Похожие презентации:
Гайдамацький рух в Україні. Коліївщина
1. Гайдамацький рух в Україні. Коліївщина
Гайдамацький рух вУкраїні.
Коліївщина
{
КОРНИЕНКО КОНИЧЕНКО
8-А
2.
Основним виявом боротьби проти польськошляхетського панування в першій половині XVIIIст. був гайдамацький та опришківський рух.
Гайдамаками (від тюркського «гайде» — чинити
свавілля, турбувати) польська шляхта презирливо
називала учасників на ціонально-визвольних рухів в
Україні, що пожвавилися в перші десятиріччя XVIII
ст. на Волині та Поділлі, а в середині сто ліття
охопили Київщину.
Учасниками гайдамаччини були переважно
незаможні селя ни, що втікали від панщини,
робітники з ґуралень, млинів і панських фільварків,
запорізькі козаки, міщани, православні священики.
3.
Спочатку гайдамацькі загони були невеликі і вели боротьбу розрізнено,грабуючи панські маєтки і фізично знищуючи своїх гнобителів. Виступи
були стихійними і не мали виважених по літичних цілей, що зумовлювало
формування в свідомості пев них кіл стереотипу українця — «різуна».
Незабаром гайдамацькі виступи переросли в масовий націо нальновизвольний та антикріпосницький рух українського на роду, завданнями
якого було відновлення козацьких вольностей, визволення від шляхетськомагнатської залежності, захист прав православної церкви.
Перший значний вияв народного гніву на Правобережжі спалахнув 1734 р.
Приводом до нього була боротьба шля хетських угруповань за польську
корону та вступ на Правобе режжя наприкінці 1733 р. царського війська для
підтримки Августа III в боротьбі проти Станіслава Лещинського. Це
спричинило чутки, що царське військо прийшло допомогти у визволенні
від польсько-шляхетського панування і возз'єднанні з Лівобережжям у
складі росії, і
4.
Повстання дуже швидко охопило територіюКиївщини, Брацлавщини, Волині, Поділля,
окремих районів Галичини. Провідники
повстанських загонів Верлан, Скорич, Грива, Мо
торний, вміло керуючи своїми підрозділами,
захопили Паво-лоч, Погребище, Таращу і навіть
Броди, що знаходилися в руському воєводстві.
Лише наприкінці 1738 р. польсько-шля хетським
каральним загонам за допомогою російського
корпусу вдалося значно послабити
гайдамацький рух. Гайдамаки зазна ли великих
втрат, більшість ватажків загинула.
5.
У 40-х роках на Правобережжі спостерігався деякий спадгайдамацького руху. Проте і в цей час загони, які
очолювали Г. Голий, 1. Вечірка, І. Борода, Р. Чорний, Ф.
Таран та інші ватажки, активно діяли в багатьох
місцевостях.
Широка хвиля гайдамацького руху знову прокотилася по
Правобережній Україні в 1750 р. У травні загін О. Ляха роз
громив шляхетський табір у Корсуні, а потім здійснив
рейд через Таращу, Ржищів, ХодорІв та Інші міста й села.
У районі містечка Мошни діяв загін М. Мамая, який
згодом разом із загоном Г. Лисого здійснив похід на
Чигиринщину. Гайдамаць кі загони оволоділи Корсунем,
Уманню, Фастовом, Вінницею та іншими містами. Однак
це повстання, як і попереднє, було жорстоко придушене
польськими військами.
6.
Гайдамацький рух на Правобережжі, хоч І зазнав поразок, втягував уборотьбу значні маси людей, розхитував феодально-кріпосницьку
систему, загрожував польському пануванню в Україні.
1750 р. ознаменувався новим піднесенням гайдамацького руху, який
виник на початку XVIII ст. у вигляді невеликих повстанських загонів.
Згодом він поширився на великі тери торії України і залучив до
боротьби значну частину україн ського народу.
У 1768 р. спалахнуло повстання, відоме під назвою «ко ліївщина».
Приводом була поява російських військ на Правобережній Україні. У
народі вирішили, що солдати прийшли І захищати православних від
насильницького насадження католицизму та уніатства. Центром
підготовки повстання став Мотронинський монастир, де захисником
православних був ігумен М. Значко-Яворський. Очолив повстання
запорожець Максим Залізняк, син бідного селянина з села Медведівка
на Чигиринщині.