Комфортність робочого місця водія та салону

1.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
АВТОМЕХАНІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОМБІЛІВ ТА АВТОСЕРВІСУ
ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ЛЕКЦІЇ № 14 (ІП)
ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ЛЕКЦІЇ № 8 (АА)
на тему: «Комфортність робочого місця водія та салону »
для студентів спеціальностей:
015 «Професійна освіта (транспорт)»
274 “Автомобільний транпорт”
Код доступу: https://meet.google.com/akh-gosi-boz
Київ – 2020 рік

2.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1 Робоче місце водія
1.1 Загальні положення
1.2 Контрольні та інформаційні прилади
1.3 Органи керування рухом
2 Сидіння водія
2 Мікроклімат в кабіні водія
2.1 Обігрів
2.2 Кондиціювання повітря
2.3 Кондиціювання повітря
2.4 Вентиляція
2.5 Шум усередині колісного транспортного засобу
3 Пасажирський салон
3.1 Загальні положення
3.2 Пасажирські сидіння
3.3 Освітлення салону

3.

1. РОБОЧЕ МІСЦЕ ВОДІЯ
1.1 Загальні положення
Робоче місце водія — це зона простору, що оснащена необхідним
устаткуванням, з якого відбувається керування транспортним засобом.
Раціональне планування робочого місця має забезпечувати: найкраще
розміщення органів керування транспортним засобом та сигналізації роботи
його систем щоб не допускати загального дискомфорту, зменшувати
втомлюваність водія, що впливає на безпечність експлуатації транспортного
засобу.
Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів
і не відчував незручності під час керування транспортним засобом Важливо
мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук,
ніг. Проте доцільно виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і
незручні положення тіла. Основні вимоги до комфортності робочого місця
водія визначені ДСТУ ISO 16121-1, ДСТУ ISO 16121-3, ДСТУ ISO 16121-4, ДСТУ
ISO 2575, ISO 4040.

4.

РОБОЧЕ МІСЦЕ ВОДІЯ
Організація робочого місця передбачає:
— правильне розміщення робочого місця у транспортному
засобі;
— раціональне компонування обладнання на робочому місці;
— урахування характеру та особливостей керування
автомобілем.
Робоча поза — це основне положення водія у просторі.
До основного обладнання робочого місця водія відносяться:
─ контрольні та інформаційні прилади;
─ органи керування рухом;
─ опора для ноги, яка має бути розташована так, щоб ліва нога
водія могла опиратися ліворуч від кермової колонки або
ліворуч від педалі зчеплення;
─ сидіння водія.

5.

РОБОЧЕ МІСЦЕ ВОДІЯ
1.1.2 Контрольні та інформаційні прилади
В основі конструкції інформаційних блоків (інструментів) мають бути
застосовані такі основні ергономічні принципи:
– доступність для водія органів керування зі звичайного положення, без
необхідності нахилятися вперед;
– відсутність завад огляду вперед та з боків;
– вільний огляд водієм дисплея, клавіатури,
– джерело інформації має бути чітко позначено піктограмами;
– якомога менше світлових індикаторів, але стільки, скільки потрібно за
національними нормативами;
– великі, чіткі символи згідно ДСТУ ISO 2575;
– застосування дисплея, що підтримує графіку, для подання централізованих
даних;
– червона лампа чи кольоровий екран для попередження;
– жовта лампа чи кольоровий екран для завчасного попередження;
– сигнали несправності, що відрізняються від “завчасного попередження” та
“попередження”.

6.

7.

1) зона А , що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують:
– світловими індикаторами;
– центральним інформаційним дисплеєм,
– попереджувальними та сигнальними індикаторами.
2) зона В, що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують:
– перемикач сигналу небезпеки;
– будь-яким устаткуванням для автоматичної системи моніторингу колісного
транспортного засобу;
– перемикач фар (можливо для зони B1 у разі встановлення);
– перемикач передніх протитуманних фарами;
– перемикач задніх протитуманних фар
– перемикач внутрішнього освітлення пасажирського салону
– альтернативне місце для відеомоніторів.
зона B1 , що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують :
– перемикачем керування альтернативним розташуванням фар;
– перемикачем керування альтернативним розташуванням передніх протитуманних
фар;
– перемикачем керування альтернативним розташуванням задніх протитуманних фар
;
– перемикачем керування альтернативним розташуванням для внутрішнього
освітлення пасажирського салону .

8.

зона С, що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують:
– перемикачем керування дверима (можливо у зоні E для ТЗПК);
– органом керування опусканням підлоги, якщо встановлено
– пристрій для опускання/нахилу підлоги ;
– будь-яким устаткуванням для автоматичної системи моніторингу колісного
транспортного
– альтернативним місцем для відео моніторів.
Примітка 1. Зона B1 може входити в межі зони B
5) зона С1 , що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують альтернативними
пристроями для опускання/нахилу підлоги.
Примітка 2. Зона С1 може входити в межі зони С.
6) зона D , що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують:
– альтернативним місцем для обладнання, що використовують для автоматичної
системи моніторингу колісного транспортного засобу
– орган керування стоянковою гальмівною системою, що приводять у дію вручну;
органи керування опаленням та вентиляцією.

9.

7) зона Е , що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують:
– альтернативним місцем для будь-якого обладнання, що використовують для
автоматичної системи моніторингу колісного транспортного засобу
– органом керування стоянковим гальмом, що приводять у дію вручну за
допомогою регульованого гальмівного клапана,
– органом керування опаленням та вентиляцією;
– альтернативними місцями для перемикачів керування дверима, опусканням
підлоги та її ахилу).
8) зона F, що розташована відповідно до рис.1, яку оснащують органами керування
обладнанням, з яким працюють нечасто, наприклад: відео монітори; та (або) відео
системою.

10.

1.3 Органи керування рухом
До органів керування рухом відносяться :
─ педалі , що призначені для керування швидкістю транспортного засобу, які
розташовують відповідно до рис.3
─ кермове колесо, що призначено для керування траєкторією руху
транспортного засобу, яке розташують відповідно до рис.5;
─ орган керування стоянкової гальмівною системою, який розміщують
відповідно до рис.1;
─ орган перемикання передачами, який розміщують відповідно до рис.1.

11.

1 Поперечний проміжок між педаллю зчеплення та кузовом, 2 - Відстань від повздовжньої вісі
педалі газу до повздовжньої вісі керма. 3 Відстань від повздовжньої вісі педалі гальма до
повздовжньої вісі керма. 4 Кут відхилення педалі гальма. 5 Кут відхилення педалі газу. 6
Відстань від крайньої точки педалі газу до кузова 7 Повздовжня відстань між педаллю газу та
кузовом. 8 П’яткова опорна лінія. 9 Відстань між кузовом та п’ятакової опорної лінії 10
Ширина педалі зчеплення. 11 Ширина педалі гальма. 12 Ширина педалі газу. 13 Проміжок між
педаллю зчеплення та будь-яким елементом, розташованим з правої сторони від педалі,
наприклад, кожуха кермової колонки 14 Проміжок між гальмовою педаллю та будь-яким
елементом, розташованим з лівої сторони від педалі, наприклад, кожуха кермової колонки.
15 Проміжок між педаллю газу та гальмовою педаллю 16 Кермова колонка

12.

ТИПИ ПЕДАЛЕЙ
Педаль типу ножного - Педаль типу маятника
коливання без упору
- Педаль типу ножного
коливання з упором для
п’ят

13.

РОЗТАШУВАННЯ КЕРМОВОГО КОЛЕСА
1,3 - Положення центра площини, що описує обід кермового колеса 4 –
Вертикальний кут площини ободу кермового колеса 6 - діапазон регулювання
по висоті

14.

1.4 СИДІННЯ ВОДІя
Сидіння водія забезпечує його зручну робочу позу, стійкість положення корпуса, ніг,
рук, голови під час роботи, мінімальні затрати енергії та максимальну
результативність праці, що впливає на безпечність експлуатації транспортного засобу.
Основні характеристики сидіння водія показані на рис. 6
1-Кут нахилу подушки 2 - Ширина подушки 3- Глибина подушки 4- Кут нахилу спинку
5 – Загальна ширина сидіння 6 – Ширина спинки сидіння 7 – Ширина підголів’я сидіння 8 – Висота
підголів’я сидіння 10 - Висота верхнього краю підголів’я сидіння (над подушкою сидіння)

15.

МІКРОКЛІМАТ В КАБІНІ ВОДІЯ
2.1 Обігрів
Внутрішня температура, яку вважають комфортною, якщо для температури
довкілля від –10 °C до +25 °C. Через 30 хв. досягається температура яку
встановлено за . домовленості між замовником і виробником.
2.3 Кондиціювання повітря
Доречність застосування кондиціювання повітря для підтримування комфортного
мікроклімату в кабіні водія, встановлюють залежно від домовленості між
замовником і виробником,
2.4 Вентиляція
Вентилятор вабні водія повинен мати щонайменше три рівня швидкості.
Повітряний струмінь має бути таким, щоб сопла можна було закрити за
необхідності.
Кабіну водія необхідно вентилювати або зовнішнім повітрям, або рециркуляцією
повітря в кабіні. Конкретні вимоги щодо робочих характеристик залежать від
домовленості між замовником і виробником.

16.

2.5 Шум усередині колісного транспортного засобу
Рівень шуму на робочому місці повинен бути не більше:.
─ 70 дБA на рівні вуха водія під час їзди зі швидкістю 50 км;
─ 60 дБA. на рівні вуха водія під час зупинці, коли двигун
працює вхолосту,
─ 55 дБA для вентилятора на рівні вуха водія, коли
здійснюється обдув скла для запобігання його запотіванню.

17.

3 ПАСАЖИРСЬКИЙ САЛОН
3.1 Загальні положення
Пасажирський салон це зона внутрішнього простору транспортного засобу , що
оснащена необхідним устаткуванням, яке необхідне для комфортного та
небезпечного перевезення пасажирів
3.2 Пасажирські сидіння
Раціональне планування пасажирського салону має забезпечувати: найкраще
розміщення пасажирів щоб не допускати загального дискомфорту пасажирів,
зменшувати втомлюваність пасажирів під час поїздки та забезпечити
безпечність їх перевезення.
Одним із видів устаткування, яке встановлено в пасажирському салоні є
пасажирські сидіння, які повинні мати розміри та відстані між ними та
окремими елементами кузова показані на до рис. 7, 8 , що визначено
Правилами ЕЭК ООН № 107

18.

H = 400/500 мм*
K = 350 мм мин.*
G (мін) =225 мм., для суцільних сидінь автобусів
класів І,ІІ, А,В;
G (мін) =250 мм., для індивідуальних сидінь
автобусів класів І,ІІ, А,В;
F (мін) = 200 для усіх сидінь автобусів класів І,ІІ, А,В
F (мін) = 250 для усіх сидінь автобусів класів ІІВ

19.

20.

3.3 ОСВІТЛЕННЯ САЛОНУ
Система освітлення салону також є однією із складових яка забезпечує
комфортність пасажирів, що перебувають в транспортному засобі. Як
правило якість системи освітлення в пасажирському салону оцінюється
показниками
─ освітленість пасажирського салону, як відношення світлового потоку, що
падає на поверхню, до площі освітлюваної поверхні. Одиниця виміру: люкс
(лк);
─ рівномірність освітленості, як відношення максимальної та (чи)
мінімальної освітленості до середньої освітленості в межах зазначеної
поверхні;
─ колірна температура джерела світла , що є температурою
випромінювача, Одиниця виміру: Кельвін (К)
Якщо на автомобільному транспорті, унормована Правилами ЕЭК ООН №
107 тільки освітленість пасажирського салону аварійного режиму роботи
системи освітлення, то на рейковому громадському транспорті вона
визначена ДСТУ EN 13272, аварійного та штатного режимів роботи.
Так для штатного режиму роботи системи освітлення освітленість та
нерівномірність в різних частинах транспортного засобу має відвідати
нормативам поданим у таблиці 1

21.

22.

Освітленість вимірюється в наступних місцях:
- проходах: на горизонтальному рівні проходу не менше ніж у 5 точках
вимірювання, що розташовані на однаковій відстані (відстань не більше ніж
2 м) на висоті 0,8 м від рівня підлоги;
- зонах розташувань сидінь для пасажирів на горизонтальному рівні , на
висоті 0,6 м від спинки сидіння та по центральній лінії сидіння;
- дверних проходах: на горизонтальному рівні , в центрі будь-якого проходу
біля дверей на рівні сходинки і в середині проходу на рівні підлоги і на
висоті 0,8 м;
- між секційні проходи: уздовж центральної лінії проходу в середині і на
обох кінцях на рівні підлоги в 3 точках вимірювання;
- сходинки : на горизонтальному рівні в центрі будь-якої сходинки на її
поверхні;
Колірна температура джерела світла (лампи) для загального освітлення
салону має бути від 2800 К і 7 000 К але для візуального комфорту,
рекомендовано колірну температури не більше 5 000 К.

23.

4 ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1 ДСТУ ISO 16121-1:2014 Колісні транспортні засоби. Ергономічні вимоги до робочого
місця водія автобуса загального призначення. Частина 1. Загальний опис, основні
вимоги
2 ДСТУ ISO 16121-3:2014 Колісні транспортні засоби. Ергономічні вимоги до робочого
місця водія автобуса загального призначення. Частина 3. Інформаційні прилади та
органи керування
3 ДСТУ ISO 16121-4:2014 Колісні транспортні засоби. Ергономічні вимоги до робочого
місця водія автобуса загального призначення. Частина 4. Умови середовища у кабіні
(ISO 16121-4:2011, IDT)
4 ДСТУ ISO 2575:2014 Колісні транспортні засоби. Символи для органів керування,
індикаторів та сигнальних пристроїв
5 ISO 4040:2009 Road vehicles — Location of hand controls, indicators and tell-tales in
motor vehicles
6 Правила ЕЭК ООН № 107-03 Единообразные предписания, касающиеся
официального утверждения транспортных средств категории М2 или М3 в отношении
их общей конструкции
7 ДСТУ EN 13272:2015 Залізничний транспорт. Електроосвітлювальні системи для
рухомого складу в громадському транспорті (EN 13272:2012, IDT)

24.

3 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1.
2.
3.
4.
5.
Що таке «Робоче місця водія
Що означає раціональне планування робочого місця водія
Що означає організація робочого місця водія
Яким устаткуванням має бути снащено робоче місця водія
Які ергономічні принципи мають бути застосовані в конструкції інформаційних
блоків
6. Які контрольні та інформацій прилади, а також органи керування системами
встановлюють в ЗОНІ А
7. Які контрольні та інформацій прилади, також органи керування системами
встановлюють в ЗОНІ В
8. Які контрольні та інформацій прилади, а також органи керування системами
встановлюють в ЗОНІ D
9. Які контрольні та інформацій прилади, а також органи керування системами
встановлюють в ЗОНІ Е
10. Які контрольні та інформацій прилади, а також органи керування системами
встановлюють в ЗОНІ F
11. Які відстані унормовуються для розміщення педалей
12. Які є типи педалей
13. Які параметри унормовуються для кермового колеса
14. Які параметри унормовуються для сидіння водія
15. За якими параметрами оцінюють мікроклімат в кабіні водія
16. Що означає раціональне планування пасажирського салону
17. Якими параметрами оцінюються пасажирські сидіння

25.

3 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
18. Які відстані між пасажирським сидіннями та елементами кузова унормовуються
нормативними документами
19. Яким документом унормовані вимоги до пасажирських сидінь
20. Якими показниками оцінюється комфортність системи освітлення
21. В яких точках вимірюється освітленість пасажирського салону
22. Яка колірна температура джерел світла повна мати система освітлення громадського
транспорту