Інноваційні якості творчої особистості інженера ХХІ ст

1. Інноваційні якості творчої особистості інженера ХХІ ст.

2.

Мотива́ ція — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та
психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її
організованість,
активність
і
стійкість;
здатність
людини
діяльно
задовольняти свої потреби.
Визначено, що особливості мотивації інженерних фахівців випливають з
особливості інженерної праці як особливого виду інтелектуальної
діяльності.

3.

Сучасні системи мотивації мають спиратися на стимули, що будуть
сприяти підвищенню ефективності суспільного виробництва як основи
конкурентоспроможного
розвитку
економіки
України
та
рішенню
соціальних завдань. Особливу роль при цьому відіграють підходи до
мотивації інженерно-технічних працівників. Практична значущість цих
питань обумовлена вкладом цих категорій працівників у створення
кінцевих
результатів
діяльності
підприємств.
Інженерна праця сьогодні – це складна, інтелектуально обґрунтована
діяльність, яка потребує фундаментальної наукової та загально технічної
освіти. Інженери – це своєрідні провідники НТП на виробництві.

4.

Найбільш розповсюдженими являються такі три типи професійної мотивації інженерів:
Домінантний тип професійної мотивації. У даному типі мотивації головними
виступають показники, які демонструють стійку цікавість інженера до технічних наук,
захоплення технікою і конструюванням, прагненням до науково-дослідної роботи.
Звідси - активність спеціалістів, спрямована %4на справу", а не на систему
взаємовідносин. Поведінкова структура домінантного типу досить стабільна,
відзначається високим рівнем претензій і. одночасно, відповідальним відношенням до
дорученої справи.
Ситуативний тип професійної мотивації. Для нього характерний пріоритетний вплив
життєвих обставин, які не завжди узгоджуються з мотивами і ціннісними орієнтаціями
особи. Вибір професії інженера у спеціалістів, які відносяться до даного типу, був в
свій час пов'язаний з так званою зовнішньою мотивацією. Це випадкові обставини
життя, матеріальні міркування, вплив місця проживання і т. п. У результаті, як
правило. - незадоволення такого інженера професією, становищем в трудовому
колективі. У виробничій діяльності спеціаліста з ситуативною професійною мотивацією
основне місце займають виконавчі функції. Орієнтація на переважно нетворчу роботу
доповнюється орієнтацією на цінність взаємовідносин з "потрібними" людьми.
Конформістський тип професіональної мотивації. У інженера, який відноситься до
цього типу, ясно виражене неузгодження між ціннісними орієнтаціями і реальною
поведінкою, для нього характерний значний вплив на вибір професії найближчого
соціального оточення. Творча активність особи конформістського типу не піддається
прогнозуванню. Такий тип мотивації найчастіше проявляється у емоційних людей,
соціально-психологічні установки яких рухомі, мають тенденцію до змін.

5.

Бувають матеріальні і не матеріальні стимула мотивації інженера до праці.
Однією з найважливіших форм стимулювання на підприємствах є
матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і
використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної
плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці. Політика
винагороди за працю організовується так, щоб свідома ініціатива працівника
була спрямована на підвищення продуктивності праці, удосконалення своєї
кваліфікації, надавала працівнику можливість збільшувати працею свій дохід.
Основними нематеріальними засобами підтримання високої трудової
активності є створення сприятливих умов праці, нормального психологічного
клімату, сила прикладу, моральні заохочення. Моральне заохочення
працівників не пов'язані з виплатою грошей та визначається як закріплені
нормами трудового права засоби морального визнання працівників за
досягнення високих результатів праці. Як засвідчує практика, основними
видами морального заохочення є: оголошення подяки, нагородження
Почесною грамотою, поміщення фотографії працівника на Дошку пошани,
присвоєння почесних звань тощо.

6.

Моральні якості
компетентності:
майбутнього
інженера
як
структурний
компонент
його
Че́сність — це одна з основних граней інженерських чеснот, моральна якість, що
відображає
одну
з
найважливіших
вимог
моральності.
Включає правдивість, принциповість, вірність взятим зобов'язанням, суб'єктивну
переконаність у правоті справи, що проводиться, щирість перед іншими і перед
самим собою відносно тих мотивів, якими людина керується, визнання і
дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить.
Принциповість — це не тільки прояв характеру і волі, це насамперед вияв
внутрішньої переконаності людини, її усталеного погляду на те чи інше питання.
Справедливість — мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на
суспільне зло. За Платоном, справедливість — це найвища чеснота, що
утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії
(«кожному своє»). За Платоном саме справедливість державного устрою породжує
у нього «однодушність» (homonoia) і дружбу (philia) співгромадян, жінок і чоловіків.
Чимало філософсько-правових концепцій розглядають справедливість, як найвищу,
навіть передумовну правову цінність та морально-етичну цінність.

7.

Об'єкти́ вність
—
філософське
поняття,
що
означає
характеристику предмета, зміст знання чи спосіб існування (дійсності), яка
полягає в їхній незалежності від людської свідомості (суб'єкта пізнання).
Об'єктивність як риса характеру — здатність розглянути питання, що є
предметом дискусії, відсторонено, незважаючи на особисті уподобання чи
вигоду.
Комунікабельність (від лат. cjmmunicabilis — з'єдную, повідомляю) —
здатність людини до спілкування, до встановлення соціальних зв'язків,
контактів, до плідної взаємодії з іншими людьми.

8.

Евристичні якості як запорука ефективної діяльності інженера, конструктора,
дослідника.
Абстрагува́ ння — змістова операція, філософський і логічний метод
«відволікання», що дає змогу переходити від конкретних предметів (елементів)
до загальних понять і законів розвитку.
Багатство уя́ ви конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду,
оживленого як образи в даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не
є відтворенням минулого пережиття,
але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду.

9.

Ленінградські соціологи під керівництвом В.А. Ядова. дослідивши 1100
інженерів, працюючих в проектно-конструкторських організаціях,
виділили в результаті аналізу зібраних даних три комплекси систем
ділових якостей, необхідних спеціалісту в галузі інженерії.
Перший з них - творчий комплекс - включає самостійність, творчий підхід
до справи, ініціативність, інтелектуальні здібності, досвід і знання.
Другий комплекс - виконавський - створюється з таких ділових якостей
як старанність, акуратність, посидючість, сумлінність, працьовитість.
Третій
комплекс,
означений
як
комплекс
відповідальностіорганізованості. складається із якостей, в однаковій мірі необхідних як
для творчої, так і для продуктивної роботи. Сюди відносяться
оперативність,
наполегливість,
працездатність.
відповідальність,
організованість.

10.

Відповідно до класифікації інженерів за діловими якостями, складеної за
результатами ленінградського дослідження, характерними професійними
типами є такі:
а)
творчо спрямований "інженер за покликанням", у якого високо
розвинутий комплекс творчих якостей, але декілька нижчі виконавчі
показники. Інженер такого типу схильний до самопрограмування
діяльності і вороже відноситись до втручання в його справи:
б)
ретельний і сумлінний інженер, орієнтований головним чином на
комплекс виконавчих якостей, який не відрізняється ініціативою і
самостійністю;
в)
самовпевнена. задоволена собою людина. Її ділові якості за всіма
комплексами розвинуті однаково, причому однаково посередньо. Це не
заважає йому бути сповна задоволеним собою і своїми професійними
успіхами;
г)
відчужений від професії' "інженер мимоволі", в якого низький
рівень ділових якостей спостерігається за всіма комплексами.

11.

Самореалізація - реалізація потенціалу особистості.
1. Самореалізація полягає: в здійсненні себе як індивідуальності; в
розкритті своїх здібностей, свого потенціалу; в реалізації своїх
потенційних можливостей; у втіленні в життя ідей, мрій, планів; у
здійсненні бажань, інтересів; в задоволенні потреб; у знаходженні себе;
в застосуванні своїх здібностей.
2. Самореалізація супроводжується: почуттям задоволення результатом і
процесом його досягнення; задоволенням собою, тим, що зміг зробити;
прийняттям життя; станом гармонії з собою і навколишнім світом;
підйомом сил, інтересом до життя.
3. Самореалізації сприяє: пристрасне бажання і внутрішня потреба
професійного самоствердження; усвідомлення своїх можливостей,
постановка цілей, адекватне планування діяльності; автентичність,
прагнення бути самим собою; впевненість у собі, віра в свої сили;
задоволення від своєї роботи і визнання оточуючих; здатність зрозуміти
свої почуття і усвідомити свої бажання та ідеали; цілеспрямованість;
пошук нових можливостей; прагнення пізнання і задоволення від
досягнутого; пошук прихованих резервів і наявність планів на майбутнє.

12.

Професійна самореалізація як процес соціалізації має два рівні:
- репродуктивний, на якому суб'єкт намагається ігнорувати ті
цінності, мотиви і потреби, які б зорієнтували його на професійну
перспективу в аспекті нових знань, умінь, навичок та допомогли б
вирішувати
нові
професійні
завдання;
- творчий, на якому відбувається реалізація суб'єктом
нагромадженого інтелектуального досвіду в межах професійного
потенціалу та подальше формування професійної майстерності і
компетентності.
Перший рівень найбільш відповідає етапу початкового професійного
становлення. Групу безробітних, яка ще не визначилася з професійною
орієнтацією, можна віднести до людей, які перебувають у стані пошуку
життєвих цілей і професійних цінностей та мотивів. Другий рівень
найбільш виражений у групі студентів, які здобувають другу вищу освіту.

13.

Перешкоди самореалізації виникають, якщо: людина не знайшла себе;
незрозуміла ціль; не достатньо вміння; погано представляються шляхи
своєї самореалізації; немає відповідності між потребами і можливостями;
наявний комплекс неповноцінності; робиться спроба виконання не своїх
планів; людина не замислюється про своє особистісне зростання;
реалізуються, відповідно батьківського життєвого сценарію, не ті цілі,
яких людина дійсно хотіла б досягти; втрачений зв’язок з життям; має
місце психологічна незрілість особистості.
Перешкоди в самореалізації супроводжуються: відчуттям дискомфорту,
відчуттям
тяжкості
життя;
посиленням
самокритики,
почуття
невдоволеності собою; почуттям образи, безпорадності, нікчемності,
непотрібності; відчуттям пустоти і нудьги; безсиллям, тривожністю,
нездатністю приймати рішення; агресією, депресією, відчуттям
неповноцінності; відчуттям руху не в тому напрямку, розумінням
необхідності змінити уявлення про себе, життя, світ; гострою потребою
побачити нові можливості в своєму житті.

14.

Подоланню труднощів в самореалізації сприяють: прийняття самого себе;
пошук нових шляхів і бажання досягти поставлених цілей; здатність
зібратися, сконцентруватися; зосередженість сили та духу; дослухання
до внутрішнього голосу, який говорить про те, що потрібно вибрати для
досягнення цілей і задоволення потреб; сприйняття труднощів як
тимчасових, бажання спробувати здійснити задумане ще раз; вміння
розслабитися, прислухатися до своїх почуттів і продовжувати роботу;
усвідомлення того, що не потрібно зупинятися на половині шляху;
постійна робота над собою.

15.

Причини виникнення труднощів самореалізації особистості в значній
степені криються у відношенні людини до самої себе і навколишнього
світу.
Як писав Енштейн: «Людина приречена на пошук сутності, сенсу життя,
бо той, хто відчуває своє життя без смислу, не тільки нещасливий, але й
навряд чи життєздатний»