Типологія і класифікація населених міст»

1.

Планування та
благоустрій міст
ЛЕКЦІЯ №1:
ТЕМА:
«ТИПОЛОГІЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕНИХ МІСТ»
ПЛАН:
1.
КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ МІСТ
2.
ЕКОНОМІЧНА БАЗА ПЕРСПЕКТИВНОГО
РОЗВИТКУ МІСТ І ВИЗНАЧЕННЯ
ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

2.

ВСТУП
Містобудування – комплексна багатогранна діяльність суспільства, що
спрямована на створення матеріально-просторового середовища життєдіяльності
людини у поселеннях та районах розселення.
Планування та забудова територій ДБН Б.2.2-12:2019
ЗАКОН УКРАЇНИ Про регулювання містобудівної діяльності 2011
Містобудування охоплює широке коло соціально-економічних, санітарногігієнічних, інженерних та архітектурних факторів, а саме:
• соціально-економічні – створення комфортних умов життя населення,
раціональне використання міської території;

3.

•санітарно-гігієнічні – забезпечення в містах здорових умов життя –
нормального мікроклімату, чистого повітряного та водного простору,
інсоляції приміщень та провітрюваність території забудови;

4.

•інженерні – влаштування інженерних мереж міста, організацію міського
транспорту і дорожньої сітки;

5.

• архітектурні – створення цілісної та індивідуальної об’ємнопланувальної композиції кожного населеного міста з використанням
та збагаченням місцевого ландшафту.
В основі містобудування чи утворення містобудівної системи лежать
три найважливіші соціальні категорії людського буття – праця,
побут, відпочинок.

6.

Класифікація поселень та міст
Усі населені пункти України поділяються на два види: міські, куди входять міста
й селища міського типу, та сільські (с.м.т.) – це селища, дачні поселення, хутори.
Важливим критерієм для віднесення населеного пункту до статусу міста і с.м.т.
є чисельність населення, що визначається :

7.

Категорія
Місто
2020
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
Київ
Харків
Одеса
Дніпровії4!
Донецьк
Запоріжжя^5!
Львів
Кривий РіН6!
Миколаїв
Маріуполь
Севастополь
Луганськ
Вінниця
Сімферополь
Макіївка
Херсон
Чернігів
Полтава
Черкаси
Хмельницький
Чернівці
Житомир
Суми
Рівне
Горлівка
Івано-Франківськ
Ч-ть населення
2 967 360
1 443 207
1 017 699
990 724
908 456
731 922
724 314
619 278
480 080
436 569
403 893'
401 297
370 707
342 054'
341 362
286 958
286 899
286 649
274 762
273 713
267 060
264 318
262 119
246 003
242 224
237 686
50 – 100 тис.
45
Кам'янець-Подільський
98 970
Лисичанськ
Мукачево[10]
Білгород-Дністровський
96 161
85 796
20 – 50 тис.
46
47
88
Крупні та найкрупніші
Понад 1 млн
500 тис. –
1 млн
Великі
250 – 500 тис.
Середні
100 – 250 тис.
Малі
№і
48 674
10 – 20 тис.
195
Тростянець
19 985

8.

За адміністративно-політичним значенням виділяють міста:
- столичні,
- центри областей,
- центри адміністративних районів.
За характером функцій, які виконує місто, можуть бути
виділені населені пункти, що спеціалізуються на:
- промисловому виробництві (індустріальні центри);
- транспортному обслуговуванні - портове місто,
залізничний вузол (питома вага зайнятих у промисловості
нижче зайнятих на транспорті);
- культурно-побутовому обслуговуванні населення - центри
туризму, міста - музеї, оздоровчі центри;
- наукових дослідженнях (наукові центри);
- сільськогосподарському виробництві.

9.

Економічна база перспективного розвитку міст і визначення
чисельності населення
Містоутворююча
категорія
охоплює підприємства, організації, установи, що
обумовлюють масштаби розвитку міста, його економічний профіль, використання трудових
ресурсів, значення в системі розселення.
Містообслуговуюча категорія пов'язана із забезпеченням життєдіяльності населення і
задовольняє його соціально-культурні потреби. Мережа громадського обслуговування населення
складається з дитячих, шкільних і культурно-освітніх закладів, об'єктів охорони здоров'я,
фізкультурних і спортивних споруд, підприємств торгівлі, харчування, побуту.
Містозабезпечуюча категорія пов'язана з функціонуванням та розвитком матеріальнотехнічної бази міста, виробництвом послуг, інформації та ін. Це підприємства комунального
господарства, спеціалізовані організації і заклади з різноманітним напрямком діяльності.
Містозабезпечуюча категорія охоплює підприємства та організації комунального господарства,
промислові підприємства місцевого значення, ремонтно-будівельні організації, що виконують
роботи за замовленням міста, а також громадські, господарчі, спеціалізовані заклади, організації,
діяльність яких спрямована на забезпечення потреб міста.
Незайнята або несамодіяльна категорія населення - складається з дітей дошкільного і
шкільного віку, учнів денного навчання вузів, технікумів, пенсіонерів, інвалідів, осіб, зайнятих у
домашньому господарстві, та ін.

10.

Економічна база перспективного розвитку міст і визначення
чисельності населення
Розрахункова формула трудового балансу, що застосовується в містобудівному
проектуванні, має такий вигляд:
100% А
Н
100 (O H * )
де: Н – перспективна чисельність населення міста, тис. чол.;
А – абсолютна чисельність містоутворюючей групи, тис. чол.;
О – частка обслуговуючої групи, % від загальної чисельності населення;
Н* – частка незайнятого населення, % від загальної чисельності населення.

11.

Планування та
благоустрій міст
ЛЕКЦІЯ №2:
ТЕМА:
«ПЛАНУВАЛЬНА СТРУКТУРА СУЧАСНОГО МІСТА.
ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЬКОЇ
ТЕРИТОРІЇ »

12.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
2.1. Функціональне зонування території міста
Функціональне зонування території міста - це виділення основних
функціональних зон за характером переважаючого використання та
раціонального їх взаєморозміщення.
Проводиться для створення найбільш зручних і сприятливих у санітарногігієнічному відношенні умов життя населення і належить до основних засобів
планувальної організації простору міста.
Уперше принцип зонування міст –
у проекті індустріального міста Тоні Гарньє (1903 р.).
Чітке розмежування функцій міста - житло, праця, відпочинок, навчання, рух

13.

Місто-сад — це місто, призначене для здорового життя і праці, розміром
не більш того, щоб забезпечити повноцінне соціальне життя, оточений
сільським ландшафтом.
Ідеологом концепції був Ебенізер Говард (1898 р).
У такому місті житлові квартали перемежовуються із зеленими
масивами (останніх не менше 50 %); населення мешкає переважно в
індивідуальних малоповерхових будинках.

14.

Лінійне місто являє собою містобудівне планування міської формації з
великою протяжністю, де довжина міста у багато разів перевершує його
ширину. У всіх концепціях є місто і русло розселення, тобто
безперервний транспортний потік ресурсів і людей. Як русло
розселення може виступати: непрохідна річка, берег моря або авто / жд
дорога що забезпечує населений пункт
(1880 рр.)..
Артуро Сорія-і-Мата –
Arturo Soria y Mata

15.

Три форми розселення.
"Les Trois établissements humains", Le Corbusier. 1945
«План Вуазен» (Plan Voisin). Проект реконструкции центра
Парижа. 1925

16.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА

17.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
У 1933 році в Афінах на IV конгресі СІАМ
(інтернаціональний конгрес нової архітектури)
було сформульовано
принцип функціонального зонування
як одне з головних положень сучасного містобудування –
Афінська хартія.
Концепція упорядкованого функціонального розвитку перейшла в
нормативні документи з планування міст, у тому числі Планування
та забудова територій ДБН Б.2.2-12:2019:
Основне положення –
Міська територія за функціональним призначенням та
характером використання поділяється на:
- сельбищну;
- виробничу;
- ланшафтну
-рекреацйну.

18.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Сельбищна територія –
- житлова та громадська забудова усіх видів,
- громадські заклади та установи загальноміського, містоформуючого значення,
у тому числі - навчальні, проектні, науково-дослідні та інші інститути без
дослідних виробництв,
- внутрішньосельбищна вулично-дорожня й транспортна мережі,
- парки, сади, сквери, бульвари та інші об‘єкти зеленого будівництва й місця
загального користування.
На сельбищній території дозволяється розміщення окремих промислових
виробництв – нешкідливих або V класу шкідливості, робота яких не пов‘язана з
шумом, вібрацією, виділенням пилу, газів, різкого запаху, і які не потребують
залізничного транспорту.

19.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Виробнича територія призначена для розміщення:
- промислових та обслуговуючих підприємств та об‘єктів,
- споруд нежитлового призначення, у т.ч. комплексів наукових установ з
дослідними підприємствами;
- санітарно-захисних зон промислових підприємств;
- об‘єктів спецпризначення (для потреб оборони);
- складів та об‘єктів комунального господарства,
- підприємств з виробництва та переробки сільськогосподарських
продуктів;
- закладів обслуговування населення, що працює на підприємствах;
- об‘єктів зовнішнього транспорту;
- внутрішньоміської вулично-дорожньої та транспортної мереж,
трамвайних, автобусних та тролейбусних парків, гаражів
На території виробничої зони не дозволяється розміщення житлової
забудови і закладів культурно-побутового обслуговування населення
(окрім призначених для обслуговування персоналу); садів, парків та
фізкультурних споруд загальноміського значення.

20.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Санітарно-захисна зона – це територія між границею
промислового вузла чи підприємства та границею сельбищної
території.
Санітарний розрив – це відстань від джерела шкідливих викидів
в атмосферу до границі сельбищної території.
На ці заходи витрачається 8-10% загальної площі міських земель, а в окремих випадках –
до 20%.
Ефективним є розселення на значній відстані від промислових районів
з урахуванням характеру промислових підприємств
та ступеня їх шкідливості.
Залежно від технологічного процесу, характеру й кількості
виділюваних виробничих викидів промислові підприємства
за санітарною характеристикою поділяють на п'ять класів:
І – із шириною санітарно-захисної зони не менше 1000 м,
ІІ – 500 м,
ІІІ – 300 м,
ІV – 100 м,
V – 50 м.

21.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
І і ІІ класи – це хімічна промисловість, металургія,
металообробна промисловість, видобуток рудних і
нерудних копалин, великі цементні підприємства,
виробництво будівельних матеріалів, пов'язане з
відпалом, великі електростанції та ін.
ІІІ клас – текстильне виробництво, підприємства,
що обробляють тваринні продукти та деревину.
ІV- V класи – харчова промисловість.
При розміщенні підприємств треба враховувати
можливий вплив одного виробництва на інші.
Харчову промисловість не можна розташовувати в
зоні хімічних та металургійних підприємств.

22.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Ландшафтно-рекреаційна територія –
- озеленені й водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони та інші
елементи природного ландшафту районного й загальноміського значення;
- парки, лісопарки, міські ліси, ландшафти, що охороняються,
- землі сільскогосподарського використання та інші угіддя, які формують систему
відкритих просторів;
- заміські зони масового короткочасного й тривалого відпочинку,
- курортні зони (у містах і селищах, що мають курортні ресурси).
На ланшафтно-рекреаційній території допускається розміщення
санітарно-технічних споруд і зон охорони різних видів (крім тих, що входять
до промислових територій); розсадників, ділянок підсобного господарства;
колективних садів, дач та городів; джерел водопостачання та округів
санітарної охорони, лікувальних закладів тощо; житлової забудови,
де розселюється обслуговуючий персонал.
Не дозволяється розміщення житлової забудови, промислових
підприємств та комунально-складських об’єктів, не пов’язаних з
обслуговуванням ландшафтно-рекреаційних об’єктів.

23.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА

24.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
2.2. Основні питання планувальної структури міста
Взаєморозміщення основних
функціональних зон
визначається
комплексом територіальних
обмежень, умов і вимог:
природних, санітарногігієнічних, економічних,
функціональних та
архітектурно-планувальних.
Схема планувальної структури
великого міста:
1 – загальноміський
центр;
2 – підцентр;
3 – сельбищна територія;
4 – виробнича територія;
5 – ландшафтно-рекреаційна
територія

25.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Територія сельбищної зони повинна розташовуватися на ділянках з
ухилом до 10% з напрямком схилів на південний схід, південь, південний
захід, бажано біля зелених насаджень та водного простору, з навітряного
боку щодо вітрів переважних напрямків, а також вище за течією річок по
відношенню до промислових і сільськогосподарських підприємств з
технологічними процесами, які є джерелами викидів до навколишнього
середовища шкідливих і неприємних за запахом речовин
Збраження рози вітрів

26.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Виробнича або промислова зона залежно від ступеня шкідливості
окремих підприємств може розміщуватися
в сельбищній зоні (якщо підприємства не шкідливі – IV та V класи),
близько до неї (ІІІ клас), або виноситися далеко від сельбищної зони та
навіть за межу міста (якщо підприємства мають велику шкідливість – І та
ІІ класи).
Промислова зона повинна розміщуватися з підвітряного боку відносно
сельбищної території, мати гарний зв'язок із залізницею, яка забезпечує
підвезення сировини та вивезення готової продукції, та з сельбищною
зоною, звідки працюючі їдуть на роботу.
Комунально-складська зона повинна розміщуватися, як і промислова,
з підвітряного боку по відношенню до сельбищної зони.
Склади повинні мати зв'язок із залізницею та транспортний зв'язок із
сельбищною зоною.
Зона зовнішнього транспорту - для обслуговування пасажирських та
вантажних перевезень передбачається розвиток споруд та пристроїв
різних видів міжселищного, дальнього міжміського та приміського
транспорту.

27.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Ландшафтно-рекреаційні зони розміщують на території природних
комплексів міста, тісно пов’язують із сельбищними територіями і
приміською зеленою зоною.
Зону загальноміського центру слід розташовувати близько до
геометричного центру міста з тим, щоб забезпечити однаковий доступ
з усіх районів міста.
Як правило, це території на підвищених відмітках рельєфу.
Загальноміський центр – це ядро, навколо якого групується місто.
Питання зонування
загальні - стосовно до міста в цілому,
локальні - стосовно до структури кожної зони.
Загальне завдання формування планувальної структури –
погоджене розміщення основних функціональних частин міста – місць
праці, проживання та відпочинку відносно один одного
Локальні завдання формування планувальної структури – організація:
у сельбищній зоні системи житлових районів і мікрорайонів (житлових комплексів);
у виробничій – промислових районів, науково- технічних комплексів, полігонів;
у зоні відпочинку – районів і комплексів короткочасного й тривалого відпочинку і т.д.

28.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Схема функціонального зонування території міста (місто промислового профілю):
1 – сельбищна зона; 2 – промислова зона; 3 – науково-навчальна зона; 4 – комунальноскладська зона; 5 – зона зовнішнього транспорту; 6 – громадські центри; 7 – ландшафтнорекреаційна зона; 8 – санітарно-захисна зона

29.

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА
Схема функціонального зонування території малих і середніх міст:
а) промислова і сельбищна зони, розташовані паралельно; б) перпендикупярно;
в) промислова зона, віддалена від сельбищної; 1 - сельбищна зона; 2 - промислова зона;
3 - зона відпочинку; 4 - шляхи сполучення з місцями прикладання праці; 5 - те ж, з
місцями відпочинку

30.

31.

32.

33.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
3.1. Вулична мережа міста
Вулична мережа міста - мережа наземних шляхів сполучення –
повинна бути розрахована на дуже тривалий період використання
без істотних перебудов, що обходяться надто дорого
Принципові геометризовані схеми планування міст
• вільна;
• радіальна;
• радіально-кільцева;
• трикутна;
• прямокутно-діагональна;
• гексагональна;
• комбінована.
• прямокутна;

34.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Вільна схема
Лас-Вегас
Лондон
Будва, Чорногорія
Квартал Медіна, Марракеш, Марокко

35.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Радіальна схема
Буртанж,
Нідерланди
Париж
Гома, Конго

36.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Радіально-кільцева схема
Район Мехіко
Амстердам
Москва
Пальманова, Італія

37.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Канберра, Австралія
Радіально-кільцева схема має найменший коефіцієнт
непрямолінійності – 1,05-1,1

38.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Прямокутна схема
Кіото
Мехико
Коефіцієнт непрямолінійності –1,4-1,5
Мадрид
Нью-Йорк

39.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Прямокутно-діагональна схема
Барселона
Вашингтон
Коефіцієнт непрямолінійності 1,2-1,3

40.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Гексагональна схема

41.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Комбінована схема
Версаль
Ель-Сальвадор, Чилі
Бразиліа

42.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
3.2. Транспортні характеристики планувальних структур
Швидкість руху транспорту, витрати часу, пропускна здатність транспортної мережі,
ступінь безпеки руху та інші важливі показники значною мірою обумовлються
планувальною структурою міста.
Ступінь непрямолінійності сполучень –
коефіцієнт непрямолінійності – відношення довжини шляху між двома
точками до довжини повітряної лінії
К непр
АБ БВ
АВ
l
l
0
l - відношення довжини шляху між
двома точками;
l0 - довжина повітряної лінії.
Кнепр = 1,098-1,5

43.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Пропускна здатність вулично-дорожньої мережі –
максимальне число автомобілів, які можуть проїхати по ній в одиницю
часу при забезпеченні заданої швидкості і безпеки руху.
Щільність вулично-дорожньої мережі міста (км/км2)
визначають за формулою
S
lc
А
lc
A
- сумарна довжина вулично-дорожньої мережі, км;
– площа території міста, що обслуговується, км2;
Занадто висока щільність мережі забезпечує мінімальну довжину пішохідних підходів
до магістральних вулиць, але має серйозні недоліки – значні капітальні вкладення в
побудову мережі, великі експлуатаційні витрати на її утримання, а також малу
швидкість руху транспорту внаслідок частих перетинань.
Надмірно низька щільність вулично-дорожньої мережі, характеризується значною
довжиною пішохідних підходів, що приводить до великих витрат часу на пересування.

44.

3. ПЛАНУВАЛЬНІ СХЕМИ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ МІСТА
Щільність магістральної вуличної мережі
Групи міст
Середня
щільність
магістральної
вуличної мережі
по місту, км/км2
території
В тому числі в зонах
центральній
середній
периферійній
Найзначніші
2,0-2,5
4,0
2,2
1,4
Значніші
1,8-2,1
3,4
1,6
1,2
Великі
1,6-1,8
2,2
1,4
1,1
Середні
1,4-1,6
1,6
1,2
1,0
Малі
1,0-1,2
1,2
1,0
0,7
Ступінь складності перехрещень визначають за такими показниками,
як рівень безпеки руху, забезпечення швидкості руху і пропускна
здатність пересічних магістралей

45.

Планування та
благоустрій міст
ЛЕКЦІЯ №3:
ТЕМА:
«РОЗМІЩЕННЯ І СТРУКТУРА СЕЛЬБИЩНОЇ
ТЕРИТОРІЇ МІСТА»

46.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
40 га
а) житловий
квартал (житловий
комплекс) – до 20 га з
неповним комплексом
установ і підприємств
обслуговування
Збільшений квартал,
мікрорайон – площа до
50 га з повним
комплексом установ і
підприємств
обслуговування
місцевого значення

47.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
б) житловий район –
структурний елемент
сельбищної території площею
80-400 га, в межах якого
формують житлові квартали
(мікрорайони), розміщують
установи й підприємства з
радіусом обслуговування не
більше 1500 м, а також об‘єкти
міського значення.
204 га

48.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
в) сельбищний район (житловий масив) –
структурний елемент сельбищної території площею понад 400 га, в межах якого
формують житлові райони.
624 га

49.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
У найзначніших, значніших і
великих містах – найбільш
великі структурні елементи
сельбищної зони –
планувальні (міські)
райони.
Кількість населення –
від 100 до 300 тис. чол.
Планувальна структура
сельбищної зони в містах
різної величини:
а – мале місто на 30 тис.
жителів; б – середнє на 100
тис. жителів; в – велике на
250 тис. жителів;
1 – центри мікрорайонів;
2 – житлових районів;
3 – сельбищних районів;
4 – центр міста.

50.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА

51.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Рівні містобудівного проектування сельбищної території
Завдання формування сельбищної території виконують на різних рівнях містобудівного
проектування: генерального плану, проекту детального плану території, проекту
забудови.
Розрахункова щільність населення – максимально допустима кількість мешканців, яка припадає у
середньому на 1 га території
Сельбищні території формуються переважно у вигляді зон житлової, громадської забудови, озеленених територій
загального користування, а також інших функціональних елементів. Для попереднього визначення загальної потреби у
сельбищних територія слід приймати укрупнені показники, наведені в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1 - Потреби в сельбищних територіях
Тип забудови
Середня поверховість забудови (поверхів)
9 і більше
Багатоквартирна 4-8
Садибна
Територія на
1000 осіб, га
7
8
До 3 без урахування мансарди
10
До 3 без урахування мансарди (з земельними ділянками)
50
1-3 (у сільських населених пунктах)
90

52.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА

53.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Зручність проживання в місті визначається правильним розміщенням
житлових утворень стосовно природних факторів, місць праці й
відпочинку, зв'язку із системою громадського обслуговування
Загальною основою формування просторової архітектурно-планувальної структури
сельбищної зони є східчастий принцип формування системи громадського
обслуговування. Відносно нього установи розміщують відповідно до їх призначення і
частоти, з якою ними користується населення, що обумовлює радіуси дії цих установ, а
отже, і території обслуговування
Перший ступінь – установи повсякденного користування: дитячі дошкільні заклади,
школи, продовольчі й першої необхідності промтоварні магазини, їдальні, аптеки.
Нормативний радіус обслуговування - 500 м (дитячих дошкільних закладів – 300 м).
Другий ступінь – установи періодичного користування
будинки культури, кінотеатри, бібліотеки, універмаги, поштові відділення, поліклініки та ін.
Нормативний радіус обслуговування – 1200-1500 м.
Третій ступінь – установи епізодичного обслуговування – адміністративні
установи (міська рада, обласна адміністрація), заклади культури (театри, музеї,
галереї, наукові бібліотеки тощо), установи масової інформації (редакції радіо,
телебачення, газет і журналів), головний поштамт, великі заклади торгівлі
(універсальні магазини, спеціалізовані салони)

54.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Планувальні (композиційні) прийоми забудови кварталів і
мікрорайонів
периметральна, групова, рядкова (стрічкова), вільна й
комбінована забудова
Периметральна забудова

55.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Рядкова (стрічкова) забудова
(район Парижа):
1 - торгівельний центр;
2 - універсальний зал;
3 - медичний центр;
4 - приміщення з
обслуговування автомобілів;
5 - школи;
6 - теплоцентраль;
7 - підземний автогараж

56.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Групова
забудова:
1 – громадський
центр; 2 – блок
первинного
обслуговування; 3 –
школа;
4 – дитячий садок
1 — п‘ятиповерхові будинки; 2 — дев‘ятиповерхові будинки; 3 — блоки первинного
обслуговування; 4 — дитячі садочки; 5 — магазини; 6 — школа; 7 — громадськоторговий центр мікрорайону

57.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Вільна забудова

58.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Вільна забудова

59.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Формування просторової композиції
Житлові будинки, різної поверховості і форми, елементи природнього
середовища виступають в ролі обмежень простору, який може бути орієнтований
всередину житлової групи – закритий простір, або розкриватися на оточення –
відкритий простір.
Для архітектурно-планувальної і просторової
організації житлового комплексу в цілому
рекомендовані такі прийоми:

60.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА

61.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
3.3. Організація транспортного та пішохідного руху
Види транспорту у мікрорайоні:
- індивідуальні автомобілі;
- вантажний транспорт – доставка продуктів і товарів, перевезення домашніх речей
і меблів і т.п.;
- спеціальний транспорт – машини швидкої медичної допомоги, машини для сміття,
пожежні машини.
Для правильної організації руху транспорту треба враховувати:
-
- розташування входів у житлові будинки;
- розміщення в'їздів у мікрорайон;
- розташування в'їздів до шкіл і дитячих установ;
- розміщення гаражів, стоянок, майданчиків для обслуговування магазинів;
конфігурацію проїздів за характером руху.
Система проїздів повинна бути простою, безпечною для руху транспорту й
пішоходів, не перетинатися з основними пішохідними потоками

62.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Схеми
основних проїздів
мікрорайону:
а) кільцева,
б) петельна,
в) тупикова,
г) змішана

63.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Система проїздів складається з в‘їздів,
проїздів, майданчиків для роз‘їзду,
розворотних майданчиків і стоянок.
В‘їзд (частина системи проїздів від лотка
проїзної частини вулиці до першого
розгалуження) приймають 6,0 м завширшки.
Примикання в‘їзду до проїзної частини
магістральних вулиць має
бути на відстані не менше 100 м від
перехрестя.
Проїзди, які ведуть до груп
будинків з населенням до 3 тис. жителів
мають бути 3,5 м завширшки;
проїзди, які ведуть до груп будинків з
населенням більше 3 тис. жителів – 6.0 м.

64.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Пішохідні шляхи мікрорайону:
а - організація основної композиційної осі - бульвару, що зв'язує
громадсько-торговельні центри в зоні зупинок громадського
транспорту;
б - організація двох композиційних осей - пішохідних алей, що
зв'язують дитячі заклади, установи соцкультпобуту в єдину систему
забудови з виходом у бік зупинок громадського транспорту
Треба враховувати природне бажання пішохода до скорочення шляху, тому часто напрямки
пішохідних шляхів не збігаються з прямокутною системою планування забудови і треба
передбачати діагональні чи хордові пішохідні напрямки. Пішохідним потокам не властиві різкі
зміни напрямку руху, тому відхилення від прямих напрямків не повинно перевищувати 30º.

65.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Розрахунок паркомісць за ДБН ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова
територій
Розрахунок місць для зберігання авто залежать від кількості квартир в будинку та місця
розташування будинку. Для центральної частини міста на однокімнатну квартиру
виділяється 0,5 місця, на кожну дво- і більше кімнатну по 1. В середній зоні міста коєфіцієнті
0,5 та 0,8 відповідно. На переферії для кожної квартири рахується по 0,5 місця на парковку.
Відстань від парковки до житлового будинку

66.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Розрахунок Гостьових стоянок
За п.10.8.1 ДБН Планування місця тимчасового зберігання автомобілів визначаються не
менше ніж 15% від місць автомобілів, які належать жителям даного району.
Для історичного центру їх розрахункова кількість може бути зменшена до -20%.
Відстань від гостьових стоянок має бути не більше 150 м від будинків.
Розміри паркувальних місць
При проектуванні автостоянок необхідно виходити з таких нормативних
параметрів:
•розміри одного машино-місця на автостоянках зберігання середніх
автомобілів (з врахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки 0,5 м)
- 2,5 × 5,3 м або 25 кв.м.
•Для тимчасових автостоянок допускаються розміри стоянки 2,3 × 5,0 м.
Зазори безпеки допускається збільшувати до 0,7 м;
•мінімальна ширина проїздів: із двобічним рухом - 6 м, з однобічним рухом
- 3,5 м;
•радіуси заокруглення бортового каменю - не менше ніж 6м.

67.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Потреба в місцях збереження автомобілів швидко зростає.
Розміщення їх у мікрорайонах пов'язано з труднощами як у виділенні території, так і
через забруднення повітряного басейну вихлопними газами. Стає необхідним і
доцільним спорудження наземних і підземних багатоповерхових гаражів-стоянок
пандусного чи патерностерного типу з ліфтами
Підземні гаражі:
а – скатно-гвинтового типу;
б – те ж, роторного з обертовою навколо
вертикальної осі кабіною ліфта;
в – з підйомником конвеєром-монорейкою;
1 – машинне відділення підйомника;
3 – установлювана машина;
4 – монорейка конвеєра;
5 – платформа для машин.

68.

4. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Підземні гаражі мають також екологічні переваги, оскільки їх шкідливий вплив
розповсюджується в радіусі 20-25 м від виїздів та вентиляційних шахт. Для відкритих
стоянок цей показник становить 70-100 м.
Однак спорудження підземних гаражів-стоянок майже вдвічі дорожче від наземних.
Крім гаражів-стоянок необхідно передбачати відкриті площадки для короткочасних
стоянок автомобілів.
Гаражі та автостоянки у житлових районах доцільно розташовувати на територіях
поблизу магістральних вулиць, але віддалених від місць відпочинку населення, шкіл та
дитячих дошкільних закладів.
Довжина пішохідного шляху до гаражів і автостоянок постійного зберігання легкових
автомобілів від місця проживання власника не повинна перевищувати 800 м, а в умовах
реконструкції 1000 м.
Віддалення автостоянок, призначених для тимчасового зберігання, від входів у житлові
будинки не повинно перевищувати 150 м.
В'їзди і виїзди з ділянок гаражів і автостоянок поєднують з місцевими проїздами і
сполучають з їх допомогою з мережею магістральних вулиць. Такі в'їзди і виїзди від
перехресть магістральних вулиць передбачаються на відстані 100 м, від перехресть
вулиць місцевого руху – 35 м, від зупинок пасажирського транспорту – 30 м.
Допускається влаштування гаражів для зберігання легкових автомобілів у перших,
цокольних та підземних поверхах багатоповерхових житлових будинків, а також в
аналогічних поверхах у комплексі з котельними, трансформаторними, майстернями
ЖЕК та іншими спорудами комунального і господарсько-технічного призначення.

69.

Планування та
благоустрій міст
ЛЕКЦІЯ №5:
ТЕМА:
«РОЗМІЩЕННЯ І СТРУКТУРА ВИРОБНИЧОЇ
ТЕРИТОРІЇ МІСТА»

70.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Виробнича територія міста
Промислова зона
призначена для
розміщення промислових
підприємств і зв'язаних з
ними об'єктів, у тому
числі комплексів
наукових установ з
дослідницькими
підприємствами
Комунальноскладська зона
призначена для складів,
баз, гаражів, депо, парків
міського транспорту
Зона зовнішнього
транспорту
призначена для
споруд зовнішнього
транспорту
Наукова (науково
виробнича)
Призначена для офісноділових установ,
торгових центрів,
технопарків, науковопроектних організацій і
науково-дослідних
установ

71.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Промислові підприємства – головні містотвірні фактори
Розвиток існуючих житлових районів
Створення нових житлових районів
Розміщення
промислових
підприємств у
місті
Розвиток інженерної інфраструктури –
водопровід і каналізація;
теплові мережі;
газові мережі;
електричні мережі тощо
Будівництво магістральних вулиць

72.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
1 схема – центральне розміщення
містоутворюючих об'єктів
2 схема – діаметральне чи радіальне
розміщення позасельбищної зони.
3 схема – секторне розміщення
містоутворюючих підприємств
4 схема – однобічне (торцеве чи
рівнобіжне) розміщення
5 схема – почергове розміщення
сельбищних і виробничих зон
6 схема – розміщення виробничих зон з
різних сторін

73.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Санітарна класифікація промислових підприємств,
санітарно-захисні зони
ІІІ клас
Текстильні виробництва, підприємства з обробки
деревини, тваринних продуктів.
ІV-V клас
Харчова промисловість
І клас – 1000 м
ІІ клас – 500 м
ІІІ клас – 300 м
ІV клас – 100 м
V клас – 50 м
І-ІІ клас
Хімічні, металургійні,
машинобудівні й
металообробні
виробництва, видобуток
рудних та нерудних порід,
великі цементні
підприємства і виробництво
інших будівельних
матеріалів, яке пов‘язане з
випіканням у печах, великі
теплові електростанції і т.д.

74.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Планувальна структура промислової зони
Майданчик
промислового
підприємства
20-100 га
Територіальна група підприємств
За функціональним
використанням територію
підприємства слід
розподіляти на зони:
а) передзаводську (за
межами земельної ділянки
підприємства або в її
межах);
б) виробничу;
в) підсобну;
г) складську.
Промисловий вузол –10-20 підприємств, 100-200 га
Промисловий район – 300-400 га,
великий – до 4000 га

75.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Містобудівні категорії промислових районів
Перша містобудівна категорія –
промислові райони, що віддалені від сельбищної території та призначені для
розміщення підприємств I- II класів, які мають великий вантажообіг і
потребують залізничних під‘їзних колій та станцій, виділяють великий обсяг
забруднення, а також підприємства з особливими умовами виробництва
(вибухонебезпечні, вогненебезпечні, радіоактивні) – металургійні, хімічні,
нафтопереробні комбінати, видобуток руди і вугілля, атомні електростанції.
Санітарні розриви від сельбищної території можуть досягати 10-15 км.
Чисельність працівників і розмір території великих промислових районів:
у металургії – до 50 тис. чол. і 2000 га,
у хімічній промисловості – до 40 тис. чол. і 4000 га.
Середній розмір території промислових районів цих галузей в Україні
1000-1500 га.
Найбільші знаходяться у Дніпропетровську,
Запоріжжі, Маріуполі, Лисичанську.

76.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Третя містобудівна категорія –
промислові райони, що можуть знаходитись у межах сельбищної території підприємства V класу і такі, що не виділяють шкідливих викидів, займають
порівняно невеликі території і не потребують залізничного транспорту
(з вантажообігом не більше 40 автомобілів на добу).
До цієї категорії належать
підприємства приладобудування,
точної механіки, оптики, електронної
промисловості, легкої і харчової
промисловості.
Промислові вузли цієї категорії
підприємств звичайно займають
територію
20-100 га, причому забудова їх
може бути багатоповерховою.
Роль санітарно-захисної зони
може виконувати добре озеленена
магістральна
Схема розміщення промислових підприємств різних класів
вулиця, сквер чи впорядкована шкідливості: 1- підприємства І класу, підприємства ІІ класу,
підприємства ІІІ класу, підприємства ІV та V класів.
територія перед заводом.

77.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова територій
7.2 Формування і планування виробничих територій
7.2.1 Розміщення виробничих територій не допускається:
а) у першому та другому поясі зони санітарної охорони джерел водопостачання;
б) у межах прибережних захисних смуг річок та водойм;
в) у першій зоні округу санітарної охорони курортів, а для кліматичних курортів в
усіх зонах округу санітарної охорони, якщо об’єкти,що проектуються, не пов’язані
безпосередньо з експлуатацією природних лікувальних засобів курорту;
г) на землях рекреаційного і оздоровчого призначення;
д) на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
е) на землях історико-культурного призначення;
ж) у небезпечних зонах відвалів породи вугільних і сланцевих шахт або
збагачувальних фабрик;
и) у зонах активного карсту, зсувів, осідання або обвалення поверхні під впливом
гірських розробок, селевих потоків і снігових лавин, які можуть загрожувати забудові
та експлуатації підприємств;
к) на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами;
л) у зонах можливого катастрофічного затоплення в результаті руйнування
гребель або дамб.

78.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Проект планування промислового району:
1 – машинобудівний завод; 2 – приладобудівний завод; 3 – ремонтний завод; 4 – завод
електропобутових приладів; 5 – завод сільськогосподарського машинобудування;
6 – завод залізобетонних конструкцій; 7 – кабельний завод; 8 – ТЕЦ; 9 – районний вузол
водопровідних споруд; 10 – водозабірні споруди; 11 – очисні споруди каналізації;
12 – санітарно-захисна зона; 13 – території для розвитку району

79.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Наукова і науково-виробнича зона
У значних і найзначніших містах треба передбачати райони для
розміщення наукових установ, які залежать від характеру дослідницької
діяльності та специфіки виробництва
центральні райони міста
для інститутів та установ
суспільних наук, конструкторських бюро
прицентральні сельбищні,
сельбищно-виробничі
райони
для розміщення установ природничихх та
технічних наук
периферійні,
нові міські райони
приміські райони в межах
зони впливу міста
для розміщення груп наукових, навчальних,
науково-технічних установ природнонаукового профілю
для розвитку наукових містечок, технополісів,
агрополісів, полігонів, дослідних полів та
інших територіальних об'єктів

80.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Інноваційні об’єкти виробничих територій
Технологічні парки і технополіси
Технопарки об’єднують на спільній території наукові дослідження (відділення
університетів), та експериментальне виробництво (технологічні компанії).
ВИДИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРКІВ:
– дослідницький науковий парк — об’єднання лабораторій та фірм, що займаються наданням послуг стосовно розробки
технічних новинок та промислових впроваджень наукових розробок.
Середні розміри від 0,5 до 10 га;
– технологічний парк - фірми та лабораторії, що
займаються впровадженням високих технологій;
до складу парку входять підприємства з повним
циклом - “дослід - розробка - серійне
виробництво”. До складу технопарк) входять
будівлі науково-дослідних лабораторій та
виробничі (промислові) споруди. Середні розміри
територій - 3-15 га і більше;
– промисловий парк - об’єднання фірм та
фінансово-комерційних структур, які створюються
для сприяння “стартовій” допомозі виробництвам,
що розвиваються. Середні розміри територій - 550 га і більше.

81.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Технополіс – територіальний комплекс, до складу якого, окрім функцій технологічного парку,
входить сельбищна і ландшафтно рекреаційна територія і зона зовнішнього транспорту.
У структурі технополісу провідним планувальним елементом є науковий комплекс, до складу якого
можуть входити навчальні заклади університетського рівня, один або кілька технопарків, науководослідні інститути тощо.
ВИДИ ТЕХНОПОЛІСІВ:
– технополіс дослідницького профілю, що формується на
основі великого університету, одного або кількох
дослідницьких парків;
– технополіс технологічного профілю,
основу якого становлять технологічні
парки, підприємства та установи, що
займаються впровадженням високих
технологій;
– технополіс промислового профілю, що
формується на основі промислових
(грюндерських) парків.
Технополіс Софія Антиполіс у
Франції (з 1969 р.)

82.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Комунально-складська зона міста
Розміщення підприємств, які забезпечують потреби населення у зберіганні
товарів, комунальних і побутових послугах
Визначення орієнтованих розмірів території комунально-складських зон виходить
з розрахунку:
2 м2 на одну людину в значних та найзначніших містах,
2,5 м2 у поселеннях з населенням менше 500 тис. чол
В межах комунальної зони допускається розміщення:
а) підприємств транспорту (трамвайних та тролейбусних депо, автобусних та
таксомоторних парків, депо метрополітену, гаражів, станцій технічного
обслуговування автомашин, автозаправних станцій);
б) підприємств побутового обслуговування (фабрик-пралень, хімічного чищення
одягу, ремонту побутової техніки, одягу, меблів);
в) підприємств житлово-комунального господарства;
г) об’єктів та мереж інженерно-технічного забезпечення (інженерних мереж,
систем або комунікацій, які безпосередньо використовуються в процесі тепло-,
газо-, електро-, водопостачання та водовідведення);
д) підприємств поводження з побутовими відходами;
е) територій місць поховання;
ж) пожежних частин.
Складські комплекси, які не зв'язані безпосереднім обслуговуванням населення, слід
розташовувати за межами міст, ближче до вузлів зовнішнього транспорту: склади
державних матеріальних резервів, нафти, зріджених газів, вибухових матеріалів.

83.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Зону транспортно-складської забудови (логістичні, складські центри)
доцільно розміщувати у периферійній зоні населеного пункту або за
його межами біля відповідних транспортних комунікацій.
При плануванні території логістичного центру доцільно передбачати розміщення
інформаційно-аналітичного пункту, а також:
- майданчиків для очікування розвантаження та завантаження автотранспорту;
- складських приміщень, обладнаних пристосуваннями для розвантаження і
комплектації вантажів;
- відкритих контейнерних майданчиків для зберігання контейнерів;
- парків автотранспорту електронавантажувачів, що забезпечують перевезення
контейнерів міжнародного стандарту;
- залізничних станцій, що забезпечують подачу вагонів безпосередньо до
розвантажувальних майданчиків
складів і до контейнерних
майданчиків;
- морських і річкових портів,
в тому числі спеціалізованих;
- пожежних частин.
Львівський PORT

84.

5. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Зона сільськогосподарських виробничих територій
Виробничі території сільських населених пунктів є їх функціональною частиною.
На цих територіях можуть бути розміщені різні типи агропромислових комплексів,
підприємств і цехів галузевих господарських центрів виробничих об’єктів, які
належать акціонерним товариствам, кооперативам, особистим селянським та
фермерським господарствам тощо, а також підприємств несільськогосподарських
галузей (філії підприємств, цехи, в тому числі виробничо- технічного обслуговування
і будівництва).
Розміщення будинків, споруд і комунікацій
Будівлі та споруди сільськогосподарських підприємств,
фермерських господарств відповідно
до їх розмірів та потужності
розміщуються:
- у виробничих зонах у межах
населеного пункту та за його межами;
- на землях сільськогосподарського
призначення (в тому числі земельних
ділянках сільськогосподарських
підприємств, особистих селянських
господарств та фермерські
господарств) при дотриманні санітарногігієнічних, зооветеринарних та
протипожежних вимог з урахуванням
функціонального зонування території
(хуторська система).
сільськогосподарських підприємств не
допускається:
- у зонах сельових потоків, снігових лавин та
зсувів;
- у першій та другій зонах санітарної охорони
курортів;
- на землях зелених зон міст, включаючи землі
міських лісів;
- на земельних ділянках, забруднених
органічними та радіоактивними речовинами;
- у межах прибережно-захисних смуг річок та
інших водойм, на землях об’єктів природнозаповідного фонду та їх охоронних зон, зонах
охоронюваного ландшафту, окрім сінокосіння;
- на землях історико-культурного призначення;
- у зонах охорони пам’яток культурної
спадщини.

85.

Планування та
благоустрій міст
ЛЕКЦІЯ №6:
ТЕМА:
«ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ»

86.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Основними завданнями проектування зовнішнього транспорту є:
- задоволення потреб міста щодо обслуговування його зовнішнім
транспортом;
- створення умов для роботи й розвитку зовнішнього транспорту;
- проведення заходів щодо пом'якшення негативних впливів споруд
зовнішнього транспорту, розташованих у межах міста.

87.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Зона зовнішнього транспорту містить у собі території
залізничного, автомобільного, водного й повітряного транспорту
Вузол зовнішнього транспорту –
це комплекс закладів залізничного,
водного, повітряного та
автомобільного транспорту, що
пов'язує місто з навколишнім світом
Принципова схема транспортного вузла
міста, яке обслуговується різними
видами транспорту:
1 – границя міста; 2 – швидкісна
автодорога; 3 − залізниця; 4 – залізнична
станція; 5 – вантажний двір; 6 –
залізничний вокзал; 7 – річковий порт;
8 – автовокзал; 9 – вертолітна траса;
10 – те ж станція; 11 – аеропорт;
12 – річковий вокзал; 13 – вантажна
автостанція; 14 – загальноміський центр

88.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Залізничний транспорт
Частка залізничного транспорту
становить 80,2 % загального вантажообігу, без урахування
трубопровідного транспорту
і 64,5 % пасажирообороту всього транспорту загального користування.
Основні особливості залізничного транспорту:
- велика пропускна й провізна спроможність;
- рух здійснюється великими транспортними одиницями, що при значній
швидкості руху вимагає істотної довжини гальмового шляху;
- рухомий склад має значну вагу;
- на перетинах в одному рівні (залізничних колій з міськими вулицями)
необхідне підпорядкування залізничному руху усіх видів транспорту;
- залізничний транспорт має санітарно несприятливий характер впливу на
прилеглі житлові райони.
Залізничні лінії поділяються на три категорії за вантажонапруженістю,
швидкістю і пасажироперевезенням
(І, ІІ – магістральні залізничні лінії, ІІІ - місцевого значення).
Ширина колії 1524 мм, ухил - 0,003-0,015%,
радіуси кривизни 1200-4000 м.

89.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Території, зайняті будовами залізничного транспорту, називаються
залізничною смугою відведення.
Ширину смуги відведення залежно від висоти насипу, глибини виїмки і
категорії лінії залізниці приймають в межах 24-61 м.
Відстань від осі крайньої колії станції до межі відведення приймають
не менше 10 м,
відстань від осі крайньої колії до лінії забудови не менше 100 м,
а в стиснутих умовах, при наявності між лінією житлової забудови і
залізницею нежилих будинків, ця відстань зменшується до 50 м.
Між лінією залізниці і житловою забудовою передбачається підвищена
щільність зелених насаджень.
Залізничний вузол –
сукупність станцій і залізничних колій, в яких поєднується не менше
трьох залізничних напрямків магістрального значення.
На геометричну схему залізничного вузла впливають різноманітні фактори:
конфігурація вантажопотоків і пасажиропотоків, рельєф місцевості, планування міста,
взаємне розташування підходів залізничних ліній та ін.

90.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Основні схеми залізничних вузлів
З однією станцією
З послідовним розміщенням станцій
Схема залізничного вузла радіального типу
1 - пасажирська станція, 2 - сортувальна станція,
3 - вантажна станція, 4 - предвузловий роз‘їзд,
5 - промисловий район
Схема залізничного вузла з
паралельним розташуванням
основних станцій

91.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Основні схеми залізничних вузлів
Трикутникового типу
Кільцевого типу
Хрестоподібного
типу
Тупикового типу
Радіальнонапівкільцевого типу

92.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Сучасні залізниці у місті являють собою складну, дорогу, взаємозалежну
систему.
В них можна виділити дві принципово різні в містобудівному
відношенні групи споруд.
До першої групи відносяться споруди, що безпосередньо обслуговують
населення міста:
пасажирські, товарні, дільничні і малі станції,
Їх доцільно розміщувати в межах міста зі створенням найбільших зручностей для населення.
Вокзальний комплекс включає будинок вокзалу, пасажирську станцію з перонами, поштовими й багажними
спорудами, а також привокзальну площу,
доцільно розміщувати з боку основної частини сельбищної території,
забезпечуючи зручні транспортні зв'язки з центром міста і його сельбищними і
виробничими зонами.
Пасажирські станції за плануванням колій поділяються на прохідні й тупикові.
Будівлі вокзалів на прохідних пасажирських станціях можуть мати
бокове або острівне розташування

93.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Схема пасажирської станції наскрізного типу (прохідної)
Схема тупикової пасажирської станції

94.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Друга група - споруди з технічного обслуговування самого
залізничного транспорту: технічні пасажирські, сортувальні станції,
перевалочні пункти, технічні роз'їзди і т.д.
Їх слід розміщувати за межами міської території. Залізничні підходи до
таких споруд трасують в обхід міста, що дає змогу організувати
транзитний рух поза межами міста.
Технічні станції - для відстоювання, очищення, екіпірування і
формування пасажирських поїздів;
товарні чи вантажні станції – для навантаження і вивантаження товарів;
сортувальні - для перескладання і формування потягів, для розбивки їх
на частини і передачі вагонів на підприємства та ін.

95.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Автомобільний транспорт
Автомобільні пасажирські перевезення здійснюються автобусами й автомобілями.
Автобусні сполучення бувають міжміськими (міжнародними,
міжобласними) і приміськими.
Автомобільні вантажні перевезення не можуть конкурувати із залізницею,
але мають безумовну перевагу – можливість доставки до місця призначення від місця
відправлення без перевалочних пунктів
Cпоруди автомобільного транспорту –
пасажирські автовокзали міжміського повідомлення,
автостанції приміського сполучення,
вантажні автостанції, мотелі, станції технічного обслуговування,
паливозаправні станції й автодороги.
Автовокзали в середніх і малих містах доцільно розміщувати в центральній частині
міста з винесенням гаражів і ремонтних побудов за межі житлової забудови.
У найзначніших, значних і великих містах доцільне розміщення автовокзалів і
автостанцій поблизу міських транспортних вузлів і у місцях концентрації найбільшої
кількості міжміських автобусних маршрутів.

96.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Планувальне рішення будинку автовокзалу, розмір і рішення території
залежать насамперед від розрахункової кількості пасажирів і затверджені
спеціальними нормами на проектування.
Відстань від автовокзалів до житлової забудови має бути не менше 50 м.
Генплан типового автовокзалу на 900 чол.
Найбільш необхідні елементи генплану
автовокзалу:
будинок автовокзалу (2), заправна станція,
стоянка таксі (1), місце для стоянки
міжміських і приміських автобусів (5),
перон прибуття (4), перон відправлення (5),
естакада для огляду автобусів (7),
місце для миття (6).

97.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Автомобільний транспорт
Реконструкція Московської площі у Києві
(Центральний автовокзал).

98.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ

99.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ

100.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Зовнішні автомобільні дороги підрозділяються на категорії
залежно від розрахункової інтенсивності руху
та їхнього значення в системі автодорожньої мережі країни
- головні шляхи державного значення;
- шляхи державного значення;
- місцеві шляхи.
Відстань від бровки земляного полотна автомобільних доріг державного
значення до житлової забудови повинна бути не менше 100 м,
для доріг місцевого значення – 50 м. Для захисту від шуму і загазованості
уздовж доріг слід передбачати смугу зелених насаджень шириною
не менше 10 м або шумозахисні екрани

101.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Схеми пропуску зовнішніх автомагістралей через місто:
а – вливання зовнішньої автомагістралі безпосередньо у вуличну мережу міста;
б – пропуск зовнішньої автомагістралі поза межами міста із з'єднанням її з містом під'їзною
дорогою; в – примикання зовнішніх автомагістралей до кільцевої швидкісної дороги; г –
пропуск зовнішньої автомагістралі через місто у вигляді міської швидкісної дороги; у всіх
схемах: 1 – місто; 2 – центральна частина міста; 3 – захисна зелена смуга; 4 – зовнішня
автомагістраль; 5 – міська швидкісна дорога у зеленій смузі; 6 – міська швидкісна дорога в
тунелі; 7 – магістральна вулиця; 8 – перехрещення магістралей у різних рівнях

102.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ

103.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Водний транспорт
Споруди водного транспорту – морські й річкові порти.
Особливості водного транспорту:
- наявність у більшості випадків природного водного шляху;
- широкий вибір параметрів водних шляхів і як наслідок – значна
кількість рухомого складу за габаритами, вантажопідйомністю,
швидкістю руху;
- сезонність експлуатації.
Територія споруд і пристроїв водного транспорту включає:
Порти (пристані) загального і закритого користування,
пристрої для технічного обслуговування і ремонту флоту.

104.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Морський транспорт
внутрішній (каботажний) та зовнішній (закордонний)
Переваги - найбільша одинична вантажопідйомність, практично необмежена
пропускна здатність морських шляхів, порівняно малі капітальні вкладення, невеликі
витрати енергії на перевезення 1 т вантажу
Недоліки - залежність морського транспорту від фізико-географічних і навігаційних
умов, необхідність створення на морських узбережжях складного портового
господарства
Основне призначення морського порту - забезпечити розвантаженнянавантаження вантажів і посадку-висадку пасажирів, дати укриття вантажам від хвиль,
забезпечити ремонт суден.
За призначенням порти поділяються на: торгові загального призначення
(Нью-Йорк, Гамбург, Роттердам, Одеса); спеціалізовані (Батумі - нафта),
Маріуполь - вугілля), промислові, що переважно обслуговують судна
риболовного флоту (Очаків, Скадовськ, Бердянськ), військові (Севастополь в
Україні, Сєвєроморськ у Росії, Пірл-Гарбор у США), порти-сховища (невеликі
рейди, штучно чи природно захищені від хвиль, де можуть укриватися судна
каботажного плавання).

105.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Порт в Одесі

106.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Річковий транспорт
- порти на вільних ріках,
- порти на шлюзованих ріках і каналах
Порти на вільних ріках характеризуються значними коливаннями рівня
води (порядку 5 – 10 м) і влаштовуються безпосередньо у руслі ріки (русловий),
уздовж її берега чи в природних або штучних затоках, з'єднаних з основним
руслом (позарусловий). Річкові порти обох типів влаштовані на Дніпрі в Києві,
Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі, Херсоні.
Річкові порти на шлюзованих ріках і каналах влаштовують у формі басейнів
у штучних розширеннях русла. Декілька портів такого типу споруджено на
Річці Шпреє в Берліні, на Одрі у Глівіце і Вроцлаві.
Є два типи річкових пасажирських вокзалів: стаціонарні й плавучі.
Стаціонарні річкові вокзали споруджують у великих містах, наприклад,
річковий вокзал у Дніпропетровську, річковий вокзал у Ризі.
Плавучі - на так званих дебаркадерах,
з'єднаних з берегом шарнірними трапами. Плавучі дебаркадери
піднімаються і опускаються з коливаннями рівня води на
нерегульованих ріках.

107.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Гонки пароплавів на Місісіпі

108.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Повітряний транспорт
Особливості повітряного транспорту:
- велика швидкість руху;
- потреба в значних територіях для зльоту і посадки;
- потреба в повітряних коридорах у бік зльоту;
- сильний шум і вібрація, особливо при зльоті та посадці.
Основними наземними спорудами повітряного транспорту є аеропорти.
При розміщенні аеродромів необхідно враховувати дві протилежні вимоги.
Оскільки віддалення аеропорту від міста зменшує середню швидкість
сполучення, їх слід розташовувати якнайближче до міста. З іншого боку, слід
враховувати довжину злітно-посадкових смуг, високий рівень шуму,
нормативні розміри повітряних коридорів і т.д., у зв'язку з чим відстань до
житла повинна бути достатньо великою.
Аеропорт ― Арланда‖ у Стокгольмі займає 2500 га, тобто територію,
на якій можна побудувати місто на 100 тис. чи навіть більше жителів.
Площа аеропорту ― Руасен‖ в Парижі сягає 2900 га.

109.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Повітряний транспорт

110.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Міський транспорт

111.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Пасажирський транспорт класифікується за:
1. Швидкістю сполучення:
- звичайний (автобус, тролейбус, трамвай, 18-20 км/год);
- швидкісний (метрополітен, швидкісний трамвай, швидкісна залізниця, автобус-експрес,
25-45 км/год).
2. Провізною спроможністю:
- дуже висока (електрифікована залізниця, 60 тис. пас./ год);
- висока (метрополітен, трамвай, монорейковий транспорт, 10-45 тис. пас./ год);
- середня (тролейбус, автобус, 5-10 тис. пас./ год);
- низька (легкові автомобілі, 1 тис. пас./ год).
3. Розташуванням відносно земної поверхні:
- наземний (автобус, тролейбус, трамвай, метрополітен);
- підземний (метрополітен, швидкісний трамвай);
- надземний (монорейковий, канатна дорога, фунікулер).
4. Використанням вуличного простору:
- вуличний (автобус, тролейбус, трамвай):
- позавуличний (метрополітен, електрифікована залізниця, швидкісний трамвай,
фунікулер, канатна дорога).
5. Типом двигуна:
карбюраторний (автомобільний транспорт); дизельний (автобус, залізничний транспорт);
електричний (тролейбус, трамвай, метрополітен, залізничний транспорт, монорейковий,
автомобільний транспорт); комбінований

112.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ

113.

8. ЗОНА ЗОВНІШНЬОГО ТРАНСПОРТУ
Монорейкова дорога.

114.

Планування та
благоустрій міст
ЛЕКЦІЯ №7:
ТЕМА:
«ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ЗОНА МІСТА»

115.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Ландшафтно-рекреаційна зона міста
Ландшафтно-рекреаційна зона - це сукупність усіх, що зберігаються,
і знову створених міських і заміських озеленених та водних просторів
у їх архітектурно-планувальній та композиційній єдності.
Містобудівне значення зелених насаджень:
- зелені насадження є регулятором температурного режиму;
- сприятливо впливають на склад і чистоту повітря;
- використовуються в боротьбі з міським шумом;
- сприятливо впливають на психологічний стан людини;
- створюють ландшафтну привабливість міста в цілому й окремих його
частин;
- збагачують архітектурні ансамблі і займають провідну роль в
архітектурі парків і садів.

116.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Оптимальна сумарна величина озеленених зон загального використання
в містах установлюється спеціальними дослідженнями і закріплюється в
нормативах. Зелені насадження нормують на одного жителя міста.
Площа міських зелених насаджень загального користування залежить від
розміру міста, його планувальної структури, поверховості забудови, природнокліматичних умов.
Відповідно до ДБН Б.2.2-12 : 2019 Планування та
забудова територій
8.1.2 При формуванні мережі ландшафтних та рекреаційних територій
населених пунктів слід виділяти:
-
-
території загального користування (ділянки садово-паркового будівництва парки, сади, сквери, бульвари; лісопарки; частково об’єкти природнозаповідного фонду);
території обмеженого користування (ділянки житлової забудови, об’єктів
громадського обслуговування, культурної спадщини, виробництва);
території спеціального призначення (охоронювані природні території,
озеленення санітарно-захисних та охоронних зон, вздовж пішохіднотранспортних мереж, коридорів, сільськогосподарських та інших територій)
згідно з додатком Д.

117.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА

118.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Зелені насадження загального користування
Міські парки (парк культури та відпочинку), міські сади –
найбільш масовий тип парку, в якому відпочинок у природному оточенні поєднується
з розважальними заходами.
За розміром можуть бути:
малими – 25 га, середніми – 100 га, великими – 500 га й значними – більше 500 га.
У містах великі парки площею понад 100 га та міські лісопарки площею понад 500
га повинні становити не менше 10 % від загальної площі озеленених територій.
Час доступності міських парків при пересуванні на транспорті повинен становити
не більше 20 хв, а районних парків - не більше 15 хв.
Міські парки мають кілька зон:
основна – зона тихого відпочинку, 50-70 % території.
Зона масових заходів (видовища, атракціони) розташовується недалеко від головного
входу, займає 5-17 % території.
Культурно-просвітня зона – бібліотека, виставкові павільйони та ін.
ізолюється від гучних видів відпочинку, займає територію 3-8 %. Фізкультурнооздоровча зона розміщується на відносно рівному рельєфі, займає територію 10-20 %.
Зона дитячого відпочинку розташовується відособлено, недалеко від входу в парк,
займає площу 5-10 %.
Господарська зона – периферійна частина парку зі своїми виїздами на вулиці.

119.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Дитячі парки –
проектують у великих та значних містах.
Призначені для ігор, розваг, фізкультури і культурно-просвітніх занять
дітей.
Часто розміщують при Палаці дитячої і юнацької творчості,
площа – 3-20 га.
Діснейленд у Парижі - 2230 га

120.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Гідропарки і лугопарки –
організовують в зонах рік, озер і водойм для масового відпочинку.
Значна їхня частина (50-60%) – це відкриті простори – луги, галявини.
Лісопарки –
впорядковані ліси, організовані для відпочинку на природі поблизу міста.
Сквери – призначені для короткочасного відпочинку і художньодекоративного оформлення міських площ, вулиць, суспільних будинків,
монументів. Розмір – 1-2 га. Основними елементами скверу є центральна
площадка зі скульптурою, фонтаном чи басейном.
Бульвари - призначені для пішохідного руху, прогулянок і короткочасного
відпочинку. Їх створюють на магістралях набережних, у громадських центрах
при інтенсивному пішохідному русі. Бульвар розташовують між проїзною
частиною вулиці і тротуаром чи по центру вулиці. Його ширину приймають
10-50 м, залежно від чого розробляють планувальне рішення (кількість і
ширину алей), характер озеленення і благоустрою.

121.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Зелені насадження спеціального призначення
Ботанічний сад - організовують тільки в значних містах. Призначений для науководослідних робіт, культурно-просвітньої роботи і масового відпочинку.
Розташовують подалі від промислових районів, джерел шуму.
Захищається від сильних вітрів. Бажана різноманітність рельєфу і наявність
водойм. 50-70% території займає зона ботанічних експозицій.
Зоопарк організовують тільки в значних містах. Призначений для науково-дослідних робіт,
культурно-просвітньої роботи і масового відпочинку.
Основні зони: експозиційна - 50-70, відпочинку і розваг – 25-35, науководослідна – 3-8, господарська – 2-5% території
Зелені насадження санітарно-захисної зони вздовж залізниці й автомобільних доріг призначені для захисту від снігових заносів та декоративного оформлення доріг. Зелені
насадження санітарно-захисної зони, розташованої між промисловими підприємствами і
житловою територією, призначені для захисту сельбищної території від шкідливого
впливу промислових підприємств.
Основне призначення зелених насаджень на території цвинтарів і крематоріїв –
художньо-декоративне.
Зелені насадження на магістральних і житлових вулицях призначені для захисту від
шуму, для затінення тротуарів у літню пору, для художнього оформлення вулиці.
Розсадники й квіткові господарства - призначені для вирощування
розсади дерев і квітів.

122.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
ДБН Б.2.2-12 : 2019 Планування та забудова територій
Озеленнення території населених пунктів
При проектуванні парків, садів, скверів і бульварів слід передбачати
максимальне збереження ділянок існуючих зелених насаджень та водойм та
враховувати вимоги ДБН Б.2.2-5.
При цьому мінімальну площу озеленених територій слід приймати: парків - 2
га, скверів - 0,05 га, садів -1,5 га.
Мінімальну ширину бульварів з однією пішохідною алеєю слід передбачати
при розміщенні: між проїзними частинами - 18 м, між проїзною частиною та
забудовою -10 м.
Ширину пішохідних доріжок слід приймати кратною 0,75 м (ширина смуги
руху однієї людини).
На територіях житлової, громадської, курортної та рекреаційної забудови
слід передбачати засоби:
загального озеленення ділянок (дерева, чагарники, газони, квітники);
площинного озеленення (дахів, міжрейкових трамвайних полотен,
гольф-полів);
вертикального озеленення будинків і споруд (фасадів, балконів,
шумозахисних стінок);
відновлюваного озеленення (порушених ділянок, ярів, схилів).

123.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
БЛАГОУСТРІЙ ТЕРИТОРІЙ. ДБН Б.2.2-5:2011.
Шумозахисні насадження треба проектувати у вигляді однорядних або багаторядних
посадок не нижче ніж 7 м, забезпечуючи відстані між стовбурами дорослих дерев з широкою
кроною від 8 м до 10 м, з середньою кроною – від 5м до 6 м, з вузькою кроною – від 3м до 4 м.
Простір під кроною треба заповнювати рядами чагарнику.
Ширину смуги та очікуваний рівень зниження шуму треба визначати відповідно до СНиП ІІ12.
Для шумозахисних насаджень підбирають поєднання наступних дерев і чагарників: клен
гостролистий, в'яз звичайний, липа дрібнолиста, клен татарський, спирея калинолистна,
жимолость татарська, дерен білий, акація жовта, глід сибірський.
Озеленення
вулиць:
а – жилої;
б–
магістральних;
в – проїздів,
стежин

124.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
Озеленення
вулиць:
а – жилої;
б–
магістральних;
в – проїздів,
стежин

125.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
ДБН Б.2.2-12 : 2019 Планування та забудова територій
Позаміські ландшафтні території
Позаміські ландшафтні території являють собою сукупність природних та природноантропогенних ландшафтних комплексів, які знаходяться за межами населених пунктів
(ліси, лісопарки, луки, прибережні та водні угіддя, рекреаційні, оздоровчі, природнозаповідні території тощо), і виконують екологічні, санітарно-гігієнічні та рекреаційнооздоровчі функції; вони можуть бути багатофункціональними та спеціалізованими.
Багатофункціональні позаміські ландшафтні території можуть складатися з:
• курортно-оздоровчих та рекреаційних територій (зони короткочасного, тривалого та
змішаного відпочинку);
• територій лісового фонду;
• територій дачної та садової забудови;
• територій унікальних природно-заповідних об’єктів (біосферні заповідники,
національні природні та регіональні ландшафтні парки);
• територій зеленого, екологічного, сільського та етнографічного туризму (селацентри народних ремесел, етнічні осередки тощо).
Спеціалізовані позаміські ландшафтні території формуються на базі:
• територій природних парків (лісопарки, лукопарки, гідропарки, дендропарки,
пейзажні парки);
• територій тематичних парків і заповідників (етнографічні парки, парки-пам'ятки
садово-паркового мистецтва, історико-культурні заповідники);
• територій спеціального призначення (санітарно-захисні і водоохоронні зони,
захисне озеленення, оранжерейні господарства та розсадники).

126.

6. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ МІСТА
ДБН Б.2.2-12 : 2019 Планування та забудова територій
Зелені лінії - лінії що визначають площі усіх озеленених
територій загального користування, рекреаційних лісів і
лісопарків (існуючих та тих, що резервуються), об’єктів
природнього заповідного фонду, зон охоронного ландшафту, в
межах яких встановлені обмеження щодо розміщення об’єктів
відповідно до законодавства.
Блакитні лінії - лінії обмеження висоти та силуету забудови,
спрямовані на регулювання естетичних та історикомістобудівних якостей забудови