Патологія сечовидільної системи у дітей

1. Патологія сечовидільної системи у дітей Лекція 5

2. Частота захворювань органів сечових шляхів у дітей (на 1000 дітей) (по М.С. Ігнатовій, Ю.Є. Вельтіщевому, 1989)

інфекції сечової системи, включно
пієлонефрит
гломерулонефрит
18,0
дисметаболічна нефропатія, включно
уролітіаз
інтерстиційний (абактеріальний) нефрит
1,4
анатомічні аномалії органів сечової
системи
Інші захворювання
1,3
3,3
1,0
4,0

3. Інфекції сечової системи

Займають друге місце після респіраторних
захворювань серед усіх мікробних
процесів
7% дітей з гіпертермією мають мікробнозапальний процес в нирках.
7% дівчаток та 2% хлопчиків до 6 років
переносять пієлонефрит, а вперше
виявлене захворювання становить 9/1000
дівчаток на рік.

4. Етіологія ІСВШ

E. coli – 80 %
Proteus mirabilis, Klebsiella, Enterococcus,
Pseudomonas – до 10%
Staph. saprophyticus – 8% (переважно
пієлонефрити новонароджених і інфекції
нижніх сечових шляхів у старших дітей)
інші– 4-2%

5. Шляхи розповсюдження інфекції

Лімфогенний
Гематогенний
Висхідний (характерний для інфекцій
сечового міхура і пієлонефриту, що
розвивається на тлі обструкції сечової
системи)

6. Фактори, які сприяють розвитку ІСВШ

Порушення уродинаміки
Патогенні властивості мікроорганізма
Стан імунной системи макроорганізма
Інструментальні маніпуляції на органах
сечовидільної системи (МВС)
Обмінні порушення
–
–
Цукровий діабет – глюкозурія - підвищення осмоляльності
мозкової речовини ниркової паренхіми - розмноження
бактерій
нефрокальциноз - відкладення кристалів по ходу пірамідок
- розлад мікроциркуляції
Порушення нормального випорожнення кишечника,
дисбіоз

7. Термінологія

Пієлонефрит - неспецифічне мікробнозапальне захворювання нирок з переважно
вогнищевим інфекційно-запальним
ушкодженням тубулоінтерстиціальної
тканини.
Інфекція сечових шляхів - це поняття
інфекційного ураження органів сечової
системи без уточнення топіки.

8. Термінологія

Рефлюкс-нефропатія - поєднання дисембріогенезу
сечових шляхів та визначених ділянок нервової
системи з порушенням структури ниркової тканини,
що характеризується розвитком атрофічного
пієлонефриту на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу
Обструктивні уропатії - група урологічних
захворювань, яка супроводжується порушенням
відтоку сечі і підвищенням внутрішньомискового
тиску,
розширенням мискового сегменту, розвитком
вторинного пієлонефриту з поступовою атрофією
ниркової паренхіми.

9. Основні причини рецидивуючих ІСВШ у дітей

Аномалії розвитку органів сечової
системи
Міхурово-сечовідний рефлюкс
Нейрогенні дисфункції сечового міхура
Підвищення екскреції солей
(дисметаболічні нефропатії)
Цукровий діабет

10. Аномалії розвитку ОСС

Гідронефроз

11. Аномалії розвитку ОСС

Гідронефроз

12. Аномалії розвитку ОСС

Ектопія нирки

13. Аномалії розвитку ОСС

Подвоєння нирки

14. Аномалії розвитку сечоводів

15. Аномалії розвитку ОСС

Уретероцелє

16. Аномалії розвитку ОСС

стриктури уретри

17. Міхурово-сечовідний рефлюкс(МСР)

МСР – аномалія розвитку міхурово-сечовідного
співустя, що призводить до ретроградного току сечі
з нижніх відділів сечових шляхів у верхні.
Причини:
аномалія розвитку міхурово-сечовідного
співустя;
хронічні запальні захворювання СШ;
НДСМ (частіше по гіперрефлекторному типу –
75%).

18. Міхурово-сечовідний рефлюкс(МСР)

Прояви МСР:
рецидивуючі ІСВШ, частіше асимптоматичні
форми,
біль у животі, переважно в поперековій,
підреберній ділянці, по ходу сечоводів, тупого
характеру,
дизурічні розлади (прискорені хворобливі,
двофазні сечовипускання, імперативні позиви).
Група ризику по МСР –
діти з рецидивуючою інфекцією СВШ, особливо з
ізольованим сечовим синдромом і симптоматичній
ІСВШ на 1-му році життя.

19. Ступені МСР

20. Діагностика МСР

мікційна цистографія,
радіонуклідна цистографія,
радіоізотопна ренографія,
цистоскопія.

21. Діагностика МСР

22. Нейрогенні дисфункції сечового міхура

НДСМ – це різноманітні за формою порушення
резервуарної і евакуаторної функцій сечового
міхура, що розвиваються внаслідок ураження
механізмів регуляції сечовипускання різного генезу
(коркові, спинальні центри, периферична
інервація).
Діагностика:
–
–
–
–
–
Реєстрація ритму спонтанних сечовипускань
Урофлоуметрія
Мікційна цистографія
Цистоманометрія
Цистоскопія

23. Гіперрефлекторний сечовий міхур

часті (кожні 30 - 90 хв) безболісні сечовипускання малими
порціями (30-70 мл),
посилення позиву на сечовипускання аж до імперативних
позивів,
неутримання сечі, енурез,
періодична «безсимптомна» гіпертермія (38-40°С) при
відсутності ознак запалення дихальних шляхів,
підвищення тонусу сечового міхура,
стрімкий характер сечовипускання,
зменшення об’єму сечового міхура, «фестончатість» його
меж за даними мікціонної цистографії,
щільне заповнення сечоводів контрастною речовиною на
всьому протязі за даними екскреторної урографії,
відсутність в міхурі залишкової сечі,
трабекулярність стінок сечового міхура при цистографії.

24. Гіпорефлекторний сечовий міхур

рідкі сечовипускання (2-3 рази на добу) великими
порціями (400-600 мл),
послаблення або відсутність позивів на сечовиділення,
можливе неутримання сечі по типу парадоксальної
ішурії,
в’яле сечовипускання, можливо в кілька порцій,
натужування при сечовипусканні,
пальпація сечового міхура в надлобковій ділянці,
тонус сечового міхура знижен, об’єм збільшен,
наявність залишкової сечі в міхурі після
сечовипусканні,
як правило, приєднується ІСВШ.

25. Клінічна класифікація ІСВС у дітей

Тяжкі ІСВС
• лихоманка
≥39°С
• постійна блювота
• тяжка дегідратація
• поганий комплайнс
Прості ІСВС
невисока лихоманка
• дитина добре п’є
• незначна дегідратація
• добрий комплайнс
Guidelines of European Association of Urology, March 2006

26. Лікування ІСВС у дітей

Прості ІСВС:
В якості емпіричної терапії рекомендовано
пероральні форми
триметоприма/сульфаметоксазола, захищених
амінопеніциллінів, цефалоспоринів (Ib)
Тривалість терапії 5-7 днів (Ib)
Якщо немає динаміки або стан погіршується,
дитина повинна бути госпіталізована, терапія
продовжується парентеральними АБ
Guidelines of European Association of Urology, March 2006

27. Лікування ІСВС у дітей

Тяжкі ІСВС:
Показана інфузійна терапія та парентеральне
введення АБ (переважніше цефалоспорини 3
покоління)
Якщо переважає Грамм+ флора, використовують
комбинацію аміноглікозида з ампіцилліном або
амоксициллін/клавуланатом (IIа)
Потрібно уникати призначення хлорамфеніколу,
сульфоніламідів, тетрациклінів, рифампіцину,
амфотерицину В та фторхінолонів
Потрібно уникати призначення цефтріаксону
через небажану побічну дію у вигляді жовтяниці
Guidelines of European Association of Urology, March 2006

28. Профілактика при неускладнених та ускладнених ІСВС у дітей: РКД у 30 пацієнтів

Фурамаг в 1/3 доб. дози
Низька доза антибіотика
Менше рецидивів
Однакова ефективність
Краща переносимість
Фітопрофілактика
(канефрон Н)
Ефективність фурамага в профілактиці рецидивів
вище протягом 6 місячного спостереження
Д.Іванов, С.КушнІренко, 2007