Похожие презентации:
Особливості діяльності Національної поліції України щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення
1.
Особливості діяльності Національної поліції України щодо розгляду тавирішення справ про адміністративні правопорушення, що посягають на
громадський порядок та громадську безпеку.
2.
План:1.Загальна характеристика та види адміністративних правопорушень,що
посягають на громадський порядок і громадську безпеку.
2.Характеристика окремих правопорушень, що посягають на громадський
порядок і громадську безпеку.
3.Особливості адміністративного провадження у справах про порушення
громадського порядку і громадської безпеки та застосування заходів
забезпечення провадження по даній категорії справ.
4.Зарубіжний досвід визначення правопорушень, що посягають на
громадський порядок.
3.
Опис усіх правопорушення, що посягають нагромадський порядок і громадську безпеку,
розміщений у гл. 14 Особливої частини КУпАП.
Видами правопорушень, що посягають на
громадський порядок і громадську безпеку, є:
1) правопорушення, що посягають на громадський порядок і спокій
громадян (ст.173, 173-1, 178, 181, 181-1, 182 КУпАП);
2) правопорушення, що посягають на громадську безпеку (ст. 175 КУпАП):
3) правопорушення, пов’язані з порушенням антиалкогольного
законодавства, або норм, пов’язаних з ним (ст.176, 177, 179);
4) правопорушення, пов’язані з негативним впливом на неповнолітніх
або невиконанням обов’язків щодо них (ст. 180, 184);
5) правопорушення, пов’язані з учиненням насильства в сім’ї (ст.73-2КУпАП).
4.
Громадський порядок – це сукупність встановлениху державі правил поведінки у громадських (публічних)
місцях, які регулюються правовими, моральними та
іншими соціальними нормами.
У преамбулі «Декларації про поліцію» яка прийнята Резолюцією
Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) наголошено, що для
повного здійснення прав людини і фундаментальних свобод,
гарантова- них Європейською Конвенцією по правам людини й іншими
національними і міжнародними інструментами, необхідна наявність мирного
суспільства, де панує порядок і громадський спокій.
5.
6.
7.
«Дрібне хуліганство» (ст.173 КУпАПУкраїни).
Власне дрібне хуліганство диспозицією ст.173
КУпАП, трактується як: нецензурна лайка в
громадських місцях, образливе чіпляння до
громадян та інші подібні дії, що порушують
громадський порядок і спокій громадян.
Кодекс України про адміністративні правопорушення в переліку
адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і
громадську безпеку, першим розглядає дрібне хуліганство і вважає, що як
соціальне явище воно наносить велику шкоду суспільству, посягає на його
моральні засади та звичаї і тому відноситься до небезпечних правопорушень.
Практика засвідчує, що Санкції у главі 14 КУпАП передбачені суворі, зокрема
адміністративний арешт (ст. ст. 173,173-2), а також передбачене покарання для
батьків або осіб, які їх замінюють у разі а) вчинення неповнолітніми віком від
14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП.
8.
Диспозицією ст.173 КУпАП обумовлено,що до діянь, які кваліфікуються як дрібне
хуліганство, належать:
а) нецензурна лайка в
громадських місцях;
б) образливе чіпляння
до громадян;
в) інші подібні дії.
9.
“Чіпляння – це докучлива поведінка,пов’язана з діями щодо
обра- жання, які зневажають честь і
гідність людини та утискають будьчию волю, причому у грубій
розв’язній манері».
Найбільш поширеною формою
дрібного хуліганства, безумовно, є
нецензурна лайка у громадських
місцях. Однак на практиці за
нецензурну лайку, якщо вона не
пов’язана із скандалом або дебошем,
винні притягуються до
відповідальності порівняно рідко.
Це може бути: хапання за
одяг, насиль- ницьке утримання за руки,
демонстративний зрив головного
убору, навмисне загороджування виходу або проходу,
вимога дати цигарку
або пускання в об- личчя диму від неї, утримання
дівчини з непристойною
пропозицією та інші подібні дії.
10.
Головним критерієм відмежування дрібного хуліганстваяк Адміністративного правопорушення від кримінальнокарного, передбаченого ст. 296 КК України, є ступінь
суспільної небезпечності Скоєного діяння.
Хуліганські дії характеризуються,
насамперед, своєю формою,
змістом тих мотивів, котрим керувався
винний, обстановкою, у якій вони
відбувалися, тривалістю, викликаними
ними наслідками.
11.
Опір підчас хуліганства має такі ознаки:
1) Він полягає в активних діях;
2) Дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили;
3) Дії винного перешкоджають (протидіють) потерпілому у виконанні його
функцій, реалізації повноважень;
4) Дії винного вчинено під час хуліганських дій;
5) Потерпілий виконував службові або громадські
обов’язки з охорони громадського поряд ку або припиняв хуліганські дії.
12.
Стадії що посягають на громадськийпорядок і громадську безпеку складається з
чотирьох частин:
1) Порушення справи та
адміністративне
розслідування;
2) Розгляд справи;
3) Перегляд постанови;
4) Виконання
постанови.
13.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративногоправопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою
особою або представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності.
Протокол про адміністративні
правопорушення, що посягають на
гро- мадський порядок і громадську
безпеку, у відповідності до ст. .255
КУпАП, складають уповноважені
посадові особи Національної поліції.
Особи молодшого начальницького
складу в більшості випадків
такі протоколи не складають, а лише
доповідають про виявлені події
рапортами.
14.
Передбачено, що працівники поліції можутьзастосовувати такі
заходи процесуального забезпечення, передбачені
КУпАП:
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Адміністративне затримання (ст. 262);
Особистий огляд і огляд речей (ст. 264);
Вилучення речей і документів (ст. 265);
Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і
маломірними суднами та огляд їх на стан сп’яніння (ст. 266);
Доставлення порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268);
та ін. (Див.главу 20 КУпАП).
15.
Строк адміністративногозатримання не може перевищувати
трьох годин. Більш тривалі строки
може бути встановлено тільки
законодавчими актами (ч. 1 ст. 263
КУпАП).
Строк адміністративного затримання
обчислюється з моменту
достав- лення порушника, а особи,
яка була в стані сп’яніння – з часу її
витверезення.
16.
У розумінні законодавства України віднесення Європейським судом зправ людини справ про адміністративні правопорушення до категорії кримінальних
правопорушень потребує дотримання процедурних гарантій, передбачених ст. 6
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. №
ETS N 00, що була ратифікована Україною у 1997 р., якапередбачає, що кожний
обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі
права:
1) Бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
2) Мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
3) Захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу
за- хисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для
оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу
безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
4) Допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а
також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й
свідків обвинувачення;
5) Якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не
розмо- вляє нею, одержувати безоплатну допомогу перекладача .