Франція у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття

1.

Франція у другій половині ХХ – на
початку ХХІ століття
Всесвітня історія

2.

Після закінчення Другої Світової
війни Франція втратила
становище великої держави . На
тлі економічного
занепаду країна потрапила в
залежність від
фінансової політики США .
Літом 1944 р. у Франції було
створено Тимчасовий уряд, який
очолив генерал Шарль де Голль.
У країні був встановлений
демократичний лад . До суду були
залучені люди , які співпрацювали
з гітлерівцями. В економіці країни
були націоналізовані ряд галузей
промисловості .
У 1946 році - підписано Договір з
СРСР (поставка харчів до Франції).
Шарль де Голль

3.

Французи
зустрічають
Шарля де Голля
У післявоєнній Франції розстановку політичних сил
визначали Французька комуністична партія (ФКП),
Соціалістична партія ,Католицька
партія і Народно-республіканський рух.
У жовтні 1945 року відбулися вибори до
Установчих зборів, перемогу
на яких здобули ліві сили, які активно брали участь в русі
Опору.На чолі сформованого
уряду став Шарль де Голль. У 1946 р. була прийнята
нова Конституція, яка знаменувала собою
встановлення у Франції Четвертої республіки(19461958). Але Ш.де Голль відмовився її очолити.

4. Конституція Четвертої республіки (1946 рік)

13 жовтня 1946 р. на референдумі була схвалена
Нова Конституція IV Республіки. Вона була
однією з найдемократичніших в історії Франції,
оскільки розширяла демократичні та
соціальні права трудящих.
Крім того, вона проголосила республіканський
лад, загальне виборче право з 21 року,
двопалатний парламент, право громадян на
працю, відпочинок, організацію страйків,
безоплатну світську освіту.
Вперше жінки отримали рівні права з чоловіками.
Висновок: Це була Конституція
парламентської республіки з президентом,
позбавленим надзвичайних повноважень і
урядом підзвітним парламенту.

5.

Індокитай
У 1946-1954 pp. Франція
вела колоніальну війну
проти В'єтнаму, але
зазнала поразки.
З 1954 р. до 1962 р.
подібна війна велася
Францією в Алжирі, але
також невдало.
Таким чином, у 50-ті pp.
Франція вела агресивну
політику, беручи участь
в ряді локальних воєн. її
поразки у цих війнах
свідчили про занепад її
як колоніальної імперії.

6. Досягнення відносної економічної стабільності

1948 р. промисловість
досягла довоєнного
рівня, а у 1958 р. в
2,5 рази перевищила
його.
Франція приєдналася
до «плану
Маршалла», взяла
активну участь у
створенні НАТО і
«Спільного ринку».

7. Уряди Четвертої республіки (1946-1958)

За 12 років (1946-1958 pp.) існування IV Республіки змінилося 25
урядових кабінетів, що свідчило про політичну нестабільність у країні.
У 1958 році значно погіршилася і економічна ситуація.

8.

Заколот генералів в Алжирі (1958)
Восени 1954 почалася
друга колоніальна війна - в
Алжирі (Африка) .
У 1956 Франція змушена
була визнати
незалежність Марокко і
Тунісу . Прихильники
збереження французької
колоніальної імперії не
хотіли втратити ще й
Алжир . Щоб не допустити
цього , вони підняли в
1958 році заколот
проти уряду. Країна
опинилася в стані глибокої
політичної кризи .
Армія Франції
в Алжирі

9. Повернення Шарля де Голля

В Алжирі у травні 1958 році
спалахнув заколот реакційного
шовіністичного офіцерства, яке
вимагало встановлення влади
«сильної руки».
1 червня 1958 національні
збори надали генералу Шарлю де
Голлю надзвичайні повноваження
і доручили розробити нову
Конституцію.

10. Конституція П'ятої республіки (1958)

У жовтні 1958 р. була прийнята Нова Конституція
Франції, що означало кінець IV Республіки і
початок V Республіки.
Згідно з новою Конституцією повноваження
парламенту були значно звужені, а президента
— розширені. Він фактично одер - жав
можливість одноосібно визначати внутрішню та
зовнішню політику країни, призначати Прем'єрміністра і міністрів без за твердження їх
парламентом, право розпускати Національні
збори, приймати, згідно зі ст. 16 Конституції, будьякі надзвичайні заходи, «які диктуються
обставинами», при цьому він не несе ніякої
політичної відповідальності за свої дії.
Перелік основних прав громадян в Конституції був
відсутнім.

11.

Зовнішня політика
Шарля де Голля (президент у 1958-1969)
Де Ґолль багато зробив для
підвищення її міжнародного
авторитету та економічного
розвитку.
Зміцнення незалежності та
самостійності Франції. Вона стала
ядерною державою, посилила
свою військову могутність.
У 1966 р. Франція вийшла з
військової організації НАТО.
Проте Франція продовжувала брати
участь у політичних структурах цієї
організації.
Відхід від «проамериканської політики»
та від впливу США. Знищення
воєнних баз США на території
Франції.
Утворення ЄЕС під головуванням де
Голля.

12. Зовнішня політика Шарля де Голля (деколонізація)

Разом з тим посилився
розпад Французької
колоніальної імперії.
У 1960 р. більшість
французьких колоній в
Африці здобули
незалежність (Судан,
Сенегал, Чад... —
всього 14 держав).

13. Дружба з СРСР

Значно покращилися відносини Франції з СРСР.
У 50-60-ті роки було здійснені візити французських лідерів до СРСР
(1966 р. – де Голль) і радянських – до Франції.
Підписані торгівельні і мирні угоди.
Обмін культурними досягненнями (виставки художників, концерти,
кіно).

14. Париж захоплено дивиться «Війну і мир»

15. Французькі герої на екранах СРСР (60-80 рр.)

16. Економічна політика Шарля де Голля

Економічна політика де Ґолля
характеризувалася активним втручанням
держави в управління промисловістю.
За допомогою державних замовлень та
кредитів швидко розвивалися атомна та
ракетна галузі, виробництво ЕОМ,
пластмас. За 10 років (1958-1968 pp.)
обсяг промислового виробництва
збільшився на 60%.
Підприємства були обладнані новою
технікою.
Активно розвивались
сільськогосподарські фірми.

17.

Уряд підтримував розвиток новітніх галузей
господарства та реконструкцію старих.
Франція розрахувалася з усіма боргами і сама стала
країною –кредитором.

18. Наслідки розвитку Франції

Франція стала найбільшим експортером зерна, молочної
продукції та вин, автомобілів, косметики, парфюмерії. Це було
досягнуто також за допомогою широкого використання праці
іноземних робітників (7% працездатного населення країни — 1-ше
місце у світі).

19. Політична криза 1968 року

1968 р. у Франції виникла гостра політична
криза. Конфлікт був пов'язаний з тим, що за
останні роки посилився авторитарний характер
влади, обмежувались можливості легальної
опозиції, зростало безробіття.
Безпосереднім приводом до соціального вибуху
були події в університеті Пантера (передмісті
Парижа), де студенти були позбавлені права
брати участь у вирішенні університетських
справ.
їх підтримали студенти Сорбонни —
найстарішого університету Франції (у Парижі).
Вони вимагали покращення умов життя,
перебудови системи освіти. Під впливом
лівих радикальних елементів почалися
заворушення, підпали. Поліція змушена
була застосовувати силу. Але студентів
підтримали інші категорії трудового
населення.

20.

13 травня 1968 р. понад 600 тис. трудящих вийшли на
демонстрацію з антиурядовими гаслами. Розпочався
загальний страйк, у якому взяли участь 10 млн.
чол. — 2/3 усіх робітників і службовців Франції.
Уряд змушений був вдатися до поступок. Зарплату
підвищили на 12-18%, відпустки збільшено до
трьох тижнів, визнавались права профспілок на
підприємствах, студентам гарантували реформу
освіти.

21. Відставка Шарля де Голля

У 1969 р. на референдумі більшість населення не підтримала
проект де Ґолля про адміністративно-територіальну
реформу та реорганізацію Сенату.
Президент змушений був піти у відставку. Невдовзі (9 листопада
1970 р.) засновник V республіки помер.

22.

Після виходу у відставку де
Голля президентом був обраний
менш авторитарний Жорж
Помпіду (1969-1974). Після його
смерті в 1974 р. президентом став
лідер незалежних республіканців
Валері Жискар д'Естен (19741981)
З середини 70 -х рр. . Франція
вступила в смугу окремих
економічних і політичних
труднощів , які були пов'язані з
світовою економічною кризою.
Уряд почав проводити політику
«жорсткої економїї». Це
зустріло опір з боку населення і
призвело до падіння популярності
незалежних республіканців та їх
програшу на президентських і

23.

У 1981 р. на президентських і
парламентських виборах
перемогу здобули ліві сили.
Президентом став лідер
Соціалістичної партії
Франсуа Міттеран (19811995).
Франсуа Міттеран
Проведена новим урядом
політика, спрямована на
розширення держсектора в
економіці і підвищення
соціальних витрат,
призвела до деяких
диспропорцій в економіці,
але популярність мала.
Гарні відносини з СРСР.

24.

У 1995 р. на
президентських виборах
перемогу здобули праві
партії і президентом став
Жак Ширак (1996 -2007).
Жак Ширак
Він проводив політику,
спрямовану на звільнення
французької економіки і
суспільства в цілому від
засилля держави. У 1996 р.
Франція повернулась у
військову організацію НАТО.

25. Франція 2007-2012 років

2007-2012 рр. – президенство
Ніколя Саркозі, лідера «Союзу
народного руху» (провів
Конституційну та Пенсійну
реформи, боровся за стабільність і
порядок в країні, в Європі).
Саркозі визнав Крим за Росією,
але виступив за мир між нею на
Україною (але проти входження до
Євросоюзу).
З 2012 року керує Франсуа
Олланд.

26.

Отже, впродовж кількох останніх
трьох–чотирьох століть Франція
була,-і досі залишається одна з
головних держав Європи та світу.
Місце Франції у світі визначається не
тільки її економічними, військовими
та політичними можливостями, а й
багатьма іншими чинниками
які досі залишають її на високому рівні
розвитку.