Вогнепальна зброя XVI – XVIII ст

1.

Вогнепальна
зброя
XVI – XVIII ст.

2.

Козацтво стало тією силою, яка
надовго припинила татарськотурецьку агресію на Україну.
Як відомо, запорізькі козаки були
хоробрими і досвідченими воїнами,
про які знали за межами Східної
Європи.
І не останню роль у цьому зіграло і
зброя, якою користувалися запорожці.
Наприкінці XVI – XVIIст. козаки
почали застосовувати вогнепальну
зброю. Широко застосовували
самопали, аркебузи, мушкети,
пістолі та рушниці.

3.

У 15 -16ст. Під терміном «Аркебуза» розуміли дульно зарядну
рушницю з фітільним замками. Калібр аркебузи 16 ст.
коливався від 13 до 18мм. Убивча сила становила 50-70 кроків, а
дальність залпового вогню доходила до 120м.
Аркебуза легко пробивала металевий обладунок. Вважається, що
16мм. Аркебузою вистрілювали 20грамову кулю з початковою
швидкістю близько 300м/с.

4.

У тому самому часі також на інший спосіб запалювали
порох у ручній зброї. Конопляний гніт показався невигідний
і його перестали вживати.
Зате в замок давали кусень кременю (так званий кріс)) і
висушену губку;
відповідно сконструйований курок ударяв у кремінь,
добував іскру, губка починала тліти і від неї запалювався
порох. Такі рушниці з губками звали губчастими або
бородатими.

5.

В першій половині 16 ст. аркебузи поступово
витісняються новим видом ручної вогнепальної
зброї – мушкетом.
Мушкет – це важка (7-10 кг.) фітильна рушниця
(колібр в середньому дорівнює 22-23мм), оснащена
сошкою-підставкою(гевергабель, форкета), яку під
час стрілянини встромляли нижнім загостреним
кінцем у землю.
Мушкетом могли вистрілювати 50-55 грамові кулі
з початковою швидкістю понад 500м/с, а дальність
їх залпової стрілянини досягала 200-240 метрів.

6.

7.

В 16-17ст. вживали також комбінованих риштунків,
так званих шмигівниць. На одному великому
возі ставили малу пушку й поруч з нею, або під
возом кілька гаківниць, чи півгаківниць.
Таку малу батерею обслуговував один пушкар.

8.

Козацькі гармати, що дійшли до нас, чотирьох видів: мортири, мідні гармати, залізні ковані й
чавунні. Мідна мортира має вигляд мідної ступки завдовжки 10, завширшки 90 із отвором 40 мм.
Залізна гармата має залізну ковану трубу, скріплену вісьмома залізними кільцями й відкриту з
обох кінців. До одного з них (звідки заряджають) прироблено залізні дужки, в котрі вкладали
залізний зарядний ящик; довжина трубки 640 мм, самого ящика 240, отже, всієї гармати 880 мм,
ширина ящика з верхнього кінця 175, з нижнього 110 мм, внутрішній діаметр труби 60 мм,
товщина стінок труби по 20 мм. Чавунна гармата складається з чавунного ствола з хвостом та
підставкою для прицілу; довжина ствола 640, хвоста 120 мм, отже, всієї гармати 760 мм, діаметр
при хвості 160, при дулі — 125 мм, діаметр отвору — 55 мм. Переважна частина запорізьких
гармат, що дійшли до нас, польського, турецького й російського виробництва

9.

10.

Взагалі гаківниці, в залежності від довжини
ствола поділяються на три види: півгак, гак (чи
повний гак), подвійний гак. У цілому гаківниця
являє собою невелику за калібром, але довгу
гарматку. Довжина її коливається від1 до 2,5
метрів, а калібр від 25 до 31 мм. Виготовлялись
вони в основному з заліза шляхом кування.
Ложа та прикладу ця зброя не мала, тому з рук
з неї стріляти неможливо. Перед пострілом тіло
гарматки кріпили за допомогою гака,
привареного до дульної частини на якомусь
станку чи імпровізованому лафеті. Частіше
станок мав форму звичайних козлів. Саме від
привареного в дульній частині гака і пішла
назва цієї зброї.

11.

.

12.

Загалом про озброєння запорізьких козаків слід
сказати, що все низове військо було озброєне
вогнепальною та холодною ручною зброєю; козакпіхотинець, зокрема, мав мушкет, шаблю й ратище,
кінний козак мав мушкет, шаблю, ратище й чотири
пістолети, два з яких носив за поясом, а два в кобурі
біля передньої луки сідла; порох і кулі піший носив у
чересі навколо пояса, кінний — у ладунці через
плече. До цього слід додати кинджали, ятагани, ножі,
сокири, стріли й дротики, які використовували ті й
інші. Своїм озброєнням запорізькі козаки переважали
навіть Західну Європу.