Організація першої медичної допомоги та особливості обстеження потерпілих із гострою травмою. (Лекція 5)

1.

*
Організація першої медичної допомоги
та особливості обстеження потерпілих
із гострою травмою

2.

3.

*
Термінальний стан - критичний стан пацієнта , при якому
виникає комплекс порушень регуляції життєво важливих
функцій організму з характерними загальними синдромами і
органними розладами , становить безпосередню загрозу життю і
є початковою стадією танатогенезу .
Інтенсивна терапія - комплекс методів корекції і тимчасового
заміщення функцій життєво важливих органів і систем організму
хворого.
* Реанімація (reanimatio; ре- + латинське animatio – оживлення) –
система невідкладних заходів, що виконуються з метою
виведення з термінального стану та подальшої підтримки життя.
*.
Реаніматологія - наука про закономірності згасання життя ,
принципах пожвавлення організму , профілактиці та лікуванні
термінальних станів .

4.

*
непритомність
раптова короткочасна втрата свідомості, пов'язана з
недостатнім кровопостачанням головного мозку.
Зниження мозкового кровотоку при непритомності
пов'язано з короткочасним спазмом церебральних
судин у відповідь на психо-емоційний подразник
(переляк, біль, вид крові), духоту і т.д.
Тривалість непритомності від декількох секунд до
декількох хвилин без будь-яких наслідків для
організму.

5.

* Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але інколи
перед нею наступає блідість, блювання, нудота, слабкість,
позіхання, посилене потовиділення. Пульс прискорюється,
артеріальний тиск знижується.
* Допомога. При втраті свідомості потерпілого необхідно
покласти на спину, щоб голова була нижче рівня ніг (на 1520 см) для поліпшення кровообігу мозку.
* Потім звільнити шию і груди від одягу, забезпечити приток
свіжого повітря, поплескати по щоках, полити обличчя,
груди холодною водою, дати вдихнути пари нашатирного
спирту (для цього необхідно злегка змочити ватку
нашатирним спиртом і на відстані 1-2 см від носа
потерпілого потримати ватку).
* Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай або
каву, 20-30 краплин настоянки валеріани.

6.

* Фізіологічна дія нашатирного спирту обумовлено
різким запахом аміаку, який подразнює специфічні
рецептори слизової оболонки носа та сприяє
активізації дихального та судинного центрів мозку,
викликаючи прискорення дихання і підвищення
артеріального тиску.

7.

*

8.

Признаки
Анамнез
Нейрокардиогенный
Ортостатический
Кардиогенный
Цереброваскулярный
Повторные
Гипотензия,
ИБС, порок сердца, Неврологические
обмороки в
постельный режим,
аритмии
заболевания
типичных
дегидратация
ситуациях
ПровоциСтресс, душное
Резкий переход в Нет или физическая Нет или наклон,
рующие факторы помещение, кашель, вертикальное
нагрузка, перемена
поворот,
натуживание,
положение
положения тела
запрокидывание
мочеиспускание
головы
ПредСлабость,
Отсутствует
Чаще отсутствует. Чаще отсутствует.
обморочное
головокружение,
Возможны боль или Возможны головная
состояние
тошнота,
перебои в сердце,
боль,
дискомфорт в
одышка, диспноэ головокружение,
эпигастрии, звон в
слабость
ушах, потливость,
бледность
Обморок
КраткоКраткоОтносительно
Относительно
временный;
временный; без
продолжипродолжибледность,
вегетативных
тельный; цианоз,
тельный;
потливость, резкое
реакций и
аритмия
акроцианоз,
снижение АД и/или изменения ЧСС
неврологическая
брадикардия
симптоматика

9.

Клинические признаки Эпилептический припадок
Провоцирующие факторы
Обстановка
Начало
Судорожный синдром
Цвет кожи
Дыхание
Артериальное давление
Прикусывание языка
Травмы во время приступа
Послеприступный период
Сосудистый обморок
Не характерны
Любая
Часто эмоции, стресс, боль
Обычно в вертикальном положен
в
душных
помещениях,
скученности,
в
неприя
обстановке
Обычно внезапное. Может быть Часто постепенное, с ощущен
короткая аура
дурноты, затуманиванием созна
поташнивания,
похолод
конечностей: появление пота
Топические или топико-клонические
судороги. Клонические судороги с
характерной высокой амплитудой и
частотой
Обычно тонус мышц пони
судорог нет. Редко - коро
топический
спазм,
отдел
клонические
подергивания
короткие и малой амплитуды
Бледная пли розовая
Бледная
Тяжелое, храпящее, с выделением Поверхностное, слабое
пены изо рта
Не изменено, может быть повышено Значительно понижено
Характерно, практически всегда
Характерны, бывают часто
Часто оглушенность, спутанность,
сон
Бывает редко
Редко
Умеренная слабость
возвращением
к
с
быст
обычн

10.

Колапс відрізняється від непритомності більшою
тривалістю і тяжкістю явищ . При ньому різко
знижується тонус всієї кровоносної системи , що
призводить до падіння АТ і порушення серцевої
діяльності
причини:
значна крововтрата
удар у живіт
різка зміна положення тіла
ускладнення якого-небудь захворювання ( скарлатина
, черевний або висипний тиф , хвороби серця і
судинної системи , харчові отруєння , гострий
панкреатит , запалення легенів)
Перша допомога:
Припинення дії травмуючого фактора
усунення крововтрати
Укласти в положення з піднятими ногами
Тугі пов'язки на кінцівки, Приплив свіжого повітря
Викликати швидку допомогу
При необхідності - штучне дихання і непрямий
*
симптоми:
блідість
нерухомість
холодний піт
синюшність кінцівок і
нігтьових фаланг
поверхневе дихання
ниткоподібний пульс
температура тіла
знижена на 1-2
градуси
артеріальний тиск
низький
свідомість затемнена або
відсутня
У важких випадках судоми
серцева слабкість
мимовільне відходження
сечі і калу

11.

Шок - важкий стан, який
розвивається під впливом
надзвичайних больових
подразників (сильний удар,
інфаркт міокарда, виразка
шлунка, напад панкреатиту),
після переливання крові,
введення сироваток і великої
крововтрати
симптоми:
Млявість, апатія
Майже немає скарг на біль
блідість
Обличчя покрите холодним
липким потом
Рідке поверхневе дихання
Малий і частий пульс
Низький кров'яний тиск
*
Перша допомога:
Ліквідувати або зменшити
причину шоку
Дати нюхати нашатирний спирт
зігріти грілками
Дати чай, каву,
Викликати швидку допомогу
При кровотечі - зупинити її,
наклавши пов'язку, що давить
Тепліше укутати хворого
При переломах - накласти шину
Контроль дихання та роботи
серця, при необхідності
провести штучне дихання і
непрямий масаж серця

12.

► у результаті механічної
1. Травматичний
травми
(рани, переломи кісток, здавлення
тканин тощо)
► опіковий шок (термічні і хімічні
опіки)
► вплив
низької
температури
(холодовий шок)
►у
результаті
електротравми
(електричний шок)
2. Геморагічний або гіповолемічний
► кровотеча, гостра
3. Септичний
4. Анафілактичний
крововтрата
►гостре порушення водного
балансу – зневоднення
організму
Розповсюджені
гнійні процеси,
викликані грампозитивною чи
грамнегативною флорою, що
призводить до спазму або парезу
капілярів і порушенню мікроциркуляції
*Класифікація шоку
Різке зниження тонусу судин під
впливом гістаміна та інших медіаторів
5. Кардіогенний
Порушення насосної функції серця, аритмії
внаслідок інфаркту міокарда, міокардиту
або токсичного ураження міокарда

13.

*Ступені тяжкості шоку
I ступінь - свідомість збережена , хворий контактний ,
злегка загальмований. САД трохи знижено, але
перевищує 90 мм.рт.ст., пульс злегка прискорений .
Шкіра бліда, іноді м'язове тремтіння.
II ступінь - свідомість збережена, хворий
загальмований. Шкіра бліда , холодна , липкий піт ,
невеликий акроціаноз . САД 70-90 мм.рт.ст. Пульс
прискорений до 110-120 в хвилину , слабкого
наповнення , дихання поверхневе .
III ступінь - стан вкрай важкий : хворий адинамічний,
загальмований , на запитання відповідає коротко , не
реагує на біль. Шкіра бліда , холодна , з синюшним
відтінком. Дихання поверхневе , часте , іноді рідке.
Пульс частий - 130-140 в хв . САД - 50-70 мм.рт.ст.,
відсутній діурез.
IV ступінь - предагональний стан .

14.

*Термінальний стан – це гостра зміна
життєдіяльності, обумовлена тяжким
порушенням функцій основних життєво
важливих органів та систем (катастрофічним
зниженням АТ, глибокими порушеннями
газообміну та метаболізму).
*Розрізняють 3 види термінальних станів
залежно від клінічних ознак з боку центральної
нервової, серцево-судинної, дихальної систем:
*преагональний стан,
* агонія,
* клінічна смерть.

15.

*Преагональний стан – етап умирання, в
ході якого поступово порушуються функції
кірково-підкіркових відділів головного
мозку.
*Він характеризується дезінтеграцією всіх
функцій організму, критичним рівнем АТ,
порушенням свідомості різного ступеня,
порушенням дихання.

16.

*Агонія – етап умирання, що
характеризується активністю підкіркових
відділів мозку.
*Термін «реанімація» тісно пов’язаний з
таким поняттям, як «клінічна смерть».

17.

*Клінічна смерть починається з моменту
припинення діяльності ЦНС, кровообігу і дихання
і продовжується протягом короткого проміжку
часу, поки не розвинуться незворотні зміни в
життєво-важливих органах, в першу чергу в
головному мозку
*.
*Поступово (впродовж 3-6 хв.) запаси глікогену у
мозку виснажуються, і нервова тканина вмирає.

18.

Ознаки, що свідчать про розвиток клінічної смерті:
* - відсутність свідомості, широкі зіниці (через 30-60 сек. після
припинення кровообігу), арефлексія, м'язова атонія;
* - відсутність рухів грудної клітки, відсутність дихальних
шумів при аускультації;
* - відсутність пульсу на центральних артеріях
* - повна релаксація всіх м’язових структур
* - асистолія, фібриляція шлуночків або електромеханічна
дисоціація за даними ЕКГ
* Час, необхідний для обстеження, не повинен перевищувати
7-10 сек. Життя людини, яка перебуває в стані клінічної
смерті може бути відновленим, але успіх можливий тільки
тоді, коли заходи по оживленню починає особа, на очах якої
у постраждалого сталася зупинка дихання, або кровообігу.

19.

* Для встановлення діагнозу клінічної смерті досить наявності
слідуючих ознак:
* - відсутність пульсу на сонній артерії,
*- широкі зіниці, що не реагують на світло,
*- зупинка дихання, або дихання агонального типу.
*Тривалість періоду клінічної смерті зазвичай становить 3-
6 хвилин, але в деяких умовах може подовжуватись до 15
хвилин, що залежить від причини та швидкості розвитку
критичного стану (крововтрата, травма), температури тіла
та навколишнього середовища, вживання препаратів,які
сповільнюють клітинний метаболізм

20.

*

21.

* Біологічна смерть
*це незворотне припинення всіх життєвих
функцій організму з припиненням всіх
фізіологічних процесів.
*Достовірні ознаки біологічної смерті:
*- Висихання рогівки ока та склер з'являються
через 1,5-2 години після смерті. Це пов’язано з
припиненням функції слизові залози, внаслідок
чого рогівка мертвої людини втрачає
*природний блиск, стає каламутним.
*- Розм’якшення очних яблук з появою феномену
«котячого ока» (ознака Бєлоглазова) - при
стисненні очного яблука з боків зіниця набуває
форми вузької вертикальної щілини.

22.

23.

*
*Поява
трупних плям - багряно-синюшне
забарвлення шкіри у вигляді плям з нерівними
краями за рахунок стікання і скупчення крові в
нижчерозташованих
ділянках
тіла.
Формуються вони через 1,5 - 3 години після
зупинки серця.
*- Трупне (м'язове) задубіння - своєрідне
ущільнення і скорочення скелетних м'язів, що
створює перешкоду для пасивного руху в
суглобах. Починається воно з м'язів обличчя і
верхніх кінцівок, потім переходить на тулуб і
нижні кінцівки.

24.

* - Охолодження. Прийнято вважати, що
температура тіла знижується на 1° за 1 годину
при температурі навколишнього повітря 16-18 °
С.
*Соціальна смерть - це стан, при якому
збережені вегетативні функції, але відсутня
біоелектрична активність кори головного
мозку.

25.

* Алгоритм надання першої медичної
допомоги
*Забезпечення безпеки рятівника і пацієнта
Загрози при проведенні рятувальних дій
можуть бути:
*- з боку навколишнього середовища: загроза
вибуху, агресивні хімічні речовини, вуличний
рух, електрика, газ, вода та ін.
*- з боку постраждалого: інфікування,
агресивна поведінка та ін.

26.

* Видаляють постраждалого з небезпечної зони і переміщують його
в безпечну зону ,використовуючи прийом «рятувального
захоплення».
* Необхідність реанімації часто примушує ігнорувати небезпеку,
проте рятівник не повинен ставити себе чи інших в більший ризик.
У багатьох випадках правильна оцінка ситуації, та повне
співробітництво з відповідними службами може забезпечити
надійні умови реанімації.

27.

* Дії під час надання екстреної медичної
допомоги постраждалому
Опинившись у ситуації, коли необхідно надати ЕМД,
зберігайте спокій. Ваші дії повинні бути обміркованими й
швидкими.
Уважно огляньте місце пригоди та визначте таке:
*- чи є ваше перебування у даному місці безпечним?
*- що сталося?
*- орієнтовна кількість постраждалих;
*- чи в змозі оточуючі вам допомогти чи, навпаки,
стануть на заваді?
*Розмовляйте спокійно, скажіть, хто ви такий та що
зможете допомогти постраждалим.

28.

*
* 1. Необхідно
визначити рівень порушення
свідомості постраждалого.
*Для цього слід звернутися до нього з
запитаннями: «Що з вами сталося?», «Вам
потрібна допомога?».
*Якщо відповідь не надійшла, необхідно
здійснити додаткове подразнення (стиснути
трапецієподібний
або
грудний
м’яз,
покрутити мочку вуха).

29.

*

30.

*2.
*
Протягом 10 секунд необхідно визначити
наявність у постраждалого Ps на сонній артерії (для
визначення Ps на сонній артерії вказівний та
середній пальці розміщують на відстані 2-3см у бік
від щитоподібного хряща – «кадика», що виступає на
передньої поверхні шиї).
* 3.
Наблизьте
ваше
обличчя
до
обличчя
постраждалого та поверніть його в бік грудної
клітки. Одночасно намагайтеся почути шум
дихальних рухів або стогін, відчути щокою тепло
повітря при видиху та побачити, як піднімається та
опускається грудна клітка.
*4.
У випадку відсутності Ps на сонній артерії
необхідно розпочати весь базовий комплекс
реанімаційних заходів.

31.

*

32.

33.

34.

35.

*
При проведенні реанімації виділяють 3 стадії та
9 етапів (P. Safar, 1997р.):
*Стадія
1 – елементарна підтримка життя, яка
складається з 3 етапів:
*- A (airway open) – відновлення прохідності
дихальних шляхів;
*- B (breath for victim) – штучна вентиляція
легнь (ШВЛ) та оксигенація;
*- C (circulation his blood) – підтримка
кровообігу.

36.

*
Стадія 2 – подальша підтримка життя.
*- D (drug) – медикаментозні засоби
проведення інфузійної терапії;
*- E – електрокардіоскопія та кардіографія;
*- F – дефібриляція.
та
Стадія 3 – тривала підтримка життя, яка охоплює
післяреанімаційну інтенсивну терапію:
*- G – оцінка стану;
*- H – відновлення свідомості;
*- I – корекція недостатності функцій органів.

37.

* A (airway open) – відновлення прохідності
дихальних шляхів
причини:
*1. Зміщення кореня язика до задньої стінки
ротоглотки та його западання
*2. Ларингоспазм, набряк гортані
*3. Стороннє тіло: їжа, кров, слина, слиз, мокротиння,
блювотні маси, зубні протези тощо (при збереженні
залишкових спонтанних дихальних рухів – напад
кашлю).
*4. Бронхоспазм – різко утруднений видих, а потім і
вдих внаслідок переповнення альвеол повітрям
(аускультативно – у легенях вислуховуються сухі
хрипи).

38.

*Для відновлення прохідності верхніх
дихальних шляхів застосовують потрійний
прийом Safar, для чого постраждалого
необхідно покласти на спину на тверду
поверхню у позу Trendelenburg (підняти
ноги, що посилює венозне повернення до
серця та зменшує депонування крові у
венозному руслі).

39.

*
* 1. Закинути голову постраждалого назад.
*2. Висунути нижню щелепу вперед та
донизу.
*3. Відкрити постраждалому рота.

40.

*
а – западение языка
б – разгибание головы
в – выдвижение нижней челюсти
г – открывание рта

41.

42.

*

43.

* За допомогою марлевої серветки (носової хустинки),
намотаної на другий-третій палець правої кисті,
прочищають верхні поверхи повітроносних шляхів,
одночасно проводячи візуальний огляд на наявність
стороннього тіла

44.

45.

*
ШВЛ здійснюється:
*з рота в рот,
*з рота в ніс,
*з рота в ніс та в рот одночасно,
*з рота в повітровід, з рота в інтубаційну
трубку,
* з рота в трахеостомічну канюлю,
*а також за допомогою мішка Аmbu.

46.

*Для виявлення порушення прохідності дихальних
шляхів:
*- "дивись" – спостереження за рухами грудної
клітки
*- "слухай" – вислуховування дихальних шумів
*- "відчувай" – відчуття руху повітря по щоках
реаніматора

47.

*Вентиляція легень методом "рот в ніс " на
догоспітальному етапі - метод вибору, так як має
переваги:
*- більш надійне відновлення дихальних шляхів
пацієнта при закритому роті і піднятій нижній
щелепі
*- рятувальнику зручніше щільно охоплювати ніс
пацієнта ротом
*- тиск вдування знижуються за рахунок
приносових пазух, що значно зменшує ризик
роздування шлунку і регургітації

48.

*Методика: стати на коліна збоку голови пацієнта. При
розгинанні голови - одна рука на лобі, друга - під
підборіддям, висовуючи і фіксуючи нижню щелепу, рот
закритий шляхом тиску великого пальця під нижню губу.
*Рятувальник робить вдих, відкриває рот, щільно
охоплює губами ніс пацієнта і повільно вдихає в
пацієнта близько 600 мл повітря приблизно за 2 сек.
(контролем служить підняття та опускання грудної
клітки).

49.

*
Методика проведення:
* - покладіть пацієнта на тверде підґрунтя
* - за допомогою вказівного чи середнього пальця знайдіть
краї нижніх ребер
* - тримаючи пальці разом, пересувайте їх до точки, де
вони з'єднуються з грудиною
* - зімкнутими пальцями визначте місце з'єднання ребер з
грудиною

50.

* тримайте середній палець в цій точці, а вказівний на
грудині
* - пересувайте проксимальну частину долоні іншої руки вниз
по грудині, поки не досягнете вказівного пальця. Тут
повинна бути середина нижньої половини грудини (нижня
третина)
* - розташуйте проксимальну частину долоні однієї руки в
цьому місці, іншу руку покладіть зверху на першу навхрест,
або паралельно, схрещуючи пальці
* - розмістіть одну руку на іншій на середині нижньої
половини грудини для початку компресій грудної клітки

51.

* Не прикладайте тиск на верхню частину
живота і на кінець грудини.
* - ваше положення: строго вертикально над
грудною кліткою випрямленими руками
натискайте на грудину (на 4 – 5 см углиб).

52.

53.

*
* - після відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів
провести 3-4 вдування
* - проводити компресії грудної клітки протягом 2 хв.
* - подальша комбінація штучного дихання та компресії грудної
клітки у співвідношенні:
1 вдування : 4 компресій

54.

*
* один рятувальник проводить закритий масаж серця,
* - другий –штучну вентиляцію легенів
* - оптимальне співвідношення вдувань і компресій - 1:15

55.

*
* - пацієнт на пружному підґрунті;
*- неправильна техніка проведення масажу:
руки збоку від грудини, нижче, вище, або
не строго по серединній лінії;
*- при проведенні масажу реаніматор
опирається на пальці, відриває руки від
грудини;
*- перерва в проведенні закритого масажу
більш ніж на 20 сек.
*- різна амплітуда масажних рухів;
*- не виконується частота 2:30

56.

*
* - звуження раніше розширених зіниць,
*- зникнення блідості і зменшення ціанозу,
*- пульсація великих артерій (перш за все сонної)
відповідно частоті компресій грудної клітки.
*- поява самостійних дихальних рухів.
Якщо протягом 1-3 хв. немає ознак ефективності
реанімації – необхідно перевірити правильність
техніки проведення ЗМС та ШВЛ, якомога швидше
усунути недоліки і продовжувати проведення
реанімаційних заходів.