Подвиги українських жінок. Оповідання «Мати» як гімн невмирущій красі українки

1.

2.

Вони не фіксувались в історії. Історія любить лише гучні
імена і помпезні дати. Але за кожною перемогою
українського війська, за кожним здобутком українського
народу стояли тисячі безіменних подвигів українських
жінок – матерів, що виростили синів; дружин, що чекали
чоловіків; сестер, що підтримували братів…

3.

Роль жінки під час війни тривалий час, особливо в радянських
реаліях, лишалася поза увагою. Коли ж подібні сюжети й
виринали, то звучали лише як доповнення до «героїчного
пориву радянського народу» в боротьбі з ворогом.

4.

Ми ще можемо дізнатися про жінку у військовій
формі на передовій, про санітарку, що виносила
поранених під зливою куль.

5.

А от про жінку, яка жила під нацистською окупацією
і не чинила збройного опору, не була підпільницею,
а просто чекала своїх синів або рятувала чужих дітей,
навіть не згадувалося. Дозволялося лише про героїзм і
жертовність.

6.

Коли ж з’явилися перші оповідання Довженка на воєнну тематику,
його вогненне, самобутнє, високохудожнє, глибокоідейне, жагуче,
полум'яне слово одразу здобуло широку популярність і стало грізною
зброєю у боротьбі з ворогом. Оповідання друкували «метеликами»
українською та російською мовами, випускали великими тиражами і
разом із снарядами, гвинтівками відправляли на фронт в окопи.
До найбільш вражаючих у воєнному доробку
Довженка належать твори про жінку в часи війни: матір
(«Мати»), дівчину («Незабутнє»), жінку, скривджену і
знеславлену ворогом («Бронза», «Тризна»).

7.

Доля жінок турбувала Олександра
Петровича протягом усього життя.
Про це свідчить запис у «Щоденнику»
від 30 березня 1942 року про стару
жінку, яка, рятуючи двох поранених
льотчиків, загинула разом із ними. Далі
письменник дає своєрідний наказ для
наступних поколінь майстрів слова, в
якому закликає возвеличити матір,
написати про неї так,
як ще ніхто не писав:

8.

Через деякий час Довженко сам
узявся за цю тему, натхненно працював
над нею. Уперше оповідання «Мати»
з’явилося 20 лютого 1943 року в газеті
«Известия», а через 5 днів його
передрукувала «Радянська Україна».
Цей невеликий за розміром твір містив
розповідь про героїзм української
жінки-матері, яка ціною власного життя
намагалася врятувати чужих синів у
роки воєнного лихоліття.

9.

Оповідання «Мати» як гімн
невмирущій красі українки.
Особливості композиції,
часопросторової організації
твору. Образотворення

10.

Жінки і війни… Скільки світ біліє,
Йому вершили долю лиш вони:
Без жінки він збідніє, помарніє,
І саме жінка – крапля для війни.
Ганна Верес (Демиденко)

11.

Самостійне формулювання цілей уроку.
Колективне планування діяльності.
► Будемо знати:
Обмін враженнями від прочитаного оповідання
• Чи сподобалося вам оповідання?
• Який епізод схвилював вас найбільше?
► Будемо вміти:

12.

► «Пошукове читання»
«Не ради сліз, і розпачу й скорбот, і
не в ознаку гіркого прокляття, вони вже
прокляті і так всіма на світі, а задля
слави нашого роду… і во ім’я любові про
цю високу смерть»,- такими словами
розпочинає автор цю правдиву,
невигадану історію про Марію Стоян.

13.

Якою ви уявили
зовнішність матері Марії
під час прочитання
твору? Відшукайте у
тексті рядки, в яких
автор подає портретні
деталі.
Створення
асоціативного
портрета матері
Марії
Руки її маленькі і ніжні, з
довгими красивими пучками, оті
самі трудящі руки, що так багато
сотворили хліба, прядива й
насіння, простяглися долонями
трохи вперед.
Уся її маленька постать
неначе линула в
холодному повітрі, і сива її
голова, похилена набік,
торкалася передвесняних
хмар.
«Не було у вас дорогих черевиків,
не душилися ви паризькими
духами, а душились полином та
коноплями. Не було ні шовку, ні
сезонних капелюшків, ні кованих
сундуків з замками»,- говорить син
Василь.

14.

Відшукайте уривок:
- Люди добрі, адже мої діти
Василь і Іван! Погляньте-бо, хіба
ж не взнаєте? — билася
Стояниха, мов чайка об дорогу.
- Як ви гадаєте, чому автор порівнює матір із чайкою?
Що символізує образ чайки?
- Як українська мати поставилася до бійців-льотчиків?
- Які риси національного характеру виявилися в її
поведінці?

15.

Які риси характеру притаманні Марії Стоян?
Складання схеми-градації Прийом «Кластер»
1. До хати Марії Стоян
заходять юнаки – поранені
Щира душа,
військові льотчики. Жінка
лагідне
одразу їх приймає, називає материнське
«синочками» – її материнське
серце.
серце й щира душа відкриті
до однолітків її сина.
2. Мати турбується й
хвилюється за них – це
Доброта,
підтверджується авторським
чуйність,
описом дій Марії: «Вже
турботливість.
обмивала й ноги їм гарячою
водою, і грубу натопила,
розігрівала разів зо три їжу,
… і плакала вночі і вдень,
згадуючи своїх синів…»

16.

3. Почувши про їхнє завдання
розкидати над країною
антифашистські агітки, вона
схвалює це: «велике діло робите,
голубоньки мої…»
4. І ця далекоглядна мудрість
Марії чи не вперше
по-особливому хвилює молодих
льотчиків: «уперше, слухаючи
прості материнські слова на
поневоленій землі, відчули, яка
велика місія їм випала в житті».
Тобто все те мовиться й робиться
начебто дуже просте, але
виявляється настільки важливим
і потрібним, що сказане Марією,
спонукає хлопців замислитися,
ще й ще раз усвідомити
вагомість їхньої справи.
Далекоглядна
мудрість.
Така здатність жінки
впливати на інших
стає вирішальною.

17.

5. «…два тижні ховала
гостей»;
«…стерегла хату,
годувала, а коли все
вийшло, ходила по
селу просити
милостині»
Готовність Марії ризикувати,
аби прийти «синочкам» на
допомогу будь-якою ціною.

18.

6. «Не дам! Бийте мене…
Не дам, людоїди!»
7. «Сини мої… Не брешу,
клянуся!»
Рішучість і навіть готовність
до самопожертви.
Готовність заприсягтися
навіть у неправді, аби
врятувати юнаків.

19.

8. «…не трогайте, не вовчиця ж вас
народила, а людина, мати!»
9. Син з’являється у рідному селі й,
побачивши повішену матір,
говорить: «Усю свою добрість і
лагідну вдачу, що подарували ви
мені, я лишаю отут з вами
коло груші…»
Прагнення Марії будьякою ціною врятувати
льотчикам життя.
Ствердження доброти й
материнської лагідності.

20.

Висновок: Такою бачив автор
оповідання матір у житті, такою
оспівав її народ: люблячою,
самозреченою і гордою. Характер,
світогляд матері сформовані
життям. Висока політична
свідомість Марії Стоян виявляється
в розмовах із пораненими. Проста
жінка розуміє, що одними бомбами
перемогти важко. Надзвичайно
важливо також, на її думку, нести
слово правди на окуповану
територію, будити іскру надії,
кликати до боротьби. Вона не
протиставляє свого народу іншим.
І сини російських матерів для неї
рідні, бо в них спільний шлях і
мета. Сам О. Довженко схиляється
перед красою її вчинків, подвигу.

21.

Як ставиться автор до своєї героїні? У якій частині
оповідання Довженко висловлює свої почуття до неї ?
Героїчний вчинок підтверджується
повідомленням автора про
вшанування її подвигу
цілою ротою солдат, які пройшли
повз неї маршем, скинувши шапки:
«Од гарматного реву обсипався іній,
і казкові сніжинки падали на
материні розплющені очі».
Письменник підтвердив думку про те,
що, вбивши Марію, фашисти не
тільки не змогли здолати її
материнської відваги, а й породили в
інших людях бурю гніву й почуття
поваги до Великої Матері.
Відшукайте в тексті слова, якими передано велике горе і гнів
Василя, його мужність, ненависть до ворога.

22.

Хай же знає весь світ, як висіли ви, мамо, на
старій груші за други своя у велику всесвітню
війну в українському кривавому селі на
Вкраїні кривавій.

23.

Довженко декілька разів змінював ім’я героїні: Явдоха
Пилипенко, Олена Нечитайло і, врешті-решт, Марія Стоян.
Чому оповідання
називається
«Мати», а не
«Марія»?
«Мозковий
штурм»
Автор створив
узагальнений
образ жінки-матері,
слов’янки з великим серцем,
яке здатне вмістити любов до
всіх синів-захисників рідної
Батьківщини,
і навіть віддати за них життя.
Трагізм цієї жінки уособлює
страждання, жертовність
всіх земних матерів.
Як ви гадаєте, чому
автор все-таки дає своїй
героїні ім’я «Марія» з
підкреслено мужнім
прізвищем Стоян?
Можливо, тому,
що це ім’я - одне з
найпоширеніших у світі.
Хоча не виключено й те,
що певну роль тут зіграли
асоціації з Матір’ю Божою
або Дівою Марією, які в
християнському світі
символізують матір,
покровительку,
заступницю.

24.

Образ Марії Стоян в певній мірі
нагадує біблійну Рахав. Із тексту
Святого Письма відомо, що, будучи
господаркою заїжджого двору (а це
вважалося неприпустимим,
аморальним для жінок у ті далекі
часи), Рахав, аби прогодувати свою
родину, цілими днями пряла пряжу і
сушила льон на даху свого будинку.
Саме у снопах льону вона
прихистила двох розвідників Ісуса
Навіна, які, боячись гніву
Ієрихонського царя, змушені були
переховуватись.
Такою ж пересічною жінкою, яка, не покладаючи рук
працювала з ранку до ночі, а у відповідальний момент,
ризикуючи власним життям, під час війни, в умовах окупації,
надала притулок у своїй оселі двом пораненим радянським
льотчикам, змальовує О. Довженко і Марію Стоян.

25.

Історії життя біблійної Рахав і
Довженкової героїні
завершуються по-різному.
Врятувавши розвідників від
переслідування і загибелі, Рахав
зуміла зберегти і їхні життя, і
своє власне.
Зовсім інша доля випала
Марії Стоян, яка змушена
була розділити гірку участь
із тими, кого намагалася
врятувати.

26.

Водночас такий фінал оповідання
«Мати» спонукає подивитися на
Довженкову героїню й під дещо іншим
кутом зору, оскільки
викристалізовується ще одна паралель –
між Марією Стоян і, власне, самим
Спасителем. Адже обоє вони
пожертвували своїм життям заради
інших. Ісус Христос прийняв мученицьку
смерть задля того, аби дати надію на
спасіння всьому людству, а Довженкова
Марія здійснила свій великий
материнський подвиг, аби врятувати
життя пересічним воїнам, яких вона
назвала своїми синами.

27.

Символічним тут є передусім
те, що це були не її рідні сини,
навіть не українці. Обидва вони
росіяни, обидва з Уралу –
Степан Пшеницин і Кость Рябов.
Наголошуючи на цьому, автор
намагається в образі своєї
героїні ще більше узагальнити
образ Матері, для якої синами є
всі захисники Вітчизни.
Задля них вона ходить по селу
і просить милостиню – молока і
сала. Коли у село вдираються
німці, Стояниха видає їх за
своїх синів – Василя і Івана.

28.

За обман стару
жінку повісили на
груші на власному
подвір’ї. Смерть
матері сприймається
як явище героїчне,
вона вела себе
просто і водночас
мужньо перед лицем
смерті: не благала
помилувати, лише
просила, щоб
застрелили, а не
повісили,
аби не соромили її
старості, аби дали їй
«кулю, одну кулиночку»,
бо соромно їй, старій
жінці, висіти. Та й у
цьому відмовили їй
нелюди. Горда мати не
могла допустити, щоб в
останню хвилину її
життя торкнулися руки
вбивць, тому сама
наділа петлю.

29.

Тема
твору
показ героїчного
подвигу жінки патріотки у роки Другої
світової війни
Ідея
твору
уособлення найкращих
рис української
ментальності, уславлення
героїзму жінки - матері і
радянських воїнів у
боротьбі проти нацизму,
звеличення дружби
народів

30.

Отже, можемо зробити висновок:
жіночий образ, відтворений у
оповіданні О. Довженка, є
уособленням найкращих рис
української ментальності, а саме:
духовності, людяності, чуйності,
ніжності, гідності, доброти, турботи
про дітей, любові до праці, почуття
власної гідності, рішучості,
сміливості, твердості, оптимізму.

31.

Чому цей твір актуальний і сьогодні?
Нині тема жінки на
війні не видається новою. За
останні роки наша країна
виховала нове покоління
жінок – волонтерок,
медпрацівниць, військових,
які хоробро воюють,
борються за життя в АТО
часом дуже дорогою для
себе ціною. Жорстоко
звучать ці слова, але війна
розкрила потенціал
сучасної українки у
військовій справі, дозволила
продемонструвати сталеву
силу духу, поглибила
патріотизм і спонукала
серця битися безстрашно.

32.

Чому цей твір актуальний і сьогодні?
Тепер жінка на фронті – явище не унікальне, проте не
кожна наважиться на такий крок. Але жінка на війні – рівна
чоловікові, а в деяких випадках – навіть цінніша професіоналка.

33.

Війна і мир, жіноче й чоловіче,
А треба – навпаки, бо не жінки розв’язують війну.
Немає у війни жіночого обличчя,
Війна вкрашає жінку в чорне й сивину.
Так, не жіноча справа – воювати,
На слух різнити наших і чужих.
Дітей в бронежилети одягати,
Ділить тіла на мертвих і живих.
Хіба жіноча справа – буть вдовою?
Дітей ховати, доглядать калік?
Або чекати, жити думкою одною:
Коли ж подзвонить син чи чоловік?
А ті, жінки, що ждуть своїх з неволі,
Надію майте, вогник ще не згас.
Як пережить страшне випробування долі?
Молімося, і Бог почує вас.
Війна і жінка – речі несумісні,
Бо та, кого крилом ударила війна,
Не заспіває більше радісної пісні,
В душі її печаль, мов чорная стіна.
Герасіка Віктор

34.

«Молитва за Україну» ( DZIDZIO)
https://www.youtube.com/watch?v=9ICZ_
LCkKDY

35.

Кажуть, що людина не може піти із життя
безслідно. Її справа жива, про її подвиг
згадують, якщо не вічно, то допоки
живуть наступні покоління. Сьогодні ми
можемо виводити різні ідеали жінок,
але не маємо права забувати тих
жінок, які відстоювали і відстоюють
рідну землю в годину лиха. Вони
мали змінити свій характер, звички…
А може, на війні вони для того, щоб
чоловіки, які розпочинають війну,
задумались над її звірячою сутністю.

36.

Ми - наступне покоління, тому не можемо не
згадати про тих, хто воював за нас,
виборював нашу свободу і незалежність.
І якби сьогодні ці жінки були з нами, ми б
від щирого серця сказали б їм:
Ви — гордість народу, ви — суть його й сіль,
Ядро покоління і сила залізна,
Вогнисте і щедре буяння весіль,
Натхнення, цвітіння, опора Вітчизни.
Ви — воля, якої ніхто не скорив,
Для миру ви сила й опора священна,
Ви — спокій солодкий своїх матерів,
Ви — радість і гордість своїх наречених.
Життям своїм чистим — у бурі й вогні
Життя ви утвердили й сонце над краєм.
Ви — святість сердець на священній війні.
Ви смерть подолали — вам смерті немає.
І кров ваша чиста, як промінь зорі,
Всіх недругів змила з гарячої тверді.
Ви — щастя, ви — слава, ви — мир на землі,
Ви — спокій Вітчизни, ви — доля планети.

37.

Але, на жаль, їх немає поряд, тому сьогодні пам’ять про
жінок-героїнь, про всіх тих, хто загинув в роки Другої світової
війни, війни на Сході України, хто віддав своє життя за
незалежність нашої України у теперішній війні, вшануємо
хвилиною мовчання.
Натягнуті нерви, немов тетива,
Пронизує пам'ять скорбота прощання,
І сумно згасає і тепло сплива
Хвилина мовчання…
І подвиги мужні і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання,
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання…

38.

Жінки і війни… Скільки світ біліє,
Йому вершили долю лиш вони:
Без жінки він збідніє, помарніє,
І саме жінка – крапля для війни.
Ганна Верес (Демиденко)
•Чи погоджуєтесь ви із словами епіграфа?

39.

Ратушна Наталія Миколаївна учитель української мови та літератури
Лукашівського навчально-виховного комплексу
«Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня
школа І - ІІІ ступенів»
Чорнобаївської районної ради
Черкаської області

40. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Література: - Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 6 (217), Ч. І, 2011 - Довженко О.П. Твори : у 5 т.

/ О.П. Довженко. – Т. 1. – К. : Дніпро, 1964.
- Довженко і світ. Творчість О.П.Довженка в контексті світової культури.
Упорядник С.П.Плачинда. К.:Радянський письменник, 1984р.-221с.
- Олександр Довженко. Повість полум’яних літ. Повісті , оповідання, публіцистика .К.:
Молодь,1984.365 с.
- Пам'ять не згасне.( Велика Вітчизняна війна 1941-1945. ) Під редакц. Олексія
Кононенка. Благодійний фонд « Артанія», М.Тисмениця.2001 р.-100 с.
- Плачинда С.П. Балада про Степовика: Повісті; Роман-есе.- К.: Дніпро,1987.-587 с.
- Подвиг твой бессмертен. Фотоальбом. К.: Мистецтво, 1985 р.
Сверстюк Є. Олександер Довженко. Розіп’ятий праворуч / Є. Сверстюк // На святі
надій. Вибране. – К. : Наша віра, 1999. – С. 400-423.
- Українська мова та література. Комплексний довідник. Укладачі Марченко А. С.,
Марченко О. Д., Попко О. Г., Співак Т. К., Черсунова Н. І., Якименко О. О.— Харків:
ФОП Співак В. Л., 2010. — 720 с.
Інтернет-ресурси:
https://shron1.chtyvo.org.ua/Vashkiv_Lesia/Tema_Druhoi_svitovoi_viiny_u_malii_prozi_Olek
sandra_Dovzhenka.pdf?PHPSESSID=66d8458781f11dfc5dbdf288ee1cb79a
https://npu.edu.ua/images/Maksymchuk-Makarenko.pdf
- http://www.teacherjournal.com.
- http://www.istpravda.com.ua
- http://www.youtube.com.