Українська музична культура ХІХ століття

1. Українська музична культура ХІХ століття

Підготували учні 9-В класу
Городницької ЗОШ 1-3ст.
Ільчук Олексій Вікторович та
Яшин Владислав Володимирович

2. План

Значні зрушення української музичної культури
протягом ХІХ століття
“Звертання” професійних музикантів до
народної тематики
Діяльність аматорських і відкриття перших
професійних театрів
Гімн України і західноукраїнські композитори
Діяльність Миколи Лисенка
Хоровий рух другої половини ХІХ століття
Популярність плеяд українських виконавців
Висновок

3.

Протягом XIX століття в розвитку
української музичної культури відбулися
значні зрушення. Народна творчість
збагачується нової тематикою. У
бурлацьких, рекрутських і чумацьких піснях
у зв'язку із зростанням селянського
революційного руху поглиблюються
антикріпосницькі настрої, посилюється тема
соціального протесту. З'являються нові види
міської пісенної лірики. В області
професійної музики йде процес
накопичення сил, який призводить до
створення в другій половині століття
національної композиторської музичної
школи.

4.

Професійні музиканти XIX століття почали
звертатися до народної тематики, обробляти
народні пісні, які виконувалися талановитими
любителями-дилетантами у супроводі народних
інструментів - кобзи, бандури, цимбал, скрипки,
ліри та ін. На початку XIX століття в українській
музиці з'явилися перші симфонічні і камерноінструментальні твори, серед авторів яких - І. М.
Вітковський, А. І. Галенковскій, Ілля та
Олександр Лизогуб.
Галенковскій Андрій Йосипович

5.

Діяльність аматорських і відкриття
перших професійних театрів (1803 році в
Києві, а в 1810 - в Одесі), в яких
ставилися музично-сценічні твори на
національні сюжети, зіграли важливу
роль у становленні української опери.
Першої української оперою вважається
«Запорожець за Дунаєм» ГулакаАртемівського (1863)
Гулак-Артемовський
Перший театр

6.

У Західній Україні в різних жанрах хорової
та інструментальної (у тому числі
симфонічної) музики працювали
композитори М. М. Вербицький, І. І.
Воробкевич, В. Р. Матюк.
Гімн України,ще не ставши гімном,був
написаний та покладений на музику
приблизно у 1862–1863 рр.,а отже є
музикою ХІХ ст.
Михайло Вербицький

7.

Основоположною для розвитку
національної професійної музики
стала діяльність Миколи Лисенка,
який створив класичні зразки творів
різних жанрів: 9 опер, фортепіанні
та інструментальні, хорові та
вокальні твори, твори на слова
українських поетів. Він же став
організатором музичної школи в
Києві
Микола Лисенко

8.

У другій половині XIX століття широкого
поширення набув хоровий рух, виникли
хорові товариства «Торбан» (1870) і
«Боян» (1891). Відкрилися вищі оперні
театри Києві (1867) та Львові (1900),
Вищий музичний інститут у Львові,
музичні школи при Російському
музичному суспільстві в Києві (1868),
Харкові (1883), Одесі (1897) і в інших
містах.

9.

На початку XX століття всесвітню
популярність здобула плеяда українських
виконавців. Серед них співачки Соломія
Крушельницька, О. Петрусенко, З. Гайдай,
М. Литвиненко-Вольгемут, співаки М. Е.
Менцинський, А. Ф. Мишуга, І.
Паторжинський, Б. Гмиря піаніст Володимир
Горовиць, хоровий диригент А. А. Кошиць.
За межами України стали відомі хорові
обробки Н. Д. Леонтовича.

10.

Здобутки XIX ст. у всіх сферах культури виявилися колосальними. Цей період
вражаючий за гармонійністю розвитку і величезними результатами творчої
діяльності людини у найрізноманітніших сферах. Тенденції, закладені епохою
Відродження, досягли зрілості, і люди в повному обсязі відчули їх наслідки.
У всій складності і, як тоді здавалося, повноті склалася наукова картина світу.
Змінилося становище науки в суспільстві, її досягнення стали прямо й
усвідомлено впливати на рівень виробництва, всього життя. У масову, а в
найбільш розвинених країнах загальну перетворилася письменність.
Регулярними стають міжнародні наукові, літературні, художні контакти, тим самим
закладаються основи світової науки, світового мистецтва.
В художню творчість прийшли величезна стильова, жанрова різноманітність.
Причому всіх великих майстрів при їх яскравій індивідуальності об'єднувало
усвідомлення неповторної цінності людської особистості. Виправдалася пророча
думка Стендаля: “XIX сторіччя буде відрізнятися від попередніх віків точним і
полум'яним зображенням людського серця”.
У надрах культури XIX ст. почалися принципово нові наукові відкриття, були
розроблені філософські системи, висунені соціальні теорії, зародилися художні
явища, які визначать характер вже наступної епохи.
Світлі гасла свободи, рівності і братерства, проголошені Французькою революцією
на початку епохи, успіхи в розвитку культури, які множилися з кожним роком,
породжували надії на швидке розв'язання людством всіх соціальних, політичних
проблем. Однак цього не сталося, і на рубежі XIX-XX ст. серед творчої, наукової
інтелігенції стали переважати похмурі, песимістичні і радикальні революційні
настрої.