Анатомія жіночих статевих органів

1. Анатомія жіночих статевих органів

Проф. Бобик Ю.Ю. кафедра
охорони материнства та
дитинства ФПОДП ДВНЗ
“УжНУ”

2.

Жіночі репродуктивні органи складаються
з внутрішніх та зовнішніх.
Зовнішні статеві органи розташовані в
ділянці промежини, внутрішні — у
порожнині таза (тазові органи).
Існують значні індивідуальні варіації в
анатомічних структурах жінки, особливо у
локалізації великих кровоносних судин та
нервів.

3. Зовнішні жіночі статеві органи. Вульва

Вульва включає анатомічні структури, які
розміщуються зовні від лобка спереду, до
анального отвору ззаду.
Вони представлені лобком, великими і малими
соромітними губами, клітором, дівочою
перетинкою, присінком піхви, зовнішнім отвором
сечівника, протоками бартолінієвих (великих
присінкових), скенових (малих присінкових,
парауретральних) залоз та іншими
різноманітними залозистими і судинними
структурами

4.

1
2
3
4
5
6
7
8
9
11
12
а 16
10
13
14
15
1 — лобок; 2 — передня спайка; 3 — крайня плоть клітора; 4 — голівка кліто
ра; 5 — вуздечка клітора; 6 — отвір сечівника; 7 — протоки скенових (параурет
ральних) залоз; 8 — велика соромітна губа; 9 — мала соромітна губа; 10 — отвір
піхви; 11 — протока бартолінової (великої присінкової) залози; 12 — дівоча пере
тинка (hymen); 13 — присінок піхви; 14 — човноподібна ямка (ямка присінка
піхви); 15 — задня спайка; 16 — відхідник (аnus)

5. Вульва

Кровопостачання вульви здійснюється численними
гілками внутрішньої (від внутрішньої клубової артерії)
та зовнішньої (від стегнової артерії) соромітних
артерій, нижніми прямокишковими артеріями.
Вени супроводжують однойменні артерії.
Іннервація вульви здійснюється клубово-пахвинними,
соромітними, стегновими шкірними і
прямокишковими нервами.
Ділянку між задньою вуздечкою соромітних губ і
зовнішнім отвором відхідника називають
гінекологічною (передньою) промежиною.

6. Внутрішні жіночі статеві органи Піхва

- трубчаста, м’язовосполучнотканинна структура
між вульвою та маткою, яка розміщується між
сечівником та сечовим міхуром спереду та
прямою кишкою ззаду. Довжина піхви становить
6–8 см уздовж передньої стінки і 7–10 см уздовж
задньої.
Піхва має багато функцій: вона є екскреторним
каналом матки (виділення маткового секрету і
менструальної крові); жіночим копулятивним
органом і частиною пологового каналу.
Спереду піхва відділяється від сечового міхура і
сечівника за допомогою сполучної тканини —
міхуровопіхвової (везиковагінальної), а ззаду від
прямої кишки — прямокишковопіхвової
(ректовагінальної) перегородки.

7.

1 — отвір піхви; 2 — відхідник; 3 — зовнішній сфінктер відхідника; 4 — м’яз
підіймач відхідника (m. levator ani); 5 — пряма кишка; 6 — склепіння піхви; 7 — ший
ка матки; 8 — задній дуглас; 9 — крижовоматкова зв’язка; 10 — мис крижів; 11 —
сечовід; 12 — лійкотазова зв’язка; 13 — маткова труба; 14 — яєчник; 15 — зовнішні
клубові судини; 16 — власна зв’язка яєчника; 17 — тіло матки; 18 — кругла зв’язка
матки; 19 — дно матки; 20 — передній дуглас; 21 — сечовий міхур; 22 — лобковий
симфіз; 23 — піхва; 24 — сечівник; 25 — урогенітальна діафрагма; 26 — ніжка кліто
ра; 27 — мала соромітна губа; 28 — велика соромітна губа

8. Схематичне зображення поперечного розрізу жіночого таза. Н - подібна форма піхви

5
6
4
7
3
1
8
9
1 — пряма кишка; 2 — сіднича кістка; 3 — піхва; 4 — сечівник; 5 — лобко
ва кістка; 6 — зовнішній затульний м’яз; 7 — внутрішній затульний м’яз;
8 — м’язпідіймач відхідника (m. levator аnі); 9 — сідничовідхідникова ямка;
10 — великий сідничний м’яз

9.

Піхва має багате кровопостачання: верхня
третина її постачається шийково-піхвовими
гілками маткової артерії;
середня третина — нижніми міхуровими
артеріями;
нижня — середніми прямокишковими та
внутрішніми соромітними артеріями.
Венозні сплетення, які оточують піхву, також є
вираженими, венозні судини повторюють шлях
артерій і впадають у внутрішню клубову вену.
У більшості випадків лімфа від нижньої третини
піхви, як і від вульви, відтікає у пахвинні
лімфовузли, від середньої третини — у внутрішні
клубові лімфовузли, від верхньої — в клубові
лімфовузли.

10. Шийка матки

Шийка матки (cervix uteri) — нижня циліндрична або конічна
частина матки, яка розташована нижче перешийка. Спереду,
у верхній частині шийки, внутрішній зів розміщується
приблизно на рівні переходу очеревини на сечовий міхур.
Піхва приєднується в косому напрямку приблизно посередині
шийки матки і утворює 4 склепіння: найбільше переднє,
найменше заднє і два бокових.
На рівні склепінь піхви шийка розділяється на дві частини:
нижню — піхвову і верхню — надпіхвову.
Надпіхвова частина шийки на задній поверхні вкрита
очеревиною і з боків оточена пухкою жировою сполучною
тканиною — параметрієм.
З боків шийку утримують кардинальні (головні, поперечні
шийкові, Макенродта) зв’язки, які є продовженням
внутрішньої фасції таза (фасції Купера).
Спереду шийку матки відділяє від сечового міхура шар пухкої
сполучної тканини.

11. Шийка матки

Канал шийки матки (цервікальний канал,
ендоцервікс) має веретеноподібну форму і є
найбільш широким у середній частині.
Його довжина варіює від 2,5 до 3 см, ширина може
досягати 7–8 мм. Ширина цервікального каналу
залежить від кількості пологів, гормональних
впливів.
Цервікальний канал відкривається в порожнину
матки внутрішнім вічком, у піхву — зовнішнім вічком.
Зовнішнє вічко локалізується в нижньому кінці
піхвової частини шийки матки і варіює за формою.
До пологів зовнішнє вічко має маленький,
правильний, округлий отвір, після пологів він стає
сплощеним, поперечним і розділяє шийку матки на
передню і задню губи

12. Шийка матки

Форми зовнішнього зіва шийки матки: а) жінки,
що не народжувала б) жінки, що народжувала

13. Шийка матки

Слизова оболонка цервікального каналу
складається з одного шару високих війчастих
циліндричних клітин, які розміщуються на тонкій
базальній мембрані. Ядра знаходяться в
базальній позиції, цитоплазма містить муцин.
У нормі плоский епітелій піхвової частини шийки
матки і циліндричний епітелій цервікального
каналу утворюють чітку демаркаційну лінію
близько до зовнішнього вічка —
плоскоклітинноциліндричне з’єднання.
У відповідь на запальний процес або травму
плоский епітелій може поширюватися вгору на
цервікальний канал (від 1/3 до 1/2 каналу),

14. Кровопостачання шийки

Артеріальна кров потрапляє до шийки матки через
низхідну гілку маткової артерії. Ця шийкова артерія
проходить з латерального боку шийки матки і утворює
коронарні артерії, які колом оточують шийку.
Непарні артерії піхви (піхвові гілки маткової артерії)
проходять поздовжньо посередині передньої та задньої
частин шийки і піхви.
Вени шийки матки супроводжують однойменні артерії.
Лімфатичний дренаж шийки матки складний і містить
різні групи лімфовузлів. Основними регіонарними
лімфовузлами шийки матки є затульні; загальні,
внутрішні та зовнішні клубові; вісцеральні вузли
параметрія.
Крім того, лімфовідтік шийки матки може здійснюватися
до верхніх та нижніх сідничних, крижових, поперекових,
аортальних лімфовузлів, а також вісцеральних вузлів над
задньою поверхнею сечового міхура

15. Матка (uterus, s. metra, hystera)

Непарний порожнинний м’язовий орган, що має форму
сплощеної груші та локалізується між сечовим міхуром
спереду і прямою кишкою ззаду та широкими зв’язками
з боків.
Майже вся задня стінка матки вкрита очеревиною,
нижня частина якої утворює прямокишковоматкову
заглибину (excavatio rectouterina, дугласів простір).
Тільки верхня частина передньої стінки матки вкрита
очеревиною; нижня прилягає до задньої стінки сечового
міхура і відділяється від нього чітко відокремленим
шаром пухкої сполучної тканини.
Очеревина, що покриває задню поверхню сечового
міхура, на рівні перешийка переходить на матку
(міхуровоматкова складка), утворюючи міхуровоматкову
заглибину

16. Матка

Матка має дві основні нерівні частини: верхню —
тіло (corpus uterі) і нижню, циліндричну,
веретеноподібну — шийку (сervix uteri), яка
випинається у піхву.
В нижній частині тіла матки, між внутрішнім зівом
та порожниною матки, знаходиться звужена
ділянка — перешийок (isthmus uteri).
Перешийок має особливе акушерське значення він формує нижній матковий сегмент під час
вагітності

17. Матка

Матка дуже варіює за розміром і формою,
залежно від віку та дітонародження (кількості
пологів) жінки.
До пубертатного періоду довжина матки
становить 2,5–3,5 см.
Матка дорослої жінки, яка не народжувала, має
довжину до 8 см, ширину до 5 см, товщину до 2,
5 см і масу 40–50 г.
Матка жінки, яка мала 2 та більше пологів,
збільшується у 1,2 разу і маса її збільшується на
20–30 г, максимально до 110 г.

18. Матка наприкінці вагітності

1— отвір сечовода; 2 — внутрішня клубова вена; 3 — сечовід; 4 — маткова вена;
5 — маткова артерія; 6 — внутрішня клубова артерія; 7 — судини яєчника; 8 — мат
кова труба; 9 — кругла зв’язка матки; 10 — внутрішнє пахове кільце; 11 — сечовий
міхур; 12 — зовнішнє пахове кільце

19. Зміни співвідношення тіла матки і шийки матки в різні вікові періоди

20. Ендометрій (слизова оболонка матки)

Ендометрій представлений поверхневим епітелієм,
матковими (ендометріальними) залозами і міжзалозистою
мезенхімальною тканиною з численними кровоносними
судинами.
Завдяки циклічним змінам протягом репродуктивного
періоду ендометрій дуже варіює за товщиною (від 0,5 до 5
мм).
Поверхневий епітелій ендометрія складається з одного
шару високих циліндричних війчастих клітин. Овальні
ядра розміщуються в нижній частині клітин, але не так
низько, як в ендоцервіксі. Війчасті клітини ендометрія
чергуються з безвійчастими; лише останні мають
секреторну активність. Напрямок руху війок війчастих
клітин збігається з таким у фаллопієвих трубах: від
фімбріального кінця труб до зовнішнього маткового вічка

21. Ендометрій

Ендометрій розділяють на внутрішній базальний та
зовнішній функціональний шари.
Функціональний шар, у свою чергу, інколи
розділяють на внутрішній компактний і зовнішній,
спонгіозний шари.
Тільки функціональний шар ендометрія підлягає
циклічним гормонально контрольованим змінам
протягом кожного яєчникового (менструального)
циклу.
Ці зміни розділені на 3 основні фази:
менструальну, проліферативну (фолікулінову) і
секреторну (лютеїнову)

22. Судинна архітектура ендометрія:

1 — радіальна артерія; 2 —
міометрій; 3 — пряма артерія;
4 — вена; 5 — залоза; 6 — ендо
метрій; 7 — спіральна артерія;
8 — артеріовенозний анасто
моз; 9 — залозисте капілярне
сплетення; 10 — веновенозний
анастомоз; 11 — стромальне
капілярне сплетення; 12 — ве
нозна лакуна; 13 — підепіте
ліальне капілярне сплетення;
14 — ендометрій; 15 — міо
метрій; 16 — маткова артерія;
17 — аркуатна артерія; 18 —
спіральна артерія; 19 — пряма
артерія; 20 — радіальна арте
рія; 21 — отвори залоз на по
верхні ендометрія

23. Зв’язки матки. Широкі зв’язки матки

- парні крилоподібні структури, які йдуть від латеральних
(бокових) країв матки до стінки таза, і, таким чином, розділяють
порожнину таза на передню і задню частини.
Широкі зв’язки здійснюють незначну підтримку матки, але
вміщують дуже важливі анатомічні структури: маткові труби,
власні зв’язки яєчника, круглі зв’язки матки, сечовід, яєчникові й
маткові артерії та вени; параметральну тканину і вторинні
зв’язки — брижу маткової труби (мезосальпінкс) і брижу
яєчника (мезоваріум)
Мезосальпінкс займає внутрішні 2/3 верхнього краю широкої
зв’язки. Зовнішня третина верхнього краю широкої зв’язки, яка
простягається за фімбріальний кінець маткової труби до стінки
таза, утворює лійкотазову зв’язку (ligamentum
іnfundibulopelvicum), в якій проходять яєчникові судини.

24. Зв’язки матки. Кругла зв’язка

- виконує невелику підтримку матки, містить
сполучнотканинні та м’язові елементи
Вона бере початок від передньоверхнього краю
матки спереду і нижче від маткової труби і
проходить у широкій зв’язці в косому напрямку
латерально і каудально, перетинає клубові
судини, входить до пахвинного каналу і
закінчується у сполучній тканині верхньої частини
великих соромітних губ.

25. Топографічна анатомія матки і тазового дна

26.

1 — фасція, що вкриває цибулиногубчастий м’яз (m.
bulboсаvеrnosus); 2 — кругла зв’язка; 3 — фасція Колліса (Соlles’) —
глибокий листок поверхневої фасції таза; 4 — глибокий поперечний
м’яз промежини, урогенітальна діафрагма; 5 — передня і задня
фасції урогенітальної діафрагми; 6 — передня і задня фасції
м’язапідійма ча відхідника (m. levator аnі); 7 — сідничолобкова гілка;
8 — м’язпідіймач відхідни ка (m. levator аnі: m. iliococcygeus); 9 —
внутрішній затульний м’яз; 10 — внутрішня затульна фасція; 11 —
затульна мембрана; 12 — верхній край входу в таз; 13 — клубові
судини; 13 а — площина розрізу; 14 — матка (підтягнута догори); 15
— кругла зв’язка матки; 16 — маткова труба; 17 — широка зв’язка
матки; 18 — яєчник (підтягнутий догори); 19 — розсічений край
очеревини; 20 — лійкотазова зв’язка; 21 —сухожилкова дуга; 22 —
маткові судини; 23 — кардинальна зв’язка; 24 — сечовід; 25 —
піхвова артерія; 26 — внутрішньотазова (матковопіхвова) фасція
(fascia endopelvica); 27 — сідничовідхідникова (ішіоректальна) ямка;
28 — ніжка клітора; 29 — сідничопечеристий м’яз (m.
ischiocavernosus); 30 — широка фасція стегна; 31 — поверхневий
простір промежини; 32 — артерія клітора; 33 — артерія промежини;
34 — цибулинопечеристий м’яз (m. bulbocavernosus); 35 — цибулина
присінка піхви; 36 — велика соромітна губа; 37 — стінка піхви; 38 —
дівоча перетинка (hymen); 39 — мала соромітна губа; 40 — присінок
піхви; 41 — піхва

27. Крижово-маткові зв’язки (lig. sacrouterinae)

Відходять від задньобокової частини надпіхвової частини
шийки матки, оточують пряму кишку і закінчуються у
фасції над другим і третім крижовими хребцями.
Крижовоматкові зв’язки складаються зі сполучної тканини
та деякої кількості гладких м’язових волокон і вкриті
очеревиною. Ці зв’язки латерально обмежують
прямокишковоматкову заглибину (дугласів простір,
дугласову кишеню).
Зовнішня поверхня крижовоматкових зв’язок утворена
нижньозадньою складкою очеревини основи широких
зв’язок. Середня частина крижовоматкових зв’язок містить
переважно пучки нервових волокон. Крижовоматкові
зв’язки відіграють незначну роль в анатомічній підтримці
шийки матки.

28. Зв’язки матки і топографічна анатомія матки:

29.

Зв’язки матки і топографічна анатомія матки:
1 — мис крижів; 2 — загальні клубові судини; 3 —
сечовід; 4 — зовнішні клубові судини; 5 —
крижовоматкова зв’язка; 6 — ректальна (прямокишкова)
фасція; 7 —кардинальна зв’язка (Макенродта); 8 —
шийка матки; 9 — маткові судини; 10 —матковопіхвова
(внутрішньотазова) фасція; 11 — верхня фасція
діафрагми таза; 12 — затульна артерія; 13 — затульний
канал; 14 — аорта; 15 — середні сакральні судини; 16 —
сигмоподібна кишка; 17 — складка урахуса; 18 —
сечовий міхур; 19 — надчеревна складка; 20 — дно
матки; 21 — кругла зв’язка матки; 22 — тіло матки; 23 —
власна зв’язка яєчника; 24 — широка зв’язка матки; 25 —
шийка матки; 26 — яєчник; 27 — зовнішні клубові судини;
28 — Дугласа кишеня; 29 — крижовоматкова зв’язка; 30
— маткова труба; 31— сечовід; 32 — лійкотазова зв’язка;
33 — складка урахуса; 34 — сечовий міхур; 35 — фасція
сечового міхура (везикальна); 36 —затульна фасція

30. Кровопостачання матки

31.

1 — піхва; 2 — шийкові і піхвові гілки; 3 —
маткова артерія; 4 — сечовід; 5 — кругла
зв’язка матки; 6 — яєчникова гілка
маткової артерії; 7 — трубна гілка маткової
артерії; 8 — яєчникова артерія

32.

Кровопостачання матки здійснюється матковими та
яєчниковими артеріями.
Маткова артерія (a. uterina) відходить від внутрішньої клубової
артерії (a. iliaca interna, s. hypogastrica), входить до основи
широкої зв’язки і проходить медіально до бокової поверхні
матки. Відразу після досягнення надпіхвової частини шийки
матки маткова артерія розділяється на дві основні гілки.
Менша з них, шийковопіхвова артерія, забезпечує кров’ю
нижню частину шийки і верхню частину піхви. Основна гілка
повертає догори і проходить по боковому краю матки. Перед
тим як основна гілка маткової артерії досягає маткової труби,
вона розділяється на три кінцеві артерії: фундальну (артерію
дна матки), трубну та яєчникову.
Яєчникова гілка маткової артерії анастомозує з кінцевою гілкою
яєчникової артерії; трубна гілка проходить через брижу
маткової труби (мезосальпінкс) і кровопостачає частину
яйцепроводу; фундальна гілка розподіляється у верхній
частині тіла матки.
На відстані близько 2 см латерально від шийки маткова
артерія перетинає сечовід

33.

Велика роль у кровопостачанні таза належить
внутрішній клубовій артерії (a. Iliaca interna, s.
hypogastrica)
Похідними переднього стовбура внутрішньої
клубової артерії, які проходять поза матковою
артерію, є пупкові, середні та нижні міхурові,
середні прямокишкові, затульні, внутрішні
соромітні, середні гемороїдальні, піхвові і нижні
сідничні артерії.
Похідні заднього стовбура внутрішньої клубової
артерії включають верхні сідничні, латеральні
крижові та клубовопоперекові артерії

34.

Яєчникова артерія безпосередньо відходить від
аорти, входить до широкої зв’язки матки через
лійкотазову зв’язку (lig. suspensorium ovarii). У
воротах яєчника вона розділяється на кілька
менших гілок, які підходять до яєчника. Основний
стовбур яєчникової артерії перетинає всю товщу
широкої зв’язки в безпосередній близькості до
мезосальпінкса, віддає латеральну, середню і
медіальну трубні гілки і підходить до бокового
краю тіла матки, де анастомозує з яєчниковою
гілкою маткової артерії.
Існують численні додаткові анастомози між
артеріями на обох сторонах матки.

35. Кровопостачання матки і придатків (ангіограма). Анастомози між яєчниковою та матковою артеріями

36. Кровопостачання тазових органів

37.

Кровопостачання тазових органів:
1 — ниркова вена; 2 — яєчникова артерія; 3 —
аорта; 4 — нижня порожниста вена; 5 —
поперековий м’яз (m. psoas); 6 — загальна клубова
артерія; 7 — сечовід; 8 — лійкотазова зв’язка; 9 —
серединні крижові судини; 10 — кругла зв’язка
матки; 11 — підчеревна (внутрішня клубова)
артерія; 12 — зовнішня клубова артерія; 13 —
передній стовбур підчеревної артерії; 14 —
затульна артерія; 15 — затульний
нерв; 16 — сечовід; 17 — пупкова артерія; 18 —
піхвова артерія; 19 — маткова артерія; 20 —
кругла зв’язка матки; 21 — шийкова гілка маткової
артерії; 22 — нижня надчеревна артерія; 23 —
нижня міхурова артерія; 24 — верхня міхурова
артерія; 25 — серединна пупкова зв’язка; 26 —
сечовий міхур; 27 — урахус

38. Лімфатичний дренаж

39. Тазові і парааортальні лімфовузли:

1 — внутрішні клубові; 2 — зовнішні
клубові; 3 — затульні; 4 — загальні
клубові; 5 — аортальні; 6 — підаортальні;
7 — верхні сідничні; 8 — нижні сідничні
лімфовузли

40.

Лімфа з різних сегментів матки потрапляє до
різних лімфатичних вузлів.
Лімфа від шийки матки збирається переважно до
внутрішніх клубових (гіпогастральних) лімфовузлів,
які розміщу ються поблизу біфуркації загальних
клубових судин.
Лімфа від тіла матки розподіляється до кількох
груп лімфовузлів: внутрішніх клубових,
поперекових і, після приєднання лімфи з
яєчникової ділянки — до парааортальних
лімфатичних вузлів.
Інколи метастази раку тіла матки знаходять у
верхніх пахвинних лімфовузлах (метастазування
через лімфатичні судини круглої зв’язки матки).

41. Лімфатичний дренаж таза

42.

Лімфатичний дренаж таза:
1 — загальні клубові лімфовузли; 2 —
серединний крижовий; 3 — парааортальні;
4 — латеральний крижовий; 5 —
підчеревний; 6 — сечовідний; 7 — верхній
зовнішній клубовий; 8 — затульний; 9 —
нижній зовнішній клубовий; 10 — Клоке
вузол (Cloquet’s); 11 — поверхневі
стегнові; 12 — глибокі стегнові

43. Маткові труби

Маткові труби (tubae uterinae) — фаллопієві труби, —парні
органи, які відходять від верхньобокової частини матки,
проходять у верхній частині широкої зв’язки матки (яка вкриває
їх очеревиною) і роблять завиток навколо яєчників.
Брижа маткової труби (мезосальпінкс) містить судини і нерви.
Маткові труби з’єднують порожнину матки з черевною
порожниною. Довжина маткових труб коливається від 10 до 14
см, зовнішній діаметр не перевищує 1 см. Діаметр маткового
отвору труби дорівнює 1,5 мм, черевного — 3 мм.
Кожна маткова труба розділяється на 4 анатомічних відділи,
або сегменти: інтрамуральний, істмічний, ампулярний і
лійковий.
Матковий інтрамуральний відділ має довжину 1–2 см і оточений
міометрієм.
Істмічний відділ починається, коли маткова труба виходить з
матки; він має довжину близько 4 см. Цей сегмент є прямим і
найвужчим, його внутрішній діаметр не перевищує 1–2 мм.
Ампулярний відділ завдовжки 4–6 см, внутрішній діаметр —
близько 6 мм.

44. Анатомічні співвідношення матки і придатків

45. Анатомічні співвідношення матки і придатків

1 — тіло матки; 2 — дно матки; 3 — Дугласа кишеня (задній дуглас);
4 — крижовоматкова зв’язка; 5 — сечовід; 6 — широка зв’язка
матки; 7 — тіло матки; 8 — яєчник; 9 — жовте тіло яєчника; 10 —
лійкотазова зв’язка; 11 — ампула маткової труби; 12 — над’яєчник
(epoophoron); 13 — абдомінальний отвір маткової труби; 14 —
перешийок (isthmus) маткової труби; 15 — дно матки; 16 —
маткова труба; 17 — мезосальпінкс; 18 — гідатида Моргагні
(Morgagni); 19 — торочки маткової труби; 20 —власна зв’язка
яєчника; 21 — перешийок фаллопієвої труби; 22 — яєчник; 23 —
мезосальпінкс; 24 — ампула фаллопієвої труби; 25 — складки
ендосальпінкса ампули труби; 26 — лійкотазова зв’язка; 27 —
фімбрії; 28 — гідатида Моргагні (Morgagni); 29 — яєчникові
судини; 30 — фолікул; 31 — над’яєчник (epoophoron); 32 — біле
тіло(corpus albicans); 33 — жовте тіло (corpus luteum); 34 —
власна зв’язка яєчника; 35 —ендометрій; 36 — міометрій; 37 —
широка зв’язка матки; 38 — маткові судини; 39 —внутрішній зів
матки; 40 — кардинальна (Макенродта) зв’язка; 41 —
ендоцервікальний канал; 42 — склепіння піхви; 43 — зовнішній зів
шийки матки; 44 — піхва

46. Маткові труби

Фертилізація яйцеклітини зазвичай
відбувається в ампулярному відділі труби.
Дистальний відділ представлений
трубоподібною лійкою, яка має 20–25
пальцеподібних виступів-торочок, або
фімбрій, які оточують абдомінальний отвір
труби.
Одна з найдовших торочок прилягає до
яєчника (fimbria ovarica)

47. Маткові труби

Слизова оболонка маткової труби представлена
трьома різними типами клітин.
Циліндричні епітеліальні війчасті клітини
становлять близько 25 %, вони найбільш
виражені навколо яєчникового кінця труби.
Секреторні циліндричні клітини становлять 60 % і
концентруються переважно в істмічному відділі.
Вузькі штифтоподібні клітини знаходяться між
секреторними і війчасти ми клітинами і, можливо,
є морфологічним варіантом секреторних клітин.

48. Маткові труби

Гладкі м’язи маткових труб представлені внутрішнім
циркулярним і зовнішнім поздовжнім шарами.
У дистальній частині маткової труби м’язові волокна є
менш вираженими, особливо поблизу фімбріального
кінця труби.
Трубна мускулатура підлягає ритмічним скороченням
залежно від гормональних змін протягом яєчникового
циклу.
Найбільшої частоти й інтенсивності скорочення
маткової труби досягає під час транспорту яйцеклітини.
Під час вагітності ці скорочення найслабші і
найповільніші.

49. Маткові труби

Артеріальне кровопостачання маткових труб
здійснюється за рахунок кінцевих гілок маткових
та яєчникових артерій, які анастомозують у
мезосальпінксі. Кров від маткової артерії
постачає медіальні 2/3 кожної труби.
Вени супроводжують однойменні артерії.
Лімфатичний дренаж здійснюється у зовнішні
клубові та аортальні лімфовузли, які оточують
аорту і нижню порожнисту вену на рівні ниркових
судин.

50. Яєчник

— жіноча статева залоза, що продукує жіночі
статеві клітини і жіночі статеві гормони.
Це парний овальний орган дещо сіруватого
кольору, який за формою і розміром нагадує
великий мигдаль. Поверхня яєчника дорослої
жінки має ознаки попередніх овуляцій.
Протягом репродукивного періоду розміри
яєчників звичайно не перевищують 1,5 см ×2,5
см × 4 см, а маса коливається від 3 до 6 г. Зі
збільшенням віку жінки яєчники стають меншими
і твердішими.

51. Яєчник

В яєчнику розрізняють дві поверхні —
передню, повернуту в бік черевної
порожнини, і бічну, повернуту до стінки
таза;
два кінці — матковий і трубний;
два краї — опуклий вільний (margo liber) і
брижовий (margo mesovarica).
У брижовому краї знаходяться ворота
яєчника (hilus ovarii), через які в яєчник
проходять судини і нерви

52. Яєчник

Існують три важливі зв’язки, які визначають
анатомічну мобільність яєчників.
Задня частина широкої зв’язки матки утворює
брижу яєчника — мезоварій (mesovarium), який
прикріплюється до переднього краю яєчника.
Мезоварій містить судинні анастомози яєчникової
і маткової артерій, венозні сплетення і
латеральний кінець власної зв’язки яєчника.
Власна зв’язка яєчника являє собою вузький,
короткий, фіброзний валик, що простягається від
нижнього полюса яєчника до матки.
Лійкотазова зв’язка, або підвішувальна зв’язка
яєчника, утворює верхньобокову частину широкої
зв’язки матки. Лійкотазова зв’язка містить
яєчникові артерію, вену і нерви і проходить від
верхнього полюса яєчника до бічної стінки таза.

53.

Гістологічно яєчник поділяється на зовнішню
кіркову речовину і внутрішню мозкову речовину.
Зовні яєчник вистелений одним шаром
поверхневого целомічного кубоїдального
(циліндричного) епітелію. Епітелій відокремлюється
від підлеглої строми за допомогою базальної
мембрани і білкової оболонки (tunica albuginea).
Строма кори яєчника скаладається зі щільно
розміщених клітин, які оточують фолікули і
утворюють їх текаоболонку.
Текаклітини синтезують яєчникові андрогени
(дегідроепіандростерон, андростендіон,
тестостерон).
Мозкова речовина містить яєчникові судини і
строму. В стромі виявляються багатогранні гілюсні
клітини, які є аналогічними інтерстиціальним
клітинам (клітинам Лейдига) в яєчках.

54. Кровопостачання і лімфовідтік

Кровопостачання яєчників здійснюється яєчниковими
артеріями, які беруть свій початок безпосередньо від
аорти нижче рівня відходження ниркових артерій.
Яєчникова артерія проходить ретроперитонеально,
потім перетинає передню поверхню великого
поперекового м’яза та внутрішні клубові судини,
входить у лійкотазову зв’язку і ворота яєчника і досягає
мезоваріума в широкій зв’язці матки.
Ліва яєчникова вена впадає в ліву ниркову вену, а
права — в нижню порожнисту вену.
Лімфа від яєчників відтікає до парааортальних
лімфатичних вузлів на рівні ниркових судин, але
метастази раку яєчників можуть виявлятись і в
клубових лімфовузлах.

55. Негенітальні тазові органи Сечовід

Сечовід являє собою білувату м’язову
трубку довжиною 28–34 см, що проходить
від ниркових мисок до сечового міхура.
Сечовід розділяється на абдомінальну і
тазову частину. Діаметр абдомінальної
частини сечовода дорівнює 8–10 мм,
тазової: 4–6 мм.
Ектопічний отвір сечовода може бути
виявлений у сечівнику або піхві

56. Сечовід

Абдомінальна частина правого сечовода
проходить латерально від нижньої порожнистої
вени.
Артерії і супроводжуючі їх вени перетинають
спереду правий сечовід: права ободовокишкова,
яєчникова і клубовоободовокишкова.
Шлях лівого сечовода подібний до такого самого
з правого боку. Лівий сечовід проходить донизу і
медіально вздовж передньої поверхні великого
поперекового м’яза.

57. Сечовід

Дугоподібна лінія клубової кістки є орієнтиром
початку тазової частини сечовода. Сечовід
проходить вздовж загальної клубової артерії і
потім перетинає зверху клубові судини в тому
місці, де вони входять у таз. Є незначні
відмінності між двома сторонами жіночого таза.
Правий сечовід проходить поблизу біфуркації
загальної клубової артерії, а лівий — на 1–2 см
вище біфуркації.

58. Сечовід

Потім він проходить у листку парієтальної очеревини
близько до яєчникових, маткових, затульних і верхніх
міхурових артерій.
Маткова артерія проходить на 2,5–3 см від передньолатеральної поверхні сечовода.
Приблизно на рівні сідничих остей сечовід змінює свій
курс і прямує вперед і медіально від крижовоматкової
зв’язки до основи широкої зв’язки і входить у кардинальну
зв’язку. В цьому місці сечовід знаходиться на 1–2 см
латерально від шийки матки і оточений венозними
сплетеннями.
Потім сечовід іде догори і медіально в міхуровоматкову
зв’язку і в косому напрямку входить у стінку сечового
міхура. Перед входом у сечовий міхур сечовід має тісний
контакт з передньою стінкою піхви.

59. Сечовий міхур

Сечовий міхур — порожнистий м’язовий орган,
який локалізується між лобковим симфізом і
маткою
Розмір і форма сечового міхура варіюють
залежно від кількості сечі в ньому.
З іншого боку, анатомічне положення інших
тазових органів залежить від ступеня наповнення
сечового міхура.
Тільки верхня поверхня сечового міхура вкрита
очеревиною.
Нижня його частина безпосередньо прилягає до
матки

60. Сечовий міхур

Основа сечового міхура прямо прилягає до
внутрішньотазової фасції над передньою стінкою
піхви.
Шийка сечового міхура і прилеглий сечівник
приєднуються до лобкового симфізу за допомогою
фіброзних зв’язок.
Передміхуровий, або залобковий, простір (Ретціуса
простір) є ділянкою між сечовим міхуром і лобковим
симфізом, латерально обмеженою облітерованими
гілками підчеревної артерії, який поширюється від
фасції, що вкриває тазову діафрагму, до пупка між
промежиною і поперечною фасцією живота.

61. Пряма кишка

Пряма кишка — кінцевий відрізок товстої кишки
довжиною 12–14 см.
Пряма кишка починається на рівні другого або
третього крижових хребців, де сигмоподібна кишка
втрачає свою брижу і опускається вниз так, що її
задня стінка знаходиться поруч з крижовою
западиною.
Спереду верхня і середня частини прямої кишки
вкриті очеревиною.
Нижня третина прямої кишки проходить нижче
перитонеального покриття таза і знаходиться в
анатомічній близькості до задньої стінки піхви.

62. Пряма кишка

Пряма кишка впадає у анальний канал довжиною 2–4
см.
Анальний канал фіксується круговими м’язами
леватора (m. levator ani) — підіймача відхідника, який
становить основну частину тазової діафрагми.
Зовнішній сфінктер анального каналу представлений
двома шарами циркулярних пучків поперечносмугастих
м’язів — підшкірним і глибоким.
Артеріальне кровопостачання прямої кишки є
вираженим і забезпечується п’ятьма артеріями:
верхньою гемороїдальною артерією, яка є
продовженням нижньої мезентеріальної артерії, двома
середніми гемороїдальними артеріями, двома нижніми
гемороїдальними артеріями