Заселення Миколаїва

1.

Заселення Миколаїва
• Бондаренко Степан

2.

Поселення кіммерійців
• Перші відомі поселення на теренах сучасної Миколаївської
області з’явилися на берегах річок Південний Буг та Інгул (у
середній течії).

3.

Стародавня історія
• Найдавніша історія місцевості, де зараз розташований
Миколаїв, пов’язана з подіями у південній місцині сучасного
міста — Вітовці. Ці землі, за даними досліджень археологічних
розкопок, були заселені починаючи від залізної доби. Тут були
стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани. Від IV
сторіччя до Р. Х. тут оселяються греки, поселення яких відомі
біля Сіверсового маяка та сіл Лупареве і Лимани. У 200—400-ті
роки н. е. простежується перебування давніх слов'ян — антів.

4.

Середньовіччя
• Збереглися свідчення, що на початку 2-го тисячоліття н. е. на
землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий
монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233—36
роки. Саме від XIII століття сучасна Миколаївщина майже
повністю являла Дике Поле.

5.

За Російської імперії: заснування і
розвиток міста
• У 1-й половині XVIII століття більша частина Південного Побужжя залишалася
малозаселеною. З історії відомо, що першими спорудами середини XVIII століття
були на півострові кузня та житловий будинок запорожців біля поромної переправи
через гирло Інгулу. На території сучасного Миколаєва існували поселення ще до
початку будівництва верфі. На одній із карт, датованій 1783 р., є напис
«Рушериновка». На іншій карті, ще мабуть ранішого походження, у південній і
південно-східній частині півострова є три крапки і напис «Рибачая», що вказує на
рибацькі хижки, або як тоді називали «рибзаводи». На цій же карті скорописом було
написано: «Кут Хлюща», що явно свідчить, що ця місцевість була освоєна
запорожцями. Поштовхом для подальшого заселення краю став вихід Російської
імперії, внаслідок російських воєн з Османською імперією, до Чорного моря — за
Кючук-Кайнарджийською мирною угодою 1774 року Вітовка разом з землями між
Дніпром і Південним Бугом відійшла до Росії. У Вітовці було влаштовано шпиталь,
де лікували цілющою водою з джерел і місцевими травами. Під час російськотурецької війни 1788 року у Вітовці базувалася ескадра запорозьких чайок
Лиманської флотилії Чорноморського козацтва під проводом кошового отамана
Сидора Білого. Також у Вітовці стояли частини Бузького єгерського корпусу під
командуванням Михайла Кутузова.