Музика класицизму

1.

Тема. Музика
класицизму

2.

Записати те, що
виділено зеленим

3.

Класицизм (від латинського
classicus – зразковий) – це стиль епохи. Це
стиль літератури й мистецтва XVI – початку
XIX столітть. У музиці зазнав розквіту у
другій половині XVIII – на початку ХХ
столітть. Цей стиль визначається
гармонійністю світосприйняття,
раціоналізмом, нормативністю, виваженістю
творчих задумів, виструнченістю й
вивершеністю форм, драматургії. У музичній
культурі вершиною став віденський
класицизм.

4.

РИСИ КЛАСИЦИЗМУ В
МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ
- раціоналізм (ігнорування особистих
почуттів);
- встановлення вічних та непорушних
правил та законів;
- обов’язкове дотримання канонічних
правил написання творів

5.

КОМПОЗИТОРИ КЛАСИЦИЗМУ
Вершиною усього музичного класицизму є творчість
представників так званої віденської класичної школи.
ВІДЕНСЬКА КЛАСИЧНА ШКОЛА – художній напрямок в
європейській музичній культурі 2-ї половини XVIII
початку - XX столітть
Франц Йозеф
Гайдн
Вольфганг
Амадей
Моцарт
Людвіг
ван
Бетховен

6.

МУЗИЧНІ ЖАНРИ
СОНАТА
СИМФОНІЯ
КОНЦЕРТ
КВАРТЕТ

7.

СОНАТА
Назва пішла від італійського «sonare» (звучати).
В епоху класицизму відбувся розквіт жанру
сонати. Соната - жанр камерноінструментальної музики, циклічний твір, що
складається із трьох частин, об’єднані спільним
задумом, а їхня послідовність зумовлена
образним змістом, єдиною ідеєю.

8.

ПОБУДОВА СОНАТИ
Сонатна форма складається з таких основних розділів:
• експозиція — експонування основних тем, «зав’язка»;
• розробка — розвиток основних тем;
• реприза — видозмінене повторення тем, завершення дії, «розв’язка».
Отже, у сонаті можемо спостерігати гармонійну упорядкованість
форми, певну симетричність, подібну до архітектурних форм
класицизму

9.

У цей період виникли сонати для різних
інструментів, найбільше — для фортепіано.
Фортепіано — музичний інструмент, який
виник у період класицизму на основі
вдосконалення конструкції клавесина.
Поступово він набув поширення в
побутовому музикуванні та концертному
житті, відповідно закріпилися його
різновиди — фортепіано і рояль.

10.

Йозеф Гайдн. Соната №37
План аналізу твору
1. Автор, назва
2. Стиль
3. В якому виконанні? (в
інструментальному чи вокальному)
4. Засоби виразності (темп, тембр,
динаміка, лад)
5. Образ

11.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ КОНЦЕРТ
Концерт (від лат. concerto — змагаюсь). У
цьому жанрі втілена характерна для
класицизму рівновага контрастних музичних
образів. Партія соліста, де він демонструє
віртуозність, протиставляється звучанню
всього оркестру (тутті).

12.

У спадщині композиторів-класиків чимало
концертів для фортепіано, скрипки,
віолончелі, а також флейти, кларнета,
валторни, арфи. Вони писали концерти і для
кількох інструментів, тобто подвійні,
потрійні.

13.

За формою і драматургією класичний концерт подібний до сонати
III частина
I частина
II частина
Форма
Сонатна форма
Тричастинна
форма
Сонатна форма
або рондо
Темп
Жвава
Помірна або
повільна
Швидка
Характер
музики
Енергійна або
весела
Лірична,
споглядальна
Життєрадісна,
ствердна

14.

У спадщині композиторів-класиків чимало
концертів для фортепіано, скрипки,
віолончелі, а також флейти, кларнета,
валторни, арфи. Вони писали концерти і для
кількох інструментів, тобто подвійні,
потрійні.

15.

Вольфганг Амадей Моцарт. Концерт
№21
План аналізу твору
1. Автор, назва
2. Стиль
3. В якому виконанні? (в
інструментальному чи вокальному)
4. Засоби виразності (темп, тембр,
динаміка, лад)
5. Образ

16.

СИМФОНІЯ
Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя, злагоджене
звучання, злагодженість») — жанр оркестрової музики,
великий твір для оркестру.
Симфонія — спочатку так називали будь-яке благозвучне
поєднання звуків. Згодом таку саму назву отримали
вступи до оркестрової танцювальної сюїти або до опери.
«Батьком класичної симфонії» або родоначальником
цього музичного жанру вважають Й. Гайдна, автора понад
100 симфоній. Звісно, симфонії писали й до нього, але
твори попередників не досягали класичного рівня. Більше
того, у творчості Й. Гайдна сформувався звичний для
сучасників склад симфонічного оркестру.
У спадщині В.Моцарта понад сорок симфоній, у Л. ван
Бетхове-на — дев’ять. У творах представників віденської
школи цей жанр набув класичної досконалості.

17.

Масштабний симфонічний цикл має складну
чотиричастинну будову і здатний відтворити світ
у його різноманітті від драми й героїки до
світлої лірики й гумору. Частини циклу
створюють у певному порядку. Музична дія, що
розгортається, підпорядкована драматурги
симфонії і відображує різні моменти життя:
драматичні, ліричні, героїчні тощо.

18.

ПОБУДОВА СИМФОНІЇ
III частина
Менует або
Скерцо
ІУ частина
Фінал
І частина
II частина
Форма
Сонатна
Тричастинна
Тричастинна
Сонатна
або рондо
Темп
Швидкий
Повільний
Жвавий
Швидкий
Характер
музики
Динамічний,
енергійний,
схвильова
ний
Ліричний,
сумний,зосе
реджений
Танцювачьний
Урочистий,
святковий

19.

Людвіг ван Бетховен.
Симфонія №5
План аналізу твору
1. Автор, назва
2. Стиль
3. В якому виконанні? (в інструментальному
чи вокальному)
4. Засоби виразності (темп, тембр, динаміка,
лад)
5. Образ

20.

Принцип періодичності та симетрії — одна із
найхарактерніших ознак віденської класичної
симфонії — проявляється в тенденції до
симетричного розміщення матеріалу (наприклад,
дві швидкі крайні частини циклу ніби обрамують
стриманіші 2-гу та 3-тю частини), до строї
врівноваженості пропорцій, часом вивіреної з
математичною точністю, та періодичної
повторності — всередині кожної частини.
Якщо порівнювати жанри сонати й симфонії з
літературними жанрами, то найбільш вдалим є
порівняння з романом або повістю. Подібно до них
симфонія і соната мають декілька «розділів» —
частин, які складають єдиний цикл.

21.

СТРУННИЙ КВАРТЕТ
Кварте́т (італ. quintetto від лат. quartus - чотири) музичний твір, призначений для виконання
чотирма інструментами. Квартет сприяв
індивідуалізації партій, широке використання
поліфонії, мелодичну змістовність кожного голосу.

22.

Усі вони жили й творили у Відні (звідси й походить
назва школи) і, незважаючи на відмінності глибоко
індивідуальних авторських стилів, стали
засновниками класичних канонів у музиці. Ці
канони служили взірцями для наслідування
багатьом наступним поколінням музикантів.
Найвищі досягнення комиозиторів-класиків
належать до розвитку таких жанрів, як соната,
концерт, симфонія, квартет, де вони створили чіткі
правила побудови музичної форми й основні
прийоми музичного розвитку. Отже, не дивно, що
твори, які досягають подібної художньої
досконалості, називають класичною музикою або
музичною класикою.

23.

МУЗИКА КЛАСИЦИЗМУ ДИВНИМ
ЧИНОМ ПОЄДНУЄ В СОБІ ЗОВНІШНЮ
ПРОСТОТУ І ЯСНІСТЬ З ГЛИБОКИМ
ВНУТРІШНІМ ЗМІСТОМ, АЛЕ ПРИ
ЦЬОМУ ВОНА НЕ ПОЗБАВЛЕНА
СИЛЬНИХ ПОЧУТТІВ ТА ДРАМАТИЗМУ