Соціально-педагогічний досвід цивілізацій Стародавнього Сходу та Античного Світу

1. Соціально-педагогічний досвід цивілізацій Стародавнього Сходу та Античного Світу

Тема лекційного заняття 2.

2. ЗМІСТ

Загальні риси виховання в умовах формування і розвитку
стародавніх цивілізацій.
Виховання і школи у Месопотамії.
Виховання у Стародавньому Єгипті.
Виховання у Стародавній Індії.
Розвиток виховання і педагогічної думки в Стародавньому Китаї.
Система соціального виховання у Стародавній Греції. Філософи
Стародавньої Греції про виховання. Виховання в добу Еллінізму.
Особливості соціального виховання у стародавньому Римі. Ідеї
провідних мислителів стародавнього Риму в контексті
соціального виховання.

3.

4.

Жерці – суспільний стан чи кастова група людей, що
виконували релігійні обряди. Жерці – це люди, які з дитинства
виховувалися в храмах, вивчали науку, магічні знання і служили
богам.

5. Родина Школа

Відокремлення розумової праці від фізичної поступово
сприяло виникненню особливої професії – учителя.

6. Сімейне виховання

Сімейне виховання починається контролюватись державою через
закони, регулятиви. Це Закони вавілонського царя Хаммурапі (п.п.
ІІ тис. до н.е.), “Книга притч іудейського царя Соломона” (поч. І тис.
до н.е.), Закони Солона (640-559 до н.е.).

7. Основні причини організації перших шкіл:

1. Накопичення знань і поява необхідності
спеціальному навчанні.
2. Оформлення перших держав.
3. Становлення та розвиток писемності.
в

8. Виховання і школи Месопотамії

9. Виховання і школи Месопотамії

Приблизно у ІV тис. до н.е. у Межиріччі
Тигра і Єфрата виникли містадержави ( Шумер, Аккад, Вавілон та
Ассирія ), де розвивались: астрономія,
математика, агротехніка, оригінальна
писемність,система музичного запису,
мистецтво.

10.

Суб’єкти соціалізації
родина
армія
право

11. Підходи до виховання

Відповідальність за виховання покладена на
батька
Сім’я формувала особистість у рамках заданих
соціальних норм і цінностей
Виховання здійснювалося з урахуванням
соціального прошарку або касти
У виховному процесі родини не існував
індивідуальний підхід. Методи і форми
соціального виховання ставали все більш
жорстокішими й всезагальними

12. “Будинки табличок”

Назва навчального закладу походить від
глиняних табличок, на які наносився клинопис
Перші едубби були невеликими закладами з
одним вчителем
До обов’язків учителя входило: керівництво
школою, виготовлення табличок-вправ
Основним методом виховання в школі був
приклад старших

13. Виховання і навчання дітей

Палацові та храмові едубби нерідко розміщувалися
Виховання
і
навчання
в культових приміщеннях, мали багато приміщень
для зберігання табличок, наукових і навчальних
дітей
занять. Подібні комплекси називали “будинки
здійснювалося переважно
в сім‘ї, яка була
знань”.
одним із основних суб'єктів соціалізації і
виховання, за яку ніс відповідальність
батько;
відбувалися залежно від певного
соціального прошарку або касти;
держава здійснювала соціальне виховання
через родину;
у виховному процесі не застосовували
індивідуальний підхід;
методи і форми виховання ставали все
більш жорстокішими.

14. Давній Єгипет

15. Виховання у Стародавньому Єгипті

Суб'єктами соціалізації були сім'я і
школа.
Відношення між чоловіком і дружиною
відбувались на гуманній основі.
Ідеалом стародавнього єгиптянина була
небагатослівна, стійка до випробувань і
ударів долею людина.
Ідейною основою була релігія.
Безапеляційний і абсолютний авторитет
батька, або наставника.

16. Школа і виховання

Перші відомості про шкільне навчання
відносяться на III тис. до н.е.
Школа, виконуючи функцію ініціації,
готувала дитину до світу дорослих.
Застосовувались фізичні покарання.
Передача від батька до сина, із покоління до
покоління професії.
Військова справа знаходилась поза межами
сімейного виховання.
Моральне виховання відбувалось через
заучування моралізаторських настанов.

17. Виховання у Стародавній Індії

18. Виховання в Стародавній Індії

Виховання у т огочасній Індії
носило сімейний характ ер.
У долині Інда шкільна освіт а з’явилась у
доарійський період у горах Харапської
культ ури (Ш-ІІ-е т ис. до н. е.)
Прот ягом ІІ-І-го т ис. до н. е. т ерит орія
Індії освоювалась арійськими племенами.
Виникає лад, що був названий каст овим.

19.

кастовий
поділ
суспільства
брахмани
(жреці)
кшатрії
(воїни)
вайшья
(хлібороби,
ремісники)
шудри
(слуги)

20. Якості представників каст

Брахмани:
інтелектуальні
переваги та
чистота
Кшатрій –
сила і
мужність
помислів
Вайші –
працелюбство
і терпимість
Шудри –
покірність

21.

Традиції суспільносімейного виховання
У сім’ї – систематичність виховання не
передбачалась.
Для трьох вищих каст воно починалось після
особливого ритуалу посвячення у дорослі й учні –
упанаямі.
Порядок упанаямі й зміст подальшого навчання
для представників вищих каст не був однаковим.

22.

Буддизм
(з середини І-о тис. до н. е.
Головним завданням виховання буддизм вважав
удосконалення людської душі, котра повинна визволитись
від людських пристрастей через процес самопізнання
Будду вважають першим соціальним педагогом тому, що він
пішов із світу, збагнувши особистий конфлікт з ним; у школі
він вчить людей як можна отримати спокій і гармонію з
оточуючим світом; переймається проблемами взаємодії і
взаємовідношень особистості та суспільства, тобто його
діяльність здійснюється у проблемному полі входження
людини у систему суспільних відношень.
У буддійський період елементарну освіту отримували в
релігійних школах вед і світських навчальних закладах.
Буддизм розширив роль шкіл при монастирях.

23. Розвиток виховання в стародавньому Китаї

24. Виховання в Стародавньому Китаї

В основі педагогічних т радицій Ст ародавнього
Кит аю лежит ь сімейно-суспільне виховання.
Соціально-педагогічна робот а здійснювалась
через виховання моральност і, любові
до праці за допомогою міст ичних сил.
В основі внут рішніх відносин родини
лежала повага ст арших молодшими.
Педагогічний ідеал передбачав виховання начит аної,
ввічливої людини, що володіє внут рішнім самовладанням.

25. Школи Китаю

у ІІІ-у тис. до н.
е.
епохи Шан (Інь)
(ХVІ-ХІ ст .
до н. е.)
епоха Чжоу (ХІШ ст . до н.
е.).
сян
сюе
госюе
сюй
Вивчали мораль,
письмо,
рахунок,
музику,
ст рільбу із
лука,
керування
кіньми.
сансюе

26. Конфуцій (551-479 рр. до н. е.)

Основоположник конфуціанст ва – ет ико-політ ичного
і педагогічного вчення світ ового рівня.
Сенсом людського життя вважав зміцнення
моральност і т а переборення незгод в
гармонійному суспільст ві.
Узагальнив досвід виховання і освіт и Ст ародавнього
Кит аю, ст ворив оригінальне вчення
.
Ст абільніст ь суспільст ва, вважав Конфуцій,
грунт уєт ься на вихованні згідно соціального
призначення: “правит ель повинен бут и
правит елем, бат ько-бат ьком, син-сином”.

27. Конфуцій (551-479 рр. до н. е.)

Велику роль відводив природі і суспільст ву у
вихованні, що т акож підт верджує соціальнопедагогічний напрямок його учення про виховання.
Ідеально вихована людина за Конфуцієм – це
особист іст ь, що володіє благородніст ю, т ягою
до іст ини, багат ою душевною культ урою, є
правдивою.
Конфуцій першим в іст орії відкрив людину і ст ав
вчит елем людяност і у людині. Можливост і
людини він прирівнював до можливост ей Бога.
Ст ворив першу у Кит аї приват ну школу.

28.

29.

30. ЕПОХА ЕЛІНІЗМУ

Елінізм – період
Стародавньої історії з
323 р. до н.е. до
захоплення Римом
Єгипту (ІІІ-І ст. до н.е).
Елінська культура
виникла внаслідок
поєднання грецьких
елементів зі Східними
Відбувався
розвиток науки,
зокрема:
- геометрії;
- географії;
- астрономії:
- медицини

31.

Таблиця. Порівняння афінської та спартанської систем виховання
Особливості
Спартанська
Афінська
Держава
Родина
Спрямованість
Фізичний розвиток
Єдність фізичного і духовного
Формування особистості
Пригнічування особистості
Культивування
індивідуальності
Стиль управління вихованням
Авторитарний
Демократичний
Гендерна рівність
Майже однакове виховання
Виховання
хлопчиків
Провідний метод виховання
Фізичні покарання
бесіда
Провідний
соціалізації
суб'єкт
здебільшого

32. В епоху Еллінізму виник ряд філософських шкіл, що відігравали роль вищих навчальних закладів, якими керували видатні мислителі

того часу: Зенодот
Ефеський, Аристофан Візантійський.
Зенон вважав, що за допомогою
виховання можна зробити людину
доброчесною. До основних якостей, які
варто формувати в людині, філософ
відносив незворушність, спокій і
самодостатність. У своїй педагогічній
діяльності Зенон дотримувався
сократовської теорії про виховання, в
основу розумової освіти поклав логіку
Арістотеля.
У філософа молодь вивчала філософію,
до якої входила фізика, етика, логіка з
риторикою і діалектика. Під риторикою
розумілася наука, що навчає “добре
говорити за допомогою взаємопов’язаних
міркувань”, а під діалектикою – мистецтво
“правильно сперечатися за допомогою
міркувань у вигляді питань і відповідей”.
Заняття наукою розглядалися Зеноном як
головний засіб розвитку людини.
Зенон
(між 336 і 332 – між 264 і
262 рр. до н. е.)

33. Здобутки елліністичної епохи

Евклід
“ Початки “
Архімед
Аполлоній з Перги
Праці з математики
і фізики
Засновник
тригонометрії