;
2.
Рід Rotavirus- включає 5 антигенних груп (А-Е) та
можливо ще дві групи (F та G). А група включає
ротавіруси мавп, С, Е – ротавіруси свиней, D, F, G –
ротавіруси курей;
3. Рід Seadornavirus – вірус Банна, Кадіпіро, Лаонінг,
4. Рід Cardoreovirus – реовірус китайського мохнаторукого
краба Eriocheir sinensis;
Представники роду Mimoreovirus інфікують мікроводорості
Micromonas pusilla, а роду Phytoreovirus – вищі рослини.

6.

Морфологія

7. Морфологія

Orthoreovirus
Віріони діаметром 60–80 нм. Зовнішня ліпідна оболонка
відсутня.
Віріон може складися з 1, 2 чи трьох шарів капсомерів.
Кожна капсидна оболонка має ікосаедричну симетрію.
У випадку двошарового капсиду зовнішній капсид
складається з 32 капсомерів з діаметром 18 нм.

8.

Orbivirus

9.

10.

• Серцевина має 12 п’ятикутних фасеток, що
утворюються капсомерами внутрішнього
капсиду, в центрі яких знаходяться
відростки діаметром 10 нм з внутрішнім
каналом, через який виходять назовні
наново синтезовані молекули мРНК.

11.

12.

13.

Геном
•Геном складається з 10–12 сегментів лінійної
дволанцюгової РНК із загальною молекулярною
масою 12–20х106Да. Вміст РНК становить 14 % від
сухої маси віріону. Кожний фрагмент РНК є окремим
геном. Для виникнення інфекційного процесу
необхідна наявність усіх фрагментів РНК.

14.

15. Білки

• Віріони ортореовірусів містять від 6 до 10
поліпротеїнів, включаючи транскриптазу та
інші
ферменти
(фосфогідролаза,
гуанілінтрансфераза,
метилтрансефраза
–
необхідні для синтезу кеп-структури).
• Вісім білків є структурними: λ1 (ген L1), λ2
(L2), λ3 (L3), μ1 (M1), μ2 (M2), σ1 (S1), σ2(S3),
σ3 (S4).
• Три поліпептида (μ1С, σ1 та σ3) входять до
складу зовнішнього капсиду, а п’ять – до
складу серцевини.

16.

• Білок σ1 забезпечує зв’язування з
клітинними рецепторами, він також є
вірусним гемаглютиніном.
• Це основний типоспецифічний антиген.
• Білок μ1С забезпечує проникнення
віруса в клітину та його поширення в
організмі. Він утворюється шляхом
протеолітичного нарізання білка μ1.

17. Orbivirus, Reovirus

• структурні вірусні білки (VP):
зовнішній\внутрішній капсид: VP4 та VP7
серцевина: VP2, VP6, VP1, VP3
• неструктурні білки (NSP): NSP1-5
VP4 та VP7 визначають серотип вірусу

18.

• Ліпіди у структурі віріонів не виявлені.
• Вуглеводи
входять
до
складу
глікопротеїнів зовнішнього капсиду.

19. Фізико-хімічні властивості

• М=13025 x 103 кДа. Щільність у градієнті
хлориду цезію 1,36–1,39 г/см3. Коефіцієнт
седиментації 740S.
• Віруси стійкі до нагрівання при температурі
56 °С впродовж 2 годин, стабільні при рН 2,2–
8, стійки до ефіру та детергентів. Відносно
стійки до дії ряду хімічних речовин, у тому
числі до 3 % розчину формаліну та 1 %
розчину перекису водня.

20.

Проникнення в клітину

21.

22.

Реплікація

23.

Репродукція
• Рецептори : для RV-A- Integrins, а для PoRV- Sialic
acids .
• Проникнення
за
рахунок
клатрин-залежного
рецепторного ендоцитозу .
•Часткове роздягання у ендо-лізосомах (втрата
зовнішнього шару VP4-VP7) та проникнення у
цитоплазму за рахунок премеабілізації лізосомних
мембран.
• Рання транскрипція вРНК за рахунок вірусної РНКполімерази відбувається всередині субвірусних часток.
•Новосинтезовані (+) мРНК транспортуються у
цитоплазму та транслюються. Реасортація відбувається
під час ранньої транскрипції.

24.

• Пізня
транскрипція
відбувається
недозрілих віріонів нащадків.
всередині
•Збірка вірусних часток у цитоплазмі чере 6-7 год
після інфікування
•Брунькування з ЕПР у цитоплазму (набуття 3-го
шару) відбувається одночасно з лізисом клітини.

25.

ЦПД

26. Біологічні властивості

• Реовіруси мають широкий спектр хазяїв.
• Вони виділені від ВРХ, мавп, собак, курей, мишей,
диких птахів, москитів, рослин.
• Ротавіруси
найчастіше
є
збудниками
гастроентеритів у дітей та у молодих тварин.
• Рота- та реовіруси передаються прямим шляхом, а
орбівіруси та вірус колорадської кліщової гарячки
переносяться членистоногими.
• Орбівіруси передаються за допомогою кліщів,
москитів та комарів і викликають хвороби з
природною осередковістю.

27.

Ротавіруси
Estimated global distribution of the 800,000 annual deaths
caused by rotavirus diarrhea.

28. Ротавіруси

• Найчастіша причина спорадичних важких випадків
дегидратационной діареї у маленьких дітей (пік
захворювання у дітей 3-15 місяців).
• 7 груп (A-G). Найбільшого значення в розвитку патології
має віруси групи А, меншого В та С.
• Висока контагіозність;
• Більшість інфікувань відбувається фекально-оральним
шляхом.
• Дорослі можуть бути інфіковані після тісного контакту з
інфікованою немовлям. У дорослих людей захворювання
протікає в легкій формі. Інкубаційний період - 1-3 дні.
• У зоні помірного клімату більшість інфікувань
відбувається взимку.

29.

• Уражуються епітеліоцити верхньої 2/3 частини
12-палої кишки.
• інфекційні частки звільнюються у просвіт кишечнику
та в подальшому реплікуються у дистальних відділах.
•Викликає у дітей сувору діарею, біль у животі та
блювання.
•Інкубаційний період 2 дня та 3-8 днів водянистої
діареї.
• Смертність щорічно більше 600,000 дітей у світі.

30.

Патогенез ротавірусної інфекції

31.

Патогенез ротавірусної інфекції

32.

Патогенез ротавірусної інфекції

33.

Діагностика
• виявлення АГ ІФА у фекаліях
• RT-PCR не є поширеною

34. Терапія та профілактика

• Неспецифічна терапія – застосування
регідратуючої терапії для попередження
зневоднення організму.
• В/В введення рідин провидиться лише у
тяжких випадках ураження немовлят.
• Імунізація

35.

Специфічна профілактика ротавірусної інфекції
• Моновалентні вакцини
- Live attenuated vaccine derived from nonhuman
host rotaviruses such as bovine and rhesus
• Реосортантні вакцини
- animal-human reassortants expressing
VP7 proteins used as immunogens such
as rhesus-human reassortant or
bovine-human reassortant vaccines

36. Вакцини

• Rotarix (GlaxoSmithKline) and Rotateq
(Merck)
vaccines.
Rotarix is a live attenuated rotavirus
serotype G1 P1A[8].
• RotaTeq is a bovine (WC3)-human
reassortant vaccine composed of five
strains, each containing a human rotavirus
gene encoding the VP7 (serotype G1, G2,
G3, or G4) or the VP4 (serotype P1A[8])
neutralizing proteins.

37.

Неспецифічна профілактика
• Hand washing
• Proper sanitation
• Safe drinking water and food
“Boil it, cook it, peel it, or forget it”

38. Блутанг (катаральна гарячка овець)

Блутанг (синоніми -- катаральна лихоманка овець, синій
язик, реовірусна інфекція овець) -- трансмісивна інфекція
рогатої худоби, що характеризується лихоманкою,
некрозом слизової оболонки травного тракту й епітелію
вінчику, а також дистрофією скелетних м’язів.
• Родина Reoviridae
• Підродина Sedoreovirinae
• Рід Orbivirus – вірус синього язика овець,
епізоотичної геморагічної хвороби оленів,
африканської
хвороби
коней,
Корріпарта,
Чангінола, Орунго, Кемерово та ін.;

39.

Епізоотологія
До вірусу блутангу чутливі вівці, більш
сприйнятливі до хвороби мериноси, їхні помісі,
молодняк; приховано хворіють велика рогата
худоба, кози, дикі жуйні (буйволи) і гризуни.
• Летальність до 90%. Смертність у дорослих овець
становить 10-50%, у ягнят -- до 90%, у великої
рогатої худоби -- 10-15%. У кіз та лісових жуйних,
незважаючи на високий титр вірусу в крові,
блутанг перебігає у прихованій формі і лише в
період ензоотії у 5% інфікованих тварин можливий
прояв клінічних ознак хвороби.

40. Симптоми

Кон’юнктивіт. Катаральне запалення
слизових. Піниста слина. Язик набрякає,
не вміщується в ротовій порожнині,
синього кольору. Пододерматит.

41.

• Джерелом збудника є хворі тварини, його переносником -мокреці з роду Сulicoides, а резурвуаром -- гризуни.
• Потрапивши в організм, вірус нагромаджується у стінках
кровоносних судин, селезінці, судинах слизової оболонки
ротової порожнини, шкірі, лімфатичних вузлах, спричиняє
порушення кровообігу, утворення набряків у підшкірній
клітковині та міжм’язовій тканині, крововиливів в органах,
тканинах.
• Інкубаційний період у овець становить 1-8 днів, у великої
рогатої худоби - 5-20 днів, а прояв клінічних ознак
спостерігається протягом місяця. Захворювання може
призвести до загибелі тварин на 8-10 добу.
Реєструють
гострий, підгострий, хронічний та абортивний перебіг
хвороби.

42.

• Лікування хворих на блутанг малоефективне. Жуйним, що
хворіють у легкій формі, застосовують симпотоматичну
терапію та антибіотики.
• Імунітет. Для щеплення тварин використовують
культуральну вакцину, яка створює імунітет до одного
року, але лише до гомологічного вірусу. Колостральний
імунітет триває до 3-х місяців. У тварин, які перехворіли,
утворюється
прижиттєвий
імунітет
тільки
до
гомологічного серотипу вірусу.
• Профілактика і заходи боротьби. Необхідно запобігати
завезенню інфікованих тварин. При виникненні хвороби
вперше поголів’я овець підлягає забою поряд із
проведенням суворих карантинних та санітарних заходів
відповідно до чинної інструкції.