3.22M
Категория: БиологияБиология

Регуляторні системи залози внутрішньої секреції

1.

2.

Ендокринні залози або залози
внутрішньої секреції –
спеціалізовані органи, в яких
утворюються секрети, які
виділяються безпосередньо у
кров. Ці секрети одержали назву
гормони.

3.

Ендокринна
регуляція (гормони
виділяються до
крові) (дистантна)
Паракринна
регуляція
Аутокринна
регуляція

4.

Гормони секретують клітини
ендокринної системи.
Цитокіни секретують клітини
імунної системи
Хемокіни секретують різні
клітини при імунних
реакціях і запаленні.

5.

Гормони – внутрішні хімічні носії інформації, які
регулюють функціональну активність всіх клітин
організму. Гормони характеризуються специфічністю,
тобто кожний гормон виконує свою певну функцію.
Гормони, надходячи до крові, виконують свою функцію
на відстані від місця синтезу. Гормональна регуляція
здійснюється за принципом „зворотного зв’язку”. Якщо
залоза, що виробляє гормон, виробляє більше гормону,
ніж потребує організм, то її робота зменшується, тоді
як при необхідності збільшення концентрації гормону,
її активність посилюється. Більшість залоз внутрішньої
секреції контролюється гіпофізом, який у свою чергу
залежить від гіпоталамуса.

6.

І.Центральні
регуляторні
утворення
ендокринної
системи
Гіпоталамус
(нейросекреторні
ядра)
Гіпофіз
(аденогіпофіз та
нейрогіпофіз)
Епіфіз
ІІ.Периферичні
ендокринні
залози
Щитовидна залоза
Паращитовидні
залози
Наднирники
(коркова та
мозкова
речовина)

7.

ІІІ. Органи, які
поєднують
ендокринні та не
ендокринні функції
1. Гонади
2. Плацента
3. Підшлункова
залоза
ІV. Поодинокі
гормон синтезуючі
клітини
Нейроендокринні
клітини групи не
ендокринних органів
(APUD – серія)
Поодинокі
ендокринні клітини,
що продукують
стероїдні та інші
гормони.

8.

Передній гіпоталамус : парні
супраоптичні та
паравентрикулярні ядра.
Супраоптичні ядра утворені
великими холінергічними
нейросекреторними
клітинами які синтезують
переважно вазопресин.
Аксони цих клітин
закінчуються на кровоносних
капілярах у задній частці
гіпофіза.

9.

Клітини продукують
переважно
вазопресин

10.

Клітини продукують
переважно
окситоцин

11.

Вентромедіальні ядра середнього
відділу гіпоталамусу складаються з
дрібних адренергічних
нейросекреторних клітин.
Ці клітини секретують гормони, що
контролюють аденогіпофіз.
(ліберини і статини – релізинг-фактори)

12.

Гіпофіз – нижній мозковий придаток, одна
з центральних залоз внутрішньої секреції.
Гіпофіз складається з двох часток –
передньої та задньої, кожна з яких
виробляє кілька гормонів, що по-різному
впливають на організм.

13.

Складається з
аденогіпофіза
(передня частка,
проміжна,
туберальна) та
нейрогіпофіза (задня
частка, стебло,
лійка)

14.

Передня частка утворює гормони (тропні
гормони – адренокортикотропні,
гонадотропні, тиреотропні), які
контролюють діяльність інших залоз
внутрішньої секреції.
Передня частка також виробляє гормон
росту (соматотропін), який впливає на ріст
організму, прискорює синтез білків та
збільшує інтенсивність споживання жирів
як джерела енергії.

15.

16.

За недостатньої кількості гормону росту у
дитячому віці розвивається карликовість
дорослих, а за його надлишку - гігантизм.
Слід зазначити, що при цих захворюваннях
зберігаються нормальні пропорції тіла і
психічний розвиток. За надлишку гормону
росту у дорослих людей розвивається
акромегалія, симптомами якої є розростання
окремих частин тіла: кистей рук, щелеп, носу,
язика, надбрівних дуг тощо. Недостатність
гормону росту у дорослих людей
супроводжується розладами обміну речовин
(ожирінням або навпаки схудненням).

17.

18.

19.

Задня частка гіпофіза накопичує нейрогормони, які
синтезує гіпоталамус проміжного мозку.
Один з них – вазопресин або антидіуретичний гормон
– регулює сечовиділення. Недостатнє вироблення
цього гормону спричинює нецукровий діабет. При
цьому захворюванні виділяється велика кількість
вторинної сечі (5-20 л за добу), яка не містить
цукрів. Одна з ознак нецукрового діабету - це
постійне відчуття спраги.
Інший гормон – окситоцин – вибірково діє на м’язи
матки, стимулює секрецію молока в період
лактації.Впливає на поведінку. Секреторну
активність певних ділянок гіпофіза контролюють
нервові центри різних відділів головного мозку
(гіпоталамус та ін.).

20.

21.

Таблиця

22.

Епіфіз має маленькі розміри розташований у
проміжному мозку. Припускають, що гормон
епіфіза мелатонін гальмує виділення
гормонів росту гіпофізом. У людини при
гіпофункції спостерігається передчасне
статеве і фізичне дозрівання, тоді як при
гіперфункції – недостатність розвитку
статевих залоз і вторинних статевих ознак.

23.

Клітини епіфіза пінеалоцити світлі і темні.
Виробляють серотонін, антигонадотропін
(послаблює секрецію лютропіну передньою
часткою гіпофіза)
Білковий гормон, який підвищує рівень
калію в крові.
Гормон мелатонін.
Загальна кількість пептидів – 40.

24.

25.

Розміщена на передній поверхні трахеї та бічних
стінках гортані, її маса становить близько 20-30 г. Ця
залоза виробляє кілька йодовмісних гормонів,
основними з яких є тироксин (тетрайодтиронін),
трийодтиронін. Вони впливають на ріст і розвиток,
процеси обміну речовин і перетворення енергії,
функції нервової й кровоносної систем тощо. Інколи в
організмі людини утворюється недостатня кількість
гормонів щитоподібної залози. Це може бути зумовлене
її зниженою секреторною активністю, нестачею йоду в
їжі та питній воді або не засвоюваністю цього елемента
організмом. У цих випадках розвиваються тяжкі
захворювання.

26.

Нестача гормонів щитоподібної залози у дитячому
віці призводить до розвитку мікседеми дитячого
віку (кретинізму), при якому спостерігається
затримка фізичного та психічного розвитку. На
відміну від карликовості, у хворих на мікседему
порушені пропорції тіла, вони не здатні до
розмноження.
Недостатність вироблення гормонів щитоподібної
залози у дорослих людей призводить до розвитку
мікседеми. Ця хвороба супроводжується
зниженням обміну речовин
За надмірного утворення гормонів щитоподібної
залози у дорослих розвивається базедова хвороба,
при якій підвищується обмін речовин, зростає
збудливість нервової системи, частота серцевих
скорочень, спостерігається тремтіння кінцівок,
схуднення, витрішкуватість.

27.

28.

Часто захворювання супроводжується
розростанням залози. У місцевостях, де
вода і грунт містять мало йоду, у людей
щитоподібна залоза збільшується у
розмірах – це так званий ендемічний зоб.
Функції залози при цьому не порушуються,
але вона виробляє меншу кількість
гормонів.

29.

Крім трийодтироніну та тетрайодтироніну
щитоподібна залоза виробляє кальцитонін.
Цей гормон впливає на концентрацію в
крові кальцію в результаті стимулювання
процесів зв’язування кальцію в кістках.
Підвищення концентрації кальцитоніну
супроводжується зниженням концентрації
кальцію в плазмі крові.

30.

31.

Прищитовидні залози – клітини, з яких
складаються прищитовидні залози
утворюють чотири острівця, що містяться у
щитоподібній залозі і виробляють
паратгормон. Цей гормон підвищує рівень
кальцію в крові шляхом всмоктування його
в кишечнику, вивільнення запасів кальцію
з кісток і зменшення виділення його з
нирок. Таким чином, кальцитонін та
паратгормон є антагоністами.

32.

33.

Надниркові залози розташовані зверху нирок
і складаються з двох шарів – кіркового
(зовнішнього) та мозкового (внутрішнього).
Клітини кіркового шару –кортикостероїди синтезують гормони, що регулюють сольовий
(мінералкортикоїди), вуглеводний, білковий
(глюкокортикоїди) обміни. При недостатній
функції кіркового шару розвивається
Адисонова хвороба, що супроводжується
комплексом симптомів: зниженням
температури тіла, зменшенням концентрації
цукру в крові, слабкістю м’язів, бронзовим
відтінком шкіри. Хвора людина худне, швидко
стомлюється, у неї знижується активність
імунної системи.

34.

35.

У
мозковому шарі надниркових залоз
виробляються гормони адреналін та
норадреналін. Дія адреналіну на організм
подібна до дії симпатичної нервової
системи. Він підвищує тиск крові, збільшує
частоту та силу скорочень серця, посилює
вуглеводний обмін, зокрема розщеплення
глікогену.

36.

Епінефроцити і
норепінефроцити.

37.

38.

Підшлункова залоза – залоза змішаної
секреції. Як залоза зовнішньої секреції
підшлункова залоза виробляє травні
гормони. Її ендокринна тканина
складається з пучків клітин – острівців
Лангерганса. Кожна з них містить альфа
клітини, в яких утворюється гормон
глюкагон, бета-клітини, в яких
синтезується гормон інсулін та дельтаклітини, які регулюють вміст інших
гормонів підшлункової залози.

39.

Глюкагон підвищує концентрацію глюкози в крові, інсулін
має протилежну дію – зменшує концентрацію глюкози в
крові.
Тонка регуляція вмісту глюкози в крові пояснюється
необхідністю саме глюкози для забезпечення нормальної
роботи головного мозку. Коли вміст глюкози у крові
знижується нижче певного рівня, може порушуватися
діяльність головного мозку, кровоносної системи тощо.
Однак за нормальних умов цього не відбувається, тому що
другий гормон підшлункової залози – глюкагон - підсилює
розщеплення глікогену і вихід глюкози з клітин до крові.
Однак недостатнє виділення інсуліну призводить до
підвищення рівня глюкози в крові і спричиняє розвиток
тяжкого захворювання – цукрового діабету. Цукровий
діабет супроводжується рядом розладів збоку обмінних
процесів, у крові таких хворих накопичуються певні
продукти обміну речовин. Хворі на діабет потребують
своєчасного введення інсуліну або препаратів подібної дії.

40.

41.

Статеві залози також є залозами змішаної секреції, які утворюють
статеві гормони. У чоловічих статевих залозах – сім’яниках –
утворюються сперматозоїди (чоловічі статеві клітини), що
характеризує їх як залози зовнішньої секреції. Крім того в
сім’яниках, як у залозах внутрішньої секреції, утворюються
статеві гормони – андрогени, найактивнішим серед яких є
тестостерон.
Жіночі статеві залози – яєчники - є місцем утворення яйцеклітин
( зовнішня секреція), а також гормонів естрогенів (внутрішня
секреція). Основна функція андрогенів та естрогенів полягає у
контролі за формуванням, розвитком і функціонуванням статевої
системи. Під час статевого дозрівання вони відповідають за
розвиток вторинних статевих ознак, таких як ріст волосяного
покриву на обличчі у чоловіків та розвиток молочних залоз у
жінок. Ці гормони беруть участь у регуляції обміну речовин.
Надмірне або недостатнє утворення статевих гормонів порушує
формування статевої системи, вторинних статевих ознак, може
стати причиною безпліддя.

42.

©.
Design by &REW
English     Русский Правила