Особа злочинця. Практичне заняття

1. ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ

Практичне заняття

2. План

Поняття особи злочинця.
2. Структура особи злочинця.
3. Співвідношення соціального і
біологічного в особі.
4. Типологія злочинців.
1.

3. Поняття особи злочинця

особа злочинця — це сукупність соціальнотипових ознак, які сформувалися у процесі
неблагополучного соціального розвитку
особи, відрізняються своєю суспільною
несприйнятністю та суспільною
небезпечністю та обумовлюють криміногенну
у мотивацію особи, її кримінальну активність
та безпосередньо спричиняють вчинення
злочину.

4. Поняття особи злочинця

У вітчизняній науці для позначення осіб,
які вчиняють злочини, використовують
різні терміни, наприклад: «злочинець»,
«особа злочинця», «особистість
злочинця», «суб’єкт злочину».

5. Поняття особи злочинця

А. Ф. Зелінський зазначав, що особистість злочинця – це
сукупність соціально-демографічних, психологічних та
моральних характеристик, які тією чи іншою мірою типово
притаманні людям, що винні в злочинній діяльності. Цим
визначенням науковець підкреслював, що вчинення злочину
не є випадковою подією у житті людини і вчинення
одиничного злочину не є ознакою особистості злочинця.
Але ж при такому підході в категорію особистість злочинця
не потрапляють особи, які вчинили лише один злочин,
наприклад, убивство, умисел на вчинення якого виник
ситуативно (Зелінський А.Ф., 2000)

6. Поняття особи злочинця

І.М. Даньшин зазначав, що особистість злочинця
– це сукупність істотних та стійких суспільних
ознак і соціально зумовлених біопсихологічних
особливостей індивіда, що, об'єктивно
реалізуючись у вчиненні конкретного злочину
(злочинах), надають його вчинку характер
суспільної небезпеки, а винній особі властивість
суспільної небезпеки, у зв’язку з чим вона
притягується до відповідальності, передбаченої
кримінальним законом (І.М. Даньшин, 2005).

7. Поняття особи злочинця

особистість злочинця характеризується
соціально-демографічними та
біопсихологічними властивостями, і в
умовах свободи волевиявлення обрала та
готова надалі обирати соціально
небезпечний варіант поведінки,
пов’язаний із вчиненням суспільно
небезпечного діяння.

8. Поняття особи злочинця

Початковий момент появи «особи
злочинця» збігається з фактом вчинення
злочину.

9. Структура особи злочинця

В перекладі з латинського термін «структура»
означає будову, побудову. В філософському
значенні під структурою прийнято розуміти будову
якого-небудь об’єкта або явища, можливість
розчленування його на складові частини
(елементи), а також встановлення зв’язків і
взаємодії між ними.
Особа злочинця також може бути розчленована
на низку елементів, тобто певну кількість її різних
ознак, властивостей, рис, особливостей.

10. Структура особи злочинця

Соціально-демографічні ознаки містять у собі відомості
про стать, вік, рівень освіти, рід занять, стаж роботи,
сімейний стан, місце проживання, належність до певної
соціальної групи та інші дані про соціальний статус
осіб, які вчиняють злочини.
Перелічені ознаки самі по собі не є криміногенними; вони,
взяті окремо, не характеризують конкретну особу як
злочинця. Разом з тим вони, взяті у великій сукупності на
рівні злочинності взагалі або на рівні окремого виду
злочинів і піддані статистичній обробці у зіставленні з
даними офіційної демографічної статистики, містять цінну
кримінологічну інформацію про особу злочинців. При такому
зіставленні встановлюються зв’язки особи злочинця з
типовими характеристиками всього суспільства.

11. Структура особи злочинця

Порівнюючи, наприклад, частку чоловічого і жіночого населення,
втягнутого в орбіту злочинності, можна сказати, що злочини в
Україні скоюють переважно чоловіки (90-92%). Співвідношення
різних вікових груп у масі всієї злочинності показує, що найбільша
кримінальна активність притаманна особам віком 25–29 років,
потім іде категорія осіб від 18 до 24 років. Серед засуджених осіб у
середньому рівень освіти нижчий, ніж серед законослухняних осіб.
Найбільше осіб із середньою і неповною середньою освітою серед
тих, хто вчинив насильницькі злочини, а також крадіжки. Сім’я є
стримуючим чинником на шляху до злочинів. Серед злочинців
знаходимо більший відсоток неодружених, незаміжніх
і розлучених, ніж у всьому населенні. Аналіз рівня судимості за
останні роки свідчить, що 65 - 70 % засуджених, на момент
вчинення злочину ніде не навчались і не працювали.

12. Структура особи злочинця

Особистісно-рольові властивості виділяються,
вивчаються і оцінюються при «рольовому підході»
до пізнання особи злочинця. Поведінка людини
залежить, по-перше, від соціальних позицій, яких
вона додержується у суспільстві; по-друге, від
розуміння і виконання нею власних рольових
обов’язків і функцій, що випливають з даних
соціальних позицій. Людина в суспільстві займає
низку позицій і виконує (принаймні зобов’язана)
виконувати різні «ролі».

13. Структура особи злочинця

Соціально-психологічні якості. Будь-яка
соціальна реакція людини, весь уклад її
життя залежать від тих особливостей
особи, які сформувалися на базі її
психічних станів і процесів у ході власного
соціального досвіду: від спрямованості її
особистості, мотиваційної сфери, від
потреб і прагнень, установок та інтересів,
тобто від системи її ставлень до дійсності.

14. Структура особи злочинця

В.С. Батиргареєва, досліджуючи рецидивну злочинність,
дійшла висновку, що в ієрархії ціннісних орієнтацій
повторних злочинців превалюють індивідуально-егоїстичні
переконання, прагнення до паразитичного існування за
рахунок інших, погляди, що зумовлюють негативне
ставлення до громадського порядку, власності громадян,
зневажливе ставлення не лише до іншої людини, а іноді й
до себе. Одночасно для рецидивістів не є характерним
негативне ставлення взагалі до всіх існуючих цінностей.
Вони часто набувають специфічних властивостей згідно з
цінностями так званої злодійської культури (В.С.
Батиргареєва, 2009).

15. Структура особи злочинця

Риси правової і моральної свідомості. Правова
свідомість — відображає ставлення людей до
чинного права, показує знання міри їх поведінки з
точки зору прав і обов’язків, законності і
правопорядку. Правосвідомість — це вміння
поважати право і закон, добровільно виконувати
державні обов’язки і особисті зобов’язання,
будувати життя, не вчиняючи правопорушень і
злочинів.

16. Структура особи злочинця

У системі їх ціннісних орієнтацій перше
місце посідають егоїстичні і корисливі
спрямування, вигода, власне
благополуччя, самолюбство і свавілля.
Вони проявляють терпимість, а або навіть
схвалюють правопорушення, які вчиняють
люди з їх кола.

17. Структура особи злочинця

Психічні відхилення і аномалії. Психічні відхилення
найчастіше зустрічаються у неповнолітніх, рецидивістів,
осіб, які вчиняють тяжкі злочини проти особи (вбивства,
тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування), хуліганство,
дезадаптивні та ситуаційні злочини.
До психічних відхилень і аномалій (граничних станів)
судово-психіатрична експертиза відносить: психопатію,
психопатичні стани, шизофренію в стійких формах, травми
центральної нервової системи, хронічний алкоголізм,
наркоманію та інші форми психічної патології, які не
виключають осудності. Подібні відхилення у багатьох
випадках поєднуються з соціально-психологічною
деформацією особистості.

18. Структура особи злочинця

Кримінально-правові ознаки особи
злочинця знаходять свій прояв у деяких
формах дозлочинної поведінки і найбільш
повно виражені в учиненому ним злочині
(злочинах).

19. Структура особи злочинця

Кримінально-правові ознаки особи злочинця. Серед
ознак, які належать до вчиненого злочину, слід назвати ті,
що характеризують: спрямованість злочинної поведінки
суб’єкта на конкретні суспільні відносини, взяті під охорону
кримінального закону (родові і безпосередні об’єкти);
ступінь і характер суспільної небезпечності вчиненого
злочину; способи, обрані для досягнення злочинної мети;
мотив, яким керувався суб’єкт злочину; вину і роль винного
у злочинній діяльності (виконавець, організатор, підмовник,
пособник); колишні судимості (вид злочинів, вид і розмір
призначеного покарання); ставлення винного до вчиненого
(визнав себе винним чи ні, розкаявся чи ні, заперечував
вину в злочині за наявності повних, вагомих і неспростовних
доказів винності чи ні); та ін.

20. Співвідношення соціального і біологічного в особі

Поки що не доведено, що у злочинців є якісь
особливі біологічні ознаки, які фатально,
неминуче, автоматично зумовлювали б вчинення
ними суспільно небезпечних діянь. Тому і зараз
домінуючою є точка зору, згідно з якою
злочинцями не народжуються, а стають.
Переважна кількість психологів, розглядаючи
значення генетичної програми для формування
самої поведінки, зазначають, що немає
спеціальних генів, які однозначно визначають,
наприклад, альтруїзм, егоїзм або антисоціальну
поведінку.

21. Співвідношення соціального і біологічного в особі

У кожної людині соціальна програма, яка
задається зовнішнім світом,
переломлюється через інтелект та
емоційну сферу і поступово стає
внутрішнім змістом особистості. Біологічне
в людині виступає в якості основи
розвитку його соціальної сутності.

22. Співвідношення соціального і біологічного в особі

Генетичні та інші біологічні, фізіологічні
відхилення, звичайно, певною мірою
впливають на поведінку людини. Це
безперечний факт, який, однак, вимагає
правильного його тлумачення.

23.

Одним із перших у радянській кримінології звернув увагу на
важливість урахування біологічних особливостей саратовський
кримінолог Й.С. Ной, який наголошував, що в етіології
(причинності) злочинної поведінки обов’язково повинні
враховуватись певні якості, успадковані людиною при народженні
(Й.С. Ной, 1973). Його підтримував український кримінолог А.Ф.
Зелінський, який підкреслював, що особою генетично
успадковується темперамент, від якого значною мірою залежить
характер людини, зокрема, така його особливість, як залежність
поведінки від зовнішніх впливів (інтроверти, екстраверти). Він
народження людина успадковує інтелектуальні та інші задатки,
талант, обдарованість, а також будову тіла, що має вагоме
значення у формуванні особистості злочинця (А.Ф. Зелінський,
1999). Наприклад, серед неповнолітніх правопорушників чимало
осіб із затримками інтелектуального розвитку.

24. Типологія злочинців

Типологія являє собою прийом (процедуру)
наукового мислення і емпіричного пізнання. Вона
полягає в розподілі явищ і об’єктів на окремі
елементи (типи) за найбільш істотними ознаками,
у виявленні відмінності між ними. Типологія
використовується при аналізі структури різних
соціальних явищ, людської особистості, зокрема
особи злочинців. В останньому випадку в її основі
містяться ознаки, причино пов’язані зі злочинною
поведінкою.

25. Типологія злочинців

1) характер антисуспільної спрямованості особи злочинців
та зміст мотивації їх злочинної поведінки. (Під мотивацією
ми розуміємо процес формування мотивів злочинної
поведінки, їх оформлення і розвитку, а також реалізацію їх у
фактичному злочинному посяганні.);
2) ступінь глибини антисуспільної спрямованості особи
злочинців і стійкість їх криміногенної мотивації.
Названі два типологічні критерії, доповнюючи один одного,
складають підґрунтя типології особи злочинців.

26. Типологія злочинців

За першим критерієм усіх злочинців слід поділити
на такі чотири типи.
Перший тип — це насильницький тип особи
злочинця. Для нього характерне явне негативнозневажливе ставлення до людської особистості та
її найважливіших благ: життя, здоров’я, тілесної
та статевої недоторканості, суспільного спокою.
Сюди належать злочинці, які вчиняють злочини
проти особи та інші злочини, пов’язані з
посяганням на особу (наприклад, бандитизм).

27. Типологія злочинців

Другий тип — це так званий корисливий
тип злочинця, у поведінці якого
з’являються корисливі, споживчі тенденції,
неповага до всіх форм власності,
ігнорування встановлених у державі
правил розподілу матеріальних коштів
(майна, капіталів, прибутків).

28. Типологія злочинців

Третій тип — злісний соціально
дезорганізований тип злочинця, якому
притаманне індивідуалістично-зневажливе
ставлення до різних соціальних встановлень і
вимог, громадянського обов’язку, а також до будьякого роду заборон (наприклад, порушення
правил адміністративного нагляду, порушення
правил безпеки під час виконання робіт з
підвищеною небезпекою і т.д.).

29. Типологія злочинців

Четвертий тип — необережні злочинці. Злочини з їх боку є
наслідком прояву легковажно-безвідповідального і
недбалого ставлення до своїх обов’язків і можливих
наслідків своєї поведінки. Сюди належать усі злочини,
вчинені з необережності.
Перелічені типи не завжди виступають у «чистому» вигляді.
Тут можливі і змішані типи, додаткові варіації
розчленування злочинців. Так, можна виділити корисливонасильницький тип злочинця, коли особа вчиняє посягання
на людину і одночасно на її майно (наприклад, розбій).

30. Типологія злочинців

За другим типологічним критерієм, тобто залежно від
ступеня глибини антисуспільної спрямованості особи
злочинців та стійкості їх криміногенної мотивації, у
перелічених вище трьох перших типах слід виділити:
а) випадкових злочинців — осіб, які вперше вчинили
злочин внаслідок випадкового збігу обставин у суперечності
із загальною позитивною характеристикою всієї їх
попередньої поведінки (для них злочин — не домінуюча
лінія поведінки, не закономірний результат криміногенної
взаємодії особистості і середовища, а скоріше прикрий
(хоча і винний) епізод в їх житті);

31. Типологія злочинців

б) ситуаційних злочинців — осіб, які
вперше вчинили злочин, не втримавшись
перед впливом несприятливих зовнішніх
умов формування і життєдіяльності
особистості, однак взагалі
характеризуються більше позитивно, ніж
негативно (між тим, які припускаються
аморальних вчинків);

32. Типологія злочинців

в) злісних злочинців — осіб, які вчинили
декілька злочинів і знаходяться в стійкій
опозиції до суспільства (для деяких з них
злочин став професією);

33. Типологія злочинців

г) особливо злісних злочинців — осіб, які
вчиняють тяжкі і особливо тяжкі злочини
(сюди належать й усі ті, які вчиняють
злочини у складі організованих груп і
злочинних організацій).

34. ЛІТЕРАТУРА

Головкін Б.М. Я-концепція особистості корисливого
насильницького злочинця / Б.М. Головкін // Проблеми законності. Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2010. Вип.
107. - С. 143-153. https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/3007
Сметаніна Н. В. Кримінологічна характеристика злочинів,
пов’язаних з торгівлею людьми в умовах гібридної війни / Н. В.
Сметаніна, Є. С. Манагарова // Часопис Київського університету
права. – 2018. – № 1. – С. 209–212.
https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/15188