З історії лексикографії. Словник Лаврентія Зизанія, "Лексикон" Памви Беринди

1.

З історії лексикографії.
Словник Лаврентія Зизанія,
" Лексикон" Памви Беринди

2.

Освіта XVI – XVII століть
• У добу посилення соціальної і національно-визвольної
боротьби на Україні в другій половині XVI ст. значних успіхів
досягла шкільна освіта, очолювана братствами. Тогочасні школи
потребували підручників, посібників і словників. У системі
освіти XVI і XVII ст. великого значення надавалось вивченню
церковнослов’янської мови. З метою задоволення потреб шкіл
Л. Зизаній видав у 1596 р. у Вільні граматику
церковнослов’янської мови під назвою «Грамматіка словенска»
та перший друкований буквар «Наука ку читаню, и розумЂню
писма слове(н)ского», разом з яким був поданий
церковнослов’янсько-український словник «Лексис СирЂчъ
РеченїА, Въкрат(ъ)цЂ събран(ъ)ны. И из слове(н)скаго языка, на
просты(й) Рускій ДіАле(к)тъ Истол(ъ)кованы»

3.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
Відомий український мовознавець, педагог,
письменник і церковний діяч Лаврентій
Зизаній (Тустановський) народився в 50-х чи
60-х роках XVI ст. в Галичині. Про це
довідуємося з листа кричівського старости
Богдана Соломирецького і його дружини до
Львівського ставропігійського братства від 1
вересня 1600 р., які писали, що педагог їх сина
Л. Зизаній до Львова «къ отечеству своему и
родителемъ путешествуетъ»

4.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
• На це вказує також проігумен Манявського скиту чернець
Леонтій у листі до львівського міщанина Миколи Золотарука, в
якому повідомляється, що Лаврентій Зизаній «отчичку... Львова
малжонку маетъ и самъ с тых краев есть» 1.
• Про це свідчать і деякі слова з його «Лексиса»: сЂчиво, бар(ъ)та,
топоръ; поглощенїε, прожертА, промкненьε; пира, тайстра 2;
селенїε, ташъ, намЂтъ, кучъка 3, мешканьε; ста(м)на, кгелетка 4,
збанъ; петель, когу(т), пЂве(н), петухъ; пругло, сило та ін.
• Вживане іноді Лаврентієм та його сучасниками прізвище
Тустановський (Тустановскій) дозволяє зробити припущення, що
народився він у містечку Тустань (тепер село в ІваноФранківській області).

5.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
• Існує погляд, що прізвище Зизаній є перекладом на
грецьку мову давнішого прізвища Лаврентія і його
брата Степана — Куколь (пор. давньогр. і новогр.
ζιζάνιον «бур’ян, кукіль»).
Факти, що є в нашому розпорядженні, не
підтверджують думки про те, що Зизаній походив з
української шляхти.
Л. Зизаній був одним з найосвіченіших і
найавторитетніших українських культурних і наукових
діячів XVI — XVII ст., свідченням чого є не тільки його
оригінальні твори й переклади з грецької мови, а й
відзиви про нього його сучасників.

6.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
• Невідомо, де здобув Л. Зизаній освіту 3. Взагалі про ранній
період життя Л. Зизанія немає жодних документальних
відомостей.
• З листа Львівського ставропігійського братства до
константинопольського патріарха Ієремії від 6 лютого 1592 р.
дізнаємось, що Лаврентій був викладачем Львівської братської
школи і що братство відпустило «дидаскаловъ, Кирила въ градъ
Виленскій Лаврентія же въ градъ Берестейскій» (тобто, у Брест).
• У Берестейській школі Л. Зизаній працював протягом трьох
років до переїзду в 1595 р. до Вільна , де брат його Степан
займав посаду ректора братської школи

7.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
• У школах, напевно, він викладав церковнослов’янську, або, як її
тоді називали, словенську мову.
• Під час перебування у Вільні Л. Зизаній видав свої відомі твори
— «Грамматіка словенска Съвер(ъ)шен(ъ)на(г)[о] искуства осми
частїй слова, и ины(х) ну (ж)дны(х)», буквар «Наука ку читаню, и
розумЂню писма слове(н)ского, ту ты(ж) co ст̃ой тройцы, и co
въчловеченїи г(с)дни».
• Як авторитетного вченого і педагога, Л. Зизанія запросив до
себе кричівський староста Богдан Соломирецький, сина якого Л.
Зизаній навчав до вересня 1600 p. У вересні 1600 р. Лаврентій
на недовгий час повернувся до Львова .

8.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
• На запрошення князя Олександра Костянтиновича Острозького Л.
Зизаній поїхав до міста Ярослава (тепер у Жешівському воєводстві, в
Польській Народній Республіці), де навчав його синів.
• Протягом десяти наступних років у тодішніх документах немає згадок
про Л. Зизанія. Можливо, протягом цього часу Л. Зизаній був денебудь священиком або навчав дітей у шляхетських родинах.
• Тільки в 1612 р. князь Іоаким Корецький та його дружина Анна
Ходкевичівна запросили Л. Зизанія бути священиком при соборній
церкві в місті Корці (тепер у Ровенській області), давши йому право на
всі прибутки від належних їй маєтків . Тут Л. Зизаній перебував до
1618 р. на Рукописі «Поученїε пры погребЂ Софіεи, кнАгынї
Чарторыской» Л. Зизаній зазначив «спісаноε мно(ю) в(ъ) Корцу лЂта
1618 Мая 18»

9.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
• Архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький, що
організував при лаврі друкарню і зібрав у Києві гурток учених, у який
входили . Копистенський, П. Беринда, Т. Земка, О. Митура та інші
визначні діячі української освіти і культури, запросив Л. Зизанія
близько 1619 р. до Києва. Л. Зизаній брав участь у редагуванні
перекладу «БесЂд» І. Златоуста, що вийшли друком у 1623 р. Через
два роки (1625 р.) у Києві був надрукований перекладений Л. Зизанієм
з грецької мови «Ст̃гω... Андрεа... Тлъкованїε на Апокалиψїнъ». Крім
цього, Л. Зизаній займався в Києві проповідницькою діяльністю .
• У цей же час Л. Зизаній написав «Катехизисъ», з рукописом якого в
1626 р. приїхав до Москви, де був належно прийнятий царем і
патріархом Філаретом 5. Книга Л. Зизанія була перекладена з
української літературної мови на церковнослов’янську і з поправками
надрукована в Москві в 1627 р. під назвою «Книга глаголаемая по
гречески катихисис. По-литовски оглашеніе. Руским-же языкомъ
нарицаемъ бесЂдословіе»

10.

Лаврентій Зизаній ( Тустановський)
• У серпні 1628 р. він взяв активну участь у церковному соборі у
Києві, що засудив «Апологію» М. Смотрицького за думки, які
суперечили православному віровченню. «Лаврентій Зизаній
Тустановскій, Протопопа Корецкій, рукою своею», — підписався
він під соборною ухвалою .
• Напевно, у Корці Л. Зизаній жив до смерті. В лютому 1634 p.
«его милость отецъ Лавърентътій Тустановъский Сизаний
(помилка, замість Зизаний. — В. Н.), протопопъ Корецъкий» дав
завести до міських книг Луцька даний йому фундушевий запис
князя Іоакима Корецького з 1612 р.
• Рік смерті видатного вченого невідомий.

11.

Перший український друкований словник
• Першим українським друкованим словником є
церковнослов’янсько-український словник Л.
Зизанія, що вийшов у 1596 р. в Вільні під назвою
«Лексис СирЂчъ РеченїА, Въкрат(ъ)цЂ събран(ъ)ны.
И из слове(н)скаго языка, на просты(й) Рускій
ДіАле(к)тъ Истол(ъ)кованы» у книжці, що
починається букварем «Наука ку читаню и
розумЂню писма слове(н)ского. ту ты(ж) ω ст̃ой
тройци, и ω въчловеченїи г(с)дни» і різними
молитвами. Після «Лексиса» йдуть твори С. Зизанія
«Изложеніε ω православной вЂрЂ», більшу частину
якого становить «Ω свАтой тройци» і «Ω
въчловеченіи Гос(ъ)под(ъ)ни».

12.

« Лексис » Л. Зизанія
• Реєстр «Лексиса» Л. Зизанія налічує 1061 слово
церковнослов’янської мови. Це в абсолютній більшості загальні
назви. На відміну від попередніх словників Л. Зизаній вводить в
реєстр лише невелике число іншомовних слів, засвоєних
церковнослов’янською мовою до кінця XVI ст.
• Слова реєстру взяті з перекладів різноманітних культових і
деяких світських книг, на які в окремих місцях посилається
автор: біблія (див. при реєстрових глумлю(с), оревъ, зеленичїε,
приповЂданїε, пругло, съну(з)ны(й) кон(ь), євангеліє (див. при
ассарїй, ропо(т), щапство, протору), псалтир (див. при
глумлю(с)), твори Кирила Ієрусалимського (див. при бЂжденїε,
вистнЂε, ωружни(к)), I. Златоуста (див. при ратую, щапство),
патріарха Германа (див. при ал(ъ)лилуія), І. Екзарха (див. при [а]
таче), Арістотеля (див. при неАсыть).

13.

« Лексис » Л. Зизанія
• Л. Зизаній розташував реєстрові слова в такому алфавітному порядку:
А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, І, И, К, Л, M, H, O (разом з Оу, тобто У), П, Р, С, Т, Ф,
X, Ω, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я, V, що нагадує дещо послідовність літер у
грецькому алфавіті.
• Автор дотримується алфавіту тільки щодо початкової літери.
• Іменні частини мови подаються в формі називного відмінка однини,
дієслова — в формі 1-ї особи однини теперішнього часу дійсного
способу.
• На відміну від попередніх словників у «Лексисі» реєстрове слово часто
перекладається синонімічними й близькими за значенням словами:
брак, жени(т)ва, весел(ъ)ε; ваїє, розки з квЂтом. лоза, багнАта; баснь,
каз(ъ)ка, слово, байка; бренїє, глина, болото; ланита, лице, челюсть;
ярость, се(р)дито(с)[ть], запал(ъ)чивость та ін.

14.

« Лексис » Л. Зизанія
При окремих словах іншомовного походження даються розгорнуті тлумачення
енциклопедичного типу: сїндωнъ, c тон(ъ)кого поло(т)на простирало албо
ра(н)ту(х). длА того та(к) на(з)вано же напе(р)вЂ(й) в мЂстЂ СїдонЂ почато тоε
робити; оуεна, εстъ sвЂ(р) дикій а окру(т)ны(й), который прїше(д)ши до
пастухω(в) притосовуε(т) сво(й) голосъ до чоловЂчого, и перевыкаε(т) имена
пастушїи, и на змо(р)дованыи псы напа(д)ши, поидаε(т) ихъ. Як бачимо, у цих
поясненнях дійсне переплітається з фантастичним. Зустрічаються детальні
пояснення і при церковнослов’янських словах: оубо, звы(к)ло (ж)е εму досытъ
чїнити, албо εго и(с)по(л)нАти, яко, азъ оубо тебе праве(д)на мню премудра
(ж)е якого никого же. a роз(ъ)маитоε маε(т) оужива(н)ε тоε оубо, иногды
εдноста(й)нε чини(т) слово (то εстъ) рЂ(ч), а иногды ро(з)дЂл(ъ)ность нЂАкую
ωказуε(т). якъ, азъ оубо пишу, ты же чтеши, я заисте пишу, а ты читаεшъ. тутъ
оубо, ро(з)дЂлАε(т) пишу ω(т) читаю, и ижε. такω(ж) якъ оубо.
Таких широких пояснень у попередніх лексикографічних працях не
зустрічаємо

15.

« Лексис » Л. Зизанія
• Невідомим був раніше й інший засіб, вперше застосований Л.
Зизанієм, — наведення церковнослов’янського слова в
контексті. Наприклад: глу(м)лю(с), прохожуюсА, прои(ж)джаю(с)
подра(ж)нАю(с) и цвичусА... и изы(й)де Ісаакъ поглумитисА на
поле кувечеру, и вышо(л) Ісаа(к) проходитисА на поле подъ
вечеръ...
• Л. Зизаній першим вводить паспортизацію окремих реєстрових
слів, що подається після їх українського перекладу: щапство,
прип(ъ)стреньε, а(л)бо чА(ч)ка. Зла(т)ооу(с)[т] нра(в) бесЂ(д)
ма(т)θε(й), к̃а.
• Омоніми у Л. Зизанія наводяться в реєстрі як окремі словникові
статті: страсть, бЂда; страсть, оупадо(к); тма, миліωнъ; тма,
те(м)ность.

16.

« Лексис » Л. Зизанія
Особливий інтерес становить перекладна частина «Лексиса». Церковнослов’янські
слова перекладаються українською літературною мовою другої половини XVI ст. Між
церковнослов’янською й українською мовами проведена виразна межа.
Церковнослов’янські слова та форми в перекладній частині зустрічаються дуже рідко.
Значну кількість слів перекладної частини становлять українські народні слова й вирази,
які живуть і в сучасній мові: абїє, заразъ; безуме(н), дуре(н); бедро, бокъ; кличъ, крикъ,
гукъ, верескъ; лысть, лы(т)ка; мЂлъ, вапно и тыжъ крейда; негли, заледвЂ, ачей; нАдро,
пазуха; пЂте(л), когутъ, пЂве(н), петухъ; ропщу, нарЂкаю; свЂдительствоую, свЂдчу;
юноша, парубо(к) младенецъ; зЂница, зЂ(н)ка, чоловЂчокъ; щапство,... чА(ч)ка (пор.
суч. цяцька) та багато ін. Серед українських слів зустрічаємо і західноукраїнські
діалектизми.
Важливо те, що Л. Зизаній подає слова обох частин «Лексиса» зі знаками наголосу. З
технічних причин наголос часто стоїть не на відповідній голосній літері, а на наступній
або попередній приголосній (іноді й на голосній). Це спостерігаємо часто при літерах ү
та Ђ, верхні частини яких піднімаються високо над рівнем інших літер, та в випадках,
коли над літерою, на якій повинен би стояти знак наголосу, знаходиться виносна літера
(див., наприклад, реєстрові будущїй, бЂгство, вЂтїА, мрачный та ін.).

17.

« Лексис » Л. Зизанія
• Зизаніїв словник підготував грунт
для видатної лексикографічної
праці — «Лексїкона
славенорωсского» Памвá Беринди,
який використав не тільки досвід
Л. Зизанія, але й увів у свій словник
майже весь матеріал «Лексису» Л.
Зизанія. Памво Беринда писав:
«...εго же (Л. Зизания. — В. Н.) и
зде привнесенїε и исправленїε
явственно буди. ω(т)туду (з
«Лексиса» Л. Зизанія. — В.Н.) убо
начало всемъ аз(ъ)»

18.

Чому був потрібен перекладний
церковнослов'янсько-український словник
• У XVI — XVII ст. у …школах не тільки викладали ряд дисциплін
церковнослов'янською мовою, а й вивчали її як предмет. Але для
широкого кола читачів багато форм і слів церковнослов'янської
мови були незрозумілими.
Перекладний церковнослов'янсько-український словник був
необхідний не тільки викладачам та учням братських шкіл, а й
широким колам читачів…
Хоч «Лексис» Зизанія і відіграв велику роль, він не міг повністю
задовольнити потреби у перекладному словнику. Необхідно було
укласти значно повніший словник... на матеріалах, зібраних в
основному самим автором з різних
писаних церковнослов'янською мовою книг, рукописних і
друкованих.

19.

“Лексіконъ славенноросскій і именъ
тълкованіє”
• 20 серпня 1627 року вийшов друком перший
словник української мови Памви Беринди –
“Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”.
• Майже 30 років вчений-лексикограф присвятив
праці над словником, продовжуючи вносити
корективи в свою роботу навіть під час друку.
• У словнику 6 982 слова написані
церковнослов’янською мовою того часу, де
подається тлумачення і переклад українською. Сам
словник складається із двох частин: “Лексіконь” та
“Имена свойственная”, в якому зібрані загальні
назви неслов’янського походження, тлумачення
топонімів й антропонімів.

20.

Довідка
• Топо́нім (від грец. τόπος — місце і грец.
όνομα — назва) — назва місцевості, регіону,
населеного пункту, об'єкту рельєфу, будьякої частини поверхні Землі, тобто
географічна назва.
• Антропо́нім (дав.-гр. ἄνθρωπος — «людина»
та ὄνομα — «ім'я») — власна назва людини.
В українській мові це особове ім'я, ім'я по
батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім.

21.

Перша частина словника
• До першої частини ввійшли праці Лаврентія Зизанія, Максима
Грека та візантійця Мануїла Ритора. Також автор використав у
своїй роботі словники часів Київської Руси та староукраїнської
глосографії.
• В основу створення словника було покладено поділ слів на такі
групи: 1) специфічні церковнослов’янські – власного
походження та запозичені; 2) спільнослов’янські, які
поширилися в нашій мові від XVI-XVII століття; 3) власне,
українські слова. У цій частині тлумачення мають
енциклопедичний характер. Кожне слово автор аналізує за
допомогою етимологічних відомостей. Також Беринда вказує й
на образне вживання того чи іншого слова, вперше
використовує значення “переносні”, “метафоричні”.

22.

Друга частина
• У другій частині словника зібрані елементи
неслов’янського походження, зокрема
латинських та грецьких. Біля кожного слова
– ремарки, що вказують на запозичення й
українські відповідники з великою кількістю
синонімів. Ця робота стала однією з
найбільших зібрань української лексики
кінця XVI початку XVII ст.

23.

Будова словника
• Реєстрове слово перекладається одним або кількома
близькими відповідниками. Наприклад: красота: оздоба;
кто : хто; лЂто : времА, рокъ,часъ, годъ, годище.
У деяких випадках після реєстрового слова йде
тлумачення...: птенець: дитА каждого птаха, люботрудїє:
працовитость, коханьєсА в(ъ) праци .
Словник Беринди є важливим джерелом вивчення
словникового складу української мови XVII ст., її
синоніміки,засобів словотвору. (За В.Німчуком).

24.

Значення праці
• Головною метою словника було відновлення
церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у
такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму.
Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні
української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та
російської.
• Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській
лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи
письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали
православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але
мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від
книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний
дослідник Памво Беринда.

25.

Ким є укладач першого українського
словника
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець,
лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із
найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та
України першої половини ХVII століття.
Проте відомостей, які дійшли до наших днів зовсім мало.
Народився Павло, мирське ім’я, ймовірно, на Івано-Франківщині,
про це свідчать місцеві діалектизми, що увійшли до його словника.
Де він навчався – невідомо. Проте, він став найосвіченішою
людиною свого часу. Але і шляхтичем він не міг бути, адже
виданий власним коштом “Лексіконъ славенноросскій і именъ
тълкованіє” не містить на обкладинці іменного гербу, що мав би
неодмінно там бути, як доказ його походження. Натомість на всіх
його працях зображено лише друкарський знак – молодий місяць
та зірки.
Ще відомо, що він був пострижений у ченці під ім’ям Памво, саме
з ним Беринда ввійшов в історію.

26.

Памво Беринда
• Окрім його словника, до нас дійшли вірші, передмови та
післямови до книжок, а ще –гравюри. Через те, що він
був служителем Господа і саме в цьому вбачав своє
найголовніше покликання, друкар не підкреслював своє
авторство, ховаючи його під монограмою ПМБ, що
означає Памва монах Беринда.
• У 1619 році разом із братом та сином Лукашем
перебрався до Києва, оселившись в Києво-Печерській
лаврі. Спочатку працював головним редактором,
перекладачем при друкарні, згодом став її
архітипографом (завідувачем). Пізніше носив звання
протосингела Єрусалимського Патріарха.

27.

Памво Беринда
• Володів Памво Беринда німецькою, грецькою,
далматською, давньоєврейською, латиною,
польською, московською, староукраїнською,
старобілоруською, сирійською, словацькою,
чеською мовами. Був членом балабанівського
гуртка, що об’єднував українських культурноосвітніх діячів 1-ї половини XVII століття.
• Помер Памво Беринда у липні 1632 року, скільки
йому було – достеменно невідомо, від 62-х до 82-х
років, адже точна дата народження невідома.
Похований на території Києво-Печерської лаври.

28.

Джерела
https://uain.press/blogs/pamvo-berynda-ukladach-pershogo-ukrayinskogoslovnyka-1072985
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B
F%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%9
6%D0%BC
60. З історії лексикографії. Сучасні словники української
...http://pedmaster.ucoz.ua › Z_istorii_leksukografii
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8%D1%8
1
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%9
6%D0%B9_%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96
%D0%B9
http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz01.htm
https://vseosvita.ua/library/sablon-prezentacii-v-ukrainskomu-stili-308157.html