Трагедія в Старобільску

1. Трагедія в Старобільску

Учениці11-А класу
СЗШ №281
Плюти Насті

2. Старобільський монастир. Різьба на портсигарі, який був знайдений на тілі польського офіцера під час ексгумації у Харкові в 1995 році 

Старобільський монастир. Різьба на портсигарі, який
був знайдений на тілі польського офіцера під час
ексгумації у Харкові в 1995 році

3. Старобільський монастир, який перетворили на табір для польських полонених.

4. Старобільський табір — радянський табір для утримання польських військовополонених, що розташовувався в Луганській області  в місті С

Старобільський табір — радянський табір
для утримання польських
військовополонених, що розташовувався
в Луганській області в
місті Старобільську на території жіночого
монастиря «Всіх скорботних радостей»
• Створений 19 вересня 1939 року за наказом
Народного комісара внутрішніх справ СРСР
№ 0308 у складі Управління у справах
військовополонених та інтернованих (УПВІ)
при НКВД СРСР в числі 8 організованих таборів
для утриманняпольських військовополонених
Начальником табору був призначений капітан
держбезпеки А. Г. Бережков, який раніше
працював в системі Головного керування
таборів (ГУЛАГу)[
• У таборі містився офіцерський склад на 4000
осіб. За даними «Записки» голови КДБ О. Н.
Шелепіна(1959), 3820 військовополонених
табору було розстріляно в 1940 р.

5. Спогади

Про прибуття в Старобільськ згадує Юзеф Чапський Нас
оточили поліцейськими собаками та повели розмоклим снігом,
убогими міськими вулицями, серед бідних міських будинків та
критих соломою мазанок.
Вискочив якийсь хлопчик, швидко
передав нам кавуна та втік… Більшість прибулих розмістили в
монастирських будівлях на території майбутнього табору, а
частину, яку туди не вдалося заштовхати (був серед них і я), — в
якійсь установі або в тюрмі в центрі міста. Там утримували
нас — кілька сотень — в огородженому цегляним парканом
дворі, чотирьох маленьких флігельках і на великому подвір'ї
для возів, де валялися обривки брудного паперу, книг і журналів
зі знищеної бібліотеки. В одній із цегляних стін, що оточували
цей двір, була вибита кулями вм'ятина на рівні голови людини,
що стоїть. Нам розповідали, що саме на цьому місці в 1917 році
розстрілювали буржуїв; таку ж вм'ятину я бачив в кладці стіни,
що оточувала Старобільський монастир. Там, за чутками,
розстрілювали черниць жіночого монастиря.

6. Юзеф Чапський

Польський художник та письменник

7. Розтріли

Як свідчать опубліковані в 1992 році документи, 3 березня 1940
р (дату встановлено за номером записки) народний комісар
внутрішніх справ Л. Берія Політбюро:
– У таборах для військовополонених НКВС СРСР й у в'язницях
західних областей України й Білорусі на сьогодні утримується
велика кількість колишніх офіцерів польської армії, що були
працівниками польської поліції й розвідувальних органів,
членів польських націоналістичних контрреволюційних
партій, учасників розкритих контрреволюційних повстанських
організацій, перебіжчиків й ін. Всі вони є заклятими ворогами
радянської влади, сповненими ненависті до радянського ладу.
<...>
У таборах для військовополонених утримується всього (не
враховуючи солдатів та унтер-офіцерського складу) 14736
колишніх офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських,
жандармів, тюремників, осадників і розвідників, за
національністю понад 97 % - поляки.
<...>
Виходячи з того, що всі вони є закоренілими, непоправними
ворогами радянської влади, НКВС СРСР вважає за необхідне:
<...>
Справи військовополонених, що перебувають у таборах — 14
700 осіб колишніх польських офіцерів, чиновників, поміщиків,
поліцейських, розвідників, жандармів, осадників і тюремників,
а також справи арештованих із західних областей України й
Білорусі в кількості 11 000 осіб членів різних к-р шпигунських і
диверсійних організацій, колишніх поміщиків, фабрикантів,
колишніх польських офіцерів, чиновників й перебіжчиків —
розглянути в особливому порядку, із застосуванням до них
вищої міри покарання — розтрілу.

8.

• Страти продовжувались з
початку квітня до середини
травня1940 року. Після
розстрілів у Москву
відправили телеграму:
«Операция по разгрузке
лагерей закончена»

9.

10.

11.

12. Висновок

• Трагедія, що розігралася 1940 р., коли загинуло близько
15 тис. польських полонених, була результатом війни,
розв'язаної проти Польщі двома тоталітарними
державами — нацистською Німеччиною, яка напала на
Польщу 1 вересня 1939 р., і Радянським Союзом, який
згідно із союзницькими зобов'язаннями, закріпленими в
пакті Молотова—Ріббентропа, 17 вересня розпочав
"визвольний похід" на землі Західної України і Західної
Білорусі. Радянські війська вдарили в спину полякам,
котрі героїчно чинили опір нацистам. Близько 300 тис.
польських солдатів і офіцерів опинилися на території
анексованих областей у безвихідній ситуації. Майже 170
тис. польських вояків або повернулися додому, або,
сподіваючись продовжити боротьбу з Німеччиною,
перетнули кордони Литви, Угорщини і Румунії, а вже
звідти рушили на захід.

13.

»Дякую за увагу