1.47M
Категория: ЭкономикаЭкономика

Економічний потенціал національної економіки. Тема 4

1.

Тема 4. Економічний потенціал національної
економіки

2.

1. Економічний потенціал національної економіки: структура та особливості.
2. Характеристика основних складових економічного потенціалу
3. Національне багатство як складова економічного потенціалу країни

3.

Економічний потенціал - це економічні можливості національної
економіки та суспільного відтворення. Найбільш часто зміст економічного
потенціалу ототожнюється з кількісної та якісної характеристики ресурсів,
наявних в країні і втілених в матеріальній і нематеріальній формах.
Найчастіше поняття економічний потенціал розглядається як cукупна
здатність економіки та її галузей, підприємств, господарств здійснювати
виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію, товари і послуги,
задовольняти запити населення, суспільні потреби, забезпечувати розвиток
виробництва і потреби споживача

4.

Властивостями економічного потенціалу є:
цілісність - економічний потенціал розглядається як цілісна система, яка
складається з сукупності окремих елементів;
складність - характеризується обсягом інформації, необхідної для
формування та розвитку потенціалу, складністю опису та управління,
багатовекторністю розвитку;
Взаємозв’язаність елементів - пов'язана зі взаємодією та взаємозалежністю
потенціалу і зовнішнього середовища, де потенціал як система формує та
виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім
середовищем;
емерджентність - наявність у економічного потенціалу особливих
властивостей, не властивих його підсистемам і блокам, а також сумі
елементів, не пов'язаних системоутвірними зв'язками; неможливість
зведення властивостей економічного потенціалу до суми властивостей його
компонентів.
ієрархічність - кожен компонент потенціалу може розглядатись як система
(підсистема) більш широкої або вищої системи;
здатність до розвитку - означає, що економічний потенціал сприймає та
використовує нові знання, технологічні ідеї, наукові розробки та новації, які
забезпечують його розвиток та ін.

5.

У наукових колах немає консенсусу щодо складових економічного
потенціалу національної економіки. Найчастіше складові економічного
потенціалу національної економіки визначають з огляду на вид
економічних ресурсів, сферу діяльності, напрям використання.
Рисунок – Складові економічного потенціалу національної економіки

6.

Таким чином, найчастіше у якості основних складових
економічного потенціалу виділяють:
1) основний капітал та інші нефінансові та фінансові активи;
2) природні ресурси;
3) людські ресурси;
організація управління;
інноваційний потенціал.
Перші три елементи об’єднуються поняттям національного багатства.
Вони визначають початкові ресурсні можливості виробництва.
Національне багатство може бути визначене як сукупна вартість всіх
економічних активів (як фінансових, так і нефінансових) в ринкових цінах,
що знаходяться у власності резидентів країни, за вирахуванням їх
фінансових зобов’язань нерезидентам країни. При цьому слід враховувати,
що фінансові документи (акції, облігації і інші цінні папери), як правило,
мають цінність лише тому, що представляють права власності на речові
елементи національного багатства та доходи від них

7.

Таким чином, найважливішою характеристикою, що визначає потенційні
можливості країни з виробництва товарів і послуг, є національне багатство,
що характеризує базові чинники економічного зростання, забезпечує
збільшення валового національного продукту і валового національного
доходу як джерел задоволення потреб суспільства
Отже, економічний потенціал країни може бути проаналізований та
оцінений на основі національного багатства, досягнутих результатів від
використання наявних економічних ресурсів.

8.

На сьогоднішній день ще не розроблений єдиний підхід
щодо
методологічних принципів, показників та способів вимірювання
економічного потенціалу.
Більшість науковців пропонують використовувати два основних способи
оцінки економічного потенціалу: кількісний та якісний.
Для кількісного методу оцінки потенціалу характерні два загальних
підходи : вартісна оцінка ресурсів (залучених у виробництво та
потенційних); визначення потенційно можливого результату від
використання усіх ресурсів.
Найчастіше
для
кількісної
використовують показник ВВП.
оцінки
економічного
потенціалу
Якісна оцінка економічного потенціалу базується на параметрах, що
характеризують динаміку та тенденції національної економіки, ступінь
використання виробничих ресурсів, методи розвитку та зміни пропорції
макроструктури.

9.

Оцінка ефективності використання економічного потенціалу здійснюється у
двох вимірах:
цільова ефективність - характеризує суспільне виробництво з точки зору
рівня розвитку та ступеня задоволення соціальних потреб;
ресурсна ефективність - відображає максимально розумне використання
обмежених ресурсів, поєднання виробничих факторів та впровадження
ресурсозберігаючих технологій організаційна ефективність суспільного
виробництва.
Цільова та ресурсна ефективність є взаємопов'язаними категоріями.
Цільова ефективність прямо пропорційна ресурсній, тобто кількості та
якості ресурсів, що використовуються.

10.

У прикладному аспекті економічний потенціал слід розглядати з таких
позицій:
1) натурально-речового складу (за видами використовуваних ресурсів);
2) реального стану, тенденцій і перспектив розвитку та використання
(динамічний аспект);
3) організаційних форм управління цим потенціалом, зокрема за сферами
діяльності (промисловий, аграрний, соціальний, експортний, туристичнорекреаційний, освітній та ін.), регіонами країни, рівнями управління;
4) окремих його складових, розташованих як на власній території, так і за
її межами;
5) внеску окремих організаційно-правових форм господарювання,
передбачених
законодавством
країни,
у
загальні
результати
функціонування національної економіки (структурний аспект)

11.

Розвиток економічного потенціалу пов'язаний із:
взаємодоповнюваністю ресурсів;
взаємозамінністю економічних ресурсів;
обмеженістю ресурсів;
мобільністю економічних ресурсів.

12.

Природно-ресурсний потенціал — сукупність природних ресурсів і
природних умов, які знаходяться в певних географічних межах та
забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних та
інших потреб суспільства.
Природно-ресурсний потенціал характеризується двома основними
показниками :
природні ресурси - тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку
продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб
людського суспільства (земля, розвідані надра, лісові та водні ресурси,
рослинний і тваринний світ, повітряний простір);
природні умови - це тіла й сили природи, які мають істотне значення
для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі
у виробничій і невиробничій діяльності людей

13.

Найчастіше природні ресурси поділяють на такі складові: мінеральні,
земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні, космічні
ресурси.
Крім того, природні ресурси класифікують:
За ознакою вичерпності:
1) невичерпні, до яких належать сонячна енергія, енергія води, вітру
тощо;
2) вичерпні відновлювані (ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні
грязі, рослинне паливо тощо);
3) вичерпні невідновлювані (мінеральна сировина, природні будівельні
матеріали).
За призначенням:
виробничого призначення;
невиробничого призначення;
галузевого призначення;
міжгалузевого призначення;
промислового призначення;
сільськогосподарського призначення;
одноцільового та багатоцільового призначення

14.

Фахівцями Інституту економіки природокористування та сталого розвитку
НАН України було визначено вартість природного багатства України – 3,58
трлн грн (у цінах 2019 р.)
При цьому його природно-ресурсна структура є такою: водний капітал
становить 6,4 %; земельний — 44,7 %; лісовий — 7,9 %; мінеральний —
24,8 %. За агрегованим підходом екосистемна складова природного
багатства становить 16,2 % його підсумкової вартості. За даними
Всесвітнього банку і Програми розвитку ООН, Україна належить до
середньозабезпечених природними ресурсами держав з відносно
заниженими показниками природного багатства через низький рівень
капіталізації природних ресурсів (загальний рівень капіталізації активів в
Україні — 14,5 %). Згідно з розрахунками, ставка капіталізації для
земельних ресурсів — 18 %, водних — 12 %, лісових — 4,4 % [

15.

На території нашої країни розміщується понад 7 тис. розвіданих родовищ з
94 видів корисних копалин. Україна має значні запаси залізної й марганцевої
руди, кухонної солі, кам’яного вугілля, бокситів, мідних руд, ртуті, цементної
сировини.
Одним з найцінніших ресурсів в Україні є земля. За її забезпеченістю в
розрахунку на одного жителя Україна має один з найвищих показників (0,65
га), в той час як у Великобританії — 0,12 га, в Європі — 0,26 га, у світі —
0,29 га

16.

Виробничо-технологічний потенціал — це наявні й приховані можливості
підприємств щодо залучення та використання чинників виробництва для
випуску максимально можливого обсягу продукції
Україна є країною з потужним промисловим виробництвом, що дає змогу
стверджувати про досить розвинуту індустріальну структуру видобутку
та переробки сировини. Основною причиною, яка обмежує країну вийти
на новий рівень економічного зростання є високий рівень морального і
фізичного зношування.
Під час переходу до ринкової економіки 1990–2000 рр. Україна щороку
втрачала в середньому 18,5% вартості знов утвореного капіталу й лише з
2000 р. спостерігається часткове відновлення раніше втрачених позицій
(середньорічний темп зростання становить 7,1%)

17.

За функціональними ознаками виробничо-технологічний потенціал
національної економіки включає такі основні елементи: структуру
виробництва, технології, що застосовуються, ресурси виробництва та
інституціональні умови

18.

Виробничо-технологічний потенціал є динамічною категорією, яка
змінюється залежно, з одного боку, від потреб суспільства, а з іншого від рівня ресурсного, технологічного та інституційного забезпечення
його розвитку.

19.

Для визначення виробничого-технологічного потенціалу використовують
різні методи, основними з яких є: ресурсний (або грошової оцінки наявних
факторів виробництва), структурний (функціональний), ресурснорегресійний та цільовий (проблемноорієнтований)
Ресурсний метод пов'язаний з оцінкою вартості ресурсів виробництва
(основних фондів, виробничого персоналу, матеріалів і сировини,
інформації, технологій тощо), і його величину розраховують як суму
вартісних оцінок за окремими складовими.
За структурним методом, орієнтованим на встановлення раціональної
структури
виробничо-технологічного
потенціалу,
його
величина
визначається відповідно до нормативних співвідношень, які задаються
найбільш досконалими технологіями та організацією виробництва.
Ресурсно-регресійний метод дає можливість описати залежність
результатів виробництва від зміни окремих чинників та умов і оцінювати
структурні зміни потенціалу, визначати нормативи віддачі ресурсів та
внесок окремих ресурсів у формування потенціалу.

20.

Цільовий (проблемноорієнтований) метод спрямований на визначення
можливостей (відповідності) наявного потенціалу досягати поставлених
цілей виробництва. Величина виробничо-технологічного потенціалу
визначається як рівень відповідності окремих складових потенціалу
бажаному стану, складу, структурі та механізмам функціонування
потенціалу з метою виготовлення конкурентоспроможної продукції.

21.

Трудовий потенціал - трудові ресурси країни, включаючи підприємницькі
спроможності. Його обсяг та якість визначаються кількістю активного
працездатного населення, його освітнім і професійно-кваліфікаційним
рівнем.
За результатами обстеження робочої сили кількість зайнятого населення у
віці 15 років і старше в 2019р. становила 16,5 млн. осіб (51,2%), а у віці 15–
70 років – 16,4 млн. осіб (57,7%). Кількість безробітного населення віком 15
років і старше та у віці 15–70 років складала по 1,6 млн. осіб (8,7%)
Трудовий потенціал має 2 характеристики: якісну та кількісну.
Якісна: психофізіологічна працездатність, загальноосвітнія та професійнокваліфікаційна хараткристика, рівень культури, моральна зрілість, трудова
міграція та трудова активність.
Кількісна: численність працездатного населення, кількість робочого часу,
чисельність безробітніх, структура зайнятості, рівень народжуваності та
статево-вікова структура.

22.

Людський потенціал - інтегральна характеристика сукупності знань,
вмінь, здібностей та ін., в процесі використання яких можна отримати
прибуток.
Людський капітал — це сформований і розвинутий у результаті
інвестицій і накопичений людиною (людьми) певний запас здоров’я,
знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано
використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє
зростанню продуктивності праці та завдяки цьому впливає на
зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та
національного доходу.

23.

У теоретичному аспекті слід розрізняти поняття «людський капітал» за трьома
рівнями:
на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які
людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду
(використовуючи при цьому свої природні здібності) і завдяки яким вона може
надавати цінні виробничі послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал
можна порівняти з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні
папери), яка приносить доходи, і ми називаємо його особистим, або приватним
людським капіталом;
на мікроекономічному рівні людський капітал являє собою сукупну кваліфікацію
та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки
підприємства у справі ефективної організації праці і розвитку персоналу. На цьому
рівні людський капітал асоціюється з виробничим і комерційним капіталом
підприємства, бо прибуток отримується від ефективного використання усіх видів
капіталу;
на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення в
такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба
профорієнтації та працевлаштування, оздоровлення тощо, є суттєвою частиною
національного багатства країни, і ми називаємо його національним людським
капіталом. Цей рівень включає всю суму людського капіталу всіх підприємств та
усіх громадян держави (без повторного рахунку), так як і національне багатство
включає багатство всіх громадян і всіх юридичних осіб.

24.

Науково-технічний потенціал – частина економічного потенціалу, яка
формується сукупністю чинників, які визначають можливість
безперервного підвищення економічної ефективності виробництва завдяки
прискоренню науково-технічного прогресу.
У науково-технічному потенціалі задіяна сукупність трудових, технічних,
матеріальних, інформаційних ресурсів та ресурсів організації і
управління, що відповідають вимогам даного етапу науково-технічної
революції і призначених для створення нової та вдосконалення продукції,
що випускається, інтенсивного розвитку виробництва і забезпечення на
цій основі зміни умов і характеру праці, підвищення ефективності
суспільного виробництва. Він є найважливішою частиною економічного
потенціалу країни.

25.

Складовими частинами науково-технічного потенціалу країни є:
матеріально-технічна база науки (наукові організації, науково-дослідні лабораторії,
експериментальні заводи та ін.);
наукові кадри — дослідники, конструктори, винахідники, науково-технічний
персонал;
фонд винаходів і відкриттів — банк наукових знань і відкриттів, еталонів, наукової
інформації та ін.;
організаційно-управлінська структура наукової сфери — система управління,
фінансування, планування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт;
науково-технічний прогрес;
технічний і організаційний розвиток.
Умовами ефективного науково-технічного розвитку вважають:
раціональну мотивацію використання результатів НТП у виробництві;
соціальну ефективність впровадження результатів НТП (соціалізація економіки,
поліпшення умов праці, охорона навколишнього середовища та ін.);
конкуренцію в науково-дослідній сфері й захист авторських прав;
інтеграцію науково-дослідних, виробничих і фінансових структур;
державну підтримку розвитку НТП й інноваційних процесів

26.

Національне багатство є одним із найважливіших економічних показників
країни, який у світовій системі господарювання демонструє могутність
країни, джерело її соціально-економічного прогресу та міжнародну
конкурентоспроможність.
Національне багатство - це сукупність створених та нагромаджених у
країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних
ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності,
творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою
підвищення добробуту нації

27.

Складовою частиною національго багацтва слід вважати матеріальне,
нематеріальне та природне багацтво.
Матеріальне багатство - це основний та оборотний капітал суспільства, а
також обіговий капітал.
До матеріальної форми національного багацтва слід віднести :
створений і накопичений країною виробничий (основний і оборотний)
капітал;
основний капітал сфери обслуговування (школи, лікарні, культурноосвітні та спортивні об'єкти, житлові будинки);
резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу);
майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці та
предмети тривалого використання - автомобілі, меблі, побутова техніка
тощо);
залучені в процес виробництва природні ресурси - земля, ліси, розвідані
корисні копалини.

28.

Нематеріальне багатство - грошові цінності у вигляді грошових знаків,
ціннні папери, а також це всі культурні цінності, людські здібності,
потенціал (науково-технічний, освітній, культурний та професійний) та
накопичений досвід суспільства, досягнення в інноваційному розвитку.
Сучасне національне багатство у процесі відтворення має постійний
зростаючий характер, який безперервно оновлюється, що дає смогу
стверджувати про змінні показники національного багатства (масштабни,
структура, якісний рівень)

29.

Оскільки національне багатство є узагальнюючим поняттям, що описує стан
національного господарства країни у певний історичний момент, для його
оцінки рекомендують застосовувати такі основні групи показників:
ВВП на душу населення;
галузева структура виробництва; частка, обсяг і темпи розвитку
наукомістких та конкурентоспроможних галузей національної економіки;
кількісний і якісний рівень зайнятості населення;
рівень використання природних ресурсів (залучення до господарського обігу
земельних, паливно-енергетичних ресурсів, корисних копалин та ін.);
організація
та
ефективність
суспільного
виробництва
(рівень
продуктивності праці, спеціалізація та концентрація, якість продукції).
З метою зіставлення національного багатства різних країн провадиться його
переоцінка у валюті США за паритетом купівельної спроможності
English     Русский Правила